Рішення

від 28.03.2011 по справі 2-336/11

ДИМИТРОВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                                                                           

                                                           Справа № 2-336/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

28 березня 2011 року                                                                                  м.Димитров

Димитровський міський суд Донецької області у складі:

головуючої –судді Редько Ж.Є.,

при секретарі Мітюхіній О.В.,

за участі позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника позивача ОСОБА_3,   

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Димитров Донецької області справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Ровенькиантрацит»про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок отриманої травми на виробництві, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до відповідача Державного підприємства «Ровенькиантрацит»(далі за текстом ДП «Ровенькиантрацит») про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок отриманої травми на виробництві.

У судовому засіданні в обґрунтування позовних вимог представник позивача ОСОБА_2 пояснив, що з 22.11.1979 року по 30.04.1991 року позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем. На підставі матеріалів розслідування та вивчення обставин нещасного випадку, що трапився з позивачем 24.04.1985 року комісією на підприємстві було складено акт за формою Н-1 від 29.10.2010 року, згідно якого встановлено факт отримання позивачем виробничої травми, а саме: закритий перелом заднього краю малої гомілкової кісти, перелом внутрішньої щиколотки з підвивихом стопи лівої ноги та перелом туравидної кістки лівої ноги без зсуву, перелом н/3 малої гомілкової кістки лівої ноги. З 27.04.1985 року по 20.05.1985 року  позивач знаходився на стаціонарному лікування і змушений ще досить тривалий час продовжувати приймати лікувально-профілактичні заходи, необхідні для підтримання  та відновлення належного стану свого здоров,я, що, враховуючи тяжкість травми, потребує від нього значних моральних і фізичних зусиль. 10.02.1010 року МСЕК встановила позивачу 20% втрати професійної працездатності безстроково, у зв,язку з чим відділ ФССНВВ призначив та виплачує позивачу щомісячний регрес, моральна шкода при цьому не призначалася та не виплачувалася. Від розуміння того, що здоров,є назавжди втрачено, позивач відчуває неспокій, розпач, психологічний дискомфорт. У позивача спостерігається критичне відношення до себе, як до неповноцінного, в трудовому відношенні, громадянина. Все це призвело до порушення нормальних життєвих зв.язків позивача.   Моральну шкоду позивач оцінює у 20325,60 грн. і просить суд стягнути цю суму з відповідача.

Позивач у судовому засіданні підтримав свого представника та додав, що отримана на виробництві відповідача травма особливо проявила себе у теперішній час, після травми він півроку ходив за допомогою палиці, зараз травма також перешкоджає йому повноцінно рухатися, він не може носити важкі речі, рухатися на велику відставнь, кожного ранку. Для того, щоб піднятися з ліжка, йому треба розробити ногу.

Представник відповідача –ДП «Ровенькиантрацит»-  ОСОБА_3 позов не визнав, пояснивши суду, що норми ЦК України, який набрав чинності з 01.01.2004 року, не можуть поширюватися на спірні правовідносини. У даному випадку треба керуватися  Правилами відшкодування підприємствами, установами, організаціями шкоди, заподіяної робочим та службовцям каліцтвом або іншим ушкодженням здоров,я, у зв.язку з виконуванням трудових обов,язків», затвердженими постановою Ради Міністрів СРСР № 690 від 03.07.1984 року, та Правилами відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом  шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров,я, пов,язаним  з виконуванням ним трудових обов,язків», затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 472 від 23.06.1993 року. Крім того, згідно за ст..71 ЦК України 1963 року  відшкодування моральної шкоди, яку заподіяно працівнику при виконанні трудових обов,язків, проводиться за минулий час, але не більш як за три роки до подання заяви про відшкодування шкоди. На думку відповідача, позивач  відповідно до ст.ст.225 та 233 КЗпП України мав звернутися з заявою  до суду у тримісячний строк  з дня встановлення відповідним органом факту порушення законних прав працівника, як підстав відшкодування йому моральної шкоди.  

           Представник  третьої особи – відділення виконавчої дирекції Фонду  соціального

страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Димитров Донецької області (далі за текстом - Фонд у м.Димитров)  до суду не з,явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином, письмово сповістив суд про розгляд справи у його відсутності, покладаючись на розсуд суду.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши  докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що позивач з 22.11.1979 року по 30.04.1991 року працював у ВП «Шахта ім.М.В.Фрунзе»ДП «Ровенькиантрацит»у якості гірничого робітника підземного, гірничого робітника очисного вибою підземним, гірничим монтажником підземним з повним робочим днем у шахті, що підтверджується копіями записів з трудової книжки (а.с.11-15).

24.04.1985 року о 04.00 годині при виконанні трудових обов,язків з позивачем трапився нещасний випадок, а саме: при роботі у районі гірничо-геологічного порушення обрушився уламок породи, яким було травмовано ліву ногу, і встановлено діагноз: закритий перелом заднього краю малої гомілкової кісти, перелом внутрішньої щиколотки з підвивихом стопи лівої ноги та перелом туравидної кістки лівої ноги без зсуву, перелом н/3 малої гомілкової кістки лівої ноги, про що було складено акт за формою Н-1 від 29.08.2010 року № 35, який переглянутий згідно наказу відповідача № 1281 від 25.10.2010 року  на підставі акту за формою Н-1 № 35 від 25.04.1985 року  (а.с.20-21).

Згідно за випискою із  акту огляду  МСЕК від 11.12.2010 року позивачу у зв,язку з отриманою 24.04.1985 року у шахті травмою вперше встановлено 20% втрати професійної працездатності безстроково (а.с.25, 26).

Страхові виплати внаслідок нещасного випадку, що стався з позивачем 24.04.1985 року  під час роботи у ДП «Ровенькиантрацит», з 10.12.2010 року по теперішній час проводяться Фондом у м.Димитров  (а.с.24).

Відповідно за ст.46 Конституції України право громадян на соціальний захист гарантується загальнообов,язковим державним  соціальним страхуванням, одним із видів якого є  відповідно за ч.1 ст.4 Основ законодавства України про загальнообов,язкове державне соціальне страхування  - страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

Згідно за ч.1 ст.9 Закону України “Про охорону праці” в редакції від 21.11.2002 року відшкодування шкоди, завданої робітнику у наслідок ушкодження його  здоров,я, здійснюється Фондом у відповідності до Закону України  “Про загальнообов,язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” (далі Закон) від 23.09.99, що набрав чинності 01.04.2001 року.

Відповідно за ст.ст.13, 21, 28 Закону при настанні страхового випадку, а саме ушкодження здоров,я на виробництві, потерпілий – застрахована особа -  має право на різні види відшкодування шкоди за наявності факту спричинення цієї шкоди потерпілому.

          Обов,язок по відшкодуванню моральної шкоди  застрахованим особам, які потерпіли на виробництві, до внесення змін до Закону № 1105-Х1У на підставі Закону України від 23.02.2007 року № 717-У,  був покладений на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Отже, на час виникнення спірних правовідносин, який суд пов,язує з датою встановлення медико-соціальною комісією втрати позивачем професійної працездатності,  встановлений державою  спеціальний порядок щодо відшкодування шкоди, завданої здоров,ю потерпілого умовами виробництва, - через відділення Фонду   вже не діяв. Тому суд при вирішенні даного спору застосовує норми Цивільного кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2004 року.

Моральна шкода, завдана фізичній особі, неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується, на підставі положень ч.1 ст.1167 ЦК України, особою, яка її завдала, за наявності її вини. Завдана працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов’язків шкода, на підставі ст.ст.1172 ЦК України та 2371 КЗпП України відшкодовується юридичною особою –власником або уповноваженим ним органом у разі, якщо порушення законних прав працівника призвели до моральних страждань, втрати життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

За ст.ст.23, 1167 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв,язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров,я.

За приписами п.3 ч.1 ст.268 ЦК України на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров,я або смертю, позовна давність не поширюється.

Відповідно до ч.2 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

          Наявність небезпечних і шкідливих умов праці позивача у відповідача встановлена актом розслідування нещасного випадку, що стався з позивачем (а.с.22-23).                   

Суд вважає, що  у позивача виникло право на відшкодування  моральної шкоди у зв,язку з встановленням йому стійкої втрати працездатності внаслідок отриманої на виробництві травми, а висновок  МСЭК від 10.12.2010 року підтверджує наявність факту спричинення шкоди його здоров,ю, яка привела до фізичних і  моральних страждань позивача.

Через отриману  виробничу травму позивач знаходився на амбулаторному  та  стаціонарному лікуванні у  травматологічному відділенні Ясенівської лікарні м.Ровеньки Луганської області з 27.04.1985 року по 20.05.1985 року з діагнозом: закритий перелом заднього краю малої гомілкової кісти, перелом внутрішньої  туравидної кістки лівої ноги без зсуву, перелом н/3 малої гомілкової кістки;  з 16.06.2010 року по 01.07.2010 року у  травматологічному відділенні Димитровської міської лікарні з діагнозом: зрослий  закритий перелом внутрішньої щиколотки  та н/3 малої гомілкової кістки лівої ноги, посттравматичний остеоартроз, про що свідчать виписки із медичних карт як стаціонарного, так і амбулаторного хворого, епікриз історії хвороби, з якого вбачається, що позивач відчуває різку біль  під час ходи у лівому г/стопному суглобі,  кульгаве на ліву ногу (а.с.27, 28, 29-32), тобто тривалий час зазнавав і по теперішній час зазнає фізичну біль і психічні страждання, внаслідок чого порушилися його нормальні життєві зв,язки, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Визначаючи розмір  моральної шкоди, суд враховує  характер, обсяг, тривалість зазнаваних позивачем страждань, його стан здоров,я, важкість отриманої травми, розмір втраченої працездатності, те, що отримане ним ушкодження здоров,я заважає йому вести повноцінний спосіб життя, вимагає від нього додаткових зусиль для його організації.  Тому, виходячи з засад розумності та справедливості,  суд  вважає можливим визначити позивачу розмір відшкодування моральної шкоди у 8000 грн.     

В силу ст.88 ЦПК України судові витрати підлягають покладенню на відповідача.  Враховуючи, що заявлено позов немайнового характеру з відповідача підлягає стягненню судовий збір у сумі 8,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 37 грн.   

На підставі статей 153, 2371 КЗпП України, статей 268, 1167, 1172 ЦК України, керуючись ст.ст.10, 11, 57, 209, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов  ОСОБА_1 до Державного підприємства «Ровенькиантрацит»про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок отриманої травми на виробництві, задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Ровенькиантрацит», код ЄДРПОУ 26349450,  на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1,  у відшкодування моральної шкоди 8000 (вісім) грн. 00 коп.

У решті позовних вимог відмовити.

           Стягнути з Державного підприємства «Ровенькиантрацит», код ЄДРПОУ 26349450,    на користь держави судовий збір у розмірі 8 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 37 грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Димитровський міський суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня його оголошення. Особи, які брали участь, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати судову скаргу протягом десяти днів з дня отримання  копії цього рішення.

    Повний текст рішення виготовлено 01 квітня 2011 року.

Суддя