Постанова

від 03.10.2006 по справі 24/2

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД      

01025, м.Київ, пров.

Рильський, 8                                                           

т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

 03.10.2006                                                                                          

№ 24/2

 Київський апеляційний господарський суд у

складі колегії суддів:

 головуючого:                              Алданової  С.О.

 суддів:                                          Лосєва  А.М.

Шипка  В.В.

 при секретарі:                              Вакуленко А.В.

 За участю представників:

 від позивача: ОСОБА_1

від

відповідача - Тарнавська О.В. (дов.№ 3 від 12.01.06);

 розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Суб"єкта підприємницької діяльності - фізичної особи

ОСОБА_1

 на рішення Господарського суду м.Києва від

24.05.2006

 у справі № 24/2 (Смілянець В.В.)

 за позовом                               Суб"єкт підприємницької

діяльності - фізична особа ОСОБА_1

 до                                                   Товариство

з обмеженою відповідальністю "Владиком"

 про                                                 

стягнення 7000 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду м. Києва від

24.05.2006р. справі № 24/2 в позові відмовлено.

Не

погоджуючись з прийнятим рішенням позивач звернувся до Київського апеляційного господарського

суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та стягнути з

відповідача на його користь 7000 гривень.

Відповідач

надав заперечення на апеляційну скаргу, в якому з доводами скарги не

погоджується та просить рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.06 у

даній справі залишити без змін.

Розглянувши

апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши

наявні матеріали справи, колегія суддів встановила.

Відповідно

до платіжного доручення № 10 від 23.04.03 

позивач перерахував на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі

7000грн. як оплату по рахунку № б/н від 23.06.03 за косметику.

02.09.05

позивач надіслав на адресу відповідача претензію № 09/02, в якій повідомив

останнього, що грошові кошти на його рахунок були перераховані помилково,

оскільки номенклатура товару сторонами узгоджена не була, поставки товару не

відбулося. У зв'язку з викладеним СПД ОСОБА_1 просив ТОВ “Владиком” повернути

йому  перераховані  згідно з платіжним дорученням № 10 від

23.04.03 кошти. До матеріалів справи залучено копію поштового чеку та поштового

повідомлення, які підтверджують факт отримання відповідачем претензії 05.09.05.

У

зв'язку з тим, що вимога претензії відповідачем задоволена не була, позивач

звернувся з позовом до суду, в якому просить стягнути з відповідача на підставі

ст. 1212 Цивільного кодексу України 7000 грн, які були помилково перераховані

ТОВ “Владиком” платіжним дорученням № 10 від 23.04.03.

Відмовляючи

СПД ОСОБА_1 у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що

позивачем не надано доказів одержання відповідачем спірних коштів у розмірі

7000 грн. відповідно до Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів

в Україні”, яким встановлено, що переказ вважається завершеним з моменту

зарахування переказу на рахунок отримувача або її видачі останньому у

готівковій формі.

Колегія

суддів з висновком місцевого господарського суду не погоджується з огляду на

наступне.

Відповідно

до п. 1.30 ст. 1 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”

платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника

банку або іншій установі - члену платіжної системи, що його обслуговує,

здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок

отримувача.

Згідно

з п. 22.1 ст. 22 вищевказаного закону ініціювання переказу здійснюється за

такими видами розрахункових документів як: платіжне доручення; платіжна

вимога-доручення; розрахунковий чек; платіжна вимога, меморіальний ордер.

У

відповідності з п. 22.4 ст. 22 Закону України “Про платіжні системи та переказ

коштів в Україні” при використанні розрахункового документа ініціювання

переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника

розрахункового документа на виконання.

Отже,

виходячи з наведених норм закону, позивач повинен довести, що він ініціював

переказ грошей відповідачу, та банк виконав ініціювання переказу.

Наявна

в матеріалах справи копія платіжного доручення № 10 від 23.04.03 містить

відмітку банку про виконання “23 КВІ 2003”.

Крім

того, у судовому засіданні позивач надав довідку АКІБ “УкрСиббанк” №

177/35/2/4-03 від 07.09.06, якою банк підтверджує, що  СПД ОСОБА_1 перерахував на розрахунковий

рахунок відповідача грошові кошти у сумі 7000,00грн. та зазначає, що повернення

грошових коштів у сумі 7000,00грн. від ТОВ “Владиком” на рахунок СПД ОСОБА_1 не

було.

Відповідно

до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона

посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач

наданими доказами довів факт перерахування на рахунок відповідача грошових

коштів у сумі 7000 грн. відповідно до платіжного доручення № 10 від

23.04.03. 

Відповідач

доказів на підтвердження своїх 

заперечень щодо отримання грошових коштів від позивача суду не надав.

Відповідно

до ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе

за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави

(безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа

зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте,

згодом відпала.

Положення

цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або

збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших

осіб чи наслідком події.

Враховуючи

те, що матеріалами справи підтверджується помилкове перерахування позивачем

відповідачу грошових коштів у сумі 7000 грн, а відповідачем доказів повернення

цих коштів або поставки продукції на вказану 

суму не надано, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими

та мають бути задоволені.

За

таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста

Києва від 24.05.06 у даній справі прийняте з порушенням норм матеріального

права, не відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи, а тому підлягає

скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Керуючись

ст.ст. 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

 Апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької

діяльності - фізичної особи ОСОБА_1задовольнити.

Рішення

Господарського суду міста Києва від 24.05.06 у справі № 24/2  скасувати та прийняти нове рішення.

Позов

задовольнити повністю. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю

“Владиком” (м. Київ, вул. Залізничне шосе, 47 або 01100, м. Київ, вул.

Січневого повстання, 21 , код 30437105) на користь Суб'єкта підприємницької

діяльності - фізичної особи ОСОБА_1(АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) 7000 грн. боргу, 102

грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне

забезпечення судового процесу.

Стягнути

з Товариства з обмеженою відповідальністю “Владиком” (м. Київ, вул. Залізничне

шосе, 47 або 01100, м. Київ, вул. Січневого повстання, 21, код 30437105) на

користь Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1(АДРЕСА_1,

код НОМЕР_1) 51 грн. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної

скарги.

Матеріали

справи  повернути Господарському суду

міста Києва.    

 Головуючий суддя                                                                  

   Алданова  С.О.

 Судді                                                                                         

Лосєв  А.М.

Шипко  В.В.