Постанова

від 04.07.2011 по справі 3/63

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.07.2011                                                                                           № 3/63

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Чорногуза  М.Г

суддів:            Сухового В.Г.

          Агрикової О.В.

при секретарі:            

за участю представників сторін:

від позивача - не з’явились,

від відповідача 1 – ОСОБА_1 (довіреність №35149324 від 21.03 2011 року),

від відповідача 2 – не з’явився,

прокурор – Драгомирецький М.І. (посвідчення НОМЕР_1,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Вікона»,

на рішення господарського суду міста Києва від 12 квітня 2011 року

у справі № 3/63 (суддя Сівакова В.В.)

за позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради, м. Київ,

до 1) товариства з обмеженою відповідальністю «Вікона», м. Київ,

          2) товариства з обмеженою відповідальністю «Стомек», м. Київ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради, м. Київ,

 про визнання недійсними договору купівлі-продажу земельної ділянки від 14 квітня 2010 року та акту на право власності на земельну ділянку від 26 листопада 2008 року,

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора міста Києва звернувся в інтересах держави в особі Київської міської ради до господарського суду міста Києва з позовною заявою до ТОВ “Вікона” та ТОВ «Стомек” про визнання недійсними договору купівлі-продажу земельної ділянки від 14 квітня 2010 року та акту на право власності на земельну ділянку від 26 листопада 2008 року (т. І а.с. 17-20).

Рішенням господарського суду міста Києва від 12 квітня 2011 року по справі № 3/63 позов задоволено частково, визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 14 квітня 2010 року, укладений між ТОВ “Стомекс” та ТОВ “Вікона”, в частині зобов’язання ТОВ “Вікона” повернути земельну ділянку в позові відмолено, а в частині визнання недійсним державного акту на право на земельну ділянку № 04-8-00088 від 26 листопада 2008 року провадження у справі припинено (т. ІІ а.с. 98-104).

Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, відповідач-1 звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 12 квітня 2011 року у справі № 3/63 повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23 травня 2011 року прийнято апеляційну скаргу відповідача-1 до провадження та призначено розгляд справи на 06 червня 2011 року.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 06 червня 2011 року розгляд справи № 3/63 було відкладено на 20 червня 2011 року, у зв’язку з нез’явленням у судове засідання представників відповідача-2 та третьої особи.

У судовому засіданні 20 червня 2011 року представник відповідача-2 надав письмові пояснення, в яких просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення господарського суду міста Києва від 12 квітня 2011 року у справі № 3/63 скасувати та відмовити в задоволенню позову в повному обсязі.

В судовому засіданні 20 червня 2011 року, у відповідності до ст. 77 ГПК України, оголошено перерву до 04 липня 2011 року.

Представники Київської міської ради, скаржника та третьої особи у судове засідання 04 липня 2011 року не з’явились. Про причини неявки колегію суддів не повідомили, хоча про дату, час та місце розгляду справи було повідомлено належним чином, що підтверджується підписами уповноважених представників на розписці.

Враховуючи, що ухвалами про призначення справи до розгляду та про відкладення розгляду справи учасників провадження було попереджено, що в разі неявки у судове засідання їх представників, справа буде розглянута за наявними матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України, тому, справа розглядалась за наявними матеріалами.

Судова колегія вважає можливим здійснити розгляд справи у відсутність представників позивача, скаржника та третьої особи за доказами наявними у матеріалах справи, оскільки їх явка при порушенні апеляційного провадження у справі була визнана необов'язковою, учасники процесу повідомленні про день та час судового засідання належним чином відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України, по що свідчать приєднані до матеріалів справи поштові повідомлення про отримання рекомендованого відправлення.

Колегія суддів виходить з того, що розгляд справи відкладався, представники сторін мали можливість надати необхідні докази та сформулювати свою позицію відносно спору, скаржнику була надана можливість подати суду додаткові докази, поданих матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги та вирішення спору по суті. Неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявним у справі матеріалами.

У судовому засіданні 04 липня 2011 року прокурор надав пояснення по справі № 3/63 та просив залишити спірне рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу відповідача-1 без задоволення.

Представник скаржника підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

У відповідності до ч. 2 ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні 04 липня 2011 року, було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду.

Згідно з частиною першою статті 99 ГПК в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених розділом XII ГПК.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні дата судового засідання було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України «Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.»

Постановою Вищого господарського суду України від 20 квітня 2010 року у справі 32/254 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Стомек» до Київської міської ради  та Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради про визнання укладеним договору купівлі-продажу земельної ділянки встановлено наступне ( т. І а.с. 21-24).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.06.2008 у справі № 32/254 визнано укладеним договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарсь-кого призначення для будівництва, експлуатації та обслуговування громадського багатофункціонального торговельно-розважального комплексу на просп. Московському, 17 в Оболонському районі міста Києва між товариством з обмеженою відповідальністю «Стомек» та Київською міською радою в редакції, яка підписана товариством з обмеженою відповідальністю «Стомек», з моменту набрання чинності судовим рішенням на умовах, визначених договором.

Під час розгляду судової справи № 32/254 встановлено, що Київська міська рада не приймала рішення про укладення з Товариством з обмеженою відповідальністю «Стомек» договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,8198 га на просп. Московському, 17 в Оболонському районі міста Києва.

Оскільки вирішення питання про передачу землі у власність є виключним правом ради як суб’єкта права власності на землю і це питання вирішується виключно на пленарному засіданні відповідної ради, укладення договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки за відсутності відповідного рішення Київської міської ради про продаж земельної ділянки позивачу суперечить вимогам чинного законодавства та є порушенням норм Земельного кодексу України.

Вищий господарський суд України приймаючи до уваги викладене постановою від 20.04.2010 скасував рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2008 у справі № 32/254 та прийняв нове рішення, яким в позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Стомек» про визнання укладеним договору купівлі-продажу земельної ділянки на просп. Московському, 17 в Оболонському районі міста Києва між товариством з обмеженою відповідальністю «Стомек» та Київською міською радою відмовлено.

На підставі скасованого рішення суду Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Товариству з обмеженою відповідальністю «Стомек» видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 050380 площею 1,8198 га на просп. Московському, 17 в Оболонському районі м. Києва, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 04-8-00088 ( т. І а.с. 42).

14 квітня 2010 року, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Стомек» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вікона» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, за умовами якого покупець придбав земельну ділянку площею 1,8198 га на пр. Московському, 17 в Оболонському районі м. Києва для будівництва, експлуатації та обслуговування громадського багатофункціонального торгівельно-розважального комплексу ( т. І а.с. 43-45).

Даний договір зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку 16.04.2010 року за № 04-8-00117.

Спір у даній справі виник у зв’язку із тим, що прокуратура вважає, що договір купівлі-продажу земельної ділянки від 14.04.2010 року суперечить положенням чинного законодавства України, що у відповідності до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України та   ч. 1,2 ст. 203 Цивільного кодексу України є підставою для визнання його недійсним.

Частиною 2 статті 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Враховуючи те, що рішення господарського суду міста Києва від 02.06.2008 у справі № 32/254 скасовано, відповідач-2 у встановленому законодавством порядку не набув права власності на земельну ділянку площею 0,8198 га на просп. Московському, 17 в Оболонському районі міста Києва.

Колегія суддів апеляційного господарського суду виходить з наступного.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 ЗК України).

За відсутності рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність, або в користування юридична особа або фізична особа не має права використовувати земельну ділянку державної або комунальної форми власності.

Положеннями статті 658 Цивільного кодексу України встановлено, що право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.

Це випливає із загального правила, встановленого ч. 1. ст. 317 Цивільного кодексу України про те, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Право розпорядження - це юридично закріплена можливість власника самостійно вирішувати юридичну і фактичну долю майна шляхом його відчуження іншим особам, зміни його стану чи призначення тощо (наприклад, продати, подарувати, передати за заповітом майно).

Отже, для того, щоб правомірно продати земельну ділянку площею 0,8198 га на просп. Московському, 17 в Оболонському районі міста Києва Товариство з обмеженою відповідальністю «Стомек» повинно було бути її власником.

Оскільки судом встановлено, що відповідач-2 не був власником вказаної земельної ділянки він не мав права укладати 14.04.2010 договір купівлі-продажу цієї земельної ділянки з Товариством з обмеженою відповідальністю «Вікона».

Таким чином, договір купівлі-продажу земельної ділянки від 14.04.2010 підлягає визнанню недійсним на підставі положень ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України через недодержання в момент вчинення договору стороною вимог, які встановлені частиною другою статті 203 Цивільного кодексу України, а саме через відсутність у позивача необхідного обсягу цивільної дієздатності, який би надавав позивачеві право укладати договір.

За вказаних обставин позовні вимоги Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 14.04.2010, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “Вікона” та Товариством з обмеженою відповідальністю «Стомек» обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Вимогу Заступника прокурора міста Києва про зобов‘язання Товариства з обмеженою відповідальністю “Вікона” повернути Київській міській раді земельну ділянку площею 0,8198 га на просп. Московському, 17 в Оболонському районі м. Києва, місцевий господарський суд відхилив правомірно, з огляду на наступне.

14 квітня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вікона» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Стомек» був укладений договір купівлі-продажу нежилих будівель та споруд, за умовами якого відповідач-1 прийняв у власність нежилі будівлі та споруди загальною площею 842,90 кв. м. розташовані на земельній ділянці площею 0, 8198 га, кадастровий номер 8000000000:78:130:0045, що знаходиться на проспекті Московському, 17 в Оболонському районі міста Києва ( т. І а.с 68-70).

Пунктом 2.2. зазначеного договору визначено, що у відповідності до чинного законодавства України право власності на вищевказаний об‘єкт покупець набуває з моменту державної реєстрації.

Даний договір 14.04.2010р. посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Позняковою С.В. та зареєстрований в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрацій права власності на об'єкти нерухомого майна : реєстраційне посвідчення № 022900, та записано в реєстрову книгу №155п-215 за реєстровим номером 8473-п. ( т. І а.с 63).

Згідно п. 1 ст. 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відповідно до п. 1 ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Отже, правочини, що тягнуть перехід права власності на нерухомий об'єкт, одночасно є підставою для переходу права на землю, проте оформлення такого права здійснюється у встановленому законом порядку.

Згідно пункту 2.10 Постанови Пленуму ВГСУ № 6 від 17 травня 2011 року «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин», визначено: «щодо переходу права власності або права користування земельними ділянками внаслідок переходу права власності на житлові будинки, будівлі, споруди, що на них розміщені, судам необхідно досліджувати умови договору купівлі-продажу зазначеного нерухомого майна, наявність у продавця визначених законом документів, що посвідчують право на земельну ділянку, відповідність нерухомого майна, розміщеного на відповідних земельних ділянках, ознакам житлового будинку (будівлі, споруди), здійснення державної реєстрації права власності особи, яка придбала відповідне нерухоме майно, з урахуванням положень статей 331, 376 ЦК, статей 116, 123, 124,126 ЗК.

Правочин, за яким переходить право власності на житлові будинки, будівлі, споруди, тягне за собою перехід права на земельну ділянку, на якій знаходиться відповідне нерухоме майно. При цьому новий власник земельної ділянки не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до законодавства.

У вирішенні спорів належить враховувати положення статті 126 ЗК України (у редакції Закону від 05.03.2009 № 1066-VI, яка набрала чинності з 02.05.2009). Згідно з частиною шостою зазначеної статті орган, який здійснює реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень, робить відмітку про реєстрацію прав на земельну ділянку відповідно до документа, на підставі якого відбулося відчуження, складеного та посвідченого в порядку, встановленому законом, протягом 14 календарних днів з дня подання до  цього  органу зазначеного документа.»

Апеляційний господарський суд виходить з того, що за змістом статті 377 ЦК України та статті 120 ЗК України до особи, яка набула права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій розміщено відповідне нерухоме майно, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

З огляду на приписи статті 182, частини другої статті 331, статті 657 ЦК України покупець нерухомого майна вправі вимагати оформлення відповідних  прав на земельну ділянку, зайняту нерухомістю, з моменту державної реєстрації переходу права власності на нерухоме майно.

З виникненням права власності на будівлю чи споруду у юридичної особи виникає право одержати земельну ділянку в користування, а розглянути таке питання та прийняти відповідне рішення в строки, встановлені законом, зобов'язаний відповідний повноважний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. Тому відсутність у такої особи переоформлених на її ім'я правовстановлюючих документів на земельну ділянку не може кваліфікуватися як самовільне зайняття земельної ділянки. Право власності на нерухомість виникло у ТОВ «Вікона» на підставі договору купівлі-продажу, який не визнаний судом недійсним. Отже ТОВ «Вікона» на час розгляду справи є власником нежилих будівель та споруд.

Недотримання ТОВ «Вікона» порядку оформлення права на земельну ділянку, на якій розташована нерухомість, не може бути підставою для обмеження права власника нерухомості на користування нерухомістю та як наслідок - земельною ділянкою, на якій вона розташована, оскільки користування нерухомістю неможливе без користування земельною ділянкою. З урахуванням викладеного в відсутні підстави для задоволення позову в частині зобов‘язання повернути земельну ділянку.

Щодо вимоги Заступника прокурора міста Києва про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку № 04-8-00088 від 26.11.2008, виданий Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації ( т. І а.с. 47).

Пунктом 2.3 Постанови Пленуму ВГСУ № 6 від 17 травня 2011 року «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин», виз- начено, що «Державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на під- ставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастополь- ської міських, селищних, сільських рад, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.

У спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування.»

Оскільки скасовані підстави для набуття права власності на земельну ділянку, державний акт на право власності на земельну ділянку який є правовстановлюючим документом, підлягає визнанню недійсним.

За таких умов, місцевий господарський суд помилково припинив провадження у справі в частині визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку № 04-8-00088 від 26.11.2008 року. Таким чином, позовні вимоги Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради в цій частині підлягають задоволенню.

Твердження апелянта про порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права при прийнятті оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи.

З огляду на вищевикладене колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що місцевий господарський суд виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, в рішенні господарського міста Києва повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами дослідженими в судовому засіданні, за виключення п. 4 рішення господарського міста Києва від 12 квітня 2011 року у справі № 3/63, який підлягає скасуванню. Викласти пункт 4 рішення в наступній редакції : «4. Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 050380 зареєстрований в книзі записів за  № 04-8-00088 від 26 листопада 2008 року». В решті рішення залишити без змін.

Сукупність вищезазначеного дає підстави дійти до висновку про те, що в задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікона» необхідно відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101, п.1 ч.1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікона» на рішення господарського міста Києва від 12 квітня 2011 року у справі № 3/63 залишити без задоволення.

2.          Рішення господарського міста Києва від 12 квітня 2011 року у справі № 3/63 скасувати в частині пункту 4.

Викласти пункт 4 рішення в наступній редакції: «4. Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 050380 зареєстрований в книзі записів за  № 04-8-00088 від 26 листопада 2008 року».

В решті рішення залишити без змін.

3.          Справу № 3/63 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову Київського апеляційного господарського суду, протягом двадцяти днів, може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 ГПК України.

Головуючий суддя                                                                      Чорногуз  М.Г

Судді                                                                                          Суховий В.Г.

                                                                                          Агрикова О.В.