Постанова

від 26.05.2008 по справі 20-5/093

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

20-5/093

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Постанова

Іменем України

21 травня 2008 року   Справа № 20-5/093

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Латиніна О.А.,

суддів                                                                      Лисенко В.А.,

                                                                                          Фенько Т.П.,

за участю представників сторін:

                    позивача: Турін С.В. дов. № 814/10 від 04.05.2006 року; Стиров М.В. дов. № 1852/10 від 09.10.2006 року; Нерпас О.І. паспорт АР 282865 від 20.11.201 року; Купрік І.М. дов. № 1293/10 від 09.07.2007 року; Угрин А.В. дов. № 380/10 від 26.02.2007 року; Здоров О.Г. посвідчення № 011423 від 14.11.1997 року;

                    відповідача: (Військова частина А-1845) - Горлатов С.В. дов. б/н від 08.01.2008 року; Воюєв Ю.М. посвідчення № УК 104541 від 07.10.1997 року; Пазинич В.В. посвідчення № УК 097998 від 20.07.2006 року; Бондаренко Р.В. посвідчення № УК 098475 від 16.11.2004 року;

                    відповідача: (Севастопольська квартирно-експлуатаційна частина морська) - не з`явився;

                    третьої особи: (Південний центр радіотехнічного спостереження) - Купрік І.М. дов. № 1293/10 від 09.07.2007 року (посвідчення № 104541 від 07.10.1997 року);

розглянувши апеляційну скаргу Національного центру управління та випробувань космічних засобів на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Євдокимов І.В.) від 01 листопада 2007 року у справі № 20-5/093

за позовом          Національного центру управління та випробувань космічних засобів (м.Євпаторія-19, АР Крим, 97419)

до Військової частини А-1845 (вул. Епронівська, 7, м.Севастополь,99024)

до Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської (вул. Хрустальова, 60, м.Севастополь, 99040)

3-тя особа - Південний центр радіотехнічного спостереження  (вул. Військових будівельників, 2, м.Севастополь,99024)

про стягнення заборгованості в розмірі 203672,17 грн.

за зустрічним позовом Військової частини А 1845

до Національного центру управління та випробувань космічних засобів

                    про визнання договору недійсним

                                                            ВСТАНОВИВ:

Національний центр управління та випробувань космічних засобів звернувся до господарського суду м.Севастополя з позовом до Військової частини А1845, Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської про стягнення з Військової частини А 1845 заборгованості по водопостачанню в сумі 203672,17 грн. за період з 01.01.2006 року по 01.01.2007 року по договору від 01.01.2006 року.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 01.01.2006 року між Національним центром управління та випробувань космічних засобів - Південним центром радіотехнічного спостереження, Севастопольською квартирно-експлуатаційною частиною морською та Військовою частиною А 1845 був укладений договір на водопостачання, в процесі виконання якого за Військовою частиною  А 1845 утворилась заборгованість за водопостачання в сумі 203672,17. Уточнивши позовні вимоги позивач просив стягнути з Військової частини А1845 заборгованість за несвоєчасне внесення платежів за водопостачання, а також вартість спожитої води, розрахованої по пропускній здатності труби у зв'язку з самовільним зняттям водолічильника.

Науково-долідний центр Збройних Сил України „Державний океанаріум” подав до господарського суду м.Севастополя зустрічний позов про визнання недійсним договору на водопостачання № 610 від 01.01.2006 року мотивуючи вимоги тим, що вказаний договір збоку Південного центру радіотехнічного спостереження був підписаний Корняковим С.О., який фактично не мав належних повноважень на підписання договору.                     

Рішенням господарського суду м. Севастополя від 01.11.2007 року у справі № 20-5/093 у задоволенні первісного позову Національного центру управління та випробувань космічних засобів про стягнення заборгованості в сумі 203672,17 грн. відмовлено. Зустрічний позов Військової частини А 1845 задоволено. Суд  визнав недійсним договір № 610,36п від 01.01.2004 року, укладений між Південним центром радіотехнічного спостереження, Військовою частиною А 1845 та Севастопольською квартирно-експлуатаційною частиною (морською).

При прийнятті рішення суд першої інстанції встановив факт підписання договору на водопостачання № 610 від 01.01.2006 року збоку Південного центру радіотехнічного спостереження був підписаний Корняковим С.О., встановив відсутність належних повноважень вказаної особи на підписання договору та, керуючись статтями 203, 234, 241 Цивільного кодексу України, прийшов до висновку про недійсність укладеного договору.                      

Не погодившись з рішенням господарського суду м.Севастополя, Національний центр управління та випробувань космічних засобів звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить  рішення суду першої інстанції скасувати, як прийнятого при неповному дослідженні обставин справи та з порушенням норм цивільного законодавства, які регулюють питання чинності правочинів.

Представник відповідача –Військової часини А1845 у судовому засіданні з доводами апеляційної скарги не погодився, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає оскаржуване рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Представник відповідача - Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської, у судове засідання не з`являвся, причину неявки не повідомляв, хоча про час та місце слухання справи сповіщався належним чином. Клопотань про відкладення розгляду апеляційної скарги не надходило. За таких обставин, судова колегія визнала можливим розглянути справу за відсутності представника зазначеної особи.

У судовому засіданні оголошувались перерви: з 09.04. по 16.04., з 16.04. по 24.04., з 24.04. по 14.05., а також з 14.05. по 21.05.2008 року.    

З причини відрядження суддів Антонової І.В. та Дугаренко О.В., на підставі розпоряджень в.о. голови та першого заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду, у складі судової колегії були здійснені заміни на суддів Лисенко В.А. та Фенько Т.П.

Повторно розглянувши справи у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судовою колегією встановлено наступне.

01.01.2006 між філією Національного центру управління та випробувань космічних засобів - Південним центром радіотехнічного спостереження був укладений тристоронній договір № 610,36п із Севастопольською квартирно-експлуатаційною частиною (морська) та військовою частиною А 1845 на водопостачання останньої.

Відповідно до умов вказаного договору, Південний центр радіотехнічного спостереження зобов'язаний забезпечувати Військову частину А1845 питною водою в розмірах затверджених лімітів, а Севастопольська квартирно-експлуатаційна частина (морська), згідно з пунктами 1.2, 4.1 договору, до 15 числа місяця, який слідує за розрахунковим, сплатити Південному центру радіотехнічного спостереження грошові кошти за водопостачання частини.

Вислухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін та третьої особи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та надаючи правову оцінку доводам позивача про існування у військової частини А 1845 заборгованості за несвоєчасне внесення платежів за водопостачання, а також заборгованості за спожиту воду, розраховану по пропускній здатності труби у зв'язку з самовільним зняттям водолічильника, судова колегія виходить з наступного.

Відповідно до пункту 2.1.1 Договору № 610,36п від 01.01.2006 року на відпуск води, „Абоненет” –Військова частина А 1845, зобов`язалась забезпечувати збереження водопроводів, а також споруд на них: які стоять на його балансі (труб, люків, колодязів та ін.), не допускати їх розмороження, засорів, пошкодження, знищення, затоплення.

Згідно з пунктом 2.1.3 вказаного Договору, „Абонент” зобов'язався здійснювати технічне обслуговування і ремонт водопровідних мереж, споруд, сантехнічного обладнання в межах балансової належності (від точки приєднання та мереж „Постачальника”).

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання —відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Пунктом 2.1.4 Договору № 610,36п сторони також погодили обов'язок „Абонента” мати резерв водолічильників для негайної замни вишедших з ладу, слідити за збереженням пломб на водолічильниках та пожежних задвижках, встановлених на лінії з`єднання водомірних вузлів.     

Представник відповідача –Військової частини А 1845 у судовому засіданні суду апеляційної інстанції пояснив, що з квітня 2005 року водолічильник СТВ-100 зав. № 0071 знаходився в резерві на складі частини, а 18.02.2006 року проводились роботи по усуненню течі води та заміни водолічильника у зв'язку з його наповнення водою.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Частиною 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.   

Судовою колегією встановлено, що відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 388-р від 06.09.05 року „Деякі питання забезпечення функціонування Західного та Південного центрів радіотехнічного забезпечення”, для підготовки документів на передачу військової частини А 3370 до НКАУ, командиру військової частини А 3370 було поставлено задачу про складання схем зон відповідальності субабонентів, які отримували воду у військової частині відповідно до складених договорів (том 2 а.с.47).

Вказана схема була складена та зареєстрована лише представником Військової частини А 3370. Згідно схеми обліку води Військової частини А 1845, вказаний лічильник СТВ-100 № 0071 був встановлений 15.09.2005 року та знятий 04.01.2006 року (том 2 а.с.48).

27.11.2007 року позивачем та відповідачем було складено акт розмежування балансової належності та відповідальності за експлуатацію водопровідних мереж. Вказаний акт підтвердив факт знаходження приладу обліку в зоні відповідальності відповідача.

З урахуванням того, що прилад обліку води знаходиться та знаходився в зоні відповідальності відповідача, судова колегія вважає можливим прийняти до уваги відомості інвентаризаційного опису Військової частини А 1845, згідно якої в період інвентаризації з 07.11.2005 року по 05.12.2005 року прилад обліку СТВ-100 № 0071 знаходився на складі військової частини, а не на водоводі (том 2 а.с.72).

Крім того, згідно довідки відповідача від 19.05.2008 року № 410, лічильник води СТВ інвентаризаційний номер № 1031543 (№ 0071) 15.04.2005 року був зданий на склад військової частини  відповідача. На водоводі було встановлено лічильник СТВ-100 інв. № 10431544.

Два лічильника води СТВ-100 (№ 0071) та СТВ-80 (№ 1205) 04.01.2006 року були здані на перевірку до ГКП "Севміськводоканал".

17.02.2006 року замість лічильника води СТВ-100 інв.№ 10431544 було встановлено лічильник СТВ-100 інв. № 10431543. Таким чином на водоводі в зоні відповідальності відповідача у спірний період з 04.01.2006 року по 17.02.2006 року знаходився лічильник води СТВ-100 інв. № 10431544. Даний факт також побічно підтверджується світлокопіями рахунків № 8 від 31.01.2006 року та № 12 від 31.01.2006 року, направлених відповідачеві на оплату наданих послуг по відовідведенню та водопостачанню, із змісту яких вбачається факт поставки відповідачеві 1912 куб. м. води. Даний факт підтверджує, що водокористування здійснювалось відповідачем за приладами обліку води.               

Судова колегія також звертає увагу на лист № 23/2-5432 від 29.11.2006 року, надісланого Державним комунальним підприємством „Севміськводоканал” на адресу Південного центру радіотехнічного спостереження, з якого вбачається, що 04.01.2006 року представник НДЦ „Державний океанаріум” здав на перевірку наступні водоміри: СТВ-80 зав. № 1205 1987 р., СТВ-100 зав. № 0071 1986 р. Також зазначено, що 17.01.2006 року - після виконання робіт по перевірці, водоміри видані замовнику (том 1 а.с.96). Судова колегія погоджується з доводами відповідача про те, що у наведеному листі не йдеться про самовільне зняття лічильників, а лише вказується на передачу для проведення перевірки.

З матеріалів справи вбачається, що 28.12.2005 року цілісний майновий комплекс 808 Окремого радіотехнічного вузла (в який увійшов і водовід) був переданий з МО України до складу НКАУ відповідно з актом, у зв'язку з чим, з 28.12.2005 питання по постачанню води вирішувалось Національним центром управління та випробувань космічних засобів через командира військової частини А 3370.

В матеріалах справи також міститься Акт на встановлення корінного водоміру, із змісту якого вбачається факт встановлення водолічильника СТВ-100 № 0071 з показаннями на момент встановлення 83905 (том 1 а.с.97).

Суд апеляційної інстанції також погоджується з тим, що технологічно провести заміну водяного лічильника неможливо без перекриття води у колодязі, який знаходиться на території Військової частини А 3370, у присутності представника якої і здійснювалось встановлення лічильника СТВ-100 № 0071.

На підставі викладених обставин, судова колегія при ходить до висновку про те, що мала місце заміна одного вод лічильника іншим, у зв'язку з чим, не можна погодитись з доводами позивача про як самовільне зняття водолічильника, так і про безлімітне водокористування.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Так, згідно з пунктом 9.6 Правил користування системами комунального водопостачання в містах та селах України, затверджених Наказом Державного комітету по житлово-комунальному господарству № 65 від 01.07.1994 року, при  виявлені представником Водоканалу витоку води в мережах абонента внаслідок їх пошкодження або нераціонального водокористування, коли водолічильник на вводі відсутній або не працює з вини абонента, Водоканал виконує розрахунок витрат води у такому порядку: за пропускною здатністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2 м/сек. та дією її повним перерізом протягом 24 годин за добу.

Однак, у даному випадку представником Водоканалу не встановлювався факт витоку води в мережах абонента, не встановлювалась відсутність водолічильника або його непрацюючий стан. Із змісту наведеної вище норми вбачається, що саме Водоканал має повноваження на здійснення розрахунку витрат води.

На підставі викладеного, посилання позивача на порушення відповідачем положень Правил користування системами комунального водопостачання в містах та селах України та на необхідність застосування наслідків, передбачених пунктами 9.6, 9.8 вказаних Правил є безпідставними.  

Що стосується основної заборгованості Військової частини А 1845 за споживання води по договору № 610,36п від 01.01.2006 року, то судовою колегією встановлено, що, відповідно до спільних протокольних рішень від 19.06.2006 року № 2144, № 2146; від 24.11.2006 року № 2416 та від 14.12.2006 року № 2476 щодо проведення розрахунків Міністерства оборони України за водовідведення та водопостачання, укладеного згідно з пунктом 28 статті 2 Закону України „Про державний бюджет України на 2006 рік”, протягом 2006 року на користь ДКП „Севміськводоканал” було списано, у тому числі за військову частину А 1845, 43180,00 грн., 62000,00 грн. та 17000,00 грн. Всього в сумі 122180,00 грн. (том 1 а.с.72-78).

З наданих сторонами у справі у судових засіданнях пояснень судовою колегією було встановлено відсутність заборгованості відповідача за спожиту воду за період з 01.01.2006 року по 01.01.2007 року. Відсутність саме основної заборгованості також підтверджується наявними у справі актами звірки взаємних розрахунків.

Таким чином, приймаючи до уваги встановлену судом безпідставність позовних вимог про стягнення заборгованості за витік води, а також відсутність основної заборгованості за спожиту по договору № 160,34п воду, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необґрунтованість первісних позовних вимог та необхідність у відмові в їх задоволенні. У зв'язку з цим, підстави для скасування рішення господарського суду м.Севастополя в цій частині відсутні.

Що стосується зустрічного позову про визнання недійсним договору № 160,34п від 01.01.2006 року на відпуск води, то судова колегія виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою,  п'ятою та  шостою  статті  203  Цивільного кодексу України.

Згідно з частинами першою - третьою,  п'ятою та  шостою  статті  203  Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам  цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

- особа,  яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину  має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

У даному випадку, договір № 610,36п від 01.01.2006 збоку Південного центру радіотехнічного спостереження був підписаний від імені Постачальник начальником Південного центру радіотехнічного спостереження Корняковим С.А.

Проте, судом першої інстанції вірно встановлено, що станом на 01.01.2006 року начальник Південного  центру  радіотехнічного  спостереження  призначений не був, про що свідчить довідка Національного центру управління та випробувань космічних засобів № 337 від 28.08.2007 року (том 1 а.с.120).

Господарським судом м.Севастополя вірно встановлено, що станом на 01.01.2006 року Корняков С.О. був командиром військової частини А3370, яка є юридичною особою, та входить до складу Міністерства оборони України, а начальником Південного центру радіотехнічного спостереження Корняков С.О. став лише 07.02.2007, про що свідчить наказ Генерального директора Національного космічного агентства України № 4-ко від 07.02.2007 року.

Так, водопровідні мережі, по яким здійснювалось водопостачання військової частини А 1845 з 28.12.2005 року перебували на балансі Національного центру управління та випробувань космічних засобів. Таким чином, право на управління даними мережами Корняков С.О. не мав.

У зв'язку з цим, судова колегія приходить до висновку, що станом на момент підписання спірного договору - 01.01.2006 року, Корняков С.О. не був начальником Південного центру радіотехнічного спостереження та, як наслідок, не мав права укладати та підписувати договір від імені Південного центру радіотехнічного спостереження.

Таким чином, має місце перевищення Корняковим С.О. власних повноважень та вихід за межі наданої йому цивільної дієздатності.

Стаття 227 Цивільного кодексу України передбачає, що правочин, вчинений юридичною особою (представником) без відповідного дозволу, може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.  Пунктом 2 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України зазначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, у тому числі, визнання правичину недійсним.

Згідно з частиною 1 статті 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

На підставі викладених обставин, судова колегія вважає оскаржуване рішення господарського суду м.Севастополя в частині задоволення зустрічного позову обґрунтованим, винесеним з дотримання норм матеріального права, у зв'язку з чим, підстав для його скасування немає.

Керуючись статтями 101, 103 п.1, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                        ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Національного центру управління та випробувань космічних засобів залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Севастополя від 01 листопада 2007 року у справі № 20-5/093 залишити без змін.

Головуючий суддя                                                  О.А.Латинін

Судді                                                                                В.А. Лисенко

                                                                                Т.П. Фенько