Ухвала

від 22.05.2008 по справі 5020-4/011

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5020-4/011

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Ухвала

Іменем України

19 травня 2008 року   Справа № 5020-4/011

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Черткової І.В. ,

суддів                                                                      Волкова К.В. ,

                                                                                          Щепанської О.А. ,

секретар судового засідання                                     Рєвєнко М.Ю.

за участю представників сторін:

позивача: Логутев Віктор Миколайович, довіреність № б/н від 18.04.2008,

відповідача: Луговська Анна Василівна, довіреність № 10-004/250 від 14.08.2007, Самозвон Світлана Петрівна, довіреність № 272/10-004 від 03.09.2007;

третьої особи: не з'явився;

прокурора: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя на постанову господарського суду міста Севастополя (суддя  Остапова К.А.) від 26.02.2008 у справі № 5020-4/011

за позовом приватного підприємства "Соріус" (вул. Сенявіна, 3, місто Севастополь, 99011)

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя (вул. Кулакова, 37, місто Севастополь, 99011)

за участю 3-ої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Головного управління Державного казначейства України у місті Севастополі  (вул. Балаклавська, 9, місто Севастополь, 99011)

за участю: прокурора міста Севастополя  (вул. Павліченко, 1, місто Севастополь, 99011)

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 000001235/0 від 19.01.2007 та зобов'язання відповідача надати належні документи до органів державного казначейства для бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2006 року в сумі 241 049, 00 грн,

                                                            ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду міста Севастополя від 26.02.2008 у справі № 5020-4/011 позов задоволено.

Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя № 000001235/0 від 19.01.2007. Зобов'язано Державну податкову інспекцію у Ленінському районі міста Севастополя надати належні документи до державного казначейства для бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок приватного підприємства "Соріус" за листопад 2006 року в сумі 241 049, 00 грн, яке виникло за договорами комісії.  

Постанова мотивована тим, що позивачем виконано вимоги підпункту "а" підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, а тому підстав для зменшення бюджетного відшкодування немає.

Не погодившись з постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить зазначену постанову скасувати, у позові відмовити.          

Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки суду першої інстанції щодо обґрунтованості права позивача на бюджетне відшкодування є помилковими, оскільки сума в розмірі 241 048, 55 грн не є фактично сплаченою позивачем у попередньому податковому періоді Комісіонеру.

У судовому засіданні відповідач підтримав свої вимоги.

Позивач подав суду заперечення на апеляційну скаргу, які мотивовані тим, що Комісіонер відповідно до умов договорів самостійно вирахував на свою користь комісійну винагороду із ціни товару, тобто отримав фактичну оплату своїх послуг, у тому числі податок на додану вартість.

У судовому засіданні позивач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду залишити без змін.

Третя особа надала суду відгук на апеляційну скаргу, де зазначається на те, що органи державного казначейства здійснюють лише безпосереднє повернення податку на додану вартість із бюджету за наданими податковими органами висновками, а тому розгляд справи залишає на розсуд суду.

У судове засідання третя особа не з'явилася, надіслала клопотання про розгляд справи у відсутність її представника. Судова колегія вважає можливим задовольнити клопотання третьої особи, оскільки вона відповідно до статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України належним чином повідомлена про час і місце засідання суду, проте не реалізувала своє процесуальне право на участь у судовому засіданні апеляційної інстанції.

Прокурор також у судове засідання не з'явився. Відповідно до статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України прокурор належним чином повідомлений про час і місце засідання суду, проте він не реалізував своє процесуальне право на участь у судовому засіданні апеляційної інстанції, тому судова колегія вважає за можливе розглянути справу у відсутність прокурора.

У судовому засіданні оголошувалася перерва з 21.04.2008 до 19.05.2008.          

Переглянувши постанову суду відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила наступне.

19.12.2006 позивачем подано до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2006 року, відповідно до рядку 25.1 якої сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок платника у банку, становить 289 652,00 грн (т. 1, а. с. 94-95).

З питання достовірності нарахування зазначеної суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість 19.01.2007 Державною податковою інспекцією у Ленінському районі міста Севастополя проведена позапланова виїзна перевірка приватного підприємства “Соріус”, за результатами якої складений акт № 00002/23-5/22285658/485/10 (т. 1, а. с. 10).

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 7.7.2 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

На підставі зазначеного акту Державна податкова інспекція у Ленінському районі міста Севастополя 19.01.2007 прийняла та надіслала на адресу позивача податкове повідомлення-рішення № 000001235/0 про зменшення бюджетного відшкодування в сумі 241 049,00 грн (т. 1, а. с. 8).

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання договорів комісії № STE-1-33-D/K-06 від 16.01.2006, № STE-1-35-D/K-06 від 14.03.2006, № STE-1-38-D/K-06 від 16.01.2006, № STE-1-129-D/K-06 від 14.03.2006, № STE-1-130-D/K-06 від 14.03.2006, № STE-1-134-D/K-06 від 14.03.2006, № STE-1-135-D/K-06 від 14.03.2006 (т. 1, а. с. 24-79), укладених між приватним підприємством “Соріус” (Комітент) та дочірним підприємством державної компанії „Укрспецекспорт” державним госпрозрахунковим зовнішньоторгівельним підприємством „Спецтехноекспорт” (Комісіонер), здійснено постачання суднових і корабельних запасних частин покупцю –Об'єднаному штабу Міністерства оборони Індії, що підтверджується відповідними звітами комісіонера (т. 1, а. с. 80-93). Факт виконання договорів сторонами не оскаржується. Із звітів комісіонера вбачається, що комісійна плата, визначена відповідно до пункту 5.2 зазначених договорів, склала 1 446 291, 38 грн (у тому числі податок на додану вартість 241 048, 55 грн). На зазначену суму Комісіонером виписано наступні податкові накладні: від 17.10.2006 № 412, від 30.10.2006 № 425, від 17.10.2006 № 416, від 30.10.2006 № 440, від 17.10.2006 № 413, від 17.10.2006 № 415, від 17.10.2006 № 414 (т. 1, а. с. 19-22). В акті перевірки зазначено, що зазначені податкові накладні правомірно відображені позивачем в розділі 1 реєстру отриманих податкових накладних у жовтні 2006 року та у складі податкового кредиту в рядку 17 податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2006 року. Податкові накладні відповідають вимогам законодавства. Проте, підстав для включення 241 048, 55 грн у суму бюджетного відшкодування як фактично сплачену немає, оскільки за даними бухгалтерського обліку приватного підприємства “Соріус” відсутні операції, що підтверджують оплату комісійної винагороди, витрат на митне оформлення та перевезення вантажу.

Судова колегія не погоджується з висновками відповідача, виходячи з наступного.

Порядок визначення суми  податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного  бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначаються пунктом 7.7 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Згідно з пунктом 1.8 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість” бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 названого Закону сума податку,  що підлягає сплаті  (перерахуванню)  до бюджету або бюджетному відшкодуванню,  визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання  звітного  податкового  періоду  та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього  податку,  що  виник  за  попередні податкові  періоди  (у  тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його  відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 того ж Закону встановлено, що якщо    у   наступному   податковому   періоді   сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту,  має  від'ємне значення, то бюджетному    відшкодуванню    підлягає   частина   такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів  (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Платник   податку,   який   має   право  на  одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення  повної суми  бюджетного  відшкодування, відповідно до підпункту 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” подає  відповідному  податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення  такої  повної суми  бюджетного  відшкодування,  яка  відображається у податковій декларації.  При цьому платник податку в п'ятиденний термін  після подання  декларації  податковому  органу  подає  органу Державного казначейства України копію  декларації,  з  відміткою  податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації   додається    розрахунок  суми бюджетного відшкодування.

Таким чином, підставою для отримання відшкодування податку на додану вартість є дані тільки податкової декларації за звітний період. Відшкодування здійснюється шляхом  перерахування  відповідних грошових  сум  з  бюджетного рахунку на рахунок платника податку в установі  банку,   що   його   обслуговує,   або   шляхом   видачі казначейського   чека,   який   приймається   до  негайної  оплати (погашення) будь-якими банківськими установами.

З огляду на викладене судова колегія дійшла висновку про те, що за зазначеними договорами комісії відбулася фактична сплата послуг постачальника (комісіонера), передбачена підпунктом „а” підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” як обов'язкова умова для отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку.

Доводи Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя про те, що сума 241 048, 55 грн не є фактично сплаченою позивачем у попередньому податковому періоді Комісіонеру, не приймаються судовою колегією до уваги, виходячи з наступного. Згідно з підпунктом 5.2 пункту 5 договорів комісії комісійна плата встановлюється як різниця між ціною продажу продукції, установленою комісіонером самостійно і за якою він укладає Контракт, погодженої комітентом ціною продукції, а також понесених комісіонером витрат. Отже, сума в розмірі 241 048, 55 грн є складовою частиною ціни продукції. Із наявних у матеріалах справи звітів Комісіонера (т. 1, а. с. 80-93) вбачається різниця між отриманими останнім від покупця платежами та сумами, які були перераховані позивачу. Різниця складає 1 446 291, 38 грн (у тому числі податок на додану вартість 241 048, 55 грн). Відповідність звітів Комісіонера даним бухгалтерського обліку позивача встановлена актом перевірки. Отже, висновки відповідача про безпідставність включення приватним підприємством "Соріус" до бюджетного відшкодування 241 048, 55 грн не підтверджуються матеріалами справи.

Доводи Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя про те, що судом першої інстанції неправомірно застосовані норми цивільного права до податкових правовідносин, не приймаються судовою колегією, оскільки такі норми застосовані судом до договірних правовідносин між позивачем та комісіонером (дочірнім підприємством державної компанії „Укрспецекспорт” держаним госпрозрахунковим зовнішньоторгівельним підприємством „Спецтехноекспорт”), які виникли у зв'язку з виконанням обов'язку позивача з оплати комісійних послуг, а не до правовідносин, які врегульовані нормами податкового законодавства. Статтею 1020 Цивільного кодексу України встановлено, що комісіонер має право відраховувати належні йому за договором суми з усіх грошових коштів, що надійшли до нього для комітента, якщо інші кредитори комітента не мають переважного перед ним права на задоволення своїх вимог із грошових коштів, що належать комітентові. Вище зазначеними договорами комісії передбачена грошова форма виконання зобов'язань позивача перед комітентом, а податковим органом під час перевірки підтверджено виконання позивачем зобов'язань з оплати комісійних послуг.

Таким чином, підстав для зменшення бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі  241 048, 55 грн немає, позовні вимоги про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя № 000001235/0 від 19.01.2007 підлягають задоволенню.

Враховуючи, що право позивача на отримання в установлені строки бюджетного відшкодування з податку на додану вартість порушено, то позовні вимоги про зобов'язання Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя надати належні документи до державного казначейства для бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок приватного підприємства "Соріус" за листопад 2006 року в сумі 241 049, 00 грн також є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтею 195, пунктом 1 частини 1 статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини 1 статті 205, статтями 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд                                                  

                                                            УХВАЛИВ:

1.Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя залишити без задоволення.

2.Постанову господарського суду міста Севастополя від 26.02.2008 у справі № 5020-4/011 залишити без змін.

Ухвала набирає   законної  сили  з  моменту  проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя                                        І.В. Черткова

Судді                                                                      К.В. Волков

                                                                      О.А. Щепанська