Постанова

від 26.05.2008 по справі 18/308

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

18/308

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

14.05.2008 р.                                                                          справа №18/308

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Стойка  О.В.

суддів Діброви  Г.І. , Шевкової  Т.А.

за участю представників сторін:

від позивача:Голуб І.В. за довіреністю, Жорник О.М. за довіреністю,

від відповідача:не з»явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуФермерського господарства “Лиман” смт. Дробишеве, Краснолиманського району, Донецької області  

на рішення (ухвалу) господарського суду

Донецької області

від29.02.2008 року

по справі№18/308 (Овсяннікова О.В.)

за позовомВідкритого акціонерного товариства “Донецькбудматеріали” м. Донецьк

доФермерського господарства “Лиман” смт. Дробишеве, Краснолиманського району, Донецької області

проза зустрічною позовною заявою до

простягнення 40903,80 грн.Фермерського господарства “Лиман” смт. Дробишеве, Краснолиманського району, Донецької областіВідкритого акціонерного товариства “Донецькбудматеріали” м. ДонецькСтягнення 44977,16грн.

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2007 року до господарського суду звернулось Відкрите акціонерне товариство “Донецькбудматеріали” м. Донецьк (позивач) із позовом до Фермерського господарства “Лиман” смт. Дробишеве, Краснолиманського району, Донецької області (відповідач) про  зобов»язання  відповідача виконати  розрахунок  за  отримані  послуги згідно актів  про  виконання  робіт   в  сумі 31080,12 грн, сплатити  пеню в  розмірі 9823,80грн.

В процесі  розгляду  справи  позивач надав заяву № 10б/10 від 30.01.2008 року в  якої   збільшив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 11819,62 грн., інфляційні –9013,20 грн., 3% річних –1992,90 грн., суму основного боргу –у  розмірі 31080,00 грн., а всього 53905,72 грн.    

          Судом  першої  інстанції  вимоги  про  стягнення інфляційних та річних до  розгляду    правомірно прийняті  не  були, оскільки фактично  позивачем  були  доповнені  позовні  вимоги, що не відповідає приписам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

          Заявою від 20.02.2008 року № 10б/22 позивач змінив позовні вимоги  та просив суд стягнути з відповідача заборгованість за надані послуги за договором б/н від 01.02.2005 року в сумі 31080,00 грн. та сплатити пеню в розмірі 5763,79 грн., а всього 36843,79 грн.

          Відповідач  звернувся  з  зустрічною  позовною  заявою  в  якої  просив  стягнути  з  позивача  на  його  користь суму  боргу  з  урахуванням  індексу  інфляції за  отриману  пшеницю у  сумі 560грн., 14952,31 грн. боргу з урахуванням індексу інфляції у вигляді заробітної плати робітникам, які працювали на орендованому комбайні та 494,87 грн.  річних, 27545,03 грн. боргу з урахуванням індексу інфляції у вигляді витрат понесених на закупівлю запасних частин і ремонт комбайну та 1424,95 грн. річних, а всього - 44977,16 грн.    

Рішенням господарського суду Донецької області від 29.02.08р. року позовні вимоги позивача за  первісним  позовом задоволені частково та з відповідача стягнуто 31080,00 грн. боргу, 2911,05 грн. пені. У задоволенні  зустрічних  позовних  вимог  відмовлено.  

Відповідач, не погодившись із рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду скасувати частково та прийняти нове, яким  відмовити  у задоволенні  позовних  вимог  позивача про стягнення  2911,05грн. пені та задовольнити його  позовні  вимоги.

          В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на те, що судом порушені норми матеріального та процесуального права.

Представник відповідача  в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про поважність причин свого нез'явлення суд не повідомив, через що  судова  колегія  вважає  за   можливе  розглянути  справу у  його  відсутності на підставі наявних матеріалів.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами 01.07.05 року був укладений Договір б/н на  виконання  робіт  по  збиранню  врожаю  (далі-Договір), згідно до якого позивач  зобов'язався  здійснити  для  відповідача  роботи   по  збиранню  врожаю.

Також  сторонами  до  Договору  була 04.07.05р. укладена Додаткова  угода, якою  сторони  встановили обов»язок позивача відшкодувати  витрати відповідача по  ремонту  сільськогосподарської   техніки на підставі наданих рахунків.

 Пунктом 3.1. Договору  сторони  встановили, що факт виконання та передачі виконаних робіт посвідчується актом здачі-прийомки виконаних робіт, які підписуються уповноваженими представниками сторін.

Відповідно до п.4.1., 4.2. Договору  відповідач зобов»язався  здійснити розрахунок за  збирання  врожаю із  розрахунку 120 грн. за 1 га. оброблених позивачем по  мірі   виконання робіт після  підписання  сторонами  акта  приймання  виконаних  робіт шляхом  перерахування грошових  коштів на  розрахунковий  рахунок позивача.

На  виконання  умов Договору  сторонами  були  складені   та  підписані  акти  приймання-здачі  виконаних  робіт від 04.08.05р. на  суму  20160 грн. та від 30.09.05р. на  суму 10920 грн., а всього на суму 31080,00 грн.

Позивачем  були  виписані  рахунки  №179 від 30.09.05р. на  суму 10920 грн. та  №146а від 04.08.05р. на  суму 20160грн.

Виставлені  рахунки відповідачем   оплачені не  були у зв»язку  з  чим  за  ним  виникла  заборгованість  у  сумі 31080грн., що є предметом  спору.

За приписами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Отже, судова  колегія   вважає  висновок суду  першої  інстанції  про   стягнення  основної  заборгованості у  сумі 31080грн.  законним  та  обґрунтованими.

На підставі  п.5.3. Договору,   умовами  якої  сторони  передбачили, що за  несвоєчасну  оплату виконаних  робіт відповідач  сплачує  позивачу  пеню  у  розмірі 0,5% суми  боргу  за  кожен  день  прострочення.

За приписами п.3 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ч.1 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.  

Як  вбачається з  наданого  розрахунку  пені, позивач вимагає  стягнути  5763,79 грн. пені, розрахунок якої  здійснено   за  більш  тривалий  період, ніж  передбачено діючим  законодавством.

Виходячи  з  вищенаведеного, судова  колегія  вважає, що позовні   вимоги  про  стягнення  пені  є частково   обґрунтованими за 180 днів у  наступні  періоди: з 07.10.05р. по 07.04.06р. та з 11.08.05. по 11.02.06р. у  сумі  2911,05грн.

Отже висновок суду першої інстанції про  часткове задоволенні  позовних  вимог   в частині стягнення пені  також заснований  на  законі.

Судова колегія  не  приймає  до  уваги  доводи  відповідача щодо  необхідності застосування  строку  позовної  давності в  частині  стягнення  пені, оскільки  протягом  розгляду  справи  в  першій  інстанції, тобто  до  винесення  рішення  по справі, відповідачем не  заявлено до ії  застосування відповідно  до  вимог ч.3  ст. 267 ЦК України. Посилання  відповідача про  позбавлення  його  такого  права судом  першої  інстанції є  безпідставним.

Щодо  зустрічних  позовних  вимог  про  стягнення  з  позивача суми  боргу  з  урахуванням  індексу  інфляції за  отриману  пшеницю у  сумі 560грн., 14952,31 грн. боргу з урахуванням індексу інфляції у вигляді заробітної плати робітникам, які працювали на орендованому комбайні та 494,87 грн.  річних, 27545,03 грн. боргу з урахуванням індексу інфляції у вигляді витрат понесених на закупівлю запасних частин і ремонт комбайну та 1424,95 грн. річних, а всього - 44977,16 грн.  то  судова  колегія  вважає, що  зазначені  позовні  вимоги  задоволенню  не  підлягають  з  огляду  на  наступне.

          В  обґрунтування  заявлених  вимог  відповідач  посилається  на  те, що  умовами  спірного Договору  сторони  передбачили, що  позивач  за   свій  рахунок  буде  забезпечувати заправку  сільськогосподарської  техніки  паливо - мастильними матеріалами, здійснювати харчування робітників, виконувати  ремонт  сільськогосподарської   техніки.    

     Відповідач  вважає, що позивач  взяті  на  себе  зобов»язання  за   Договором  не  виконав та  він за  власні   кошти  повинен  був  платити  заробітну  платню  комбайнерам, здійснювати  ремонт  техніки. Судова  колегія  вважає  заявлені  вимоги  відповідача  про  стягнення  суми  боргу  у  вигляді  заробітної  плати  працівникам  безпідставними, оскільки  умовами  договору  не  передбачено  обов»язку  позивача  виплачувати  заробітну  плату  працівникам відповідача.

          Рахунків  на  затрати  по  ремонту  сільськогосподарської  техніки, як  передбачено  Додатковою  угодою  до Договору, відповідачем  позивачу  не  надавалось, а  отже  заявлені  вимоги  про наявність такого  боргу на  момент  подання  позову  у  сумі  27545,03грн.  є безпідставними.

          Крім  того,  відповідач  посилається  на  те, що  ним  позивачу  була  відвантажена  пшениця  на  суму 3744грн. в  рахунок оплати  за  виконані  роботи, однак належних доказів заміни сторонами способу  виконання  зобов»язання суду  не  надано,  умовами договору  не  передбачалось  передання  сільськогосподарської  продукції  в  погашення  здійснених  робіт.

Посилання  відповідача  на  заву  про  часткове  зарахування  однорідних  зустрічних  позовних  вимог є  безпідставним, оскільки зазначений документ  складений   вже  після   подання  позову, зустрічна  вимога  відповідача за   своєю  правовою  природою  є  збитками  відповідача, а  не  заборгованістю, з боку  позивача.

          Отже  рішення  суду  першої  інстанції  про  відмову  у  задоволенні  зустрічних  позовних  вимог  є  законним  та  обґрунтованим, доводи  апеляційної скарги не спростовують висновку  суду  першої  інстанції.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 29.02.08року у справі №18/308 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, через що рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу-без задоволення.

Відповідно до ст.49 ГПК України витрати по сплаті держмита за подання апеляційної скарги покладаютья на відповідача по справі.

Керуючись ст.ст. 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

                                                  П О С Т А Н О В И В:

           Апеляційну скаргу Фермерського господарства “Лиман” смт. Дробишеве, Краснолиманського району, Донецької області залишити без задоволення, рішення господарського суду Донецької області від 29.02.08року у справі №18/308 - без змін.

Головуючий          О.В.  Стойка

Судді:          Г.І.  Діброва

          Т.А.  Шевкова

          Надруковано: 5 прим.

          1. позивачу

          2. відповідачу

          3 у справу

          4 ДАГС