Постанова

від 12.05.2008 по справі 24/489

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

24/489

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 12.05.2008                                                                                           № 24/489

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Корсака В.А.

 суддів:             

 За участю представників:

 від позивача: Науменко С.В. – представник за довіреністю, Ушацький С.А.- директор,  

 від відповідача: Городенко В.М.- директор,   

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного монтажно-будівельного підприємства "Спецавтобуд"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 11.03.2008

 у справі № 24/489  

 за позовом                               Державного науково-виробничого підприємства "Центр Будінвест"

 до                                                   Приватного монтажно-будівельного підприємства "Спецавтобуд"

 про                                                   визнання недійсною Мирову угоду,

та за зустрічним позовом про зобов”язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

  Позивач за первісним позовом звернувся з позовом до відповідача про спонукання до виконання зобов'язання за мировою угодою від 23.04.2003 р., затверджену Ухвалою Господарського суду м.Києва від 25.04.2003р. у справі  № 24/430.

  16.01.2008р. позивач за первісним позовом подав заяву про уточнення первісних позовних вимог та просив суд визнати недійсною, затверджену Ухвалою Господарського суду м.Києва від 25.04.2003р. у справі  № 24/430 та укладену сторонами мирову угоду від 23.04.2003р., у зв'язку з невиконанням Приватним монтажно-будівельним підприємством “Спецавтобуд” своїх зобов'язань та недотриманням строків їх виконання, та поновити провадження у справі за позовом Державного науково-виробничого підприємства “Будінвест” до Приватного монтажно-будівельного підприємства “Спецавтобуд” про розірвання  договору підряду  №1 від 20.03.2001р.

   19.11.2007 р. Приватне монтажно-будівельне підприємство “Спецавтобуд” звернувся із  зустрічним позовом  про зобов'язання вчинити дії.

  Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2007р. зазначену зустрічну позовну заяву прийнято до розгляду разом з первісним позовом у справі № 24/489.

  Уточнені первісні позовні вимоги прийняті  судом першої інстанції  до розгляду.

   07.12.2007 р. до суду першої інстанції від відповідача за зустрічним позовом - Державного науково-виробничого підприємства “Центр Будінвест” надійшла заява про застосування позовної давності.

   Обґрунтовуючи первісний позов, ДНВП “Центр Будінвест” зазначає, що ПМБП “Спецавтобуд” не виконані умови мирової угоди, а саме, не  передано додаткові обсяги виконаних будівельних робіт  та не передано ДНВП “Центр Будінвест” документів, які підтверджують використання відповідачем коштів інвесторів в сумі 1518069,92грн., а відповідно до п.6 Мирової угоди сторонами було передбачено, що в разі невиконання пунктів цієї Мирової угоди, а також недотримання строків виконання їх, Мирову угоду вважати недійсною і спір вирішувати в порядку, передбаченому чинним законодавством.

   Заперечуючи первісний позов, відповідач за первісним позовом - ПМБП “Спецавтобуд”,   стверджує, зокрема, те, що саме ДНВП “Центр Будінвест” ухиляється від підписання переданих йому актів приймання виконаних робіт №1-13. Витрати за вказаними актами підтверджені  актом перевірки КРУ від 27.03.2003р. №13-р200/207 та актом перевірки ДПА в м. Києві від 10.04.2003р. №44/20/26-20/2/19016908 і складають 2 461 249,00грн. Проте, ДНВП “Центр Будінвест” відмовився від підписання актів. У зв'язку з наведеним, ПМБП  “Спецавтобуд” вважає взяті на себе зобов'язання за мировою угодою виконаними.

   З огляду на це, ПМБП “Спецавтобуд” у зустрічному позові просив суд зобов'язати ДНВП “Центр Будінвест” підписати акти приймання-передачі виконаних робіт №№1-13 за 2003р. та Акти здачі-приймання будівельних матеріалів і понесених витрат, у зв'язку з будівництвом №№1-5.

  Обґрунтовуючи причини пропуску строку позовної давності, ПМБП “Спецавтобуд” зазначав, що станом на час звернення із зустрічним позовом до суду ПМБП “Спецавтобуд” була не відома доля актів приймання виконаних підрядних робіт №№1-13 та актів понесених витрат №№1-5, які направлялись замовнику листом від 18.06.2003р. У зв'язку з наведеним, та беручи до уваги висновок судово-будівельної експертизи №3361 від 18.06.2007р. ПМБП “Спецавтобуд” звернувся із зустрічним позовом до ДНВП “Центр Будінвест” зобов'язати виконати взяті на себе зобов'язання відповідно до мирової угоди.

   Заперечуючи зустрічний позов, ДНВП “Центр Будінвест” просив суд  відмовити у задоволенні зустрічного позову, посилаючись на те, що після підписання Акту від 20.06.2003р. про стан виконання мирової угоди станом на 07.12.2007р. ПМБП “Спецавтобуд” не передав ДНВП  “Центр Будінвест” жодних витрат по будівництву будинку та не перерахував коштів із сум, які прийняв від інвесторів на свій рахунок. Акти приймання-виконання робіт складені ПМБП “Спецавтобуд” з порушенням чинного законодавства і п. 3.3 Мирової угоди. Акти не скориговані згідно Висновку судової експертизи. ПМБП “Спецавтобуд” не сплачений визнаний ним борг у розмірі 1518069,92грн.

  ДНВП “Центр Будінвест” вважає пропущеним строк позовної давності для звернення з вимогами за зустрічним позовом.

   Рішенням Господарського суду м. Києва  від 11.03.2008 р. у справі № 24/489 первісний позов задоволено частково та визнано недійсною Мирову угоду від 23.04.2003р., укладену між ДНВП “Будінвест”, правонаступником якого є ДНВП “Центр Будінвест” та Приватним монтажно-будівельним підприємством “Спецавтобуд” у справі № 24/430. В іншій частині первісних позовних вимог відмовлено.

   У задоволенні зустрічних позовних вимог Приватного монтажно-будівельного підприємства “Спецавтобуд”  відмовлено.

   Не погоджуючись з рішенням суду, Приватне науково-будівельне підприємство “Спецавтобуд” звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення від 11.03.2008 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні первісного позову відмовити, а зустрічний позов задовольнити,  посилаючись  на  порушення  господарським  судом  норм матеріального та процесуального права, неповне  встановлення  обставин, що мають  значення  для  справи.

  На обґрунтування вимог апеляційної скарги, позивач за зустрічним позовом посилається, зокрема, на те, що мирова угода не є самостійним правовим актом і не може бути предметом оскарження.

   Окрім того, апелянт стверджує, що витрати підрядника на будівництво будинку по вул.. Тургенівській,76-78 в м. Києві, підтверджені актом перевірки КРУ м. Києва від 27.03.2003р. № 13-р200/207 та актом перевірки ДПА в м.Києві від 10.04.2003р. № 44/20/26-20/2/19016908 і складають 2 461 249 грн., однак, Замовник відмовляється підписувати  відповідні акти.

  Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників  сторін , колегія встановила наступне.

  20.03.2001р. ДНВП “Будінвест”, правонаступником якого є ДНВП “Центр Будінвест”, уклало з ПМБП “Спецавтобуд” договір підряду №1 на будівництво житлового будинку по вул. Тургенівській, 76-78 в м. Києві (  далі-Договір ).

  Згідно з даним Договором ДНВП “Центр Будінвест” виступило замовником будівництва вказаного житлового будинку, а ПМБП “Спецавтобуд” - генпідряником будівництва та відповідно до п. 1.2 договору зобов'язалось виконати власними та залученими силами і засобами будівельні, монтажні та інші роботи і здати будинок в експлуатацію.

  Відповідно до п. 1.3, 1.4, 4.2 Договору генпідрядник виконує роботи по будівництву об'єкта - житлового будинку по вул. Тургенівській, 76-78 в м. Києві за рахунок власних, залучених та кредитних коштів; фінансування об'єкту виконується замовником шляхом оплати фактично виконаних робіт без вартості опоряджувальних робіт, оплата генпідряднику здійснюється за фактично виконані роботи, в цінах 2000року. Замовник здійснює проміжні платежі протягом 10 банківських днів після передачі генпідрядником замовнику актів фактично виконаних робіт.

   За змістом п.5.1 Договору замовник зобов'язується виконати фінансування об'єкту згідно з пунктами 4.1- 4.8 Договору.

   Згідно з пунктом 5.2 Договору генпідрядник зобов'язався виконати всі роботи з будівництва об'єкта і здати його в експлуатацію до 01.01.2004р.

   Відповідно до п. 4.3 Договору зведення підземної частини “Об'єкту” здійснюється генпідрядником за власні, залучені та кредитні кошти.

   Генпідрядник має право на житлову площу для власних потреб з розрахунку затратної частини на будівництві зазначеного житлового будинку. Вартість квадратного метра вираховується з її собівартості.

   Нежитлові приміщення, які вбудовані (прибудовані) в житловому будинку у відповідності до його затратної частини, також переходять у власність генпідрядника.

   За змістом п.4.4 Договору замовник не має права відмовити генпідряднику в інвестуванні житла, як місця проживання, по собівартості, на суму коштів, які були витрачені генпідрядником на зведення підземної частини “Об'єкту”, перенесенню на нове місце автогаражів, внутріплощадочних мереж, будівництво підпірних стінок, інше з урахуванням коштів, що були затрачені на покриття кредитів.

   Відповідно до п.4.5 Договору з моменту підписання даного договору генпідрядник може володіти, розпоряджатись і користуватись частиною площ “Об'єкта”, передбачених п. 4.4 (житловою площею, автостоянками, офісними приміщеннями), що підлягають реалізації.

  Згідно з п. 4.6 Договору розрахунки площ, що передаються замовником генпідряднику проводяться на основі складених кошторисів, які є невід'ємною частиною проекту та фактичних затрат .

  Встановлено, що ПМБП “Спецавтобуд”інвестиційні угоди з відповідачем на виконання п. 4.4 Договору  не укладались, кошторис витрат не складався.

  У 2002р. ДНВП “Будінвест” звернулось до суду з позовом до ПМБП “Спецавтобуд”про розірвання  Підрядного договору №1 від 20.03.2001р., у зв'язку з тим, що генпідрядник самовільно, без погодження з замовником уклав угоди з інвесторами.

  Ухвалою Господарського суду м. Києва від 25.04.2003р. затверджено мирову угоду, укладену між ДНВП “Будінвест” та ПМБП  “Спецавтобуд” від 23.04.2003р. по справі №24/430; провадження по  даній справі припинено.

  Відповідно до умов мирової угоди сторони погодились, що договір підряду №1 від 20.03.2001р. на будівництво житлового будинку по вул. Тургенівській, 76-78 в м. Києві вважається розірваним з дня прийняття ухвали Господарським судом м. Києва про затвердження мирової угоди.

  Мирова угода передбачає обов'язок підрядника - ПМБП “Спецавтобуд” в термін до 20.05.2003р. передати замовнику по акту приймання-передачі обсяги виконаних на будівельному майданчику будівельно-монтажних робіт, прийнятих представником Держархбудконтролю, авторським наглядом і технаглядом замовника, а також відповідну технічну документацію. Одночасно передаються будівельні матеріали та конструкції, оплачені підрядником для будівництва згідно проекту.

    Відповідно до пункту 3 Мирової угоди для підтвердження витрат по проектуванню та будівництву Підрядник-відповідач надає Замовнику-позивачу оригінальні екземпляри наступних документів:

- договір і кошторис на проектні роботи; акти виконаних проектних робіт, оформлені згідно з листом Держбуду України №13-025/205 від 08.06.1998р.; робочі креслення, кошторисну документацію, відомості обсягів будівельних та монтажних робіт по виконанню до 15.05.2003р.

            Термін передачі розробки робочої документації - 31.05.2003р.;

- Субпідрядні договори з кошторисам, а також рахунки на придбання матеріалів для субпідрядних організацій.

Термін виконання 15.05.2003р.;

- Акти виконаних власними силами і субпідрядними організаціями будівельних робіт і довідки їх вартості згідно типових форм №КБ-2в і №КБ-3, затверджених Держкомстатом і Держбудом України наказом №237/5 від 21.06.2002р.;

Акти повинні бути підписані виконавцями робіт, представником Держархбудконтролю (якість робіт), технаглядом замовника, і завірені печаткою. Вартість будівельно-монтажних робіт (вартість матеріалів, вартість механізація і заробітна плата) приймається за усередненими показниками Держбуду України, згідно Державних будівельних норм (ДБН Д.1.1-1-2000) “Правила визначення вартості будівництва”.

Термін до 25.05.2003р.

    Відповідно до п.4 Мирової угоди  Замовник - ДНВП “Будінвест” зобов'язався переукласти з інвесторами (фізичними та юридичними особами) угоди, укладені ними з підрядником з визнанням розмірів інвестицій, внесених ними підряднику, до 15.05.2003р., але не раніше передачі обсягу робіт від ПМБП “Спецавтобуд” до ДНВП “Будінвест”. При цьому, вартість житлової площі приймається на умовах укладених договорів, але, як виняток, не нижче 650 у.е. за кв. м. і одного машино -місця не нижче 10 тис. у.е.

   Генеральну угоду про дольову участь у будівництві №11 від 12.06.2002р. з “OLINHOS LIMITED”(Кіпр) замовник юридично не має можливості переоформити, у зв'язку з тим, що вона укладена з порушенням Законів України “Про режим іноземного інвестування”, “Про порядок виконання розрахунків в іноземній валюті”, “Порядку проведення операцій резидентами”, затвердженого Постановою Кабміну України від 30.03.2002р. №445 та “Порядку ведення обліку (реєстрації) зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затвердженого Мінекономіки України, наказ від 29.06.2000р. №136, Реєстрація МЮ України 17.07.2000р. №420/4641.

   За змістом п. 5 Мирової угоди Підрядник погодився, що в разі неузгодження або не підтвердження ним розміру коштів, інвестованих у будівництво фізичними та юридичними особами, розмір таких коштів є заборгованістю ПМБП “Спецавтобуд” перед інвесторами.

Після переукладення угоди ДНВП “Будінвест”з фізичними та юридичними особами вищезазначена заборгованість вважається заборгованістю ПМБП “Спецавтобуд” перед ДНВП “Будінвест”. ПМБП “Спецавтобуд”зобов'язаний перерахувати суму заборгованості на р/р ДНВП “Будінвест”терміново, але не пізніше 25.07.2003р.

  Відповідно до п. 6 Мирової угоди в разі невиконання пунктів цієї Мирової угоди, а також недотримання строків виконання їх, Мирову угоду вважати недійсною і спір вирішувати в порядку, передбаченому чинним законодавством.

 Викладене свідчить про те, що Договір підряду №1 припинив свою дію 25.04.2003р.  у зв'язку з його розірванням за згодою сторін.

  З Акту про стан виконання мирової угоди від 23.04.2003р., підписаного сторонами, вбачається, що сторони встановили, що станом на 20.06.2003р.  виконано будівельних робіт на суму 1100000,0-129317,0=970683,0. Відповідно, розмір коштів на утримання служби замовника складає 970683,0х2,5%=24267,08грн. Всього прийнято затрат на суму 1531188,08грн.

   З зазначеного Акту випливає, що заборгованість ПМБП “Спецавтобуд” на момент передачі робіт і затрат складає 1518069,92грн.

  Згідно з мировою угодою генеральні угоди резидентів переоформлюються з переходом заборгованості ПМБП “Спецавтобуд” на  ДНВП “Будінвест”.

 У ДНВП “Будінвест” відсутні юридичні  підстави  переоформити Генеральну угоду №11 від 12.06.2002р. нерезидента (Кіпр).

  З Акту також вбачається, що загальна сума заборгованості ПМБП “Спецавтобуд” повертається у наступному порядку:

1067710,92грн. –повертається ДНВП “Будінвест”до 25.07.2003р.;

450359,0грн. –повертається  “OLINHOS LIVINID” (Кіпр).

  В  Акті сторони передбачили, що для завершення прийому-передачі коштів і витрат по будівництву житлового будинку та підписання акту, установити для ПМБП “Спецавтобуд” трьохденний термін для підтвердження і оформлення в належному порядку не прийнятих ДНВП “Будінвест” витрат: перекладка мереж, ремонт підвалу, тимчасові споруди по енергопостачанню будівельного майданчика, проектні роботи і т. д.

  Відповідно розміру коштів, прийнятих на витрати по будівництву від ПМБП “Спецавтобуд”, ДНВП “Будінвест” укладає договори інвестування нежитлових та житлових приміщень у житловому будинку  №76-78 по вул. Тургенівській.  Договори: №1/н від 18.06.2003р., №10/н від 18.06.2003р., №32 від 18.06.2003р. відповідно на суму 1434234,5грн.

   Згідно з п.4 Акту по мірі надходження від ПМБП “Спецавтобуд” та прийняття ДНВП “Будінвест” документів, які підтверджують фактичні витрати на будівництво житлового будинку №76-78 по вул. Тургенівській, ДНВП “Будінвест” зобов'язується укладати інвестиційні договори згідно мирової угоди на суму, що не перевищує підтверджених фактичних витрат.

  Позивач за первісним позовом просить суд визнати недійсною укладену сторонами та затверджену ухвалою суду Мирову угоду від 23.04.2003р., посилаючись на невиконання її умов зі сторони ПМБП “Спецавтобуд”.

  Відповідно до п.7 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України до позовів про визнання заперечуваного правочину недійсним і про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, право на пред'явлення якого виникло до 01.01.2004р., застосовується позовна давність, встановлена для відповідних позовів законодавством, що діяло раніше.

  Враховуючи те, що первісний позов пред'явлений про визнання недійсною Мирової угоди, яка укладена та затверджена судом до набрання чинності Цивільним кодексом України, тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Цивільного кодексу УРСР.

   Главою 3 Цивільного кодексу УРСР встановлений вичерпний перелік підстав недійсності угод.

   Невиконання однією із сторін угоди її умов не передбачено законом як підставу для визнання її недійсною чи її недійсність в силу закону.

  Позивач за первісним позовом посилається на п. 6 Мирової угоди, відповідно до якого сторони угоди дійшли згоди, що в разі невиконання пунктів цієї Мирової угоди, а також недотримання строків виконання їх, Мирову угоду вважати недійсною і спір вирішувати в порядку, передбаченому чинним законодавством.

    Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що даний пункт Мирової угоди суперечить вимогам закону, враховуючи те, що законом визначений вичерпний перелік підстав для визнання угоди недійсною у судовому порядку або недійсність якої встановлена законом. Учасники правовідносин не наділені правом визначати на власний розсуд додаткові підстави, за яких мирова угода буде вважатись недійсною.

   Сторона правочину має право вимагати у судовому порядку визнати недійсним правочин, якщо така сторона або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом.

   З огляду на зазначені обставини, колегія суддів  зважає на те, що є правильним  висновок суду першої інстанції про те, що п. 6 Мирової угоди є таким, що суперечить вимогам закону, та підлягає визнанню недійсним.

   За приписами ст. 48 Цивільного кодексу УРСР недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей.

   Згідно зі ст. 60 Цивільного кодексу УРСР недійсні частини угоди не тягнуть за собою не дійсності інших її частин, оскільки можна припустити, що угода була б укладена і без включення недійсної її частини.

   Внаслідок  дослідження  умов Мирової угоди встановлено, що Мирова угода не дає підстав припускати можливість її укладення без включення сторонами недійсної її частини, а саме, п. 6 Мирової угоди, враховуючи наступне.

  Пунктом 1 Мирової угоди  сторони погодились, що Підрядний договір №1 від 20.03.2001р. на будівництво житлового будинку вважається розірваним з дня прийняття ухвали Господарським судом міста Києва про затвердження мирової угоди.

  Пунктом 6 Мирової угоди сторони передбачили, що в разі невиконання умов мирової угоди, а також недотримання строків її виконання, мирову угоду вважати недійсною, а спір вирішувати в порядку, передбаченому чинним законодавством.

  Тобто, при укладенні Мирової угоди сторони не передбачали можливість її примусового виконання за рішенням суду, а припускали лише можливість її добровільного виконання у встановлені Мировою угодою строки. У разі її невиконання сторони передбачили недійсність такої Мирової угоди та вирішення спору в порядку, передбаченому чинним законодавством.

  У справі № 24/430 предметом спору було розірвання у судовому порядку Підрядного договору  №1 від 20.03.2001р. на будівництво житлового будинку.

  Таким чином, сторони у мировій угоді передбачили або її добровільне виконання у встановлені  угодою строки, за протилежних обставин - її недійсність та вирішення спору про розірвання Підрядного договору  №1 від 20.03.2001р. на будівництво житлового будинку у судовому порядку.

  З огляду на дані обставини, Мирова угода не була б укладена без включення сторонами недійсної її частини, а саме, п. 6 Мирової угоди.

  Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що у правовідносинах, які склались між сторонами, Мирова угода від 23.04.2003р., яка затверджена судом, підлягає визнанню недійсною, у зв'язку з відсутністю підстав припустити, що Мирова угода була б укладена сторонами без включення  недійсної її частини, а саме, п. 6 Мирової угоди.

  Щодо первісної позовної вимоги про поновлення провадження у справі №24/430 за позовом Державного науково-виробничого підприємства “Будінвест” до Приватного монтажно-будівельного підприємства “Спецавтобуд” про розірвання Підрядного договору №1 від 20.03.2001р., колегія суддів  вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що зазначена вимога є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, враховуючи  наступне.

  Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2003р. у справі №24/430 затверджено мирову угоду сторін від 23.04.2003р. та припинено провадження у справі №24/430.

   З дати винесення судом ухвали про затвердження мирової угоди сторін, господарський спір по суті вважається вирішеним, провадження у справі закритим, а тому поновлення провадження у такій справі, у тому числі за умови визнання недійсною затвердженої судом мирової угоди, є неправомірним.

  Окрім того, ч.3 ст.79 ГПК України передбачає, що господарський суд поновлює провадження у справі у випадку усунення обставин, що зумовили його зупинення.

   Щодо зустрічного позову про зобов'язання ДНВП “Центр Будінвест” підписати Акти виконаних робіт та Акти здачі-приймання будівельних матеріалів і понесених витрат, колегія суддів  вважає, що суд  першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення зустрічного позову  з огляду на наступне.

  За приписами ст.59 Цивільного кодексу УРСР угода, визнана недійсною, вважається недійсною, з моменту її укладення.

  Враховуючи те, що Мирова угода від 23.04.2003р, затверджена судом, підлягає визнанню недійсною у судовому порядку, відсутні підстави для спонукання сторони до виконання умов недійсної Мирової угоди.

  Окрім того, колегія суддів зважає на те, що судом першої інстанції вірно встановлено, що Приватним монтажно-будівельним підприємством “Спецавтобуд” пропущено строк позовної давності для звернення до суду з позовом про зобов'язання ДНВП “Центр Будінвест” підписати Акти виконаних робіт та Акти здачі-приймання будівельних матеріалів і понесених витрат.

   З даних  Актів випливає, що вони датовані 2003р.

   Позивач за зустрічним позовом стверджував, що востаннє зазначені Акти направлялись на адресу ДНВП “Будінвест” листом від 18.06.2003р., однак, не були підписані зі сторони ДНВП “Будінвест”.

   Тобто, позивач за зустрічним позовом знав або повинен був знати про неповернуті та непідписані Акти у червні-липні 2003р.

  Як свідчать матеріали справи, зустрічний позов поданий до суду лише 19.11.2007р.

     З приписами ст.71 ЦК УРСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

     Дана стаття  кореспондується зі ст. 257 ЦК України.

     Відповідно до п.6 Прикінцевих та перехідних положень  правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, срок пред”явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

    З огляду на викладене, колегія суддів  погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що обставини, на які посилається позивач за зустрічним позовом, не спростовують факту пропуску строку позовної давності та не можуть бути визнані судом поважними.

    Щодо поданої відповідачем – Приватним монтажно-будівельним підприємством “Спецавтобуд” заяви про застосування позовної давності до вимог позивача за первісним позовом про визнання недійсною Мирову угоду, колегія суддів вважає, що така заява не може бути задоволена  з огляду на приписи ч.3 ст.267 ЦК України, відповідно до якої позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

   Як  свідчать матеріали справи, відповідачем по первісному позову  така заява не була подана до  прийняття  оскаржуваного рішення судом першої інстанції.

  Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції з огляду на вищевикладене.

 Окрім того, щодо доводів апеляційної скарги про те, що Мирова угода не є самостійним актом і не може бути предметом оскарження, колегія суддів зважає на наступне.

  Мирова угода є правочином (угодою) у розумінні, визначеному Цивільним кодексом України, яка спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків і на неї розповсюджуються норми закону в частині укладення, чинності та недійсності угод (Такої правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у Постанові від  19.12.2006р. у справі за № 2/343).

  Щодо посилань апелянта на те, що місцевим судом при прийнятті оскаржуваного рішення не взято до уваги надані апелянтом докази, а саме: Акти №1-13, Акт КРУ м. Києва від 10.04.2003р. № 44/20/26-20/2/19016908, Ат №5 за травень 2003р. є безпідставними, оскільки    відповідно до приписів ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

  Згідно з положеннями ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

  Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

            Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що рішення місцевого господарського суду, яким  частково задоволено первісний позов, відмовлено в задоволенні  зустрічного позову, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи; колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

           Місцевим судом правильно дотримані вимоги ст.49 ГПК України щодо покладання судових витрат на кожного з позивачів за первісним та за зустрічним позовами.

           На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційну скаргу Приватного науково-будівельного підприємства “Спецавтобуд”  залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду  м. Києва  від 11.03.2008 року у справі  № 24/489 залишити без змін.

3.Матеріали справи  № 24/489 направити до Господарського суду  м. Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді