Постанова

від 14.10.2008 по справі 24/489

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

24/489

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 14 жовтня 2008 р.                                                                                    № 24/489  

Вищий господарський суд України у складі  колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого,

Разводової С.С.,

Самусенко С.С.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні касаційну

скаргу           Приватного монтажно-будівельного підприємства “Спецавтобуд”

на рішення           господарського суду міста Києва від 11.03.2008 року

та на постанову          Київського апеляційного господарського суду від 12.05.2008 року

у справі          № 24/489

господарського суду          міста Києва

за позовом          Державного науково-виробничого підприємства “Центр Будінвест”

до           Приватного монтажно-будівельного підприємства “Спецавтобуд”

про          спонукання до виконання зобов'язання

та зустрічним позовом           Приватного монтажно-будівельного підприємства “Спецавтобуд”

до          Державного науково-виробничого підприємства “Центр Будінвест”

про          зобов'язання вчинити дії

за участю представників:

позивача -           Шкрум І.В. –довіреність № 250-08 від 13.10.2008 року

          Науменко С.В. –довіреність № 04-08 від 11.01.2008 року

відповідача -           не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Державного науково-виробничого підприємства “Центр Будінвест” звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного монтажно-будівельного підприємства “Спецавтобуд” про спонукання до виконання зобов'язання за мировою угодою від 23 квітня 2003 року.

19 листопада 2007 року до господарського суду міста Києва надійшла зустрічна позовна заява Приватного монтажно-будівельного підприємства “Спецавтобуд” до Державного науково-виробничого підприємства “Центр Будінвест” про зобов'язання вчинити дії.

16 січня 2008 року ДНВП “Центр Будінвест” подав суду заяву про уточнення первісних позовних вимог, та просить суд визнати недійсною, затверджену ухвалою Господарського суду міста Києва від 25 квітня 2003 року №24/430 мирову угоду від 23 квітня 2003 року, яка укладена між сторонами; поновити провадження у справі за позовом Державного науково-виробничого підприємства “Будінвест” до Приватного монтажно-будівельного підприємства “Спецавтобуд” про розірвання Підрядного договору №1 від 20 березня 2001 року.

Рішенням господарського суду міста Києва від 11 березня 2008 року (суддя Палій В.В.) залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12 травня 2008 року первісний позов Державного науково-виробничого підприємства “Центр Будінвест” до Приватного монтажно-будівельного підприємства “Спецавтобуд” задоволено частково;

визнано недійсною Мирову угоду  від 23.04.2003р., укладену між Державним науково-виробничим підприємством “Будінвест” (правонаступником якого є Державне науково-виробниче підприємство “Центр Будінвест”) та Приватним монтажно-будівельним підприємством “Спецавтобуд” у справі №24/430 та затверджену ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2003р. №24/430;

в іншій частині первісних позовних вимог-відмовлено;

у задоволенні зустрічних позовних вимог Приватного монтажно-будівельного підприємства “Спецавтобуд” до Державного науково-виробничого підприємства “Центр Будінвест” відмовлено повістю.

Не погодившись з рішенням господарського суду міста Києва та постановою Київського апеляційного господарського суду, Приватне монтажно-будівельне підприємство “Спецавтобуд” звернулось з касаційною скаргою, в якій просить судові акти попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні первісних позовних вимог Державному науково-виробничому підприємству “Центр Будінвест” –відмовити повністю, а зустрічні позовні вимоги Приватного монтажно-будівельного підприємства “Спецавтобуд” –задовольнити в повному обсязі.

Вимоги касаційної скарги Приватне монтажно-будівельне підприємство “Спецавтобуд” обґрунтовує тим, що рішення господарського суду міста Києва та постанова Київського апеляційного господарського суду прийняті з порушенням вимог матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Рішення місцевого та постанова апеляційного суду відповідають зазначеним вимогам, оскільки ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Відповідно до ч. 2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, 20 березня 2001 року ДНВП “Будінвест”, правонаступником якого є ДНВП “Центр Будінвест” уклало з ПМБП “Спецавтобуд” Підрядний договір №1на будівництво житлового будинку по вул. Тургенівській, 76-78 в м. Києві, згідно з яким ДНВП “Центр Будінвест” виступило замовником будівництва вказаного житлового будинку, а ПМБП “Спецавтобуд” генпідрядником будівництва та відповідно до п. 1.2 договору зобов'язалось виконати власними та залученими силами і засобами будівельні, монтажні та інші роботи і здати будинок в експлуатацію Державній комісії.

Відповідно до зазначеного договору генпідрядник виконує роботи по будівництву об'єкта (житлового будинку по вул. Тургенівській, 76-78 в м. Києві) за рахунок власних, залучених та кредитних коштів (п. 1.3), фінансування об'єкту виконується замовником шляхом оплати фактично виконаних робіт без вартості опоряджувальних робіт (п. 1.4), оплата генпідряднику здійснюється за фактично виконані роботи, в цінах 2000 року. Замовник здійснює проміжні платежі протягом 10 банківських днів після передачі генпідрядником замовнику актів фактично виконаних робіт (п. 4.2).

В договорі також зазначено, що замовник зобов'язується виконати фінансування об'єкту згідно пп. 4.1-4.8 договору (п. 5.1).

Пунктом 5.2 договору передбачено, що генпідрядник зобов'язується виконати всі роботи з будівництва об'єкта і здати його в експлуатацію до 01.01.2004р.

Відповідно до п. 4.3 зведення підземної частини “Об'єкту” здійснюється генпідрядником за власні, залучені та кредитні кошти.

Генпідрядник має право на житлову площу для власних потреб з розрахунку затратної частини на будівництві зазначеного житлового будинку. Вартість квадратного метра вираховується з її собівартості.

Нежитлові приміщення, які вбудовані (прибудовані) в житловому будинку у відповідності до його затратної частини, також переходять у власність генпідрядника.

Замовник не має права відмовити генпідряднику в інвестуванні житла, як місця проживання, по собівартості, на суму коштів, які були витрачені генпідрядником на зведення підземної частини “Об'єкту”, перенесенню на нове місце автогаражів, внутріплощадочних мереж, будівництво підпірних стінок, інше з урахуванням коштів, що були затрачені на покриття кредитів (. 4.4).

З моменту підписання даного договору генпідрядник може володіти, розпоряджатись і користуватись частиною площ “Об'єкта”, передбачених п. 4.4 (житловою площею, автостоянками, офісними приміщеннями), що підлягають реалізації (п. 4.5).

Розрахунки площ, що передаються замовником генпідряднику проводяться на основі складених кошторисів, які є невід'ємною частиною проекту та фактичних затрат ( п. 4.6).

ПМБП “Спецавтобуд” інвестиційні угоди з відповідачем, відповідно до п. 4.4 Підрядного договору №1 не укладались, кошторис витрат не складався.

У 2002 року ДНВП “Будінвест” звернулось до суду з позовом до ПМБП “Спецавтобуд” про розірвання  Підрядного договору №1 від 20.03.2001р., у зв'язку з тим, що генпідрядник самовільно, без погодження з замовником уклав угоди з інвесторами.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25 квітня 2003 року затверджено мирову угоду, укладену між ДНВП “Будінвест” та ПМБП “Спецавтобуд” від 23 квітня 2003 року у справі №24/430 та провадження у справі №24/430 припинено.

Відповідно до умов мирової угоди сторони погодились, що Підрядний договір №1 від 20.03.2001р. на будівництво житлового будинку по вул. Тургенівській, 76-78 в м. Києві вважається розірваним з дня прийняття ухвали Господарським судом міста Києва про затвердження мирової угоди.

Мировою угодою передбачено обов'язок ПМБП “Спецавтобуд” в термін до 20 травня 2003 року передати замовнику по акту приймання-передачі обсяги виконаних на будівельному майданчику будівельно-монтажних робіт, прийнятих представником Держархбудконтролю, авторським наглядом і технаглядом замовника, а також відповідну технічну документацію.

Пунктом 3 Мирової угоди передбачено, що для підтвердження витрат по проектуванню та будівництву Підрядник-відповідач надає Замовнику-позивачу оригінальні екземпляри наступних документів:

- договір і кошторис на проектні роботи; акти виконаних проектних робіт, оформлені згідно з листом Держбуду України №13-025/205 від 08.06.1998р.; робочі креслення, кошторисну документацію, відомості обсягів будівельних та монтажних робіт по виконанню до 15 травня 2003 року.

Термін передачі розробки робочої документації 31 травня 2003року;

- субпідрядні договори з кошторисам, а також рахунки на придбання матеріалів для субпідрядних організацій.

Термін виконання 15 травня 2003 року;

- акти виконаних власними силами і субпідрядними організаціями будівельних робіт і довідки їх вартості згідно типових форм №КБ-2в і №КБ-3 затверджених Держкомстатом і Держбудом України наказом №237/5 від 21.06.2002р.;

акти повинні бути підписані виконавцями робіт, представником Держархбудконтролю (якість робіт), технаглядом замовника, і завірені печаткою. Вартість будівельно-монтажних робіт (вартість матеріалів, вартість механізація і заробітна плата) приймається за усередненими показниками Держбуду України, згідно Державних будівельних норм (ДБН Д.1.1-1-2000) “Правила визначення вартості будівництва”.

Термін до 25 травня 2003року.

Пунктом 4 Мирової угоди передбачено, що ДНВП “Будінвест” зобов'язався переукласти з інвесторами угоди, укладені ними з підрядником з визнанням розмірів інвестицій, внесених ними підряднику, до 15 травня 2003року, але не раніше передачі обсягу робіт від ПМБП “Спецавтобуд” до ДНВП “Будінвест”. При цьому, вартість житлової площі приймається на умовах укладених договорів, але, як виняток, не нижче 650 у.е. за кв. м. і одного машино –місця не нижче 10 тис. у.е.

Генеральну угоду про дольову участь у будівництві №11 від 12 червня 2002 року з LIMITED”(Кіпр) замовник юридично не має можливості переоформити, у зв'язку з тим, що вона укладена з порушенням Законів України “Про режим іноземного інвестування”, “Про порядок виконання розрахунків в іноземній валюті”, “Порядку проведення операцій резидентами” затвердженого постановою Кабміну України від 30.03.2002р. №445 та “Порядку ведення обліку (реєстрації) зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затвердженого Мінекономіки України, наказ від 29.06.2000р. №136 Реєстрація МЮ України 17.07.2000р. №420/4641.

Підрядник погодився, що в разі неузгодження або не підтвердження ним розміру коштів, інвестованих у будівництво фізичними та юридичними особами, розмір таких коштів є заборгованістю ПМБП “Спецавтобуд” перед інвесторами. Після переукладення угоди ДНВП “Будінвест” з фізичними та юридичними особами вищезазначена заборгованість вважається заборгованістю ПМБП “Спецавтобуд” перед ДНВП “Будінвест”. ПМБП “Спецавтобуд” зобов'язаний перерахувати суму заборгованості на р/р ДНВП “Будінвест” терміново, але не пізніше 25 липня 2003 року (п. 5 Мирової угоди).

Відповідно до п. 6 Мирової угоди в разі невиконання пунктів цієї Мирової угоди, а також недотримання строків виконання їх, Мирову угоду вважати недійсною і спір вирішувати в порядку, передбаченому чинним законодавством.

У зв'язку з затвердженою ухвалою суду мировою угодою Підрядний договір №1 припинив свою дію 25 квітня 2003 року.

Судом першої інстанції встановлено, що заборгованість ПМБП “Спецавтобуд” на момент передачі робіт і затрат складає 1518069,92грн.

Згідно мирової угоди, затвердженої ухвалою Господарського суду міста Києва, загальна сума заборгованості ПМБП “Спецавтобуд” повертається у наступному порядку:

1067710,92грн. –повертається ДНВП “Будінвест”до 25.07.2003р.;

450359,0грн. –повертається LIMITED”(Кіпр).

Для завершення прийому-передачі коштів і витрат по будівництву житлового будинку та підписання акту, установити для ПМБП “Спецавтобуд” трьохденний термін для підтвердження і оформлення в належному порядку не прийнятих ДНВП “Будінвест” витрат: перекладка мереж, ремонт підвалу, тимчасові споруди по енергопостачанню будівельного майданчика, проектні роботи і т. д.

Відповідно розміру коштів прийнятих на витрати по будівництву від ПМБП “Спецавтобуд”, ДНВП “Будінвест” укладає договори інвестування нежитлових та житлових приміщень у житловому будинку №76-78 по вул. Тургенівській. Договори: №1/н від 18.06.2003р., №10/н від 18.06.2003р., №32 від 18.06.2003р. відповідно на суму 1434234,5грн.

По мірі надходження від ПМБП “Спецавтобуд” та прийняття ДНВП “Будінвест” документів, які підтверджують фактичні витрати на будівництво житлового будинку №76-78 по вул. Тургенівській ДНВП “Будінвест” зобов'язується укладати інвестиційні договори згідно мирової угоди на суму не перевищуючу підтверджених фактичних витрат.

Судом першої інстанції встановлено, що не виконані умови мирової угоди, а саме, не  передано додаткові обсяги виконаних будівельних робіт  та не передано ДНВП “Центр Будінвест” документів, які підтверджують використання відповідачем коштів інвесторів в сумі 1518069,92грн. У зв'язку з наведеним, з урахуванням змінених первісних позовних вимог, позивач за первісним позовом просить суд визнати недійсною, затверджену ухвалою Господарського суду міста Києва від 25 квітня 2003 року №24/430 мирову угоду від 23 квітня 2003 року, яка укладена між сторонами; поновити провадження у справі за позовом Державного науково-виробничого підприємства “Будінвест” до Приватного монтажно-будівельного підприємства “Спецавтобуд” про розірвання Підрядного договору №1 від 20 березня 2001 року.

Мирова угода від 23 квітня 2003 року затверджена ухвалою господарського суду міста Києва від 25 квітня 2003 року №24/430.

Відповідно до п. 7 Прикінцевий та Перехідних положень ЦК України до позовів про визнання заперечуваного правочину недійсним і про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, право на пред'явлення якого виникло до 01.01.2004р., застосовується позовна давність, встановлена для відповідних позовів законодавством, що діяло раніше.

У зв'язку з тим, що первісний позов пред'явлений про визнання недійсною Мирової угоди, яка укладена та затверджена судом до набрання чинності Цивільним кодексом України, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Цивільного кодексу УРСР.

Так, відповідно до глави 3 Цивільного кодексу УРСР встановлений вичерпний перелік підстав недійсності угод.

Невиконання однією із сторін угоди її умов не передбачено законом як підставу для визнання її недійсною чи її недійсність в силу закону.

Позивач за первісним позовом посилається на п. 6 Мирової угоди, відповідно до якого  в разі невиконання пунктів цієї Мирової угоди, а також недотримання строків виконання їх, Мирову угоду вважати недійсною і спір вирішувати в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Проте, зазначений пункт Мирової угоди суперечить вимогам закону, оскільки законом визначений вичерпний перелік підстав для визнання угоди недійсною у судовому порядку або недійсність якої встановлена законом, при цьому учасникам правовідносин не надано право визначати на власний розсуд додаткові підстави, за яких мирова угода буде вважатись недійсною. Сторона правочину має право вимагати у судовому порядку визнати недійсним правочин, якщо така сторона або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом.

За наведених обставин, суди попередніх інстанцій прийшли до висновку, що п. 6 Мирової угоди є таким, що суперечить вимогам закону, відповідно підлягає визнанню недійсним.

Відповідно до ст. 48 Цивільного кодексу УРСР недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей.

Згідно  ст. 60 Цивільного кодексу УРСР недійсні частини угоди не тягнуть за собою недійсності інших її частин, оскільки можна припустити, що угода була б укладена і без включення недійсної її частини.

Проте, дослідивши умов Мирової угоди суд приходить до висновку, що Мирова угода не дає підстав припускати можливість її укладення без включення сторонами недійсної її частини, а саме, п. 6 Мирової угоди, з огляду на наступне.

У пункті 1 Мирової угоди  сторони погодились, що Підрядний договір №1 від 20.03.2001р. на будівництво житлового будинку вважається розірваним з дня прийняття ухвали Господарським судом міста Києва про затвердження мирової угоди.

У той же час, п. 6 Мирової угоди, який не відповідає вимогам закону,  сторони передбачили, що в разі невиконання умов мирової угоди, а також недотримання строків її виконання мирову угоду вважати недійсною, а спір вирішувати в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Таким чином, при укладенні Мирової угоди сторони не передбачали можливість її примусового виконання за рішенням суду, а припускали лише можливість її добровільного виконання у встановлені Мировою угодою строки. У разі ж її невиконанні сторони передбачили недійсність такої Мирової угоди та вирішення спору в порядку, передбаченому чинним законодавством.

У свою чергу, у справі №24/430 предметом спору було розірвання у судовому порядку Підрядного договору  №1 від 20.03.2001р. на будівництво житлового будинку.

Сторони у мировій угоді передбачили або її добровільне виконання у встановлені угодою строки, за протилежних обставин - її недійсність та вирішення спору про розірвання Підрядного договору  №1 від 20.03.2001р. на будівництво житлового будинку у судовому порядку.

Мирова угода не була б укладена без включення сторонами недійсної її частини, а саме, п. 6 Мирової угоди.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо визнання недійсною Мирової угоди від 23 квітня 2003р., затвердженої судом, у зв'язку з відсутністю підстав припустити, що Мирова угода була б укладена сторонами без включення  недійсної її частини, а саме, п. 6 Мирової угоди.

З дати винесення судом ухвали про затвердження мирової угоди сторін, господарський спір по суті вважається вирішеним, провадження у справі закритим, а тому поновлення провадження у такій справі, навіть за умови визнання недійсною затвердженої судом мирової угоди, є неправомірним. Крім того, поновлення провадження у справі передбачено лише ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, а саме, у випадку усунення обставин, які були підставою для зупинення провадження у справі.

Тому, вимога про поновлення провадження у справі №24/430 визнана судом першої інстанції необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, абсолютно правомірна.

Відповідно до ст. 59 Цивільного кодексу УРСР угода, визнана недійсною, вважається недійсною, з моменту її укладення.

У зв'язку з тим, що Мирова угода від 23.04.2003р, затверджена судом підлягає визнанню недійсною у судовому порядку, відсутні підстави для спонукання сторони до виконання умов недійсної Мирової угоди.

Щодо зустрічного позову про зобов'язання ДНВП “Центр Будінвест” підписати Акти виконаних робіт та Акти здачі-приймання будівельних матеріалів і понесених витрат, суд звернув увагу на пропуск строку позовної давності Приватним монтажно-будівельним підприємством “Спецавтобуд” для звернення до суду з позовом про зобов'язання ДНВП “Центр Будінвест” підписати Акти виконаних робіт та Акти здачі-приймання будівельних матеріалів і понесених витрат. Вказані Акти датовані 2003р. Востаннє зазначені Акти скеровувались на адресу ДНВП “Будінвест”листом від 18.06.2003р., проте, не були підписані зі сторони ДНВП “Будінвест”. Таким чином, з огляду на розумну необхідність строку для підписання або відмови у підписанні Актів, позивач за зустрічним позовом знав або повинен був знати про неповернуті та непідписані Акти у червні-липні 2003р. Натомість, зустрічний позов поданий до суду лише 19.11.2007р. Обставини, на які посилається у поясненнях позивач за зустрічним позовом не спростовують факту пропуску строку позовної давності та не можуть бути визнані судом поважними.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що зустрічний позов визнається судом необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Колегія вважає, що судами попередніх інстанцій при розгляді цієї справи по суті правильно застосовано норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

З урахуванням вимог ч. 4 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, висновки судів першої та апеляційної інстанції про обґрунтованість позовних вимог є правомірними.

Отже, при вирішенні спору, судами попередніх інстанцій правильно встановлені усі обставини, що мають значення для справи, їм надана вірна юридична оцінка, норми права застосовані вірно, а доводи касаційної скарги  не спростовують  висновків суду.

За наведених вище обставин, Вищий господарський суд України не знайшов законних підстав для повного або часткового задоволення вимог касаційної скарги, а тому судові акти слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

На підставі наведеного вище і керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, –  

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Приватного монтажно-будівельного підприємства “Спецавтобуд” залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.05.2008 року зі справи № 24/489 залишити без змін.

Головуючий                                                                                 І. А. Плюшко

Судді                                                                                                    С. С. Разводова

С. С.Самусенко