Постанова

від 09.10.2006 по справі 20-7/401-10/265-8/053

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

20-7/401-10/265-8/053

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Постанова

Іменем України

 9 жовтня 2006 року  

Справа № 20-7/401-10/265-8/053

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Щепанської О.А.,

суддів                                                                      Сотула В.В.,

                                                                                          Гонтаря В.І.,

за участю представників сторін:

позивача: Зінченко Ольги Володимирівни, довіреність №5644/0/2-06 від 30.06.2006, відкритого акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго",

відповідача: Михайлової Наталії Володимирівни, довіреність №8 від 06.01.2006, державного комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 17",

розглянувши апеляційну скаргу державного комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 17" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя    Ткаченко М.І.) від 19 червня 2006 року у справі № 20-7/401-10/265-8/053,

за позовом           відкритого акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" (вул. Хрустальова, 44,Севастополь,99040)

до           державного комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 17" (вул. Очаковців, 6,Севастополь,99011)       

про стягнення заборгованості,                                                            

                                                            ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 19 червня 2006 року у справі №20-7/401-10/265-8/053 (суддя Ткаченко М.І.) частково задоволено позов відкритого акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" до державного комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційне підприємство №17" про стягнення заборгованості.

Суд стягнув з державного комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційне підприємство №17" на користь відкритого акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" заборгованість у сумі 14412,06грн. (у тому числі заборгованість за активну електричну енергію - 7431,50грн., активна електроенергія за актами про порушення Правил користування електричною енергією - 5280,56грн., перебір ліміту активного споживання  - 1700,00грн.), 144,12грн. держмита та 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову відмовлено.

Відповідач, не погодившись з рішенням господарського суду, звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення місцевого господарського суду, у задоволенні позову відмовити.

Сторона посилається на те, що господарським судом при прийнятті рішення, було порушено норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Відповідач вказує на те, що судом не прийнято до уваги посилання відповідача та відсутність доказів у позивача за позовними вимогами в частині, що стосується телепосилювачів, а саме: перевищення позовних вимог порівняно з фактичною кількістю телепосилювачів  у сумі 11609,80грн. Судом не прийнято до уваги, що позивачем не надано доказів позовних вимог з телепосилювачів: акт про фіксування наявності телепосилювачів, доказів кількості телепосилювачів та адрес їх установки, а також доказів приналежності телепосилювачів ремонтно-експлуатаційному підприємству №17. Посилювачі телевізійних антен не стоїть на балансі ремонтно-експлуатаційного підприємства №17 та не обслуговується підприємством.

Розпорядженням першого заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.07.2006 року у складі судової колегії було здійснено заміну судді Гонтаря В.І., у зв'язку з зайнятістю в іншому судовому процесі, на суддю Сотула В.В.

В судовому засіданні з 24.07.2006 по 01.09.2006 було оголошено перерву.

В судовому засіданні з 01.09.2006 по 09.10.2006 було оголошено перерву.

За клопотанням представників сторін, судочинство здійснювалось на російській мові.

На підставі статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія повторно розглянувши справу, встановила наступне.

Як свідчать надані докази, відкрите акціонерне товариство "Енергетична компанія "Севастопольенерго" звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до державного комунального підприємства "Ремонтно - експлуатаційне підприємство № 17" про стягнення 50218,20 грн. (у тому числи заборгованість за активне споживання - 26509,56грн., активна електроенергія за актами про порушення ППЕЕ - 5280,56грн., перебір ліміту активного споживання - 17930,84грн., пеня - 209,31грн., три проценти річних - 34,63грн., індекс інфляції -253,30грн.). (а. с. 2-6 Т.1).

Позивач заявою від 19 грудня 2005 року (вхідний № суду 30342) уточнив позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача заборгованість за споживання електричної енергії в розмірі 36631,14 грн. ( а. с. 30-32 Т.2).

Позивач також заявою від 9 березня 2006 року за вхідним № суду 5815 знову уточнив позовні вимоги та просить суду стягнути з відповідача 31158,20грн. (у тому числи заборгованість за активне споживання - 12730,12 грн., перебір ліміту активного споживання - 17930,84 грн., пеня, три проценти річних, індекс інфляції - 497,24 грн.). (а. с. 60 Т.4).

Крім того, ухвалою від 28 березня 2006 року відповідачу було повернуто зустрічний позов до відкритого акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" про стягнення заборгованості з відшкодування витрат за обслуговування внутрішньобудинкових мереж енергопостачання в зв'язку з відсутністю  взаємного зв'язку з первісним позовом.                    

Також, заявою від 13 червня 2006 року за вхідним № суду 15979 позивач уточнив позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 31140,14 грн. (у тому числі заборгованість за активне споживання - 7431,50 грн., активна електроенергія за актами про порушення ППЕЕ - 5280,56грн., перебір ліміту активного споживання - 17930,84 грн., пеня -209,31грн., три проценти річних - 34,63 грн., індекс інфляції - 253,30 грн.). (а. с. 8 Т.5).

Судова колегія розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, дослідивши надані докази, вислухавши пояснення представників сторін, дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач та відповідач 22 лютого 2002 року уклали договір на поставку електричної енергії №182. (а. с. 11-13 Т.1).

Законодавством, яке регулює відносини, пов'язані з провадженням, передачею, постачанням та використанням електричної енергії є Закон України "Про електроенергетику" та і інші нормативно-правові акти, до яких відноситься "Порядок постачання електричної енергії споживачам", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 9 квітня 2002 року №475.

Згідно з статтею 275 Господарського кодексу України, статтею 26 Закону України "Про електроенергетику", пункту 1.3 "Правил користування електричної енергії", затверджених постановою НКРЕ від 31 липня 1996 року № 28 споживання електричної, енергії можливо лише на підставі договору з енергопостачальником.

Згідно з пунктом 6.1 Правил № 28 договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регламентує відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем, та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.

Відповідно до договору № 182, його змістом є умови та порядок поставки електричної енергії "Енергопостачальною організацією" та оплата спожитої електричної енергії "Абонентом".

Згідно з пунктом 1.2.1 договору, позивач зобов'язався здійснювати оплату за спожиту електричну енергію за тарифами та в строки, визначені в додатку 5 до договору. Остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію проводиться 10 числа поточного місяця.

Розрахунки за спожиту електричну енергію здійснюються виключно грошовими коштами на поточний рахунок із спеціальним режимом використання позивача в уповноваженому банку.

Датою оплати є дата надходження коштів на поточний рахунок з спеціальним режимом використання постачальника або дата внесення споживачем коштів готівкою в касу постачальника.

Згідно з пунктом 11.2 Правил № 28, споживач електричної енергії зобов'язаний оплачувати об'єм електричної енергії, а також здійснювати інші платежі згідно з умовами договору.

Як свідчать надані докази в матеріалах справи, рахунки на оплату спожитої енергії виставлялись відповідачу своєчасно, але порушуючи умови договору і вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України відповідач не виконував належним чином зобов'язання з оплати отриманої електричної енергії, таким чином, заборгованість відповідача за період з 17 грудня 2002 року по 20 жовтня 2005 року перед позивачем за спожиту активну електричну енергію склала 26509,56грн., але з урахуванням часткових погашень боргу та уточнення позовних вимог з боку позивача дана заборгованість склала 7431,50 грн.

3 1 січня 2004 року набрав чинності Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року.

Відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (в редакції Закону від 16 січня 2003 року № 435-ІV із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 19 червня 2003 року № 980-ІV і Законом України від 18 листопада 2003 року № 1255-ІV, що вступив в дію в 1 січня 2004 року) Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Оскільки правовідносини між сторонами виникли до вступу в силу Цивільного кодексу України (з 1 січня 2004 року) і продовжують існувати до виконання сторонами своїх зобов'язань за договором, то до таких правовідносин застосовуються норми Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що  вимоги позивача в частини стягнення заборгованості за спожиту активну електричну енергію в розмірі 7431,50грн. є обґрунтованими та підлягаючими задоволенню.

Відповідно до пункту 1.2.2 договору, відповідач прийняв на себе зобов'язання здійснювати споживання електричної енергії в об'ємах, які не перевищують договірні величини.

В додатку 1 до договору відповідачу було встановлено об'єм поставки електричної енергії на листопад 2004 року в розмірі 2600кВт/г.

А у звіті про витрати електричної енергії за листопад 2004 року зафіксовано об'єм спожитої електричної енергії у розмірі 33694 кВт/г.

Позивач на підставі наданого відповідачем звіту про об'єми спожитої електричної енергії  провів нарахування за відпущену електричну енергію та виставив рахунок № 43644 від 10 листопада 2004 року на суму 5379,25грн.

Також, пунктом 11 порядку № 475, пунктом 2.1.1 договору встановлено, що за підсумками розрахункового періоду договірна величина споживання електричної енергії коригується до рівня фактично сплаченої за цей період величини її споживання.

Коригування граничної величини споживання електричної енергії може проводитися як із збільшенням, так і із зниженням, у тому числі до нульового рівня, залежно від рівня здійсненої споживачем оплати за розрахунковий період.

На підставі викладеного, позивачем було проведено коригування договірної величини за фактичною оплатою за розрахунковий період листопад 2004 року до 0 кВт/г.

Отже, об'єм фактично спожитої електричної енергії був об'ємом перевищення над договірною величиною (граничною) величиною в листопаді 2004 року на 33694 кВт/г.

Відповідно до частини 5 статті 26 Закону і пункту 2.1.4 договору споживачі у разі споживання електричної енергії понад договірної величини за розрахунковий період оплачують енергопостачальникам п'ятикратну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

При таких обставинах, відповідачу було виставлено рахунок за перевищення ліміту активного споживання № 46594 від 19 листопада 2004 року на суму 17930,84 грн., який відповідачем залишився не погашеним.

Як свідчать надані докази, про зниження договірної величини відповідача було сповіщено листом № 6374/19 від 25 листопада 2004 року.

Отже, заборгованість відповідача за перебір ліміту активного споживання склала 17930,84грн.

Споживання   електричної   енергії   більше   граничних   величин   є   правопорушенням   в електроенергетиці відповідно до частини 1 статті 27 Закону України "Про електроенергетику", яке тягне за собою встановлену законодавством України цивільну, адміністративну та кримінальну відповідальність.

З наведеного випливає, що передбачена частиною 5 статті 26 Закону України "Пре електроенергетику" санкція, про яку вказано у статті 27 цього Закону, є господарсько-правовою відповідальністю за правопорушення у сфері господарювання і по своїй природі є штрафною санкцією.

Згідно з статтею 233 Господарського кодексу України, у випадку якщо підлягаючі сплаті штрафні санкції дуже великі у порівнянні зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги ступінь виконання обов'язків боржником, майновий стан сторін, приймаючих участь у зобов'язанні, не тільки майнові але і інші інтереси сторін, заслуговуючи увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що є можливим зменшення розміру санкції за перевищення ліміту активного споживання електричної енергії до 1700,00грн.

Згідно з пунктом 1.2.4 договору, відповідач узяв на себе зобов'язання містити власні електроустановки в технічно справному стані відповідно до вимог ПУЕ, ПТЕ, ПБЕЕп, а також зобов'язався забезпечити безперешкодний доступ уповноважених представників позивача до приладів (систем) обліку електроенергії, вимірювання потужності, контролю показників якості електричної енергії.

З наданих доказів в матеріалах справи вбачається, що 8 серпня 2003 року представниками позивача в присутності представника відповідача головного інженера Ткаченко В.Н. було проведено перевірку стану розрахункових засобів обліку по об'єктам відповідача.

Та в ході перевірки встановлено порушення пунктів 7.30, 8.4 Правил №28, та зрив пломб державної перевірки та пломб позивача, а також порушення розрахункового обліку електричної енергії та самовільне приєднання струмоприймачів до мережі позивача та приєднання струмоприймачів поза розрахунковими засобами обліку.

Також, 25 травня 2004 року представниками позивача в присутності представника відповідача директора Удодова І.Н. було проведено перевірку стану розрахункових засобів обліку по об'єкту відповідача, розташованому за адресою: вул. П. Лумумби, 5.

Та в ході перевірки встановлено порушення пункту 8.4 Правил №28, а саме самовільне приєднання струмоприймачів до мережі позивача, а також пункту 7.30 Правил №28 - зрив пломби позивача.          

Крім того, 11 листопада 2004 року представниками позивача в присутності представника відповідача головного інженера Ткаченко В.Н. знову було проведено перевірку стану розрахункових засобів обліку по об'єкту відповідача, розташованому за адресою: вул. П. Лумумби, 5.

В ході перевірки встановлено порушення пункту 8.4 Правил № 28, а саме самовільне приєднання струмоприймачів до мережі позивача, а також пункту 7.30 Правил № 28 - зрив пломби позивача.

Відповідно до пункту 8.4 Правил № 28 у разі порушення, а саме приєднання струмоприймачів поза розрахунковими засобами обліку або порушення розрахункового обліку електричної енергії, постачальники електричної енергії (електропередавальна організація) зобов'язані в установленому порядку повністю припинити споживачу електропостачання (технічне забезпечення електропостачання споживача) після складання у встановленому порядку акту про порушення.

Згідно з пунктом 7.31 Правил № 28 у разі виявлення уповноваженим представником постачальника електричної енергії, від якого споживач одержує електричну енергію, або електропередавальної організації порушень цих Правил або умов договору на місці оформляється двосторонній акт порушень за встановленою формою. Акт складається у присутності представника споживача в двох примірниках, один з яких передається або надсилається споживачеві. Споживач має право внести до акта свої зауваження. У разі відмови споживача підписати акт робиться запис про відмову.

Як вбачається з матеріалів справи, за фактами виявлених порушень було складено акти № 0064367, 0064366, 0063977, 0069629, 0075823.

В пункті 7.32 Правил № 28 передбачено, на підставі акту порушень, погодженого споживачем, уповноваженими представниками постачальника електричної енергії за регульованим тарифом визначаються обсяг недорахованої електроенергії та/або сума завданих споживачем збитків та виписуються споживачу додаткові розрахункові документи для сплати відповідно до законодавства України.

Згідно з пунктами 2.6, 7 "Методики обчислення обсягу електричної енергії, недорахованої унаслідок порушення споживачем - юридичною особою "Правил користування електричною енергією" від 5 грудня 2001 року № 1197, позивачем було проведено розрахунок вартості електроенергії, що недооблікована та виставлено рахунки на загальну суму 5280,56грн, які відповідач не сплатив.

Таким чином, загальна заборгованість відповідача за електричну енергію, яка недооблікована, складає 5280,56грн.

Згідно з пунктом 4.1. договору, сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством за дотримання умов цього договору, законодавчих та директивних актів, регламентуючих питання енергопостачання та питання взаємовідносин сторін.

Відповідно до частини 4 статті 26 Закону України «Про електроенергетику», споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником і правил користування електричною енергією.

Отже, на думку судової колегії, суд першої інстанції правомірно визнав вимоги позивача щодо стягнення з відповідача вартості за електричну енергію, яка недооблікована, в розмірі 5280,56грн. такими, що підлягають задоволенню.

За недотримання строків платежів, відповідно до частини 2 статті 218, статті 230, частини 6 статті 231 Господарського кодексу України, статей 548, 549, 552, 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував пеню - 209,31грн., три проценти річних - 34,63 грн., індекс інфляції - 253,30грн.          

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного Кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк згідно з вказівками закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - згідно з звичайними вимогами. Одностороння відмова від виконання зобов'язань та одностороння зміна умов договору не допускається, за винятком випадків, передбачених законом.

Крім того, в процесі розгляду справи відповідач надав суду докази важкого фінансового стану підприємства: копію балансу на 1 квітня 2006 року, копію звіту про фінансові результати за 1 квартал 2006 року.

Таким чином, судова колегія погодилась з висновком суду першої інстанції про те, що враховуючі поважність причин неплатоспроможності відповідача, суд вирішив відмовити позивачеві в частини стягнення з відповідача пені, трьох процентів річних та індексу інфляції.

При викладених обставинах, судова колегія вважає, що з урахуванням вищевикладеного, суд першої інстанції відповідно до норм чинного законодавства частково задовольнив позов у розмірі 14412,06 грн. (у тому числі заборгованість за активну електричну енергію - 7431,50грн., активна електроенергія за актами про порушення ППЕЕ - 5280,56грн., перебір ліміту активного споживання - 1700,00грн.).

Отже, судова колегія не може прийняти до уваги посилання відповідача, які викладено в апеляційній скарзі, про те, що судом першої інстанції при прийнятті рішення не було прийнято до уваги оплату, яку було здійснено відповідачем у листопаді 2005 року у розмірі 12167,92грн. за чеками населення по вкладах Держбанку СРСР, є не обґрунтованими.

Постановою Кабінету Міністрів України №664 від 29.07.2005 встановлено, що розрахунки відповідно до Порядку, затвердженим цією постановою, здійснюються при відсутності збільшення заборгованості з оплати за користування житлом та за споживання електричної та теплової енергії, природний газ, тверде пальне, послуги з водопостачання та водовідведення на момент проведення розрахунків порівняно зі станом на 1 вересня 2004 року.

При цьому постановою Кабінету Міністрів України №664 від 29.07.2005 не встановлена дата виникнення заборгованості комунально-побутових підприємств, яка погашається перед підприємствами паливно-енергетичного комплексу.

Відповідно до пункту 7.5 Правил користування електричною енергією в редакції від 22.08.2002, пункту 6.5  Правил користування електричною енергією в редакції від 17.10.2005, у випадку відсутності графіку погашення заборгованості та при відсутності в платіжному документі в реквізиті призначення платежу посилання на період, за який здійснюється плата, грошові кошти, перераховані споживачем за електричну енергію, постачальник електричної енергії має право зарахувати в рахунок погашення існуючої заборгованості цього споживача з найбільш раннім строком її виникнення.

Такою заборгованістю відповідача є заборгованість за договором реструктуризації №57-19/02 від 01.06.2002, яка виникла станом на 01.06.2002, яка задоволена до стягнення Вищим господарським судом України від 23.03.2005 у справі №20-4/001-5/022-3/048, яка не входить до суми позовних вимог у справі №20-7/401-10/265-8/053.

Як встановлено судом першої інстанції, що також підтверджується матеріалами справи, розрахунок  недоврахованої електроенергії, нарахованої за актами про порушення ППЕЕ, було здійснено позивачем відповідно до вимог Методики нарахування об'єму електричної енергії, недоврахованої внаслідок порушення споживачем-юридичною особою правил користування електричною енергією, затвердженою постановою НКРЕ від 05.12.2001 №1197. При розрахунку за основу було взято потужність токоприймачів, а саме електроламп, а не розріз проводу, як зазначено в обґрунтуванні апеляційної скарги відповідача.

З огляду на вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що оскаржуване рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права та підстави для його скасування відсутні.

          Керуючись статтями 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:          

1.Рішення господарського суду міста Севастополя  від 19 червня 2006 року у справі № 20-7/401-10/265-8/053 залишити без змін.

2.Апеляційну скаргу державного комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 17" залишити без задоволення.

Головуючий суддя                                                  О.А. Щепанська

Судді                                                                                В.В.Сотула

                                                                                В.І. Гонтар