Постанова

від 23.06.2006 по справі 2-27/1921.1-2006

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

2-27/1921.1-2006

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Постанова

Іменем України

 19 червня 2006 року  

Справа № 2-27/1921.1-2006

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Котлярової О.Л.,

суддів                                                                      Антонової І.В.,

                                                                                          Латиніна О.А.,

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився;

відповідача: Гурська Олена Миколаївна, Гордієвич Артур Олегович,  за довіреностями;

розглянувши апеляційні скарги відкритого акціонерного товариства "Старокримський" та Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя    Воронцова Н.В.) від 22 березня 2006 року у справі № 2-27/1921.1-2006

за позовом           Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (пр. Кірова, 51-52/10-а, Сімферополь, 95017)

до           Відкритого акціонерного товариства "Старокримський" (вул. Радянська, 3, с. Первомайське, Кіровський р-н, 97323)      

про стягнення 29407,00 грн.

                                                            ВСТАНОВИВ:

      Позивач звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про стягнення штрафних санкцій за невиконання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів  у розмірі 29407,00 грн.

       Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 10 березня 2005 року у справі 2-7/118 - 2005 (суддя Дугаренко О. В.) позов було задоволено, з відповідача  стягнуто 29407,00 грн. штрафних санкцій.

        Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 26 травня 2005 року, апеляційну скаргу відповідача було задоволено, рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 10 березня 2005 року у справі 2-7/118 - 2005 скасовано.

       Постановою Вищого господарського суду України від 25 жовтня 2005 року касаційну скаргу позивача було задоволено частково, рішення господарського суду Автономної Республіки Крим  від 10 березня 2005 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 26 травня 2005 року скасовано.

      Справу передано на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим судді Воронцової Н. В. з присвоєнням їй номеру № 2-27/1921.1-2005.

      Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 22 березня 2006 року у справі №2-27/1921.1-2006 (суддя Н.В. Воронцова Н.В.), позов Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до відкритого акціонерного товариства "Старокримський" про стягнення 29107,00 грн., задоволено частково. Стягнуто з відкритого акціонерного товариства "Старокримський", на користь Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції у розмірі 12603,00 грн. Стягнуто з відкритого акціонерного товариства "Старокримський” державне мито у розмірі 126,00 грн. Стягнуто з відкритого акціонерного товариства "Старок римський” 118,00 грн. судових витрат.

    Не погодившись з винесеним рішенням, відкритим акціонерним товариством "Старокримський" та Кримським республіканським відділенням Фонду соціального захисту інвалідів подано апеляційну скаргу, в яких вони просять дане рішення скасувати.

       Відкрите акціонерне товариство "Старокримський" вважає, що 16 квітня 2004 року позивач дізнався про порушення адміністративно-господарського обов'язку відповідача, встановленого пунктом 5 статті 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в України”, на підставі цього звернувся до господарського суду з порушенням процесуального строку. Вважає, що господарським судом першої інстанції при винесенні рішення порушено вимоги статей 239, 250 Цивільного кодексу України та статтю 11112  Господарського процесуального кодексу України. Просить рішення суду скасувати, у позові відмовити.

       Кримське республіканське відділення Фонду соціального захисту інвалідів просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині задоволеної суми позову та прийняти нове. Вважає, що господарським судом порушено норми Інструкції „Про статистику чисельності робітників, зайнятих у народному господарстві”.

До початку слухання справи Кримським республіканським відділенням Фонду соціального захисту інвалідів  було заявлено письмово клопотання розглянути судову колегію справу без участі його представника.

       В судовому засіданні представники відкритого акціонерного товариства "Старокримський" підтримали апеляційну скаргу. Суду надано пояснення та заперечення у зустрічній апеляційній скарзі.

Розглянувши справу повторно, в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України та вислухавши представників відкритого акціонерного товариства "Старокримський", обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія встановила наступне.

Згідно  до  частини  1 статті 19  Закону  України  "Про  основи  соціальної захищеності   інвалідів   в   Україні"   від   05 липня 2001 року   №2606-111   (далі   -   Закон)   з подальшими   змінами  та  доповненнями,   для  підприємств   (об'єднань),   установ і  організацій, незалежно від форм власності і господарювання, встановлюється норматив робочих місць  для забезпечення інвалідів у розмірі чотирьох відсотків  від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачено Законом.

Пунктом 14 Положення про робоче місце інваліда і порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1995 року №314 "Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів" (далі - положення) встановлено, що підприємства у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів; щорічно до 1 лютого року, що настає за звітним, подають до відділення Фонду соціального захисту інвалідів відомості про середню річну заробітну плату на підприємстві, середню облікову чисельність штатних працівників облікового складу та про кількість працюючих інвалідів; інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.

Отже, нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні, на підприємства покладено обов'язок по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Як вибачається зі звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою 10-П1 за 2003  рік,  середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становила 450 осіб, у тому числі 357 осіб, що постійно працюють на підприємстві. Річний фонд оплати праці на виробництві склав 189006,00 грн.

Згідно з Законом України "Про  основи  соціальної захищеності   інвалідів   в   Україні"   від   05 липня 2001 року   №2606-111, місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інваліда відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства   за   участю   представників    МСЕК,    органів    держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліду.

Пунктом 2 Положення передбачено, що робочим місцем інваліда може бути звичайне робоче місце, якщо за умовами праці та з рахуванням фізичних можливостей інваліда, воно може бути використано для його працевлаштування.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону з подальшими змінами та доповненнями, працевлаштування інвалідів, здійснюється органами Міністерства праці та соціальної політики України, органами місцевого самоврядування та громадських організацій інвалідів.

Як зазначається в частини 1 статті 20 Закону, підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форм власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж встановлено нормативом, передбаченим частиною 1 статті 19 Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні ), установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

У пункті 14 Положення визначено, що підприємства інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.

Відповідно до пункту 2.1 Інструкції щодо заповнення державної статистичної звітності за формою №3-ПН "Звіт про наявність вільних робочих місць ( вакантних посад) та потребу  в  працівниках",  затвердженою  наказом Державного  комітету статистики України від 06 липня 1998 року №244, звіт за формою №3-ПН надається підприємством, незалежно від форм власності і господарювання місцевому органу зайнятості 28 числа   щомісячно, у графі 4 ( з графи 2 ) проставляється наявність вільних робочих місць ( вакантних   посад)   у рахунок річної броні, встановленої місцевими державними адміністраціями, відповідно до статті 5 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про зайнятість населення, для працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, а також, для пенсіонерів, учнів, студентів, інвалідів. Наявність вільних робочих місць (вакантних посад) визначається щодо кожної категорії громадян окремо за такими цифрами: 4 - інваліди.

В матеріалах справи наявний звіт за формою 3 - ПН станом на 28 листопаду 2003 року, згідно до якого, відповідач повідомив центр зайнятості про наявність 10 вакантних посад.

Управління праці і соціального захисту населення Кіровської районної державної адміністрації у відповіді на запит повідомило, що у період з 01 січня 2003 року по 31 грудня 2003 року, відповідач не надавав інформацію про наявність вільних вакансій на яких може використовуватися праця інвалідів. В Кіровський районний центр зайнятості дане підприємство за цей період інформацію про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів, також не надавало.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач не виконав свого забов'язання щомісяця подавати звіт за формою №3-ПН місцевому органу зайнятості.

Згідно статті 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Відповідно до статті 239 Господарського кодексу України органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції, зокрема адміністративно-господарський штраф.

Нормами статті 241 Господарського кодексу України встановлено, що адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету уразі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.

Враховуючи норми пункту 5 статті 20 Закону України "Про зайнятість населення" від 01 березня 1991 року № 803-ХІІ, суд дійшов висновку, що вказаною нормою встановлено адміністративно-господарський штраф - окремий вид адміністративно-господарських санкцій.

Згідно статті 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Судова колегія погоджується з висновком господарського суду,  про те, що,  оскільки, позивач звернувся до суду 22 листопаду 2004 року, то, він звернувся у строк,  встановлений статтею 250 Господарського кодексу України.

Судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду щодо посилання відповідача на те, що інваліди з приводу працевлаштування не зверталися і  органи державної влади інвалідів для працевлаштування інвалідів на направляли, тому, відповідальності     за  не працевлаштування  інваліду, він не несе, не може бути прийнята до уваги, оскільки атестація не проведена, а робоче місце для інваліда вважається створеним тільки при працевлаштуванні інваліда. До того ж, він щомісяця не подавав звіти за формою 3 -ПН, і надав його тільки один раз в листопаді 2003 року.

Відповідач не надав суду належних доказів того, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Проте, судова колегія вважає, що господарський суд помилково зробив висновок про те, що вказаний у статті 19 Закону 4% норматив, повинен був обчислений, виходячи з кількості постійно працюючих робітників на підприємстві.

Згідно до звіту за формою 10-ПІ, наданого відповідачем, загальна середньо-облікова чисельність штатних робітників працюючих на відкритому акціонерному товаристві "Старокримський" у 2003 році, склала 450 осіб.

      Відповідно до пункту 3.2 Інструкції від 07 липня 1995 року №171 зі статистики чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві, зареєстрованої Міністерством юстиції України від 07 серпня 1995 року за №287/823, середньооблікова  чисельність  працівників  за   звітний місяць  обчислюється шляхом підсумовування чисельності працівників облікового складу за  кожний  календарний  день  звітного  місяця, тобто  з  1  по  30  або  31  (для  лютого - по  28 або 29 число), включаючи святкові (неробочі) і вихідні дні  і  ділення  одержаної суми на число календарних днів звітного місяця. Для правильного визначення середньооблікової  чисельності працівників необхідно вести щоденний облік чисельності працівників облікового  складу,  який  повинен  уточнюватися на основі наказів (розпоряджень) про  прийняття,  переведення  працівників  на  іншу роботу, припинення трудового договору тощо. Чисельність працівників  облікового  складу  за  кожний  день повинна  відповідати даним табельного обліку використання робочого часу (форма № Т-13),  на основі якого  встановлюється  чисельність працівників,  які  фактично  з'явилися  на  роботу,  та причини їх неявок.

       Згідно до пункту 2.1 Інструкції,  до облікового складу включаються працівники, які фактично з'явилися на роботу,  включаючи тих,  які не працювали з причин простою; прийняті на  роботу  з  випробуванням.

        Ці працівники повинні  включатися  в  обліковий  склад  з  першого дня виходу на роботу.

       Прийняті  на  роботу  на  неповний  робочий  день  або неповний   робочий  тиждень.  У  обліковій  чисельності  зазначені працівники  враховуються  за  кожний  календарний  день  як   цілі одиниці,   включаючи   неробочі   дні  тижня,  що  обумовлені  при зарахуванні на роботу.

       До цієї  чисельності  включаються також працівники,  які були переведені на  неповний  робочий  день  (тиждень)  за  ініціативою адміністрації.  Їх  рекомендується  виділяти  у  звітності окремо, маючи на увазі,  що на підставі вищезазначених даних  визначаються показники неповної зайнятості (часткового безробіття).  

      Таким чином, норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у відповідності до Закону, встановлено відповідачеві 18 робочих місць, згідно 4% (відсотковому) нормативу, тоді, як, фактично на підприємстві працювало 11 інвалідів.

   Тому, судова колегія вважає правомірним розрахунок позивача про необхідність відповідача сплатити штрафні санкції за 2003 рік у розмірі 29407 грн.

Оскільки, рішення господарського суду прийнято з порушенням норм матеріального права в частині встановлення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, воно підлягає частковому скасуванню, а апеляційна скарга Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів підлягає задоволенню.

          Керуючись статтями 101, частиною 1 пунктом 4 статті 104, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:          

1. Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Старокримський" залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів задовольнити.

3. Рішення  господарського суду Автономної Республіки Крим від 22 березня 2006 року у справі 32-27/1921.1-2006 скасувати частково.

4. Позов задовольнити.

5. Викласти рішення господарського суду  у новій редакції.

6. Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Старокримський", Кіровський район, с. Первомайське, вул. Советська, 3, ( р/р 2600300100023 у закритому акціонерному товариству "Агробанк", ОКПО 00412731, МФО 307123) на користь Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (95017, місто Сімферополь, пр. Кирова, 51-52/10а, отримувач - Держбюджет Кіровського району, Управління державного казначейства в Автономній Республіці Крим, місто Сімферополь, МФО 824026, ОКПО 24030603, р/р 31214221800116, призначення платежу: ОКПО платника; 50070000; 01;4% за незайняті інвалідами робочі місця) штрафні санкції у розмірі 29407,00 грн.

7. Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Старокримський", Кіровський район, с. Первомайське, вул. Совєтська, 3, ( р/р 2600300100023 у закритому акціонерному товаристві "Агробанк", ОКПО 00412731, МФО 307123) на користь в Державного бюджету України (утримувач: Держбюджет міста Сімферополя, р/р 31118095600002 у банку утримувача: Управління Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, МФО 824026, код ОКПО 22301854) державне мито у розмірі 294,07 грн.

8. Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Старокримський", Кіровський район, с. Первомайське, вул. Советська, 3, ( р/р 2600300100023 у закритому акціонерному товаристві "Агробанк", ОКПО 00412731, МФО 307123) на користь Державного підприємства «Судовий інформаційний центр»(банківські реквізити: р/р №26002014180001 у відкритому акціонерному товаристві "Банк Універсальний", місто Львів, МФО 325707, код ОКПО 30045370) судові витрати у розмірі 118,00 грн.

9. Господарському суду Автономної Республіки Крим видати накази.

Головуючий суддя                                                          О.Л. Котлярова

Судді                                                                                        І.В. Антонова

                                                                                        О.А.Латинін