Постанова

від 01.04.2008 по справі 16/244пд

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ 

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

 01 квітня 2008 р.                                                                                   

№

16/244пд 

Вищий 

господарський суд  України у

складі колегії  суддів:

В.

Овечкін  -головуючого,

Є.

Чернов В. Цвігун

за

участю представників:

ПП

"Будпромкомплект"

Манько

Р.М. -(дор. від 20.03.2008)

розглянув

касаційну скаргу

Регіонального

відділення Фонду державного майна України по Донецькій області 

на постанову

Донецького

апеляційного господарського суду від 23.01.2008 року

у

справі

№

16/244пд господарського суду 

Донецької області

за

позовом

Регіонального

відділення Фонду державного майна України по Донецькій області 

до

ПП

"Будпромкомплект" ОСОБА_1

треті

особи

ОСОБА_2

про

застосування

наслідків нікчемного правочину та повернення об'єкту приватизації до

державної власності

В С Т А Н О В И В:

Рішенням

господарського суду Донецької області від 19.09.2007 (суддя: В.Манжур) позовні

вимоги про застосування наслідків нікчемного правочину та повернення об'єкту

приватизації до державної власності задоволені, застосовано наслідки

недійсності правочину, визначені ст. 216 ЦК України та зобов'язано фізичну

особу ОСОБА_1 повернути об'єкт незавершеного будівництва завод по виробництву

блоків з коміркового бетону до державної власності. Провадження у справі про

застосування наслідків нікчемного правочину та повернення об'єкту приватизації

до державної власності щодо ПП "Будпромкомплект" припинено у зв'язку

з відсутністю предмету спору.

Рішення

суду мотивовано тими обставинами, що укладений між ПП

"Будпромкомплект" та ОСОБА_1 договір № 16 від 30.08.2003 є нікчемним,

оскільки при його укладенні порушені вимоги ст.ст. 23, 27 Закону України

"Про приватизацію державного майна", а саме не отримано згоду

регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області,

договір не посвідчений нотаріально. Тому щодо такого договору слід застосувати

наслідки визначені ст. 216 ЦК України кожна із сторін зобов'язана повернути

другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в

разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у

користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість

того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.       

Постановою

Донецького апеляційного господарського суду від 23.01.2008 (судді: Т.Колядко,

С.Мирошниченко, О.Скакун) рішення суду першої інстанції скасовано, в позові

відмовлено.

Апеляційна

постанова мотивована тими обставинами, що позивачем не доведено, що за

договором купівлі-продажу від 30.08.2003 ОСОБА_1 придбала у власність об'єкт

приватизації, який був предметом договору купівлі-продажу № 4155 від

10.01.2003, тому заявляючи позов про витребування майна (повернення майна в

державну власність) позивач не довів, що це майно знаходиться у ОСОБА_1 Позивач

також не довів, що продані за договором купівлі-продажу від 30.08.2003  залізобетонні вироби і є розібраним об'єктом

незавершеного будівництва.

Припинення

провадження у справі здійснено в порушення процесуального закону, оскільки

відсутність  у відповідача майна, що є

предметом спору є підставою для відмови у позові.

Регіональне

відділення Фонду державного майна по Донецькій області в касаційній скарзі

просить постанову апеляційної інстанції скасувати, рішення господарського суду

першої інстанції залишити в силі.

В

обґрунтування своїх доводів скаржник посилається на те, що обставини

знаходження спірного майна у ОСОБА_1 підтверджені при розгляді справи № 16/411,

а тому не потребують повторного доведення в даному спорі, майно продане за

договором купівлі-продажу № 4155 від 10.01.2003 та договором купівлі-продажу №

16 від 30.08.2003 є одним і тим же, оскільки знаходиться за тією ж адресою, покупцем

майна за обома договорами є одна і та ж особа.     

Вищий

господарський суд України у відкритому судовому засіданні дослідив матеріали

справи, доводи касаційної скарги, заслухавши пояснення представника ПП

"Будпромкомплект" вважає, що скарга підлягає частковому  задоволенню з наступних підстав.

Як

вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами попередніх

інстанцій предметом спору у справі є застосування наслідків нікчемного

правочину № 16 від 30.08.2003, укладеного між ПП "Будпромкомплект" та

ОСОБА_1 та повернення майна до державної власності.

Господарськими

судами встановлено, що між РВ ФДМ України по Донецькій області та ПП

"Будпромкомплект" укладено договір купівлі-продажу № 4155 від

10.01.2003 предметом якого є об'єкт незавершеного будівництва -завод по

виробництву блоків з коміркового бетону, розташований за адресою: Донецька

обл., м. Кіровське, вул. Асфальтна, 152 на земельній ділянці 2 га.

Відповідно

до ст. 27 Закону України "Про приватизацію державного майна" на  вимогу однієї із сторін договір

купівлі-продажу може бути розірвано або визнано недійсним за рішенням суду в

разі невиконання іншою стороною зобов'язань, передбачених договором

купівлі-продажу, у визначені строки.

За

приписами частини дев'ятої цієї ж статті у разі розірвання в судовому порядку

договору купівлі-продажу у зв'язку з невиконанням покупцем договірних

зобов'язань приватизований об'єкт підлягає поверненню у державну власність.

Розглядаючи

спір про застосування правових наслідків нікчемного правочину, господарські

суди не звернули увагу, що позивачем заявлено вимогу про повернення майна до

державної власності, не з'ясувавши наявності в нього права на таку вимогу, не

надавши належної правової оцінки умовам договору купівлі-продажу № 4155 від

10.01.2003 в контексті вимог статті 27 Закону України "Про приватизацію

державного майна", а саме щодо розірвання чи визнання недійсним у

встановленому порядку договору купівлі-продажу № 4155 від 10.01.2003. Зазначене

має суттєве значення для з'ясування наявності підстав для повернення об'єкту

приватизації до державної власності.

Крім

того, судам належить дослідити та надати правову оцінку умовам п. 5.1 договору

купівлі-продажу № 4155 від 10.01.2003 за якими покупець зобов'язувався здати

земельну ділянку органам місцевого самоврядування. Земельна ділянка предметом

договору не була, орган місцевого самоврядування стороною договору не був, з

умовами договору щодо земельної ділянки не обізнаний.  

Касаційна

інстанція вважає, що фактичні обставини, які входять до предмету доказування у

цій справі, з'ясовані господарськими судами з не достатньою повнотою, що

призвело до помилки в застосуванні господарськими судами норм матеріального

права.

Відповідно

до ч. 2 ст. 1115 ГПК України касаційна інстанція перевіряє юридичну

оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні або постанові

господарського суду.

Оскільки

відповідно до ч.2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не

наділена повноваженнями щодо встановлення обставин справи, а останні

встановлені не повно, справа підлягає передачі на новий розгляд до

господарського суду першої інстанції.

Відповідно

до вимог ст. 90 ГПК України окрема ухвала 

виноситься  господарським  судом за наявності  виявлення при 

вирішенні  спору  порушень законності  або 

недоліків  у  діяльності підприємства установи,

організації,  державного  чи 

іншого  органу.

В  окремій 

ухвалі  має  бути 

зазначено  закон  чи 

інший  нормативно-правовий  акт ( в тому числі його стаття, пункт тощо),

вимоги яких порушено і в чому  саме  полягає 

порушення.

Господарський

суд апеляційної інстанції зазначив про те, що законодавством покладено на

позивача покладено обов'язок щодо здійснення контролю за виконанням

зобов'язань, передбачених у договорах купівлі-продажу об'єктів приватизації.

Порядок

здійснення державними органами приватизації контролю за виконанням умов

договорів купівлі-продажу об'єктів приватизації затверджено Наказом Фонду

державного майна України від 19.08.1998 № 1649.

На

обставини порушення позивачем зазначеного порядку судом не зазначено,  витребування результатів перевірки судом

місця не мало.  

За

таких обставин касаційна інстанція дійшла висновку, що окрема ухвала від

23.01.2008 Донецького апеляційного господарського суду вимогам закону не

відповідає, оскільки  судом  зазначено в 

ухвалі  недоліки,  які 

допущено  позивачем  при 

підготовці  та розгляді  справи в судовому засіданні,  тобто 

порушення норм господарського процесуального кодексу, що не  може бути предметом винесення окремої  ухвали.

Крім

того, ст. 83 ГПК України передбачено, що за ухилення від вчинення дій,

покладених господарським судом на сторону, господарський суд має право стягнути

в доход Державного бюджету України з винної сторони штраф.

Отже,

судом не було використано всіх заходів впливу на сторону, що ухиляється від

вчинення покладених на неї судом дій.

Винесення

окремої ухвали за таких обставин справи є необґрунтованим.

Керуючись  ст.ст. 1115, 1117, 1118,

1119, 11111  ГПК

України, Вищий господарський суд України

П

О С Т А Н О В И В:

          Касаційну скаргу задовольнити

частково.         

          Постанову Донецького апеляційного

господарського суду від 23.01.2008 та рішення господарського суду Донецької

області від 19.09.2007 у справі № 16/244пд господарського суду Донецької

області скасувати.

          Справу передати на новий розгляд до

господарського суду Донецької області.

          Окрему ухвалу Донецького апеляційного

господарського суду від 23.01.2008 скасувати.

Головуючий                                                                                                                 В.

Овечкін         

судді                                 Є. Чернов

                                 В. Цвігун