Рішення

від 07.08.2008 по справі 16/244пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048,

м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

07.08.08 р.                                                                                                   

Справа № 16/244пд                              

Господарський суд Донецької області

у складі головуючого судді Марченко О.А.

судді Склярук О.І., судді Левшиної

Г.В.

при секретарі судового засідання

Єгоровій К.О.

розглянувши у відкритому судовому

засіданні матеріали справи

за позовом: Регіонального

відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м.Донецьк

до відповідача 1: Приватного

підприємства “Будпромкомплект”, м.Макіївка

до відповідача 2: ОСОБА_1,

м.Макіївка

за участю третьої особи, яка не

заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2,

м.Макіївка

про: застосування наслідків

нікчемного правочину та повернення об'єкту приватизації до державної власності

В засіданні брали участь

представники сторін:

від позивача: Вороніна Є.О. -

заступник начальника відділу правового забезпечення (за довіреністю №89 від

05.10.2007р.);

від відповідача 1: не з'явився;

від відповідача 2: не з'явився;

від третьої особи: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Регіональне відділення

Фонду державного майна України по Донецькій області, м.Донецьк звернувся до

господарського суду Донецької області з позовом до відповідача 1, Приватного

підприємства “Будпромкомплект”, м.Макіївка та до відповідача 2, ОСОБА_1,

м.Макіївка про застосування наслідків нікчемного правочину та повернення

об'єкту приватизації до державної власності.

В обґрунтування своїх вимог позивач

посилається на договір купівлі-продажу №4155 від 10.01.2003р., договір

купівлі-продажу №16 від 30.08.2003р., ухвалу господарського суду Донецької

області від 18.04.2007р. по справі №16/411.

Ухвалою від 09.01.2008р. Донецький

апеляційний господарський суд на підставі ст.27 Господарського процесуального

кодексу України залучив до участі у справі третю особу, яка не заявляє

самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2,

м.Макіївка.

Відповідно до постанови Вищого

господарського суду України від 01.04.2008р. на новий розгляд до господарського

суду Донецької області надійшла справа №16/244пд за позовом Регіонального

відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м.Донецьк до

відповідача1 Приватного підприємства “Будпромкомплект”, м.Макіївка,

відповідача2 ОСОБА_1, м.Макіївка за участю третьої особи, яка не заявляє

самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2, м.Макіївка

про застосування наслідків нікчемного правочину, та повернення об'єкту

приватизації до державної власності.

Ухвалою від 11.04.2008р.

господарський суд прийняв справу №16/244пд до розгляду.

27.05.2008р. позивачем надані

пояснення б/н та дати, відповідно з якими останній наполягає на задоволенні

позовних вимог.

Відповідач 1 та 2, а також третя

особа, які належним чином були повідомлений про час і місце розгляду справи

ухвалами господарського суду від 11.04.2008р., 15.05.2008р., 27.05.2008р.,

10.06.2008р., заявлені вимоги не оспорили, відзив на позов не представили,

письмові пояснення щодо обставин справи не надали; відповідач 2 та третя особа

в судове засідання не з'явились, тому згідно ст.75 Господарського

процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними матеріалами.

Розгляд справи відкладався.

Розглянувши матеріали справи,

заслухавши пояснення представника позивача, та відповідача 1 у попередніх

судових засіданнях, господарський суд встановив:

Між позивачем та відповідачем 1 в

порядку приватизації шляхом викупу був укладений договір купівлі-продажу №4155

від 10.01.2003р. об'єкту незавершеного будівництва під розбирання - завод по

виробництву блоків з коміркового бетону, який розташований за адресою:АДРЕСА_1,

що знаходився на балансі ДВАТ шахтоуправління № 8 ДХК “Жовтеньвугілля”.

Вказаний об'єкт було продано (покупцю) за 5 846грн.07коп.

Згідно із пунктом 5.2 даного

договору, покупець - відповідач 1 -ПП “Будпромкомлет” був зобов'язаний

розібрати будівлю та привести будівельний майданчик в належний стан протягом

двох років з моменту укладення договору купівлі-продажу.

За твердженням позивача, оскільки

відповідачем 1 вимоги договору купівлі-продажу №4155 від 10.01.2003р. не

виконувались, Регіональне відділення Фонду державного майна України по

Донецькій області м.Донецьк звернулось до суду із позовом про розірвання

договору купівлі-продажу №4155 від 10.01.2003р. об'єкту незавершеного

будівництва завод по виробництву блоків з коміркового бетону, який розташований

за адресою: Донецька область, м. Кіровське, вул.Асфальтна, 152, що знаходився

на балансі ДВАТ шахтоуправління № 8 ДХК “Жовтеньвугілля”. В подальшому позивач

змінив позовні вимоги та просив суд зобов`язати відповідача виконати умови

договору купівлі-продажу №4155 від 10.01.2003р.

14.12.2006р. господарським судом

Донецької області порушено справу №16/411 за позовом Регіонального відділення

Фонду державного майна України по Донецькій області м.Донецьк до Приватного

підприємства “Будпромкомплект”, м.Макіївка, яке ухвалою від 18.04.2007р.

припинено на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України в зв`язку з відсутністю предмету

спору, так як власником майна не являвся на момент слухання справи відповідач 1

- ПП “Будпромкомплект”, м.Макіївка.

Водночас, при розгляді справи

№16/411 позивачем був виявлений новий власник майна - ОСОБА_1 м.Макіївка на

підставі укладення договіру купівлі-продажу №16 від 30.08.2003р. між Приватним

підприємством “Будпромкомплект”, м.Макіївка та ОСОБА_1 м.Макіївка.

Зазначений договір позивач вважає

нікчемним, оскільки відповідно до ст. 27 Закону України "Про приватизацію

державного майна" (в редакції, що діяла на момент укладення договору)

зобов"язання приватизаційного договору зберігають свою дію для осіб, які

придбають об"єкт у разі його подальшого відчуження протягом терміну дії

цих зобов"язань. Відчуження майна, обтяжених передбаченими

зобов"язаннями, можливо виключно за згодою державного органу приватизації,

який здійснює контроль за їх виконанням, договір купівлі-продажу підлягає

нотаріальному посвідченню. Цим вимогам договір №16 від 30.08.2003р. не відповідає.

Позивач посилається на те, що

відповідно до ч. 1 ст. 220 Цивільного кодексу України у разі недодержання

сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору, такий договір є

нікчемним. В свою чергу ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України встановлено, що

визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Правові наслідки

недійсності правочину визначені ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України, а саме:

у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій

стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

З приводу наведеного позивач

просить суд застосувати наслідки нікчемного правоочину, а саме зобов`язати

відповідача 2 повернути майно до державної власності.

Суд не приймає посилання позивача з

огляду на наступне:

Посилання позивача на норми ст.215,

216, 220 Цивільного кодексу України є неправомірними, оскільки на момент

укладання спірних договорів №4155 від 10.01.2003р. та № 16 від 30.08.2003р.

Цивільний кодекс України не набрав законної сили, а тому суд дійшов висновку,

що спірні правовідносини підпадають під правове регулювання Цивільного кодексу

Української РСР 1963р. (з наступними змінами та доповненнями).

Так, ст.27 Закону України "Про

приватизацію державного майна" передбачені вимоги щодо нотаріального посвідчення

договорів купівлі-продажу об"єктів приватизації.

В свою чергу, відповідно до ст.47

Цивільного кодексу Української РСР, нотаріальне посвідчення угод обов'язкове

лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної

форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною

другою статті 48 цього Кодексу.

За приписом ст.48 Цивільного

кодексу Української РСР, недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону,

в тому числі ущемляє особисті або майнові права неповнолітніх дітей. По

недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все

одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі -

відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не

передбачені законом.

Отже, оскільки нормами Цивільного

кодексу Української РСР 1963р. не встановлене положення про нікчемність

правочину, а також не передбачено, що визнання нікчемного правочину недійсним

судом не вимагається (як це встановлено ст.215, 220 Цивільного кодексу України,

на які посилається позивач), тому в разі недотримання відповідачем 1 та

відповідачем 2 вимог чинного законодавства України при укладанні договору

купівлі-продажу №16 від 30.08.2003р., такий договір не може автоматично

вважатися нікчемним, а повинен бути визнаний недійсними у судовому порядку.

Стосовно вимог позивача щодо

повернення спірного майна до державної власності суд має зазначити наступне:

Відповідно до ст.27 Закону України

"Про приватизацію державного майна" на вимогу однієї із сторін

договір купівлі-продажу може бути розірвано або визнано недійсним за рішенням

суду в разі невиконання іншою стороною зобов'язань, передбачених договором

купівлі-продажу, у визначені строки.

За приписами частини дев'ятої цієї

ж статті у разі розірвання в судовому порядку договору купівлі-продажу у

зв'язку з невиконанням покупцем договірних зобов'язань приватизований об'єкт

підлягає поверненню у державну власність.

Порядок повернення у державну

власність об"єктів приватизації у разі розірвання або визнання недійсними

договорів купівлі-продажу таких об"єктів регулюється Постановою Кабінету

Міністрів України № 32 від 18.01.2001р. „Про порядок повернення у державну

власність об`єктів приватизації у разі розірвання або визнання недійсним

договорів купівлі-продажу таких об`єктів” (з подальшими змінами та

доповненнями), відповідно з якою об`єкт приватизації повертається до сфери

управління державного органу приватизації, що проводив його відчуження за

договором купівлі-продажу, для здійснення управління цим об`єктом згідно з

законодавством до моменту відчуження його в результаті повторного продажу.

Таким чином, в контексті зазначених

норм, повернення спірного майна до державної власності можливе в разі

розірвання в судовому порядку договору купівлі-продажу №4155 від 10.01.2003р.,

за умовами якого об"єкт приватизації перйшов у власність відповідача 1.

Однак, як вбачається з матеріалів

справи, позивач просить застосувати реституцію не відносно договору

купівлі-продажу №4155 від 10.01.2003р. (саме за цим договором позивач є

стороною), а відносно договору купівлі-продажу № 16 від 30.08.2003р.

Оскільки позивач - Регіональне

відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м.Донецьк не є

стороною за договором купівлі-продажу № 16 від 30.08.2003р., тому застосування

реституції (наслідків недійсної угоди) на користь Фонду не можливе.

Крім того, враховуючи те, що

спірний договір №4155 від 10.01.2003р. є нерозірваним та у судовому порядку

недійсним не визнаний, тому в контексті вимог ст.27 Закону України "Про

приватизацію державного майна" у позивача відсутнє право на вимогу про

повернення майна до державної власності на момент звернення з позовом, що

розглядається по справі №16/244пд.

На ряду з зазначеним, позивачем не

доведено, що за договором купівлі-продажу №16 від 30.08.2003р. ОСОБА_1 придбала

у власність об"єкт приватизації, оскільки предметом договору

купівлі-продажу №4155 від 10.01.2003р. є переданий під розбирання об"єкт

незавершеного будівництва - завод по виробництву блоків з коміркового бетону,

розташований за адресою: Донецька область, м. Кіровське, вул. Асфальтна, 152, а

за договором №16 від 30.08.2003р. продано товар - залізобетоні вироби колишні у

вживанні, які знаходяться на земельній ділянці 2 га за адресою: м.Кіровське,

вул. Асфальтна, 152, об"єкт незавершеного будівництва - завод по

виробництву блоків з коміркового бетону (п.п. 1.2, 1.3 договору).

При цьому сторони домовились, що

приймання товару по кількості і якості здійснюється в порядку, передбаченому

законодавством (п. 8.2), а асортимент товару визначається в додатку №1 до

договору (п. 2.1), який суду не був наданий.

Для повного та об`єктивного

розгляду справи, суд ухвалами від 27.05.2008р., 10.06.2008р., 24.07.2008р.

зобов`язав позивача надати докази про те, що об'єкт незавершеного будівництва -

завод по виробництву блоків з коміркового бетону знаходиться у відповідача1 та

про те, що продані відповідачу2 за договором №16 від 30.08.2003р. залізобетонні

вироби і є розібраний об'єкт незавершеного будівництва - завод по виробництву

блоків з коміркового бетону, або його частина, надати акт приймання передачі та

акт оцінки майна за договором купівлі продажу №4155 від 10.01.2003р.;

зобов`язав відповідача 1 та відповідача 2 надати оригінал договору №16 від

30.08.2003р., додаток до нього щодо асортименту товару та інші додатки до

зазначеного договору; зобов`язав відповідача 2 та третю особу надати оригінал

договору купівлі-продажу від 25.12.2005р., надати акт приймання-передачі на

виконання умов зазначеного договору, надати письмові пояснення щодо місцезнаходження

спірного майна.

Однак вимоги суду сторонами не

виконані, відповідні документи не надані.

Відповідно до ст. 33 Господарського

процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на

які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд вважає, що

заявляючи позов про витребування майна (повернення майна в державну власність)

позивач не надав доказів, що це майно - об"єкт незавершеного будівництва -

завод по виробництву блоків з коміркового бетону знаходиться у відповідача 2 -

ОСОБА_1, як зазначено у позові.

Позивачем також не представлено

доказів того, що продані ПП "Будпромкомплект" за договором №16 від

30.08.2003р. залізобетонні вироби і є розібраний об"єкт незавершеного

будівництва - завод по виробництву блоків з коміркового бетону чи його частина.

Крім того, як вбачається з наявних

у матеріалах справи поясненнях відповідача 2, останній зазначає, що ніколи не

був власником об"єкта незавершеного будівництва - заводу по виробництву

блоків з коміркового бетону, за договором купівлі-продажу з ПП

"Будпромкомплект" він набув у власність залізобетонні вироби, які

пізніше продав фізичній особі - ОСОБА_2, але відповідний договір

купівлі-продажу у матеріалах справи відсутній.

Оскільки предмети спірних договорів

№4155 від 10.01.2003р. та №16 від 30.08.2003р. не є тотожними, а сторонами не

доведено, що відповідач 2 придбав у власність у відповідача 1 саме об"єкт

приватизації, тому відповідач 2 на підставі доданих до матеріалів справи

документів не може вважатися власником об"єкта приватизації в розумінні

норм законодавства України.

З огляду на викладене,

господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Регіонального відділення

Фонду державного майна України по Донецькій області, м.Донецьк є

необґрунтованими, передчасними, а відтак такими, що підлягають залишенню без

задоволення.

На підставі вищенаведеного,

керуючись Законом України „Про управління об'єктами державної власності”,

Законом України "Про приватизацію державного майна", Постановою

Кабінету Міністрів України „Про порядок повернення у державну власність

об`єктів приватизації у разі розірвання або визнання недійсним договорів

купівлі-продажу таких об`єктів”, ст. 215, 216, 220 Цивільного кодексу України,

ст.47, 48 Цивільного кодексу Української РСР, ст.ст. 1, 4-2, 4-3, 12, 21, 22,

33, 36, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Регіонального відділення

Фонду державного майна України по Донецькій області, м.Донецьк до відповідача

1, Приватного підприємства “Будпромкомплект”, м.Макіївка та до відповідача 2,

ОСОБА_1, м.Макіївка про застосування наслідків нікчемного правочину та

повернення об'єкту приватизації до державної власності - залишити без

задоволення.

Рішення суду набирає законної сили

після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У судовому засіданні 07.08.2008р.

оголошено повний текст рішення.

               Головуючий суддя                                                                                                                                           

Суддя                                                                                                    

Левшина Г.В.

Суддя                                                                                                    Склярук

О.І.