Постанова

від 03.04.2008 по справі 2/2533

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ 

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

 03 квітня 2008 р.                                                                                   

№

2/2533 

   Вищий господарський суд України у складі

колегії суддів:

головуючого,

судді

Дерепи

В.І.,

суддів

Грека

Б.М., Стратієнко Л.В.,

розглянувши

у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу державної госпрозрахункової

установи "Агентство з питань банкрутства"

на

рішення

господарського суду Житомирської області від 11 вересня 2007 року та

постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 20 листопада

2007 року

у справі

№ 2/2533

за

позовом

суб'єкта

підприємницької діяльності -фізичної особи                                                 

       ОСОБА_1

до-          Попільнянського комунального

підприємства житлового господарства, -          філії державної госпрозрахункової

установи "Агентство з питань банкрутства" в Житомирській області,

-          державної госпрозрахункової

установи "Агентство з питань банкрутства"

про

стягнення

1 620,25 грн.,

 за

участю представників сторін:

від позивача -не з'явився

     відповідачів -Сербін І.І.

ВСТАНОВИВ:

У

серпні 2006 року позивач звернувся в суд з позовом про стягнення з відповідачів

збитків у сумі 1 327,10 грн., посилаючись на те, що зазначені кошти він вніс як

учасник аукціону з продажу майна Попільнянського комунального підприємства

житлового господарства, що проводився Житомирською філією агентства з питань

банкрутства 25.01.2005 року, і став покупцем котельні № 6, що на вул. Щорса,6 в

смт. Попільня.

Проте,

після проведення аукціону було встановлено, що вказана котельня належить ВАТ

“Попільнянська сільгосптехніка”, а тому не могла виставлятись на продаж як

майно Попільнянського КПЖГ. Його вимогу повернути внесені ним гарантійний

внесок та гарантійний збір відповідачі залишили без відповіді.

На

підставі заяви від 19.03.2007 року про збільшення позовних вимог позивач

просить стягнути з відповідачів 1620,25 грн., з яких 1 327,10 грн. неповернуті

кошти, 66,35 -3 % річних та 226,80 грн. інфляційних.

Рішенням

господарського суду Житомирської області від 11 вересня 2007 року (суддя

Я.Брагіна), залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного

господарського суду від 20 листопада 2007 року (судді Т.Філіпова, Н.Горшкова,

Г.Майор) позов задоволено частково, стягнуто з державної госпрозрахункової

установи "Агентство з питань банкрутства" безпідставно отриманих

коштів в сумі 1 317,10 грн., стягнуто з Попільнянського комунального підприємства

житлового господарства 10 грн. збитків, відмовлено в позові про стягнення 66,35

-3 % річних та 226,80 грн. інфляційних, і припинене провадження у справі в

частині позовних вимог до Житомирської філії "Агентства з питань

банкрутства".

В

касаційній скарзі державна госпрозрахункова установа "Агентство з питань

банкрутства", не погоджуючись з прийнятими по справі судовими актами,

просить їх скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм

матеріального та процесуального права, та відмовити в позові до Державної

госпрозрахункової установи "Агентство з питань банкрутства".

Заслухавши

представника відповідача, розглянувши матеріали справи і доводи касаційної

скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом Житомирської

області та Житомирським апеляційним господарським судом норм матеріального і

процесуального права у вирішенні даного спору, і з урахуванням меж перегляду

справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не

підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Входячи

зі змісту статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних

прав та обов'язків є в тому числі і набуття або збереження майна без достатньої

підстави.

Згідно

з частиною 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або

зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої

правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути

потерпілому це майно. Особа, зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава,

на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення

цієї статті застосовується незалежно від того, чи безпідставне набуття або

збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших

осіб, чи наслідком події.

Як

вбачається з матеріалів справи, на підтвердження своїх вимог позивач надав

квитанцію про сплату гарантійного внеску в сумі 1 300 грн. та реєстраційного

збору в сумі 17,10 грн. на рахунок Житомирської філії агентства з питань

банкрутства, яка була сплачена ним на виконання положень Порядку продажу активів

у рахунок погашення податкового боргу боржника в процедурах банкрутства,

затвердженого наказом Міністерства економіки України № 123 від 07.06.2001 року

та зареєстрованого Міністерство юстиції України за № 536/5727.

Право

останньої приймати вказані суми було передбачено пунктом 3.3.5 договору про

реалізацію активів боржника від 10.11.2004 року, що був укладений між філією

державної госпрозрахункової установи "Агентство з питань банкрутства"

в Житомирській області та Попільнянським комунальним підприємством житлового

господарства.

Оскільки

філія державної госпрозрахункової установи "Агентство з питань

банкрутства" в Житомирській області не є юридичною особою (довідка

Головного управління статистики у Житомирській області № 14/10/1039 від

07.12.2006 року), а є лише структурним підрозділом державної госпрозрахункової

установи "Агентство з питань банкрутства", суди правомірно дійшли

висновку про необхідність стягнення з останньої безпідставно отриманих коштів в

сумі 1 317,10 грн. (гарантійного внеску в сумі 1 300 грн. та реєстраційного

збору в сумі 17,10 грн.) і припинення провадження у справі на підставі пункту 1

статті 80 Господарського процесуального кодексу України в частині позовних

вимог до Житомирської філії "Агентства з питань банкрутства".

В

силу вимог частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який

прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний

сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час

прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший

розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена

цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням

встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої

суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором

відповідний захід відповідальності.

Водночас,

за змістом статей 536 та 1214 Цивільного кодексу України у разі безпідставного

одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними.

Таким чином, стягнення річних і інфляційних здійснюється за умови прострочення

виконання грошового зобов'язання, тоді як в даному випадку мова йде про

проценти за безпідставне одержання грошей.

Тому,

на думку колегії суддів, суди правомірно відмовили в позові про стягнення 66,35

-3 % річних та 226,80 грн. інфляційних.

Також

правомірним є висновок судів про стягнення з Попільнянського комунального

підприємства житлового господарства 10 грн. збитків, завданих суб'єкту

підприємницької діяльності -фізичній особіОСОБА_1 шляхом сплати останнім за

розрахунково-касове обслуговування при сплаті гарантійного внеску в сумі 1 300

грн. та реєстраційного збору в сумі 17,10 грн., оскільки Попільнянське КПЖГ

передало майно - котельню № 6 по вул. Щорса,6 в смт. Попільня для продажу з

аукціону, тоді як вказана котельня належить ВАТ “Попільнянська сільгосптехніка”

(рішення господарського суду Житомирської області від 02.06.2005 року у справі

№ 12/77 "НМ").

Інші

посилання скаржника в обґрунтування касаційної скарги також не підтверджуються

матеріалами справи, спростовуються висновками судів та не доведені відповідно

до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

Отже,

посилання скаржника на неправильне застосування господарським судом

Житомирської області та Житомирським апеляційним господарським судом норм

матеріального і процесуального права при прийнятті судових актів є

безпідставними.

З

урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи

фактичні її обставини були встановлені місцевим та апеляційним господарськими

судами на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих

сторонами доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна

юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального

права.

Керуючись

статтями 1115, 1117, 1119, 11111

Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення

господарського суду Житомирської області від 11 вересня 2007 року та постанову

Житомирського апеляційного господарського суду від 20 листопада 2007 року у

справі № 2/2533 залишити без змін, а касаційну скаргу державної

госпрозрахункової установи "Агентство з питань банкрутства" -без

задоволення.   

Головуючий,

суддя

В.Дерепа

 Суддя                                                   

Б.Грек

 Суддя                                              

Л.Стратієнко