Ухвала

від 19.05.2011 по справі 5-602км11

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

головуючого Скотаря А.М., суддів Канигіної Г.В., Гошовської Т.В., за участю прокурора Вергізової Л.А.,

розглянула у судовому засіданні у м. Києві 19 травня 2011 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника Генерального прокурора України на вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 3 червня 2010 року,

яким засуджено

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця та мешканця АДРЕСА_1,

такого, що судимості не має,

- за ч. 2 ст. 364 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на пять років позбавлення волі без позбавлення права обіймати керівні посади чи займатися певною діяльністю;

- за ч. 2 ст. 191 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на три роки позбавлення волі без позбавлення права обіймати керівні посади чи займатися певною діяльністю;

- за ч. 2 ст. 382 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на два роки позбавлення волі без позбавлення права обіймати керівні посади чи займатися певною діяльністю.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_5 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на пять років без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на три роки із покладенням на нього обовязків, передбачених ст. 76 КК України.

Постановлено стягнути із ОСОБА_5 на користь держави 3345 гривень 4 копійки судових витрат за проведення експертиз.

Вирішено питання про речові докази.

В апеляційному порядку справа не розглядалася.

ОСОБА_5 визнано винуватим та засуджено за те, що він працюючи тимчасово виконуючим обовязки директора Державного підприємства «Ковалівський спиртовий завод», знаючи, що на підставі ухвали господарського суду Тернопільської області від 28 грудня 2007 року відділом Державної виконавчої служби Монастирського районного управління юстиції накладено арешт на спирт, умисно з метою невиконання вказаної ухвали суду, 31 березня 2008 року видав розпорядження про відвантаження двох цистерн спирту фірмі «Satim Trading LTD», заподіявши збитків ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» на загальну суму 727200 гривень.

ОСОБА_5 обіймаючи посаду директора ДП «Ковалівський спиртовий завод» зловживаючи своїм службовим становищем в інтересах третіх осіб, 25 жовтня 2008 року без проведення тендерних процедур, закупив сировину мелясу бурякову по завищеній ціні, заподіявши збитків ДП «Ковалівський спиртовий завод» на загальну суму 154850 гривень.

У період з жовтня 2008 року по грудень 2008 року ОСОБА_5 зловживаючи службовим становищем, заволодів грошовими коштами шляхом незаконного їх отримання із каси заводу ДП «Ковалівський спиртовий завод» в сумі 30000 гривень.

Крім того, ОСОБА_5, знаючи про те, що постановою відділу державної виконавчої служби Монастирського районного управлення юстиції від 22 вересня 2008 року накладено арешт на кошти ДП « Ковалівський спиртовий завод», 24 жовтня 2008 року умисно відкрив банківський рахунок для обліку коштів в Тернопільський філії АКБ «Форум» та здійснював рух коштів без направлення їх в рахунок погашення боргу по кредиту ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», заподіявши останньому збитки на загальну суму 479965, 44 гривень.

У касаційному поданні прокурор, не оспорюючи доведеності вини засудженого у вчиненні інкримінованих злочинів, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості вчинених злочинів та особі засудженого внаслідок мякості, ставить питання про скасування оскаржуваного вироку та направлення справи на новий судовий розгляд. Зазначає, що суд, призначаючи засудженому покарання із застосуванням ст. 75 КК України, належним чином не врахував характер та ступінь тяжкості вчинених злочинів, дані про особу засудженого. Крім того, зазначає, що судом необґрунтовано застосовано ст. 69 КК України і не призначено додаткового покарання.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, яка підтримала касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Доводи прокурора про безпідставне застосування ст. 69 КК України є обґрунтованими.

При призначенні ОСОБА_5 основного покарання без додаткового у виді позбавлення права обіймати керівні посади чи займатися певною діяльністю суд фактично не врахував тяжкість інкримінованих злочинів, які відповідно до ст. 12 КК України віднесено до категорії тяжких злочинів і злочинів середньої тяжкості та обставин їх вчинення, у тому числі те, що всі злочини було вчинено ОСОБА_5 з використанням свого службового становища.

Судом у вироку не наведено підстав для прийняття зазначеного рішення, не вказано, які саме обставини істотно знижують ступінь тяжкості злочинів та які саме дані про особу засудженого його певним чином характеризують.

Таке покарання колегія суддів вважає явно несправедливим внаслідок мякості.

Що стосується рішення суду про призначення покарання із застосуванням ст. 75 КК України, то колегія суддів вважає його не мотивованим.

Згідно із зазначеним законом рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням може бути прийнято, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше пяти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Мотивуючи звільнення ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням, суд указав, що враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, обставини, які помякшують покарання, зокрема, щире каяття та дані про особу засудженого.

Однак, у порушення наведених вище вимог закону суд не обґрунтував у вироку висновок про можливість виправлення засудженого без реального відбування ним покарання.

Виходячи з наведеного, вирок місцевого суду підлягає скасуванню у звязку з неправильним застосування кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчинених злочинів та особі засудженого внаслідок мякості, а справа направленню на новий судовий розгляд.

При новому судовому розгляді, за умови підтвердження такого ж обсягу обвинувачення, покарання із застосування ст. 69 КК України вважати мяким, а питання про звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням має бути вирішено відповідно до вимог кримінального закону.

Керуючись ст. 394 КПК України та ч. 1 ст. 2 Розділу ХІІІ Перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Касаційне подання прокурора задовольнити частково.

Вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 3 червня 2010 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Судді:

А.М. Скотарь Г.В. Канигіна Т.В. Гошовська