Постанова

від 05.07.2011 по справі 5/5007/16/11

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5/5007/16/11

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" липня 2011 р.                                                           Справа № 5/5007/16/11  

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий  суддя                                                                             Гулова А.Г.

суддя                                                                                                       Василишин А.Р. ,

 суддя                                                                                                       Петухов М.Г.   

при секретарі                                                                                           Михалюку М.І.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача:  не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога", с.Іванківці Житомирського району Житомирської області

на рішення господарського суду Житомирської області

від 19.05.11 р. у справі № 5/5007/16/11 (суддя Маріщенко Л.О.)

за позовом Спільного підприємства "САН" у формі товариства з обмеженою відповідальністю, м.Житомир

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога", с.Іванківці Житомирського району Житомирської області

про стягнення  73447 грн. 83 коп. (згідно заяви про уточнення позовних вимог)  

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням господарського суду Житомирської області від 19.05.2011р. у справі №5/5007/16/11 позов СП “САН” до СТОВ “Перемога” про стягнення 73447,83 грн. (згідно заяви про уточнення позовних вимог) задоволено частково.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 57080,00 грн. боргу, 117,29 грн. 3% річних, 571,97 грн. державного мита та 183,78 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати  та припинити провадження у справі (а.с.56).

Мотивуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає, що суд правильно визначив суму основного боргу та відсотки річних, однак не врахував приписи ч.2 ст.530 ЦК України, згідно якої якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час; боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає з договору або актів цивільного законодавства, проте позивач не надав доказів надіслання такої вимоги, у зв'язку з чим відсутній предмет спору.

Позивач у письмовому відзиві №45 від 24.06.2011р. на апеляційну скаргу заперечив проти її доводів і вимог та вказав, що судом першої інстанції при прийнятті оскарженого рішення неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, та порушено норми матеріального права, оскільки суд не зазначив, якими нормативно-правовими актами вимагається зазначення у накладних підстави для здійснення господарської операції. Позивач також зазначив, що інших договорів, крім договору купівлі-продажу від 25.08.2010р., сторони не укладали, а тому відпуск газу за видатковими накладними від 13.10.2010р. здійснювався саме на виконання зазначеного договору. За вказаних обставин  СП “САН” просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позов у повному обсязі.

Представники сторін в засідання суду не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи приписи ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції та той факт, що неявка в засідання суду представників сторін, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого судового акту, судова колегія розглянула апеляційну скаргу за відсутності представників сторін.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та  доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 13.10.2010р. СП “САН” поставило СТОВ “Перемога” газ скраплений на загальну суму 72080 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними №РН-0001367, №РН-0001364, №РН-0001365, довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей №37 від 30.09.2010р. (а.с.7-9).

Відповідач свої зобов'язання щодо проведення розрахунків за отриманий газ скраплений виконав частково, в зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість у розмірі 57080 грн., про що сторонами складено акт звірки розрахунків станом на 31.12.2010р. (а.с.35).

04.01.2011р. СП “САН” направило СТОВ “Перемога” претензію з вимогою сплатити            57080 грн. основного боргу, 1890,67 грн. пені, 8904,48 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, всього –67875,15 грн. (а.с.13). Вказану претензію відповідач отримав 08.01.2011р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, однак її вимог не виконав (а.с.11).

За вказаних обставин справи, СП “САН” звернулося до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з СТОВ “Перемога” 57080 грн. основного боргу, 2803,26 грн. пені, 13202,64 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, 542,57 грн. 3% річних, всього –73628,47 грн. (а.с.2).

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач посилається на договір купівлі-продажу від 25.08.2010р., як на підставу для стягнення заборгованості, відповідальності за порушення виконання грошового зобов'язання, згідно ст. 625 ЦК України, пені, у відповідності до п.4.3 договору,  та відсотків за користуванням чужими грошовими коштами.

Після порушення провадження у справі позивач подав до суду заяву №14 від 23.03.2011р. про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача 57080 грн. основного боргу, 2772,70 грн. пені, 13058,48 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, 536,65 грн. 3% річних, всього –73447,83 грн. (а.с.33).

Як вже зазначалося, рішенням господарського суду Житомирської області від 19.05.2011р. позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 57080,00 грн. боргу,  117,29 грн. 3% річних, 571,97 грн. державного мита та 183,78 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в іншій частині позову відмовлено (а.с.49-50).

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно ч.1 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Частиною другою зазначеної статті передбачено, що підставами виникнення  цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші юридичні акти. При чому, у наведеній нормі відсутній вичерпний перелік підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За своєю правовою природою правовідносини, що склалися між позивачем та відповідачем, є позадоговірними правовідносинами з купівлі-продажу товару по видаткових накладних №РН-0001367, №РН-0001364, №РН-0001365 від 13.10.2010р.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання позивача на договір купівлі-продажу від 25.08.2010р., як на підставу для стягнення боргу за поставлений по видаткових накладних №РН-0001367, №РН-0001364, №РН-0001365 від 13.10.2010р. газ скраплений, оскільки у вказаних видаткових накладних відсутнє посилання на зазначений договір. Натомість, в них зазначено, що підставою для поставки газу скрапленого є відповідні рахунки-фактури, в яких підстава здійснення передачі товару взагалі не зазначена.

Проте, позивач не надав належних  доказів на підтвердження факту вручення відповідачу рахунків-фактур №СФ-101485, №СФ-101486, №СФ-101487 від 13.10.2010р. (а.с.42-44).

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як передбачено ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 і ч.2 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або  прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ст.ст.525, 527 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частина 2 статті 530 ЦК України встановлює, якщо строк (термін)  виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає з договору або актів цивільного законодавства.

Матеріали справи свідчать, що претензія позивача від 04.01.2011р. отримана відповідачем 08.01.2011р. (а.с.11). Таким чином, враховуючи приписи ч.2 ст.530 ЦК України, останнім днем проведення розрахунків було 15.01.2011р.

Відповідач не надав господарському суду належних та допустимих доказів на підтвердження виконання в повному обсязі свого зобов'язання щодо оплати отриманого від позивача газу.

Так, згідно акту звірки взаєморозрахунків станом на 31.12.2010р. відповідач визнав заборгованість перед позивачем в сумі 57080 грн. (а.с.35).

Докази оплати цієї суми після 31.12.2010р. в матеріалах справи відсутні, та і відповідач не спростовує факт наявності боргу у зазначеному розмірі.

З врахуванням наведеного вище, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 57080,00грн. основного боргу правомірно задоволені судом першої інстанції.

Нормою ч.2 ст.625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував відповідачу 536,65 грн. 3% річних за період з 28.10.2010р. по 09.02.2011р.

Проте, як вже зазначалося вище, відповідач зобов"язаний був сплатити суму боргу 57080,00грн. в семиденний строк від дня отримання претензії, тому нарахування річних слід здійснювати після закінчення цього строку.

Згідно зазначених обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо стягнення з відповідача на користь позивача 117,29 грн. 3% річних за період з 15.01.2011р. 09.02.2011р. та відмови у стягненні 419,36 грн. 3% річних.

Вимоги позивача про стягнення пені та процентів за користуванням чужими грошовими коштами задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 547 ЦК України, правочин   щодо   забезпечення   виконання    зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до пунктів 2 та 2.1 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань"  від 29.04.1994р. №02-5/293 (із змінами та доповненнями, внесеними роз'ясненнями президії Вищого арбітражного суду України від 6 листопада 2000 року №02-5/618), з дати набрання чинності Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (далі - Закон), тобто з 14 січня 1997 року, розмір пені за прострочку платежу повинен встановлюватися за згодою сторін, тобто в договорі (стаття 1 Закону). Якщо сторони у відповідному договорі не встановили конкретного розміру відповідальності, передбаченої статтями 1 та 2 Закону, пеня стягненню не підлягає, за винятком випадків, коли розмір пені встановлений чинними актами законодавства.

Відповідно до ст.536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правомірно відмовив у стягненні 2772,70грн. пені та 13058,48 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, оскільки відсутній письмовий договір про відповідне забезпечення виконання зобов'язання та отримання процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Наведені в апеляційній скарзі доводи відповідача, стосовно того, що позивачем не надано доказів пред"явлення вимоги про сплату боргу безпідставні, оскільки матеріали справи свідчать, що позивач 04.01.2011р. надіслав відповідачу претензію з вимогою сплатити борг, яку відповідачу вручено 08.01.2011р.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Житомирської області від 19.05.2011р. прийняте з повним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.  

Керуючись ст.ст.  101,103,105  Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Житомирської області від 19.05.2011р. у справі №5/5007/16/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу СТОВ "Перемога", с.Іванківці Житомирського району Житомирської області   - без задоволення.

2. Справу №5/5007/16/11 повернути до господарського суду Житомирської  області.

Головуючий суддя                                                                       Гулова А.Г.  

Суддя                                                                                              Василишин А.Р.  

Суддя                                                                                              Петухов М.Г.  

Віддрук. 4 прим.:

1 –до справи,

2,3 –сторонам,

4 –в наряд.