Постанова

від 07.07.2011 по справі 5020-11/018

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5020-11/018

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

 7 липня 2011 року   Справа № 5020-11/018

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Дмитрієва В.Є.,

суддів                                                                      Балюкової К.Г.,

                                                                                          Волкова К.В.,

за участю представників сторін:

сторони не з'явились,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Си Крафт Україна" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Шевчук Н.Г.) від 4 квітня 2011 року у справі № 5020-11/018

за позовом           товариства з обмеженою відповідальністю "ПРЕМИУМ-ГРУПП" (вул. Шмідта, буд. 7,Севастополь,99011)

до          товариства з обмеженою відповідальністю "Си Крафт Україна" (вул. Радянська, 8, кв. 15,Севастополь,99011)

про стягнення заборгованості у розмірі 569712,56 грн.                                        

                                                            ВСТАНОВИВ:

          Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРЕМИУМ-ГРУПП" звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Си Крафт Україна" про стягнення заборгованості у розмірі 569712,56грн., з яких: заборгованість з орендної плати –346879,92грн., заборгованість з оплати комунальних послуг –2659,83грн., заборгованість з оплати послуг телефонії –124,90грн., штраф –218258,19грн., 3% річних –1789,72грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем належним чином не виконувались обов'язки щодо внесення орендної плати.

В процесі розгляду справи, в суді першої інстанції, позивачем було заявлено клопотання про зменшення позовних вимог, відповідно до яких він просив суд стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі за період з вересня по грудень 2009 року у розмірі 322251,44грн., заборгованість з оплати послуг телефонного зв'язку у розмірі 124,90грн., заборгованість з оплати електричної енергії у розмірі 1144,54грн., пені за період з 01.09.2009 по 01.03.2010 у розмірі 14254,68грн., 3 % річних за період з 01.09.2009 по 03.03.2011 у розмірі 11778,41грн.   

                    Рішенням господарського суду міста Севастополя (суддя Шевчук Н.Г.) від 4 квітня 2011 року, позов задоволено.

                    З відповідача на користь позивача стягнуто заборгованість у розмірі 323520,88грн., пеню у розмірі 14254,68грн., 3% річних у розмірі 11778,41грн., 349,55грн. - державного мита та 236грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

                    Не погодившись з вказаним судовим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "Си Крафт Україна" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати, в позові відмовити.

                    Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що рішення господарського суду прийнято при неповно встановлених обставинах справи.

Крім того, скаржник посилається на те, що господарським судом було неправомірно стягнуто з відповідача суму пені та 3% річних, отже на його думку, суд двічі застосував фінансову санкцію за прострочення виконання одного й того ж саме зобов'язання.

                    В судове засідання апеляційної інстанції призначене до розгляду на 07.07.2011, представники сторін не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Приймаючи до уваги, що заяв про відкладення  розгляду справи або повідомлень про поважність причини неявки до суду  від зазначених учасників спору на адресу Севастопольського апеляційного господарського суду не надходило, судова колегія визнала можливим розглянути справу у  їх відсутність, вважаючи наявні у справі докази  достатніми для прийняття рішення у справі.          

Відповідно до розпорядження секретаря судової палати від 07.07.2011, суддю Рибіну С.А. у зв'язку з хворобою, було замінено у складі колегії на суддю Балюкову К.Г.

Розглянувши матеріали справи повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 01.04.2009 між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення (а.с. 9-16 том 1).

Відповідно до пункту 1.1 договору, орендодавець передає у тимчасове платне користування (оренду) нежитлові приміщення загальною площею 868,9кв.м., які розташовані на першому поверсі за № „3-1”, „3-19”, які знаходяться за адресою: місто Севастополь, вул. Руднєва, буд. 38.

Договір вступає в дію з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі об'єкта оренди та діє два роки та 360 днів.  (пункт 8.2 договору).

Згідно пункту 5.2.5 договору, орендна плата сплачується в національній валюті України з 20 по 30 число кожного місяця за поточний місяць з урахуванням встановленого індексу інфляції за попередній календарний місяць.

За актом прийому-передачі від 01.04.2009, позивач передав, а відповідач прийняв нежитлові приміщення загальною площею 868,9кв.м., які розташовані на першому поверсі, та знаходяться за адресою: місто Севастополь, вул. Руднєва, буд. 38 (т.1 а.с18).

18.05.2009, сторонами укладено додаткову угоду до договору оренди, відповідно до якої орендодавець зобов'язується передати орендарю, а орендар прийняти у тимчасове платне користування (оренду) нежитлові приміщення загальною площею 179,8кв.м., які розташовані на першому поверсі та знаходяться за адресою: місто Севастополь, вул. Руднєва, буд. 38., а також внесені зміни до пунктів 5.2.1, 5.2.2, 5.2.3 договору, а саме: за період з 01.04.2009 по 30.06.20009 орендатор сплачує орендодавцю орендну плату у розмірі 104870грн., за період з 01.07.2009 по 31.12.2009 у розмірі 104870грн., за період з 01.01.2010 по 31.12.2010 орендатор сплачує орендодавцю орендну плату у гривнах в сумі, яка еквівалентна 20 доларам США за квадратний метр в місяць.

Також, з моменту підписання додаткової угоди № 1, загальна площа переданих у користування орендарем приміщень складає 1048,70кв.м.

За актом прийому-передачі від 18.05.2009, позивач передав, а відповідач прийняв нежитлові приміщення загальною площею 179,8кв.м., які розташовані на першому поверсі та знаходяться за адресою: місто Севастополь, вул. Руднєва, буд. 38 (т.1 а.с 23-24).

Відповідно до пункту  5.5 договору,  орендар зобов'язаний щомісячно відшкодовувати орендарю витрати по оплаті комунальних послуг, послуг телефонії та Інтернету, якими забезпечується об'єкт оренди та які розраховуються орендодавцем щомісячно на підставі встановлених діючих тарифів у наступному порядку:

- об'єм електричної енергії, спожитий орендарем на об'єкт оренди визначається орендодавцем відповідно до показників приладів обліку;

- вартість послуг телефонії та Інтернету, якими забезпечується об'єкт оренди, визначається орендодавцем на підставі рахунків ВАТ "Укртелеком" на оплату вказаних видів послуг, які орендодавець зобов'язаний щомісячно перевиставляти орендарю.

За актом прийому-передачі від 28.05.2009 позивач передав, а відповідач прийняв нежитлові приміщення загальною площею 1048,70кв.м., які розташовані на першому поверсі та знаходяться за адресою: місто Севастополь, вул. Руднєва, буд. 38 (т.1 а.с.26).

Відповідно до акту прийому-передачі, орендар повернув орендодавцю 31.07.2009 нежитлові приміщення загальною площею 1048,70кв.м., які розташовані на першому поверсі та знаходяться за адресою: місто Севастополь, вул. Руднєва, буд. 38.

01.08.2009, сторонами укладено додаткову угоду № 3 до договору оренди, відповідно до якої сторони підтверджують, що станом на 01.08.2009 сума боргу орендаря перед орендодавцем складає 197313,88грн., а також сторони затвердили строк та порядок погашення суми боргу: до 31.08.2009 у розмірі 35500грн., до 30.09.2009 у розмірі 40313,88грн., до 31.10.2009 у розмірі 40500грн., до 30.11.2009 у розмірі 40500грн., до 31.12.2009 у розмірі 40500грн. (а.с.27 том 1).

Крім того, 01.08.2009, сторонами укладено додаткову угоду № 4, згідно якої орендодавець зобов'язується передати орендарю, а орендар прийняти у тимчасове платне користування (оренду) нежитлові приміщення загальною площею 549,4кв.м., які розташовані на другому поверсі та знаходяться за адресою: місто Севастополь, вул. Руднєва, буд. 38. Також встановлено, що орендна плата за період з 01.08.2009 по 31.12.2009 складає 49500грн., а з 01.01.2010 по 31.12.2010 орендатор сплачує орендодавцю орендну плату у гривнах в сумі, яка еквівалентна 20 доларам США за квадратний метр в місяць.

Відповідно до акту прийому-передачі від 01.08.2009 позивач передав, а відповідач прийняв нежитлові приміщення загальною площею 549,40кв.м. (т.1 а.с.33).

16.12.2009 між сторонами укладено угоду про розірвання договору оренди №18 від 01.04.2009.

На підставі вказаного договору за період з вересня по грудень 2009 року відповідачем не сплачувалась орендна плата, у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 322251,44грн., а також борг по відшкодуванню оплати електричної енергії у розмірі 1144,54грн., борг по відшкодуванню оплати послуг телефонного зв'язку у розмірі 124,90грн.

При цьому, доказів оплати відповідачем вказаної заборгованості, судовій колегії надано не було.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.

          За приписами статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком господарського суду стосовного того, що сума заборгованості у розмірі  323520,88грн., є доказаною та підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

З наведеною нормою кореспондує стаття 611 Цивільного кодексу України, згідно якій, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) -  стаття 610 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Частина 5 цієї норми встановлює, що права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Таким чином, обов'язок стосовно повернення позивачеві грошових коштів в сумі 323520,88грн. виник у відповідача із договірних відносин.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати уплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних є способом захисту його майнового права, зміст якого полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації від боржника.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що господарським судом цілком правомірно задоволені позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних у сумі 11778,41грн.

Крім того, пунктом 6.1 договору, укладено між сторонами встановлено, що,у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми невиконаного  зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник (учасник господарських відносин) повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України встановлено, що  платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 № 543/96-ВР (з наступними змінами і доповненнями) передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем нарахована пеня у розмірі 14254,68грн.

Судова колегія, перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, в тому числі щодо розміру облікової ставки НБУ, що враховувася при розрахунку, а також розмір заборгованості і період її прострочення, дійшла висновку, що місцевим господарським судом цілком правомірно встановлено, що здійснений позивачем розрахунок пені відповідає вимогам чинного законодавства України, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 14254,68грн. підлягають задоволенню.

Вищевикладеним спростовуються доводи відповідача викладені в апеляційній скарзі.

У відповідності до правил статті 49 Господарського процесуального кодексу України, при задоволенні позову судові витрати покладаються на відповідача.

Виходячи з вищевикладеного, судова колегія апеляційної інстанції вважає, що рішення господарського суду прийнято при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, при повно встановлених обставинах справи, у зв'язку з чим підлягає залишенню без змін.

                    Керуючись статтями 101, 102, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:          

                    1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Си Крафт Україна" залишити без задоволення.

                    2. Рішення  господарського суду міста Севастополя від 4 квітня 2011 року у справі № 5020-11/018 залишити без змін.

Головуючий суддя                                                  В.Є. Дмитрієв

Судді                                                                                К.Г. Балюкова

                                                                                К.В. Волков

Розсилка:  

1.  Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРЕМИУМ-ГРУПП" (вул. Шмідта, буд. 7,Севастополь,99011)

2.  Товариство з обмеженою відповідальністю "Си Крафт Україна" (вул. Радянська, 8, кв. 15,Севастополь,99011)