Постанова

від 27.05.2008 по справі 11/322-07

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

11/322-07

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.05.2008                                                                                   Справа № 11/322-07  

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії  суддів:

головуючого судді      Ясир Л.О. (доповідача)

суддівГерасименко І.М., Пруднікова В.В.

при    секретарі    судового засідання: Корх Д.В.

за участю представників сторін:від позивача –Саєнко Іван Максимович представник, довіреність б/н від 01.01.08р.;від відповідача –Пащук Віталій Вікторович, довіреність №69  від 01.01.08р.,  юрисконсульт;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

державного підприємства “Придніпровська залізниця”, м.Дніпропетровськ товариства з обмеженою відповідальністю “РИМ 2000”, м.Дніпропетровськ

на рішення

господарського судувідДніпропетровської  області14.08.07р.  

по справі   № 11/322-07

за позовом   товариства з обмеженою відповідальністю “РИМ 2000”,

м.Дніпропетровськ

до           державного підприємства “Придніпровська залізниця”,

                     м.Дніпропетровськ    

про                      стягнення 295 844 грн. 84 коп.     

ВСТАНОВИВ:

                                          За заявою сторін строк розгляду справи

                  продовжено до 01.06.08р.

Товариство з обмеженою відповідальністю “РИМ 2000”, м.Дніпропетровськ звернулось до господарського суду Дніпропетровської  області з позовом до державного підприємства “Придніпровська залізниця”, м.Дніпропетровськ    про стягнення з останнього 211 393 грн. 38 коп. основного боргу та  42 878 грн. 67 коп. витрат по оплаті послуг  адвоката, 18 958,69 грн. пені, 18 997,53 грн. штрафу, 3 345,64 грн. 3% річних, 1 994,11 грн. інфляційних втрат.  

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням  відповідачем своїх зобов'язань за договором ПР/П-06-1453/НЮ від 17.11.06р.  щодо оплати  поставленого позивачем  товару. Стосовно стягнення    витрат по оплаті послуг  адвоката позивач послався на те, що був вимушений звернутися   за захистом  своїх законних прав та інтересів  за юридичною допомогою до адвоката, з яким було укладено угоду №1 на юридичне супроводження та представництво  інтересів в господарському суді,  згідно умов якої була визначена вартість наданих адвокатом послуг в сумі 42 878 грн. 67 коп.  

Рішенням господарського суду Дніпропетровської  області від 14.08.07р.  по справі №11/322-07 (суддя Мельниченко І.Ф.) позов задоволено частково. З державного підприємства “Придніпровська залізниця”, м.Дніпропетровськ  на користь позивача  стягнуто  суму основного  боргу, пеню, річні  та інфляційні втрати. Рішення в цій частині  мотивоване  порушенням відповідачем строків оплати поставленого товару.   В задоволенні вимог про стягнення штрафу відмовлено з посиланням на те, що договором була передбачена відповідальність за порушення виконання даного зобов'язання у виді пені, а не штрафу.  Також зменшено розмір  витрат  на послуги адвоката до 20 152 грн. 66 коп., оскільки господарський суд  дійшов висновку, що розмір цих витрат завищений.

Не погодившись з рішенням суду, позивач та відповідач звернулись   з апеляційними  скаргами про його скасування.

Позивач   просить рішення суду скасувати частково, стягнути з відповідача на користь позивача суму штрафу та недорахованих судових витрат за послуги адвоката в розмірі 19 501грн. 53 коп. Вважає, що господарський суд незаконно відмовив в задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафу, оскільки вказаний штраф нарахований на підставі ст. 231 Господарського кодексу України, нарахування пені не позбавляє позивача права нарахувати штраф за прострочку оплати продукції суб'єктом господарювання ДП “Придніпровська залізниця”. Вартість юридичної допомоги адвоката визначена згідно умов письмової угоди №1 на юридичне супроводження та представництво інтересів у господарському суді від 17.03.2007р, зменшення судом розміру витрат на послуги адвоката не відповідає вимогам статті  49 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач просить рішення скасувати, провадження у справі припинити. Вважає, що у позивача не виникло право вимоги основного боргу, тому що згідно з пунктом  4.2 договору датою поставки продукції вважається дата підписання накладної на приймання товару і підписання акта прийому –передачі товару уповноваженими представниками сторін за договором. Судом не враховано, що ДП “Придніпровська залізниця” оплатила основний борг в розмірі 211393 грн. 38 коп. до прийняття рішення по справі, що підтверджується платіжним дорученням №4242 від 10.08.2007р. Також відповідач не погоджується зі стягненням пені, річних, інфляційних втрат, витрат на оплату послуг адвоката. Стверджує, що суд не звернув увагу на те, що платіжний документ на оплату послуг адвоката не містить вказівки на договір, на підставі якого здійснювалась оплата вказаних витрат, не було надано акту приймання –передачі виконаних робіт саме адвокатом, відсутній детальний розрахунок за надані послуги.

          Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.10.07р. змінено  рішення господарського суду Дніпропетровської  області від 14.08.07р. в частині  стягнення витрат  на послуги адвоката;  постановлено  стягнути з відповідача на користь позивача суму, пропорційну   розміру  задоволених вимог, а саме  39 714 грн. 22 коп.  

          У зв'язку з переглядом постанови апеляційної інстанції  за касаційною скаргою державного підприємства “Придніпровська залізниця”, м.Дніпропетровськ    14.02.08р.   Вищий  господарський  суд виніс постанову  якою   постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.10.07р.   в частині стягнення  211 393 грн. 38 коп. основного боргу та 39 714 грн. 22 коп.  за оплату послуг адвоката скасовано. Справу в цих частинах направлено на новий розгляд до Дніпропетровського апеляційного господарського суду. Постанова мотивована тим, що відповідачем  було подано докази оплати основного боргу та зазначено про це в апеляційній скарзі, проте  апеляційним судом не перевірено  надходження цих коштів на рахунок позивача та прийнято судове рішення без  урахування погашення відповідачем основного боргу. Щодо стягнення  витрат на послуги  адвоката  судом першої інстанції при винесенні рішення про стягнення з відповідача юридичних послуг у складі судових витрат не досліджено умови договору  від 17.03.2007, укладеного між ТОВ "Рим 2000" та адвокатом Саєнко І.М., додаток № 1 до цього договору в матеріалах справи відсутній. Розглядаючи справу повторно, апеляційна інстанція також  не дослідила кількість часу, затраченого на виконання  замовлення, вартість  однієї години роботи виконавця на виконання замовлення по стягненню заборгованості і санкцій саме по Договору № ПР/П-06-1453/НЮ, та оплату послуг адвоката по стягненню заборгованості по цьому Договору.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.03.08р.  дана справа  в частині  стягнення суми  основного боргу  та витрат на  послуги  адвоката прийнята до свого провадження.

Заслухавши представників сторін,  обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю “РИМ 2000”, м.Дніпропетровськ та державного підприємства “Придніпровська залізниця”, м.Дніпропетровськ  підлягають задоволенню частково.  

          Як встановлено  господарським судом та підтверджено матеріалами справи  17.11.2006 між державним підприємством "Придніпровська залізниця", м.Дніпропетровськ та товариством з обмеженою відповідальністю "РИМ-2000", м.Дніпропетровськ було укладено договір №ПР/П-06-1453/НЮ, відповідно до умов якого позивач зобов'язався поставити і передати у власність відповідачу, товар згідно з додатком  № 1 до договору, який є невід'ємною  частиною договору,  а  відповідач в свою чергу  зобов'язався прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату.

Пунктами 6.2, 6.3 розділу 6 Договору сторони узгодили, що відповідач сплачує загальну вартість товару протягом 30 календарних днів після підписання сторонами товарно-приймальних документів, при цьому розрахунок за договором здійснюється наступним чином: 99% загальної суми договору –шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача, а 1% від загальної суми договору - передачею векселів сторонніх організацій.

Відповідно до пунктів  4.2, 4.3, 4.4, 8.5 договору датою поставки товару сторони встановили  дату  підписання накладної на прийняття товару та акту прийому-передачі уповноваженими представниками сторін. Представник відповідача зобов'язаний звірити відповідність кількості, якості і асортимент товару, вказаному в рахунку-фактурі або накладній, розписатися за отримання товару та надати представнику позивача доручення на отримання товару.

Пунктом 10.2 розділу 10 договору сторони передбачили майнову відповідальність відповідача за порушення строків оплати у виді пені в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожний день прострочення.

З матеріалів справи вбачається, що по накладній №R-90114 від 28.11.2006р. на підставі довіреності  державного підприємства “Придніпровська залізниця” №549579 від 28.11.2006р. було відвантажено товар на суму 274393 грн. 38 коп.,  зазначений факт отримання товару не спростовано відповідачем жодним доказом відповідно до статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України. Строк оплати поставленого товару згідно з договором - до 28.12.06р.

22.03.2007р. державним підприємством “Придніпровська залізниця” з порушенням встановлених договором строків було здійснено часткову оплату за отриманий товар грошовими коштами на загальну суму 60000 грн. 00 коп.

На підставі угоди про порядок проведення розрахунків від 04.05.07р. та згідно акту прийому-передачі векселів від 04.05.07р., замовник передав позивачу три простих векселя (серії: АА 0152434, АА 0152495 та АА 0152496) сумою по 1000,00 грн. кожний на загальну суму 3000,00 грн.

Отже, не сплаченою на час звернення з позовом залишилась сума 211 393,38 грн., яка сплачена відповідачем вже після звернення товариства з обмеженою відповідальністю “РИМ-2000” з позовом, але до прийняття рішення по справі. Факт перерахування спірної суми підтверджується платіжним дорученням №242 від 10.08.08р. і не оспорюється позивачем. Вказана сума зарахована на розрахунковий рахунок позивача до винесення судового рішення по даній справі.

За таких обставин та у відповідності з пунктом 1№ частини 1 статті 80 провадження в частині стягнення суми 211 393,38 грн. слід припинити.

Щодо стягнення з відповідача пені , 3% річних та інфляційних втрат, а також відмови в задоволенні вимог про стягнення штрафу, то касаційна інстанція залишила постанову апеляційної інстанції в цій частині без змін.

Для представництва інтересів з питань, пов'язаних з несплатою переданої відповідачеві комп'ютерної продукції, в тому числі і за спірним договором №ПР/П-06-1453/НЮ від 17.11.06р., позивач уклав з адвокатом Саєнко І.М. угоду від 17.03.07р №1. Об'єм послуг, що надаються, визначено в розділі 2 угоди.

Пунктом 4.3 угоди сторони узгодили, що за надані консультаційні та юридичні послуги замовник сплачує виконавцю 20% від загальної суми боргу на час подання позовної заяви до господарського суду першої інстанції. Вказана відсоткова ставка є остаточною (договірною) ставкою (пункт 4.1 договору).

Загальна сума винагороди на першому етапі надання послуг згідно п.4.3 договору складає 56 690,91 грн., в тому числі по спірному договору –42 878,67 грн., яка зарахована позивачем на особовий рахунок адвоката Саєнко І.М. 10.05.07р. (а.с.52 т.1).

Виконавець надав апеляційній інстанції додаток №1 до угоди від 17.03.07р.

Зі змісту пункту 2.3 угоди та додатку №1 до неї вбачається, що виконавець з власної ініціативи веде лише облік об'єму виконаних робіт та кількість затраченого на це часу. Вартість же наданих послуг визначається згідно з пунктом 4.3 договору.

У відповідності зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України оплата послуг адвоката відноситься до складу судових витрат і згідно зі статтею 48 цього Кодексу вони визначаються у порядку, встановленому Законом України “Про адвокатуру”.

Статтею12 цього Закону передбачено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між  громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Порядок розподілу судових витрат викладено в статті 49 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою ці витрати покладаються:

при задоволенні позову –на відповідача;

при відмові у позові –на позивача;

при частковому задоволенні позову –на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

При визначенні суми, що підлягає стягненню за правову допомогу позивачу по даній справі, судова колегія враховує наступне:

-          сума винагороди адвокату по даній справі завищена на 600 грн., оскільки 20% від суми боргу за спірним договором складає 42 278,67 грн., а не 42 878,67 грн.;

-          по-друге, вказана сума винагороди явно завищена, оскільки спір стосується стягнення заборгованості і підготовка позовної заяви за таким спором не потребує значної витрати часу.

За таких обставин та з врахуванням статті 33 Правил адвокатської етики, згідно з якими гонорар, отриманий  адвокатом за надання правової допомоги, повинен бути законним за формою і порядком внесення і розумно обґрунтованим за розміром та фактори, що повинні братися до уваги при визначення обґрунтованого розміру гонорару, включають в себе, зокрема, обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення, ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення, судова колегія вважає, що ці витрати слід зменшити на 50% та стягнути 21 139,34 грн.

Доводи позивача щодо стягнення суми витрат на адвокатські послуги в повному обсязі не приймаються до уваги з огляду на викладене.

Доводи державного підприємства “Придніпровська залізниця” щодо припинення провадження у справі підлягають задоволенню частково відносно суми основного боргу. Однак вказана сума перерахована вже після пред'явлення позову і судовий спір виник з вини відповідача, тому вартість послуг адвоката в сумі 21 139,34  грн. та інші судові витрати, стягнуті судом першої інстанції, покладаються на нього.

Стосовно решти позовних вимог судова колегія приймає до уваги, що постановою касаційної інстанції від 14.02.08р. по даній справі рішення місцевого господарського суду в цій частині залишено без змін.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст.101, 102, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

                                                ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю “РИМ 2000”, м.Дніпропетровськ та державного підприємства “Придніпровська залізниця”, м.Дніпропетровськ –задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської  області від 14.08.07р.   по справі №11/322-07 змінити в частині стягнення витрат на послуги адвоката.

Стягнути з державного підприємства “Придніпровська залізниця”, м.Дніпропетровськ  на користь  товариства з обмеженою відповідальністю “РИМ 2000”, м.Дніпропетровськ 21 139,34 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Провадження по справі в частині стягнення суми 211 393,38 грн. припинити.

В поворот виконання рішення частково припинити стягнення основного боргу в сумі 211 393 грн. 38 коп., витрат на оплату послуг адвоката в сумі 18 574 грн. 88 коп. за наказом господарського суду Дніпропетровської області від 26.10.07р. по даній справі.

Головуючий                                                                   Л.О. Ясир

Суддя                                                                              І.М. Герасименко

          Суддя                                                                               В.В. Прудніков