Постанова

від 25.09.2008 по справі 11/322-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

11/322-07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 25 вересня 2008 р.                                                                                    № 11/322-07  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя :            Першиков Є.В.

суддів:                                   Данилова Т.Б., Ходаківська І.П.

розглянувши  матеріали касаційної скаргитовариства з обмеженою відповідальністю "РИМ-2000"

на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.05.2008р.

у справі господарського суду№ 11/322-07 Дніпропетровської області

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "РИМ-2000"

додержавного підприємства "Придніпровська залізниця"

проза участю представників сторін                                                 позивача -                                    відповідача -

стягнення  коштів

Саєнко І.М. –дов. б/н від 01.01.2008не з'явився

                                              В С Т А Н О В И В:

У червні 2007 року товариство з обмеженою відповідальністю "РИМ-2000" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до державного підприємства "Придніпровська залізниця" про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в розмірі 211393,38грн., суми нарахованої пені у розмірі 19134,76грн., штрафу у розмірі 19207,53грн., три проценти річних у розмірі 3376,70грн., інфляційні згідно індексу інфляції 5037,45грн., витрат по наданню правової допомоги адвоката у розмірі 42878,67грн. та судових витрат.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2007р. позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з державного підприємства "Придніпровська залізниця" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "РИМ-2000" суму основного боргу в розмірі 211393,38грн., суми нарахованої пені у розмірі 18958,69грн., три проценти річних у розмірі 3345,64грн., інфляційні згідно індексу інфляції 4994,11грн., витрат по наданню правової допомоги адвоката у розмірі 20152,66грн., державне мито у розмірі 2386,92грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 108,56грн.

За апеляційними скаргами ТОВ "Рим-2000" та Придніпровської залізниці Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.10.2007. апеляційну скаргу державного підприємства "Придніпровська залізниця" залишено без задоволення, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "РИМ-2000" задоволено частково, стягнуто з залізниці на користь позивача витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 39714,22грн., посилаючись на те, що витрати на оплату послуг адвоката слід стягувати пропорційно розміру задоволених позовних вимог та того, що суд не має права зменшувати ці витрати.  В решті рішення суду залишено без змін.

Постановою  Вищого господарського суду України від 14.02.2008 касаційна скарга державного підприємства "Придніпровська залізниця" задоволена частково, постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.10.2007 скасована в частині стягнення 211393,38 грн. основного боргу, оскільки борг було сплачено до винесення рішення судом першої інстанції по суті, та 39714,22 грн. витрат на оплату послуг адвоката, і справу в цих частинах направлено на новий розгляд до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

При новому перегляді справи Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду  від 27.05.2008 ( головуючий суддя Ясир Л.О., суддів Герасименко  І.М., Пруднікова В.В.) рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2007 змінено в частині стягнення витрат на послуги адвоката –стягнуто з відповідача - залізниці 21139,34 грн. судових витрат позивача  на послуги адвоката, а в частині стягнення основного боргу 211393,38 грн. провадження по справі припинено.

Постанова апеляційного суду вмотивована тим, що договором із позивачем про надання правової допомоги адвокатом  визначено гонорар адвоката в розмірі 20% від суми боргу за спірним договором, а вказана сума винагороди явно завищена, оскільки спір стосується стягнення заборгованості, і підготовка позовної заяви за таким спором не потребує значної витрати часу.

Не погоджуючись із судовими рішеннями в частині стягнення витрат на послуги адвоката, Товариство з обмеженою відповідальністю "РИМ-2000" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2007 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.05.2008 скасувати частково та прийняти нове рішення, яким стягнути недовраховані судові витрати на послуги адвоката в розмірі 18574,88 грн.

Касаційна скарга вмотивована посиланням на розрахунок  відпрацьованого часу, затраченого адвокатом на  надання правової допомоги по стягненню заборгованості з залізниці, згідно з яким  адвокатом затрачено 724 години, які коштують 211504,88 грн., просить стягнути їх пропорційно задоволеній судами сумі позовних вимог, посилаючись на судові рішення по чотирьом аналогічним справам.

Заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що 17.11.2006 між державним підприємством "Придніпровська залізниця" та товариством з обмеженою відповідальністю "РИМ-2000" було укладено договір №ПР/П-06-1453/НЮ( далі - Договір), відповідно до якого позивач зобов'язується поставити і передати у власність відповідачу певну продукцію, товар, відповідно до специфікації (додаток № 1 до договору), відповідач зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату відповідно до умов договору.

Пунктами 6.2, 6.3 розділу 6 Договору сторони передбачили, що відповідач сплачує загальну вартість товару протягом 30 календарних днів після підписання сторонами товарно-приймальних документів, при цьому розрахунок за договором здійснюється наступним чином: 99% загальної суми договору –шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача, а 1% від загальної суми договору передачею векселів сторонніх організацій.

Пунктом 10.2 розділу 10 договору сторони передбачили майнову відповідальність відповідача - залізниці за порушення строків оплати у виді пені в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожний день прострочення.

По накладній №R-90114 від 28.11.2006р. на підставі довіреності  № 549579 від 28.11.2006р. було відвантажено позивачем та отримано залізницею товар на суму 274393,38грн.

22.03.2007р. залізницею було здійснено часткову оплату за отриманий товар грошовими коштами ( з порушенням строків) на загальну суму 60000,00грн., решта заборгованості до звернення позивача із позовом до суду не оплачена.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідач частково здійснив оплату вартості продукції до звернення позивача із позовом до суду, а також сплатив 10.08.2007 решту - суму 211393,38 грн. боргу, що залишився, до винесення судом першої інстанції 14.08.2007 рішення по справі, тому постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду  від 27.05.2008 підставно внесено зміни в судове рішення в цій частині.

Суди попередніх інстанцій обґрунтовано стягнули суми нарахованої пені у розмірі 18958,69грн., три проценти річних у розмірі 3345,64грн., інфляційні згідно індексу інфляції 4994,11грн., державне мито у розмірі 2386,92грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 108,56грн., про що зазначено в постанові Вищого господарського суду України від 14.02.2008 та в постанові Дніпропетровського апеляційного господарського суду  від 27.05.2008, прийнятої під час нового перегляду справи.

          Щодо стягнення витрат на послуги адвоката, то судами попередніх інстанцій  ці витрати оцінені як явно завищені, оскільки підготовка позовної заяви не пов'язана із значною витратою часу чи складністю, тому юридичні послуги  судами зменшено та  стягнуті з відповідача частково: суд першої інстанції стягнув 20152,66 грн., апеляційний суд змінив судове рішення в цій частині та стягнув 21139,34 грн.

         Судова колегія Вищого господарського суду України погоджується із постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду  від 27.05.2008. з огляду на таке.

         Статтею 12 Закону України "Про адвокатуру" передбачено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

         Апеляційним судом на виконання вимог ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України досліджено та встановлено, що для представництва інтересів ТОВ "РИМ-2000" з питань, пов'язаних з несплатою переданої залізниці комп'ютерної продукції, в тому числі і за спірним договором №ПР/П-06-1453/НЮ від 17.11.06., позивач уклав з адвокатом Саєнко І.М. угоду від 17.03.07р №1. Об'єм послуг, що надаються, визначено в розділі 2 угоди.

Пунктом 4.3 угоди з адвокатом Саєнко І.М.  сторони узгодили, що за надані консультаційні та юридичні послуги замовник сплачує виконавцю 20% від загальної суми боргу на час подання позовної заяви до господарського суду першої інстанції. Вказана відсоткова ставка є остаточною (договірною) ставкою. Загальна сума винагороди на першому етапі надання послуг   згідно п.4.3 договору складає 56 690,91 грн., в тому числі по спірному договору –42878,67 грн., яка зарахована позивачем на особовий рахунок адвоката Саєнко І.М. 10.05.07.

Виконавець надав апеляційній інстанції додаток № 1 до угоди від 17.03.07.

Зі змісту пункту 2.3 угоди та додатку № 1 до неї вбачається, що виконавець - адвокат Саєнко І.М.  з власної ініціативи веде лише облік об'єму виконаних робіт та кількість затраченого на це часу. Вартість же наданих послуг визначається згідно з пунктом 4.3 договору.  

У відповідності зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України оплата послуг адвоката відноситься до складу судових витрат і згідно зі статтею 48 цього Кодексу вони визначаються у порядку, встановленому Законом України “Про адвокатуру ”, статтею 12  якого передбачено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між  громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

При визначенні суми, що підлягає стягненню за правову допомогу позивачу по даній справі, апеляційний суд враховував, що  сума винагороди адвокату по даній справі завищена на 600 грн., оскільки 20% від суми боргу за спірним договором складає 42 278,67 грн., а не 42 878,67 грн.;          вказана сума винагороди явно завищена, оскільки спір стосується стягнення заборгованості, і підготовка позовної заяви за таким спором не потребує значної витрати часу.

За таких обставин та з врахуванням статті 33 Правил адвокатської етики, згідно з якими гонорар, отриманий  адвокатом за надання правової допомоги, повинен бути законним за формою і порядком внесення і розумно обґрунтованим за розміром,  та фактори, що повинні братися до уваги при визначення обґрунтованого розміру гонорару, включають в себе, зокрема, обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення, ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення,  апеляційний суд визнав, що ці витрати слід зменшити на 50% та стягнути 21139,34 грн.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись своїми правами.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката, господарський суд має  враховувати, що розмір відшкодування названих витрат з відповідача не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням матеріалів конкретної справи може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Стаття 49 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову –на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В касаційній скарзі  ТОВ "РИМ-2000"  наполягає на розподілі судових витрат за послуги адвоката строго у відповідності з вимогами ст.49 Господарського процесуального кодексу України, тобто пропорційно розміру задоволених позовних вимог  як  по чотирьох аналогічних справах між тими ж сторонами.

Виходячи із остаточно визначеної судами суми задоволених позовних вимог 27298,44 грн. ( пені у розмірі 18958,69грн., три проценти річних у розмірі 3345,64грн., інфляційні згідно індексу інфляції 4994,11грн.) судові витрати за послуги адвоката у відповідності із ст.49 ГПК пропорційно задоволеним позовним вимогам складають 4545,13 грн.

          Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду  від 27.05.2008 витрати позивача  на послуги адвоката стягнуто в сумі 21139,34 грн., і оскільки державне підприємство "Придніпровська залізниця" не оскаржує судове рішення апеляційного суду в цій частині, колегія Вищого господарського суду не має підстав з власної ініціативи змінювати судове рішення.

Статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи, що апеляційним судом досліджені всі наявні у справі матеріали,  їм дана належна правова оцінка,  судова колегія не вбачає підстав для скасування Постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "РИМ-2000" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.05.2008р. у справі № 11/322-07 господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.

Головуючий                                                             Є. Першиков

Судді                                                                                  Т. Данилова

                                                                                              І. Ходаківська