Постанова

від 20.05.2008 по справі 27/348

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

27/348

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 20 травня 2008 р.                                                                                    № 27/348  

              Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

   Муравйова О.В. –головуючогоПолянського А.Г.Фролової Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Приватного підприємства "Ю-Ві-Ді Компані"

на постанову Київського апеляційного  господарського суду від 31.01.2008 року

у справі№ 27/348 Господарського суду міста Києва

за позовомПриватного підприємства "Ю-Ві-Ді Компані"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Балтіка"

простягнення 109 226,54грн.

за участю представників сторін :

позивача:Ревунов О.В. –дов. від 17.04.2008 року

відповідача-1:Сахошко М.О. –дов. від 20.02.2008 року

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Дідиченко М.А.) від 17.10.2007 року у справі № 27/348 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Балтіка" на користь Приватного підприємства "Ю-Ві-Ді Компані" з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення -  основний борг у сумі 100 800,00грн., державне мито в сумі 1010,87 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 109,20 грн.

В решті задоволення позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду (головуючий суддя –Іваненко Я.Л., судді –Гарник Л.Л., Пантелієнко В.О.) від 31.01.2008 року рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2007 року у справі № 27/348 скасовано.

Позов Приватного підприємства "Ю-Ві-Ді Компані" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Балтіка" про стягнення 109 226,54 грн. залишено без розгляду.

Позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2008 року у справі № 27/348 Господарського суду міста Києва, в якій просить її скасувати, а рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2007 року у справі №27/348 залишити в силі, мотивуючи касаційну скаргу тим, що постанова прийнята з порушення норм матеріального та процесуального права.

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу проти доводів касаційної скарги заперечує та просить залишити її без задоволення, а постанову без змін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга  підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України  Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевого господарського суду та  постанови апеляційного господарського суду.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, 08.08.2005 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Балтіка" та Приватним підприємством "Ю-Ві-Ді Компані" було укладено Договір підряду   № БУД-08/08-05, за умовами якого, позивач зобов'язався на власний ризик, своїми силами та засобами виконати будівельні, монтажні роботи у відповідності до завдання (додаток № 1) відповідача та в терміни, визначені цим договором, а відповідач в свою чергу взяв на себе зобов'язання прийняти та оплатити ці роботи.

В п. 1.4 Договору сторони відзначили, що роботи виконуються на об'єкті, що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Правди, буд. 80 (приміщення магазину).

Строки виконання робіт сторони узгодили в 3 розділі Договору, відповідно до якого позивач виконує роботи у термін 35 календарних днів, згідно графіку виконання робіт (додаток № 2). Позивач приступає до виконання робіт за даним договором протягом 3 робочих днів від дати підписання акту прийому передачі приміщення, але не раніше отримання авансу, передбаченого п. 5.5. договору, (п. 3.2 Договору).

Відповідно до п. 4.1, п. 5.6 Договору оплата за виконані роботи та звіт про виконані роботи проводяться по акту виконаних робіт.

Вартість та порядок проведення розрахунків сторони узгодили у розділі 5 Договору, відповідно до якого вартість робіт та послуг, доручених відповідачем позивачу, згідно з твердою договірною ціною становить 340 800 грн. 00 коп. (у т.ч. 56 800 грн. 00 коп. ПДВ). Відповідач, відповідно до п. 5.5. Договору, зобов'язаний сплатити позивачу аванс у розмірі 240 000 грн. 00 коп. протягом 3-х днів з моменту підписання цього Договору та згідно додатку № З (графік фінансування).

Як зазначив позивач, що не заперечується відповідачем, останнім, на виконання вимог п. 5.5. Договору, було перераховано на розрахунковий рахунок позивача аванс у розмірі 240 000 грн.

Крім цього, судом першої інстанції встановлено, що позивач супровідним листом № 174 від 01.12.2005 року направив на адресу відповідача для підписання Акт здачі-приймання робіт, підписаний останнім та скріплений його печаткою, однак відповідач зазначений Акт не підписав, зазначивши при цьому, що він не відповідає формі № КБ-2в та звернув увагу позивача на те, що йому необхідно представити журнал обліку виконаних робіт (форма №КБ-2в) та акт приймання виконаних підрядних робіт (по формі № КБ-2в) (лист № 130 від 05.12.2005 року).

Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи позивач 14.12.2005  року та 19.09.2006 року звертався до відповідача з вимогою прийняти та оплатити виконані ним роботи за Договором підряду № БУД-08/08-05, для чого направляв Акт здачі-приймання, однак, останній не розрахувався з позивачем за виконані роботи та не підписав Акт здачі-приймання робіт.

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд виходив, зокрема, із того що оскільки відповідачем не додержано вимог статті 882 Цивільного кодексу України, при відмові від підписання Актів здачі-приймання робіт згідно Договору підряду № БУД –08/08-05 від 08.08.2005 року, то в такому випадку останній ухиляється від покладених на нього зобов'язань за  Договором підряду № БУД –08/08-05 від 08.08.2005 року в частині прийняття та оплати виконаних позивачем будівельних та монтажних робіт на загальну суму 100 800,00 грн.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та залишаючи позов без розгляду, апеляційний суд виходив з того, що лише один Акт здачі-приймання робіт від 14.10.2005 року, який підписано односторонньо лише представником позивача, не є належним доказом, що підтверджує викладені в позовній заяві обставини щодо виконання позивачем робіт за договором підряду; позивачем не надано докази виконання робіт за договором підряду № БУД –08/08-05 від 08.08.2005 року, додатки до договору підряду № БУД –08/08-05 від 08.08.2005 року: технічне завдання на виконання загально –будівельних робіт, графік виконання робіт, схему розташування обладнання магазину та й сам позивач двічі не з'являвся в судове засідання.

Колегія суддів вважає, що висновок суду апеляційної інстанції про залишення позову без розгляду є помилковими, а суд першої інстанції позов задоволено частково правомірно, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини сторін ґрунтуються на договорі, який за своєю правовою природою є договором підряду.

Згідно зі статтю 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Замовник   зобов'язаний    прийняти    роботу,    виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі (стаття 853 зазначеного вище Кодексу).

Відповідно до частини 1 статті 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду  не  передбачена  попередня  оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Частиною 4 статті 882 вказаного Кодексу встановлено, що передання робіт  підрядником  і  прийняття  їх  замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний  однією  стороною,  може  бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Акт приймання виконаних підрядних робіт це документ первинного обліку, який складається щомісячно для визначення вартості та обсягів виконаних будівельно-монтажних, ремонтних та інших підрядних робіт і є основою для складання "Довідки про вартість виконаних підрядних робіт та витрат".

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що не дотримавшись вимог статті 882 Цивільного кодексу України, відповідач не звертався з вимогою про визнання недійсним Акту здачі-приймання робіт згідно  Договору підряду, що дає підстави вважати Акт - документом первинного обліку, відповідно до якого відповідач має сплатити вартість виконаних робіт.

Висновок апеляційного господарського суду стосовного того, що позивачем не надано належних доказів виконання робіт за Договором підряду, а саме Додатку №1 до Договору – завдання на роботи; Додатку №2 до Договору –графіку виконання робіт, Додатку №3 до Договору –графік фінансування, які  б давали можливість встановити, якість та обсяг виконаних робіт, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки  відповідач не заявляв про недоліки в роботі, однак і не виконав взяті на себе зобов'язання.

Згідно з положеннями ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог —відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За таких обставин, суд першої інстанції цілком обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 100800,00грн.

Що ж стосується позовної вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 8 116,33 грн., за період прострочення з 26.03.2007 року по 31.05.2007 року та з 01.06.2007 року по 31.09.2007 року то, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що дана вимога не підлягає задоволенню оскільки нарахування пені відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, однак позивач невірно зазначив період за який нараховується пеня, а суд не може виходити за межі позовних вимог без відповідного клопотання позивача.

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що господарський суд апеляційної інстанції невірно застосував норми процесуального права, що призвело до помилкового скасування рішення господарського суду першої інстанції, який всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив, встановив та надав юридичну оцінку обставинам справи та дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.

З урахуванням вищевикладеного, рішення суду першої інстанції має бути залишене в силі, а постанова апеляційної інстанції підлягає скасуванню як незаконна.

Відповідно до ст.ст.85, 1115 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні за згодою присутніх представників сторін  оголошена  вступна та резолютивна частини постанови.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, п.6 ч.1 ст.1119, ч.1 ст.11110, ст. 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,  –

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Ю-Ві-Ді Компані" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2008 року у справі № 27/348 скасувати, а рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2007 року у справі № 27/348 залишити без змін.

Головуючий    суддя                                                                  Муравйов О.В.

Судді                                                                                             Полянський А.Г.          

                                                                                                    Фролова Г.М.