Постанова

від 11.04.2008 по справі 2-а-3657/2008

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-а-3657/2008 рік

Справа № 2-а-3657/2008 рік

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

       11 квітня 2008 року

Білоцерківський міськрайонний  суд

Київської області в складі

головуючого судді Закаблука О.В.

при секретарі судового засідання Чайка О.П.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Білій Церкві залі суду

№ 3 справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління соціального

захисту населення Білоцерківської міської ради про зобов'язання відповідача

провести донарахування одноразової грошової допомоги,-

                                              В

С Т А Н О В  И В:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом мотивуючи

тим, що він є учасником бойових дій   і

згідно законодавства має право на щорічну одноразову грошову допомогу до «5

травня» в розмірі 5 мінімальних пенсій за віком, але відповідачем йому

виплачено вказану допомогу в 2007 році  в

розмірах, які встановлені законом 

України «Про державний бюджет» та оскільки відповідач відмовляється

провести йому доплату вказаної грошової допомоги, то позивач просить

зобов»язати відповідача перерахувати та виплатити  щорічну 

разову допомогу відповідно до ст.12 

Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального

захисту».

В судовому засіданні представник позивача за довіреністю

ОСОБА_1 збільшив позовні вимоги, просить суд стягнути з відповідача суми

недоплаченої одноразової грошової допомоги за 2004-2007 роки виходячи з розміру

мінімальної пенсії за віком в розмірі 5067,55грн.

Представники відповідача, попереджені належним чином про

час і місце розгляду справи, до суду не з»явились, надали суду письмові

заперечення та просять справу розглянути у відсутність їх представника, а тому

суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних доказів.

                 Як вбачається з письмових заперечень

відповідача, позивачу як учаснику бойових дій  

було проведено виплату одноразової грошової допомоги в розмірах,

передбачених Законом про Державний бюджет України на відповідний рік, що не

суперечить нормам Конституції України, крім того, управління соцзахисту

населення Білоцерківської міської ради є головним розпорядником бюджетних

коштів,  діє в межах наданих йому

бюджетних асигнувань і чітко виконує закони 

України  в частині видатків

держави. Одноразова допомога на оздоровлення за 2007 рік до 5 травня виплачена

позивачу в квітні 2007 року, тобто  до

прийняття 09.07.2007 року рішення Конституційного суду України

№ 6-рп, а тому вважають, що вказане

рішення не підлягає застосуванню до правовідносин, які виникли до його

прийняття.

Заслухавши пояснення представника позивача, оглянувши та

дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов до задоволення

не підлягає з слідуючих підстав.

Так, по справі встановлено, що позивачОСОБА_2

користується пільгами, встановленими для учасників бойових дій, що

стверджується копією посвідчення НОМЕР_1.

Відповідно до ч.5 ст.12 Закону України “Про статус

ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” позивачу  щорічно до 5 травня виплачується разова

грошова допомога у розмірі п»яти 

мінімальних пенсій за віком.

В судовому засіданні також встановлено, що розміри

щорічної допомоги для відповідної категорії громадян, на яких розповсюджується

дія Закону України  “Про статус ветеранів

війни, гарантії їх соціального захисту”, 

встановлюються  Законами України

«Про Державний бюджет» на відповідний рік, а саме: в 2007 році інвалідам I групи - 450 гривень, інвалідам II групи -

360 гривень, інвалідам III групи - 300 гривень; учасникам бойових дій ... - 280

гривень; учасникам війни та колишнім в'язням концентраційних таборів, гетто,

інших місць примусового тримання, особам, які були насильно вивезені на

примусові роботи, дітям партизанів, підпільників, інших учасників боротьби з

націонал-соціалістським режимом у тилу ворога - 55 гривень.

Вказана сума в розмірі 280 грн. була позивачем отримана в

повному обсязі в квітні 2007 року, що не заперечується  сторонами.

В підтвердження позовних вимог позивач в своїй заяві

посилається на те, що права та пільги учасників бойових дій, до яких належить і

він, встановлені  Законом України “Про

статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” не можуть бути

скасовані без їх рівноцінної заміни, крім того, рішеннями Конституційного Суду

України визнавались неконституційними положення статей Законів України Про

Державний бюджет України щодо розмірів разової грошової допомоги ветеранам

війни за 2004 та 2007 роки.

Але згідно ст.95 Конституції України виключно  законом про Державний бюджет України

визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і

цільове спрямування цих видатків.

Відповідно до ч.2 ст.4 Бюджетного Кодексу України при

здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів

застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції

України, цього Кодексу та закону про Державний бюджет України.

За п.1 постанови КМ України від 18.02.2004 року № 177

“Про забезпечення щорічної виплати разової грошової допомоги, передбаченої

Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”

Міністерство фінансів і Державне казначейство забезпечують щороку до 10 квітня

виділення коштів Міністерству праці та соціальної політики для виплати разової

грошової допомоги, передбаченої Законом України “Про статус ветеранів війни,

гарантії їх соціального захисту”, у розмірах, установлених законом про

Державний бюджет на відповідний рік, і для подальшого перерахування їх місцевим

органам праці та соціального захисту населення.

Отже, як слідує з аналізу зазначених правових норм,

обсяги фінансування не можуть визначатися будь-яким іншим законом, крім закону

про Державний бюджет  України.

А саме Законами  

України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік і були

визначені розміри разової грошової допомоги для учасників бойових дій,                                   на що

вказано вище в постанові.

Ст. 22 Загальної декларації прав людини передбачено, що

кожна людина має право на  соціальне

забезпечення, здійснення необхідних для підтримання її гідності, вільного

розвитку її особи прав у економічній, соціальній і культурній галузях за

допомогою національних зусиль та відповідно до структури і ресурсів кожної

держави.

Що стосується 

зазначених вище Законів  “Про

статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та  “Про Державний бюджет України”, то вони є

актами рівної юридичної сили, а діюче законодавство не містить норм, які б

встановлювали залежність одних законів від інших.

 Дійсно, рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року ст. 29

Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, якою встановлено, що

у 2007 році виплата щорічної разової допомоги інвалідам війни здійснюється у

розмірі: інвалідам I групи - 450 гривень,

інвалідам II групи - 360 гривень, інвалідам III групи - 300 гривень; учасникам

бойових дій ... - 280 гривень, визнана такою, що не відповідає

Конституції України.

Відповідно до ст. 152 Конституції України нормативні

акти, їх окремі положення, визнані рішенням Конституційного Суду України

неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення відповідного рішення.

Згідно ст.17-1 Закону України “Про статус ветеранів

війни, гарантії їх соціального захисту” особи, які не отримали разової грошової

допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30

вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.

Оскільки рішення Конституційного Суду України від

09.07.2007 року набрало законної сили 09.07.2007 року, воно не може бути

застосовано до правовідносин, які виникли до його прийняття, а виплата вказаної

допомоги за 2007 рік позивачеві  була

проведена до цієї дати, про що вказано вище.  

  Щодо вимог

позивача про стягнення щорічної допомоги до 5 травня за 2004-2006 роки, то суд

відмовляє в задоволенні  позову керуючись

тим, що як вбачається з пояснень самого представника позивача,  рішенням Конституційного Суду України від

1.12.2004 року у справі № 20-рп/2004 року 

визнано такою, що не відповідає вимогам 

Конституції України  ст.44 Закону

України «Про державний бюджет України на 2004 рік» щодо розміру допомоги  відповідно до Закону України «Про статус

ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», тобто позивач повинен був

дізнатись  про порушення своїх прав щодо

виплати зазначеної допомоги Законами про Державний бюджет України ще в грудні

2004 року, однак з адміністративним позовом про стягнення недоплаченої допомоги

за 2004-2006 роки звернувся лише 07.02.2008 року, пропустивши річний строк

звернення до адміністративного суду згідно вимог ст.99 Кас України, який набрав

чинності з 1 вересня 2005 року, що є підставою для відмови в задоволенні

позовних вимог відповідно до ст.100 Кас України, за умови, якщо на цьому

наполягає одна із сторін.

 Як вбачається з

письмових заперечень відповідача, вони наполягають на застосуванні наслідків

пропуску строків звернення до адміністративного суду, а тому в задоволенні

позовних вимог щодо стягнення допомоги 

до 5 травня позивачу за 2004-2006 роки слід відмовити за вищезазначеними

підставами.

Що стосується посилань позивача в заяві на те, що розмір

вказаної грошової допомоги необхідно розраховувати відповідно до мінімальної

пенсії за віком, яка встановлена на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які

втратили працездатність, то необхідно зазначити наступне: мінімальний розмір

пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які

втратили працездатність, відповідно до ч.1 ст.28 Закону України “Про

загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.

Але згідно ч.3 вказаної 

статті мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим

частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів

пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Отже, положення ч. 1 ст. 28 Закону України “Про

загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” щодо розміру мінімальної

пенсії за віком не можна застосовувати під час визначення надбавок та підвищень

до пенсії, різних видів допомог, передбачених Законом України “Про статус

ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, а  застосовуються вони виключно під час призначення

страхових /трудових/ пенсій.

Таким чином, з врахуванням всього наведеного, вимоги

позивача про стягнення на його користь недоплачених сум грошової допомоги за

2004-2007 роки є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

 Позивач звільнений

від сплати судового збору.

 На підставі вищенаведеного,

керуючись ст. 95 Конституції України, рішенням Конституційного Суду України від

09.07.2007 року, Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх

соціального захисту”, ст. 4 Бюджетного Кодексу України, постановою КМ України

від 18.02.2004 року № 177 “Про забезпечення щорічної виплати разової грошової

допомоги, передбаченої Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх

соціального захисту”, ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове

державне пенсійне страхування”, ст. 29 Закону України “Про Державний бюджет

України на 2007 рік”, ст.ст. 6, 17, 99, 100, 158-163, 167, 185, 186 КАС

України, суд-

                                     П О С Т А

Н О В И В:

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Управління соціального

захисту населення Білоцерківської міської ради відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного

адміністративного суду через Білоцерківський міськрайонний суд протягом

двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути

подана до суду протягом десяти днів з дня проголошення постанови.

Суддя:                                                  

Закаблук О.В.