Рішення

від 05.07.2011 по справі 4/153-10/8

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВС ЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 т ел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" липня 2011 р. Сп рава № 4/153-10/8

Господарський суд Київс ької області в складі судді Скутельника П.Ф., при секре тарі Каплі А.В., розг лянувши у відкритому судовом у засіданні справу за позо вом Бориспільського міжр айонного прокурора Київсько ї області, місцезнаходження: 08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Радянська, 21, в інтереса х держави в особі Державно го комітету України із земел ьних ресурсів, ідентифікацій ний код: 00032632, місцезнаходження : 03151, м. Київ, вул. Народного опол чення, 3, Головного управління Держкомзему в Київській обл асті, ідентифікаційний код: 263 34313, місцезнаходження: 03115, м. Київ , вул. Серпова, 3/14, та Процівсько ї сільської ради Бориспільсь кого району, ідентифікаційни й код: 043635506, місцезнаходження: 0833 0, Київська обл., Бориспільськи й р-н, с. Проців, вул. Леніна, 4,

до відповідача: приватн е підприємство "Витич", іденти фікаційний код: 30223209, місцезнах одження: 01000, м. Київ, вул. Героїв Дніпра, 16-В,

про звільнення самовіл ьно зайнятої земельної ділян ки та її повернення

за участю представників ст орін:

прокурор: прокурор відді лу прокуратури Київської обл асті Голинський Я.О., особа яко го встановлена на підставі п освідчення від 29.03.2011 року за № 41;

від позивача - 1: не з' яви вся;

від позивача - 2: не з' яви вся;

від позивача - 3: не з' яви вся;

від відповідача: ОСОБ А_1., який діє на підставі дов іреності від 18.04.2011 року,-

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Бориспільський міжра йонний прокурор (далі за текс том: Прокурор) звернувся до го сподарського суду Київської області з позовною заявою в і нтересах держави в особі Дер жавного комітету України із земельних ресурсів (далі за т екстом: Позивач - 1), Головного у правління Держкомзему в Київ ській області (далі за тексто м: Позивач - 2) та Процівської сі льської ради Бориспільськог о району (далі за текстом: Пози вач - 3) до приватного підприєм ства "Витич" (далі за текстом: В ідповідач) про звільнен ня самовільно зайнятої земел ьної ділянки та її поверненн я.

Позовні вимоги обґрунтова ні тим, що Відповідач самовіл ьно зайняв земельну ділянку внаслідок використання оста нньої без отримання у власні сть чи у користування, на якій самочинно звів нежитлову бу дівлю, що призвело до істотно го порушення вимог чинного з емельного законодавства Укр аїни та правопорушення у сфе рі містобудування, в зв' язк у з чим дана ділянка підлягає звільненню з послідуючим зн есенням самочинно збудовано ї будівлі та поверненню сіль ській раді.

Ухвалою господарського су ду Київської області від 18.08.2010 р оку було порушено провадженн я у даній справі та призначен о останню до розгляду.

Рішенням господарського с уду Київської області від 01.11.20 10 року у справі № 4/153-10 позовні ви моги Прокурора задоволено в повному обсязі шляхом поклад ення на Відповідача обов' яз ку звільнити самовільно зайн яту земельну ділянку, загаль ною площею 0,04 га, розташовану з а адресою: Київська обл., Борис пільський р-н, с. Проців, вул. Пр олетарська, 101-А, та повернути ї ї Позивачу - 3, з приведенням у п ридатний для використання ст ан шляхом знесення збудовано го майна та вивезення усього належного Відповідачу майна за межі земельної ділянки .

Відповідач не погоджуючис ь з рішенням Господарського суду Київської області від 01.1 1.2010 року у справі № 4/153-10 оскаржив останнє до суду апеляційної інстанції, який розглянувши доводи апеляційної скарги с воєю постановою від 01.02.2011 року з алишив без змін рішення госп одарського суду Київської об ласті від 01.11.2010 року у справі № 4/1 53-10 та апеляційну скаргу без за доволення.

Не погоджуючись з рішенням и суддів першої та апеляційн ої інстанцій Відповідач оска ржив їх до Вищого господарсь кого суду України.

Постановою Вищого господа рського суду України від 20.04.2011 р оку у справі № 4/153-10 рішення гос подарського суду Київської о бласті від 01.11.2010 року та постано ву Київського апеляційного господарського суду від 01.02.2011 р оку скасовано та справу № 4/153-10 п ередано на новий розгляд до г осподарського суду Київсько ї області.

Вищий господарський суд Ук раїни своє рішення мотивував тим, що суди 1-ї і апеляційної і нстанцій при розгляді справи № 4/153-10 не враховували положенн я мотивувальної частини ріше ння Конституційного Суду Укр аїни від 16.04.2009 року у справі №7-рп /2009, у резолютивній частині ріш ення відсутні висновки по су ті розглянутих вимог, не досл іджено питання наявності або відсутності у Відповідача п рава на оформлення у власніс ть збудованого майна з враху ванням положень ст. 376 Цивільн ого кодексу України.

Справа надійшла до господа рського суду Київської облас ті для нового розгляду 28.04.2011 рок у та 10.05.2011 року передана для под альшого розгляду судді Скуте льнику П.Ф., який її 12.05.2011 року при йняв до провадження, присвої вши останній № 4/153-10/8, та признач ив до розгляду на 31.05.2011 року.

31.05.2011 року в судове засідання Прокурор, Позивачі - 1, - 2, - 3 та В ідповідач не з' явились, про причини неявки суд не повідо мили будучи повідомленими пр о день та час розгляду справи . Ухвалою суду від 31.05.2011 року роз гляд справи відкладено на 14.06.20 11 року.

14.06.2011 року в судове засідання Прокурор та Позивачі - 1, - 2, - 3 н е з' явились. Від Позивача - 2 надійшла заява від 14.06.2011 року з проханням здійснювати розгл яд справи за відсутності пре дставника Позивача - 2, в якій Позивач - 2 висловлював пози цію про підтримку позову про куратури. В судове засідання з' явився Відповідач, який д ав пояснення, проти позову за перечував, просив суд відмов ити в задоволенні позову в по вному обсязі та заявив клопо тання про продовження строку вирішення спору, яке ухвалою суду від 14.06.2011 року задоволено. Ухвалою суду від 14.06.2011 року роз гляд справи відкладено на 05.07.20 11 року.

05.07.2011 року в судове засідання Позивачі - 1, - 2, - 3 не з' явились . З' явився Прокурор, який над ав суду додаткові письмові д окази у справі, позов підтрим ав та просив задовольнити в п овному обсязі. В судове засід ання з' явився Відповідач, я кий дав пояснення, проти позо ву заперечував, просив суд ві дмовити в задоволенні позову в повному обсязі. У зв' язку з цим, спір розглядався за наяв ними у справі матеріалами, пі сля дослідження яких та врах ування раніше наданих поясне нь представників сторін, суд видалився до нарадчої кімна ти для прийняття рішення у сп раві, оголошення якого призн ачено на 05.07.2011 року.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Г осподарського процесуально го кодексу України, рішення п риймається господарським су дом за результатами оцінки д оказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарс ького процесу, а також доказі в, які були витребувані госпо дарським судом, у нарадчій кі мнаті.

Господарський процесуальн ий кодекс України у ч. 1 ст. 111-12 пе редбачає, що вказівки, що міст яться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими дл я суду першої інстанції під ч ас нового розгляду справи.

Детально розглянувши мате ріали справи, заслухавши Про курора та Відповідача, дослі дивши подані докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

Бориспільською міжра йонною прокуратурою проведе но перевірку щодо дотримання приватним підприємством "Ви тич" (далі за текстом: Відповід ач або ПП «Витич») вимог чинно го земельного та містобудівн ого законодавства України пр и використнні земельної діля нки та здійсненні на цій діля нці будівельних робіт.

Згідно із вимогами ст. 22 Земе льного кодексу України в редакції 1992 року, право вла сності на землю або право кор истування наданою земельною ділянкою виникає після вста новлення землевпорядними ор ганізаціями меж земельної ді лянки в натурі (на місцевості ) і одержання документа, що пос відчує це право. Приступати д о використання земельної діл янки, в тому числі на умовах ор енди, до встановлення меж ціє ї ділянки в натурі (на місцево сті) і одержання документа, що посвідчує право власності а бо право користування землею , забороняється.

Відповідно до ст. 23 Земельно го кодексу України в реда кції 1992 року, право власнос ті або право постійного кори стування землею посвідчуєть ся державними актами, які вид аються і реєструються сільсь кими, селищними, міськими, рай онними Радами народних депут атів. Державний акт на право к олективної власності на земл ю видається колективному сіл ьськогосподарському підпри ємству, сільськогосподарськ ому кооперативу, сільськогос подарському акціонерному то вариству із зазначенням розм ірів земель, що перебувають у власності підприємства, коо перативу, товариства і у коле ктивній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян. Форми де ржавних актів затверджуютьс я Верховною Радою України.

Також, згідно із вимогами ст . 24 Земельного кодексу України в редакції 1992 року, Пра во тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди, оформляється догово ром. Форма договору і порядок його реєстрації встановлюют ься Кабінетом Міністрів Укра їни.

Відповідно до вимог ст. 125 Зем ельного кодексу України в редакції станом на 29.12.2003 року , право власності та право п остійного користування на зе мельну ділянку виникає після одержання її власником або к ористувачем документа, що по свідчує право власності чи п раво постійного користуванн я земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Пр аво на оренду земельної діля нки виникає після укладення договору оренди і його держа вної реєстрації. Приступати до використання земельної ді лянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одер жання документа, що посвідчу є право на неї, та державної ре єстрації забороняється.

Згідно із вимогами ст. 125 Земе льного кодексу України в редакціях станом на 05.03.2009 року та на час розгляду справ и, право власності на земе льну ділянку, а також право по стійного користування та пра во оренди земельної ділянки виникають з моменту державно ї реєстрації цих прав.

Земельний кодекс України в редакції станом на 29.12.2003 рок у у ст. 126 передбачає, що пра во власності на земельну діл янку і право постійного кори стування земельною ділянкою посвідчується державними ак тами. Форми державних актів з атверджуються Кабінетом Мін істрів України. Право оренди землі оформляється договоро м, який реєструється відпові дно до закону.

Крім того, Земельний кодекс України в редакції стано м на 05.03.2009 року та на час розгляд у справи у ст.126 передбача є, що право власності на земел ьну ділянку посвідчується де ржавним актом, крім випадків , визначених частиною другою цієї статті. Право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватн ої власності без зміни її меж , цільового призначення, посв ідчується: а) цивільно-правов ою угодою щодо відчуження зе мельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому зако ном, у разі набуття права влас ності на земельну ділянку за такою угодою; б) свідоцтвом пр о право на спадщину. Право пос тійного користування земель ною ділянкою посвідчується д ержавним актом на право пост ійного користування земельн ою ділянкою. Форми державних актів на право власності на з емельну ділянку, право пості йного користування земельно ю ділянкою затверджуються Ка бінетом Міністрів України. П раво оренди земельної ділянк и посвідчується договором ор енди землі, зареєстрованим в ідповідно до закону. При набу тті права власності на земел ьну ділянку на підставі доку ментів, визначених частиною другою цієї статті, державни й акт на право власності на зе мельну ділянку, що відчужуєт ься, долучається до документ а, на підставі якого відбувся перехід права власності на з емельну ділянку, в кожному та кому випадку відчуження земе льної ділянки. На державному акті про право власності на з емельну ділянку нотаріус, як ий посвідчує (видає) документ , та орган, який здійснює держа вну реєстрацію прав на нерух оме майно та їх обмежень, робл ять відмітку про відчуження земельної ділянки із зазначе нням документа, на підставі я кого відбулося відчуження. О рган, який здійснює реєстрац ію прав на нерухоме майно та ї х обмежень, робить відмітку п ро реєстрацію прав на земель ну ділянку на підставі докум ента про її відчуження, склад еного та посвідченого в поря дку, встановленому законом, п ротягом 14 календарних днів з д ня подання до цього органу за значеного документа. Заборон яється вимагати для здійснен ня відмітки та державної реє страції прав на нерухоме май но та їх обмежень документи, н е передбачені цією статтею. У разі зміни співвласника або набуття права спільної влас ності на земельну ділянку ор ган, який здійснює державну р еєстрацію прав на нерухоме м айно та їх обмежень, також вно сить зміни до державного акт а на право власності на землю щодо співвласників земельно ї ділянки. Відчуження частин и земельної ділянки з виділе нням її в окрему земельну діл янку здійснюється після отри мання її власником державног о акта, що посвідчує право вла сності на сформовану нову зе мельну ділянку. У разі якщо де ржавним актом на право власн ості на земельну ділянку бул о посвідчено право власності на декілька земельних ділян ок, відчуження однієї з цих ді лянок здійснюється після виг отовлення державного акта, щ о посвідчує право власності на кожну з цих ділянок. Держав ний акт на право власності та право постійного користуван ня земельною ділянкою видаєт ься на одну земельну ділянку . Право постійного користува ння на декілька земельних ді лянок, наданих під будівницт во та обслуговування лінійни х об'єктів (доріг, трубопровод ів, ліній електропередачі та зв'язку), може посвідчуватися одним державним актом.

Проведеною Бориспільською міжрайонною прокуратурою пе ревіркою встановлено та в хо ді розгляду справи суду дове дено Прокурором за допомогою належних і допустимих доказ ів порушення Відповідачем ви мог ст.ст.22, 23, 24 Земельного кодек су України в редакції 1992 ро ку, ст.ст. 125, 126 Земельного ко дексу України в редакції станом на 29.12.2003 року, 05.03.2009 року та на час розгляду справи, в зв'язку із самовільним зайня ттям 09.07.2001 року з послідуючим бе зперервним використанням зе мельної ділянки, площею 0,04 га, по вул. Пролетарська, 10 1-А, в с. Проців Бориспільськог о району Київської області д ля здійснення підприємницьк ої діяльності шляхом самочин ного будівництва споруди маг азину з прибудовою і добудов ою за відсутності правовстан овлюючих документів на землю , зареєстрованих у встановле ному законом порядку.

Закон України «Про державн ий контроль за використанням та охороною земель»у ст. 1 пер едбачає, що самовільне зайня ття земельної ділянки - це буд ь-які дії, які свідчать про фак тичне використання земельно ї ділянки за відсутності від повідного рішення органу вик онавчої влади чи органу місц евого самоврядування про її передачу у власність або над ання у користування (оренду) а бо за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельн ої ділянки, за винятком дій, як і відповідно до закону є прав омірними.

Земельний кодекс України в редакції 1992 року у ст.ст . 115, 116 передбачає, що особи, винн і в: - самовільному зайнятті зе мельних ділянок; псуванні сі льськогосподарських та інши х земель, забрудненні їх хімі чними та радіоактивними речо винами, виробничими відходам и і стічними водами; розміщен ні, проектуванні, будівництв і, введенні в дію об'єктів, що н егативно впливають на стан з емель; невиконанні вимог при родоохоронного режиму викор истання земель; порушенні ст років повернення тимчасово з айманих земель або невиконан ні обов'язків щодо приведенн я їх у стан, придатний для вико ристання за призначенням, - не суть цивільну, адміністратив ну або кримінальну відповіда льність згідно з законодавст вом України. Самовільно зайн яті земельні ділянки поверта ються за їх належністю без ві дшкодування затрат, проведен их за час незаконного корист ування. Приведення земельних ділянок у придатний для вико ристання стан, включаючи зне сення будівель і споруд, пров адиться підприємствами, уста новами, організаціями та гро мадянами, які самовільно зай няли земельні ділянки, або за їх рахунок. Повернення самов ільно зайнятих земельних діл янок провадиться за рішенням суду або арбітражного суду.

Відповідно до вимог ст.ст. 211, 212 Земельного кодексу України в редакції 2001 року та на час розгляду справи, громадя ни та юридичні особи несуть ц ивільну, адміністративну або кримінальну відповідальніс ть відповідно до законодавст ва за такі порушення: б) самові льне зайняття земельних діля нок; в) псування сільськогосп одарських угідь та інших зем ель, їх забруднення хімічним и та радіоактивними речовина ми і стічними водами, засміче ння промисловими, побутовими та іншими відходами; г) розміщ ення, проектування, будівниц тво, введення в дію об'єктів, щ о негативно впливають на ста н земель; д) порушення строків повернення тимчасово займан их земель або невиконання об ов'язків щодо приведення їх у стан, придатний для використ ання за призначенням. Самові льно зайняті земельні ділянк и підлягають поверненню влас никам землі або землекористу вачам без відшкодування затр ат, понесених за час незаконн ого користування ними. Приве дення земельних ділянок у пр идатний для використання ста н, включаючи знесення будинк ів, будівель і споруд, здійсню ється за рахунок громадян аб о юридичних осіб, які самовіл ьно зайняли земельні ділянки . Повернення самовільно зайн ятих земельних ділянок прова диться за рішенням суду.

Посилання Відповідача на т е, що він правомірно користув ався земельною ділянкою в зв ' язку з тим, що 29.12.2003 року між Пр оцівською сільською радою та ПП «Витич»укладений договір оренди від 29.12.2003 року (далі за те кстом: Договір), згідно якого П роцівська сільська рада нада є, а ПП «Витич»приймає в строк ове, платне володіння і корис тування з правом викупу земе льну ділянку, площею 0,04 га , яка знаходиться в адмініс тративних межах Процівської сільської ради Бориспільськ ого району, спростовується т им, що вказаний Договір з моме нту його укладення та на час р озгляду справи не зареєстров аний в розумінні ст.ст. 125, 126 Земе льного кодексу України в редакції станом на 29.12.2003 року, 05.0 3.2009 року та на час розгляду спр ави, земельна ділянка за ц им Договором фактично та офі ційно не передавалась Позива чем - 3 Відповідачу в користу вання, внаслідок того, що акт п рийому-передачі не складався , межі ділянки в натурі не вста новлювались.

Таким чином, суд приходить д о висновку, що наявність у Відповідача Договору оренди земельної ділянки при відсу тності реєстрації цього Дого вору, без передачі в користув ання земельної ділянки та бе з встановлення меж останньої в натурі, не призводить до вин икнення у Відповідача права на користування ділянкою , з приводу якої укладався Дог овір, та не призводить до в иникнення у Відповідача прав а на забудову цієї ділянки .

Судом не береться до уваги п осилання Відповідача на те, щ о він користувався земельною ділянкою, площею 0,04 га, по вул. Пролетарська, 101-А, в с. Пр оців Бориспільського району Київської області для здійс нення підприємницької діяль ності шляхом будівництва спо руди магазину з прибудовою і добудовою на підставі рішен ня Процівської сільської рад и «Про надання земельної діл янки підприємцю ОСОБА_2. П П «Витич»в довгострокову оре нду на 49 років з правом викупу під магазин для ведення підп риємницької діяльності»від 12.12.2003 року за № 121, на підставі яко го був укладений вищезгадани й Договір, в зв' язку з тим, що наявність зазначеного рі шення сільської ради в ро зумінні ст.ст. 125, 126 Земельного к одексу України в редакції станом на 29.12.2003 року, 05.03.2009 року та на час розгляду справи, б ез послідуючої реєстрації До говору оренди земельної діля нки, при відсутності фактичн ої і офіційної передачі Пози вачем - 3 Відповідачу в корис тування ділянки шляхом склад ання акту прийому-передачі т а без винесення із встановле нням в натурі меж земельної д ілянки, не надає Відпо відачу права на користування земельною ділянкою, з привод у якої сільською радою прийм алось рішення, та до виникнен ня права на її забудову не при зводить.

Крім того, судом в ході розг ляду справи встановлено, що р ішення Процівської сільсько ї ради «Про надання земельно ї ділянки підприємцю ОСОБА _2. ПП «Витич»в довгостроков у оренду на 49 років з правом ви купу під магазин для ведення підприємницької діяльності »від 12.12.2003 року за №121 грубо супер ечить вимогам ст.ст. 118, 123, 124 Земел ьного кодексу України та ст.с т. 25, 55, 56 Закону України «Про зем леустрій».

Одночасно судом встановле но, що рішення Процівської сі льської ради «Про надання зе мельної ділянки підприємцю ОСОБА_2. ПП «Витич»в довгос трокову оренду на 49 років з пр авом викупу під магазин для в едення підприємницької діял ьності»від 12.12.2003 року за №121, на п ідставі якого був укладений вищезгаданий договір, скасов ане рішенням Процівської сіл ьської ради «Про розгляд про тесту Бориспільського міжра йонного прокурора від 19.05.08 на р ішення Процівської сільсько ї ради за №121 від 12.12.03»від 20.05.2008 рок у за №368 за наслідками розгляд у протесту Бориспільського м іжрайонного прокурора в поря дку ст. 21 Закону України «Про п рокуратуру»в зв' язку з тим, що прийнято з порушенням вим ог ст.ст. 118, 123, 124 Земельного кодек су України та ст.ст. 25, 55, 56 Закону України «Про землеустрій».

Судом при розгляді справи н а виконання вказівки суду ка саційної інстанції взято до уваги те, що згідно із вимо гами мотивувальної частини р ішення Конституційного суду України від 16.04.2009 року у справі №7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого сам оврядування), відповідно до Конституції України наро д здійснює владу безпосередн ьо і через органи державної в лади та органи місцевого сам оврядування (частина друга с татті 5). В Основному Законі Ук раїни встановлено, що місцев е самоврядування є правом те риторіальної громади - жител ів села чи добровільного об'є днання у сільську громаду жи телів кількох сіл, селища та м іста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законі в України (частина перша стат ті 140). Виходячи з цих конституц ійних положень у системному зв'язку з положеннями статті 6 Конституції України про те, що державна влада в Україні з дійснюється на засадах її по ділу на законодавчу, виконав чу та судову, Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 26 березня 2002 року визначив політико-правову природу ор ганів місцевого самоврядува ння, які не є органами державн ої влади, а є представницьким и органами, через які здійсню ється право територіальної г ромади самостійно вирішуват и не будь-які питання суспіль ного життя, а питання саме міс цевого значення, тобто такі, я кі пов'язані передусім з житт єдіяльністю територіальних громад і перелік яких визнач ено у Конституції і законах У країни (пункти 4, 5 мотивувальн ої частини Рішення від 26 берез ня 2002 року N 6-рп/2002 у справі про ох орону трудових прав депутаті в місцевих рад). Гарантоване д ержавою місцеве самоврядува ння здійснюється територіал ьною громадою через сільські , селищні, міські ради та їх ви конавчі органи і передбачає правову, організаційну та ма теріально-фінансову самості йність, яка має певні констит уційно-правові межі, встанов лені, зокрема, приписами стат ей 19, 140, 143, 144, 146 Основного Закону Ук раїни. З аналізу вказаних кон ституційних положень вбачає ться, що ці органи місцевого с амоврядування, здійснюючи вл аду і самостійно вирішуючи п итання місцевого значення, в іднесені законом до їх компе тенції, та приймаючи рішення , які є обов'язковими до викона ння на відповідній території , зобов'язані діяти лише на під ставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конс титуцією та законами України . Такі ж положення закріплені у статті 4 Європейської харті ї місцевого самоврядування, яка встановлює, що головні по вноваження і функції органів місцевого самоврядування ви значаються конституцією або законом; органи місцевого са моврядування в межах закону мають повне право вільно вир ішувати будь-яке питання, яке не вилучене із сфери їхньої к омпетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому о ргану; повноваження, якими на діляються органи місцевого с амоврядування, як правило, ма ють бути повними і виключним и. В Основному Законі України передбачено форми та засоби реалізації права територіал ьних громад на місцеве самов рядування і вказано, що орган и місцевого самоврядування в межах повноважень, визначен их законом, приймають рішенн я, які є обов'язковими до викон ання на відповідній територі ї (частина перша статті 144). На о снові цього положення Консти туції України в Законі визна чено, що у формі рішень рада пр иймає нормативні та інші акт и (частина перша статті 59). Проа налізувавши функції і повнов аження органів місцевого сам оврядування, врегульовані Ко нституцією України та іншими законами України, Конституц ійний Суд України дійшов вис новку, що органи місцевого са моврядування, вирішуючи пита ння місцевого значення, пред ставляючи спільні інтереси т ериторіальних громад сіл, се лищ та міст, приймають нормат ивні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, я кі встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мают ь локальний характер, розрах овані на широке коло осіб та з астосовуються неодноразово , а ненормативні акти передба чають конкретні приписи, зве рнені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовую ться одноразово і після реал ізації вичерпують свою дію. Т акий висновок узгоджується і з правовими позиціями Консти туційного Суду України, викл аденими у рішеннях від 27 грудн я 2001 року N 20-рп/2001 у справі про ука зи Президії Верховної Ради У країни щодо Компартії Україн и, зареєстрованої 22 липня 1991 ро ку (абзац перший пункту 6 мотив увальної частини), від 23 червн я 1997 року N 2-зп у справі про акти органів Верховної Ради Украї ни (абзац четвертий пункту 1 мо тивувальної частини). Закріп лені у статті 144 Конституції У країни і статті 59 Закону норми про акти органів місцевого с амоврядування, крім юридично ї форми реалізації завдань і функцій, визначають порядок прийняття і перевірки рішен ь органів місцевого самовряд ування. В Законі встановлено , що ради правомочні розгляда ти і вирішувати питання, відн есені Конституцією України т а законами України до їх віда ння, і що рішення відповідної ради може бути внесене на пов торний розгляд цієї ж ради (ст аття 25, частина четверта статт і 59). У Законі передбачено, що рі шення виконавчого комітету р ади з питань, які належать до к омпетенції виконавчих орган ів ради, можуть бути скасован і відповідною радою, і що раді належить право скасовувати акти виконавчих органів ради , які не відповідають Констит уції чи законам України, інши м актам законодавства, рішен ням відповідної ради, прийня тим у межах її повноважень (ча стина дев'ята статті 59, пункт 15 частини першої статті 26). В інш их положеннях Закону також в изначено право ради скасовув ати свої раніше прийняті ріш ення та вносити до них зміни, з окрема скасовувати дозволи н а спеціальне використання пр иродних ресурсів місцевого з начення (пункт 36 частини першо ї статті 26), вносити зміни до мі сцевого бюджету (пункт 23 части ни першої статті 26). Остання но рма кореспондується з положе нням частини сьомої статті 78 Б юджетного кодексу України, з гідно з якою "рішення про внес ення змін до рішення про місц евий бюджет ухвалюється відп овідною радою за поданням оф іційного висновку місцевого фінансового органу". Аналіз п овноважень ради в галузі пла нування та в бюджетно-фінанс овій сфері, закріплених у час тині першій статті 26 Закону, а саме: встановлення місцевих податків і зборів та розмірі в їх ставок у межах, визначени х законом (пункт 24), прийняття р ішень щодо надання відповідн о до чинного законодавства п ільг по місцевих податках і з борах (пункт 28), встановлення д ля підприємств, установ та ор ганізацій, що належать до ком унальної власності відповід них територіальних громад, р озміру частки прибутку, яка п ідлягає зарахуванню до місце вого бюджету (пункт 29), затверд ження відповідно до закону с тавок земельного податку, ро змірів плати за користування природними ресурсами, що є у в ласності відповідних терито ріальних громад (пункт 35), та по вноважень, визначених частин ою другою статті 18 Декрету Каб інету Міністрів України "Про місцеві податки і збори", згід но з якою органи місцевого са моврядування в межах своєї к омпетенції мають право запро ваджувати пільгові податков і ставки, повністю відміняти окремі місцеві податки і збо ри або звільняти від їх сплат и певні категорії платників та надавати відстрочки у спл аті місцевих податків та збо рів, дає підстави стверджува ти, що рада має право скасовув ати місцеві податки та зміню вати їх розміри, а відтак - ска совувати чи змінювати свої р аніше прийняті рішення. В зак онах України також передбаче но право органів місцевого с амоврядування скасовувати т а змінювати свої рішення. Так , у Законі України "Про засади державної регуляторної полі тики у сфері господарської д іяльності" органу місцевого самоврядування надано право за його ж ініціативою перегл янути, зупинити дію та скасув ати власний регуляторний акт (частини перша, друга статті 1 1). Зі змісту Закону України "Пр о Уповноваженого Верховної Р ади України з прав людини" вип ливає, що органи місцевого са моврядування у місячний стро к повинні усунути виявлені У повноваженим Верховної Ради України з прав людини поруше ння прав і свобод людини і гро мадянина (пункт 11 статті 13, част ина третя статті 15)‚ тобто ска сувати або змінити свої ріше ння. У Законі України "Про держ авний контроль за використан ням та охороною земель" визна чено право органів місцевого самоврядування привести у в ідповідність із законодавст вом прийняті ними рішення з п итань регулювання земельних відносин, використання та ох орони земель (абзац другий пу нкту "б" статті 6)‚ тобто змінит и власні акти. Згідно із Закон ом України "Про основи містоб удування" сільські, селищні, м іські ради уповноважені затв ерджувати місцеві правила за будови окремих частин населе них пунктів та вносити в них з міни за поданням спеціально уповноважених органів місто будування та архітектури (ча стина друга статті 12, частина п'ята статті 17). За Законом Укра їни "Про планування і забудов у територій" місцева рада зат верджує містобудівну докуме нтацію та після погодження з і спеціально уповноваженим о рганом з питань містобудуван ня та архітектури вносить до неї зміни своїм же рішенням (ч астини третя, четверта статт і 10). В Основному Законі Україн и передбачено право направля ти письмові звернення або ос обисто звертатися до органів місцевого самоврядування, я кі зобов'язані розглянути зв ернення (стаття 40). Законом Укр аїни "Про звернення громадян " встановлено право органів м ісцевого самоврядування ска совувати або змінювати оскар жувані рішення (абзац п'ятий ч астини першої статті 19). Систе мний аналіз наведених положе нь Конституції і законів Укр аїни дає підстави вважати, що за органами місцевого самов рядування законодавцем закр іплюється право на зміну та с касування власних рішень. Та ке право випливає із констит уційного повноваження орган ів місцевого самоврядування самостійно вирішувати питан ня місцевого значення шляхом прийняття рішень, що є обов'яз ковими до виконання на відпо відній території, оскільки в они є суб'єктами правотворчо сті, яка передбачає право фор мування приписів, їх зміну, до повнення чи скасування. Це уз годжується із правовою позиц ією Конституційного Суду Укр аїни, викладеною у Рішенні ві д 3 жовтня 1997 року N 4-зп у справі п ро набуття чинності Конститу цією України, що конкретна сф ера суспільних відносин не м оже бути водночас врегульова на однопредметними норматив ними правовими актами однако вої сили, які за змістом супер ечать один одному. Отже, Конст итуційний Суд України дійшов висновку, що органи місцевог о самоврядування мають право приймати рішення, вносити до них зміни та скасовувати їх н а підставі, в межах повноваже нь та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами Укр аїни, керуючись у своїй діяль ності ними та актами Президе нта України, Кабінету Мініст рів України. У Конституції Ук раїни зазначено, що рішення о рганів місцевого самоврядув ання з мотивів їх невідповід ності Конституції чи законам України зупиняються у встан овленому законом порядку з о дночасним зверненням до суду (частина друга статті 144). Цьому конституційному положенню в ідповідають Закон, у частині десятій статті 59 якого визнач ено, що акти органів та посадо вих осіб місцевого самовряду вання з мотивів їх невідпові дності Конституції або закон ам України визнаються незако нними в судовому порядку, та і нші закони України, зокрема "П ро столицю України - місто-гер ой Київ", згідно з частиною тре тьою статті 8 якого рішення ор ганів місцевого самоврядува ння з мотивів їх невідповідн ості Конституції або законам України зупиняються в устан овленому законом порядку з о дночасним зверненням до суду . Системний аналіз цих консти туційних і законодавчих поло жень та положень пункту 5 стат ті 121, пункту 9 розділу XV "Перехід ні положення" Конституції Ук раїни свідчить, що на прокура туру України покладено нагля д за додержанням прав і свобо д людини і громадянина, додер жанням законів з цих питань о рганами місцевого самовряду вання. Закон України "Про прок уратуру", прийнятий до набутт я чинності Конституцією Укра їни, є чинним у частині, що не с уперечить Основному Закону У країни, і передбачає порядок зупинення рішень органів мі сцевого самоврядування з мот ивів їх невідповідності Конс титуції чи законам України. Ц им законом установлено, що пр и виявленні порушень закону прокурор у межах своєї компе тенції має право опротестову вати акти виконавчих органів місцевих рад та вносити пода ння або протести на рішення м ісцевих рад залежно від хара ктеру порушень. Протест прок урора приноситься до органу, який видав цей акт і зупиняє й ого дію, прокурору надається право звернутися із заявою д о суду про визнання акта неза конним, і подача такої заяви з упиняє дію правового акта (ча стини перша, третя, четверта с татті 21 Закону України "Про пр окуратуру"). У зв'язку з наведе ним Конституційний Суд Украї ни дійшов висновку, що за зміс том частини другої статті 144 К онституції України, частини десятої статті 59 Закону рішен ня органів місцевого самовря дування з мотивів їх невідпо відності Конституції чи зако нам України зупиняються прок урором у встановленому Закон ом України "Про прокуратуру" п орядку з одночасним зверненн ям до суду. При цьому Конститу ційний Суд України зазначає, що право прокурора оскаржув ати до суду рішення органів м ісцевого самоврядування не є абсолютним, оскільки у Конст итуції України закріплено, щ о її норми є нормами прямої ді ї, а отже, звернення до суду дл я захисту конституційних пра в і свобод людини і громадяни на, як і право на оскарження в суді рішень органів місцевог о самоврядування гарантуєть ся безпосередньо на підставі Конституції України кожному (частина третя статті 8, части на друга статті 55). Зі змісту ча стини другої статті 144 Констит уції України та частини деся тої статті 59 Закону вбачаєтьс я, що рішення органів місцево го самоврядування та їх поса дових осіб з мотивів невідпо відності Конституції або зак онам України визнаються неза конними з ініціативи заінтер есованих осіб судом загально ї юрисдикції, тобто в судовом у порядку. Однак, як вважає Кон ституційний Суд України, це н е позбавляє орган місцевого самоврядування права за влас ною ініціативою або ініціати вою інших заінтересованих ос іб змінити чи скасувати прий нятий ним правовий акт (у тому числі і з мотивів невідповід ності Конституції чи законам України). Конституційний Суд України зазначає, що в Консти туції України закріплено при нцип, за яким права і свободи л юдини та їх гарантії визнача ють зміст і спрямованість ді яльності держави, яка відпов ідає перед людиною за свою ді яльність (стаття 3). Органи міс цевого самоврядування є відп овідальними за свою діяльніс ть перед юридичними і фізичн ими особами (стаття 74 Закону). Т аким чином, органи місцевого самоврядування не можуть ск асовувати свої попередні ріш ення, вносити до них зміни, якщ о відповідно до приписів цих рішень виникли правовідноси ни, пов'язані з реалізацією пе вних суб'єктивних прав та охо ронюваних законом інтересів , і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни ч и припинення. Це є "гарантією с табільності суспільних відн осин" між органами місцевого самоврядування і громадянам и, породжуючи у громадян впев неність у тому, що їхнє існуюч е становище не буде погіршен е прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з пр авовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 моти вувальної частини Рішення Ко нституційного Суду України в ід 13 травня 1997 року N 1-зп у справі щодо несумісності депутатсь кого мандата. Ненормативні п равові акти органу місцевого самоврядування є актами одн оразового застосування, виче рпують свою дію фактом їхньо го виконання, тому вони не мож уть бути скасовані чи змінен і органом місцевого самовряд ування після їх виконання.

За таких обставин з врахува нням рішення Конституцій ного суду України від 16.04.2009 року у справі №7-рп/2009, господарс ький суд Київської області п риходить до висновку, що р ішення Процівської сільсько ї ради «Про розгляд проте сту Бориспільського міжрайо нного прокурора від 19.05.08 на ріш ення Процівської сільської р ади за №121 від 12.12.03»від 20.05.2008 рок у за №368, яким за наслідками розгляду протесту прокурора в порядку ст. 21 Закону України «Про прокуратуру»скасовано рішення Процівської сільськ ої ради «Про надання земельн ої ділянки підприємцю ОСОБ А_2. ПП «Витич»в довгостроко ву оренду на 49 років з правом в икупу під магазин для веденн я підприємницької діяльност і»від 12.12.2003 року за №121, як незако нне, є правомірним та обґр унтованим в зв' язку з ти м, що рішення сільської ради в ід 12.12.2003 року за №121 являється акт ом індивідуальної дії ненорм ативного характеру одноразо вого застосування, викона ння якого на час розгляду протесту прокурора та прийн яття рішення про скасування не завершено, внаслід ок того, що укладений на його п ідставі Договір оренди не на був чинності в зв' язку з від сутністю його обов' язкової реєстрації, не переданням фа ктично і юридично земельної ділянки в користування та не винесенням меж ділянки в нат урі.

Відповідно до вимог ст. 376 Цив ільного кодексу України, жит ловий будинок, будівля, спору да, інше нерухоме майно вважа ються самочинним будівництв ом, якщо вони збудовані або бу дуються на земельній ділянці , що не була відведена для цієї мети, або без належного дозво лу чи належно затвердженого проекту, або з істотними пору шеннями будівельних норм і п равил. Особа, яка здійснила аб о здійснює самочинне будівни цтво нерухомого майна, не наб уває права власності на ньог о. Право власності на самочин но збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду ви знане за особою, яка здійснил а самочинне будівництво на з емельній ділянці, що не була ї й відведена для цієї мети, за у мови надання земельної ділян ки у встановленому порядку о собі під уже збудоване нерух оме майно. Якщо власник (корис тувач) земельної ділянки зап еречує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здій снює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, аб о якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенн ю особою, яка здійснила (здійс нює) самочинне будівництво, а бо за її рахунок. На вимогу вла сника (користувача) земельно ї ділянки суд може визнати за ним право власності на нерух оме майно, яке самочинно збуд оване на ній, якщо це не порушу є права інших осіб. Особа, яка здійснила самочинне будівни цтво, має право на відшкодува ння витрат на будівництво, як що право власності на нерухо ме майно визнано за власнико м (користувачем) земельної ді лянки, на якій воно розміщене . У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить су спільним інтересам або поруш ує права інших осіб, істотног о порушення будівельних норм і правил суд за позовом відпо відного органу державної вла ди або органу місцевого само врядування може постановити рішення, яким зобов'язати осо бу, яка здійснила (здійснює) бу дівництво, провести відповід ну перебудову. Якщо проведен ня такої перебудови є неможл ивим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмо вляється від її проведення, т аке нерухоме майно за рішенн ям суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа , яка здійснила (здійснює) само чинне будівництво, зобов'яза на відшкодувати витрати, пов 'язані з приведенням земельн ої ділянки до попереднього с тану.

Суд з врахуванням вимог ст. 376 Цивільного кодексу України приходить до висновку, що буд івництво Відповідачем спору ди магазину з прибудовою і до будовою на земельній ділянці , площею 0,04 га, по вул. Про летарська, 101-А, в с. Проців Бори спільського району Київсько ї області для здійснення під приємницької діяльності є са мочинним будівництвом внасл ідок відсутності у Відповіда ча на час початку будівництв а та на час розгляду справи чи нного правовстановлюючого д окумента у вигляді державног о акту на право власності або користування земельною діля нкою чи договору оренди земе льної ділянки, при відсутнос ті яких оформлення права вла сності Відповідачем на самоч инно збудовану споруду магаз ину з прибудовою і добудовою є неможливим, внаслідок чого така самочинна споруда підл ягає знесенню з приведенням земельної ділянки у попередн ій стан.

Судом з метою виконання вка зівок суду касаційної інстан ції перевірено питання розта шування самочинно збудовано ї споруди магазину з прибудо вою і добудовою на самовільн о зайнятій Відповідачем земе льній ділянці, за наслідками чого встановлено, що самочин но збудована споруда магазин у з прибудовою і добудовою ро зташована на самовільно зайн ятій Відповідачем земельній ділянці, площею 0,04 га, по вул. Пр олетарська, 101-А, в с. Проців Бор испільського району Київськ ої області, про що свідчать ма теріали справи та додатково надані Прокурором письмові д окази у справі у вигляді відп овіді Бориспільського район ного бюро технічної інвентар изації від 22.06.2011 року за №498 на за пит Бориспільської міжрайон ної прокуратури від 17.06.2011 року з а №4046, відповіді Процівської с ільської ради Бориспільсько го району від 20.06.2011 року за № 2-12-347 н а запит Бориспільської міжра йонної прокуратури від 17.06.2011 ро ку за №4045, відповіді управлінн я Держкомзему у Бориспільськ ому районі від 24.06.2011 року за №2418 н а запит Бориспільської міжра йонної прокуратури від 17.06.2011 ро ку за №4048, акту перевірки дотри мання вимог земельного закон одавства від 04.07.2011 року, який ск ладений управлінням Держком зему у Бориспільському район ні в присутності землевпоряд ника Процівської сільської р ади, старшого помічника Бори спільського міжрайонного пр окурора та керівника Відпові дача.

Крім того, в ході розгляду с прави за наслідками дослідже ння письмових доказів у спра ві у вигляді листа Дніпровсь кого басейнового водогоспод арського об' єднання від 22.09.200 0 року за №45/АС, висновку Борисп ільського районного відділу земельних ресурсів від вере сня 2000 року за №17, висновку Бори спільського районного відді лу будівництва та архітектур и від 17.09.2000 року, висновку Борис пільської районної санітарн о-епідеміологічної станції в ід 27.09.2000 року за №01/04-678, суд приходи ть до висновку, що самовіл ьна зайнята Відповідачем зем ельна ділянка з розташованою на ній самочинно збудованою спорудою магазину з прибудо вою і добудовою знаходит ься на початку захисної дамб и, яка є гідротехнічною спору дою, Канівського водосховища , яке є водним об' єктом загал ьнодержавного значення, в наслідок чого в силу вимог ст .ст. 4, 5, 85, 87, 88, 91, 93, 96, 98 Водного кодексу України є землями водног о фонду, які для цілей будівни цтва або розташування споруд и магазину в оренду або у влас ність надаватись не можуть т а на яких будівництво споруд торгівлі заборонено, в зв ' язку з чим реєстрація Дого вору оренди земельної ділянк и є неможливою.

Згідно із вимогами ст.ст.2, 3 З акону України «Про основи мі стобудування», головними нап рямами містобудівної діяльн ості при будівництві будинкі в, споруд, їх комплексів або ко мунікацій та споруд інженерн ої і транспортної інфраструк тури є захист життєвого та пр иродного середовища від шкід ливого впливу техногенних і соціально-побутових факторі в, небезпечних природних яви щ, забезпечення високих архі тектурно-планувальних, функц іональних і конструктивних я костей об'єктів містобудуван ня, формування і реконструкц ія містобудівних ансамблів, кварталів, районів і ландшаф тних комплексів.

Відповідно до вимог ст. 5 Зак ону України «Про основи міст обудування», при здійсненні містобудівної діяльності п овинні бути забезпечені: - роз робка містобудівної докумен тації, проектів конкретних о б'єктів згідно з вихідними да ними на проектування, з дотри манням державних стандартів , норм і правил, регіональних і місцевих правил забудови; - ро зміщення і будівництво об'єк тів відповідно до затверджен их у встановленому порядку м істобудівної документації т а проектів цих об'єктів; - урах ування державних та громадсь ких інтересів при плануванні та забудові територій; - ураху вання законних інтересів та вимог власників або користув ачів земельних ділянок та бу дівель, що оточують місце буд івництва.

Закон України «Про основи м істобудування»в ч.ч. 1, 2 ст. 16 пер едбачає, що будівельні норм и, державні стандарти, норми і правила встановлюють компле кс якісних та кількісних пок азників і вимог, які регламен тують розробку і реалізацію містобудівної документації , проектів конкретних об'єкті в з урахуванням соціальних, п риродно-кліматичних, гідроге ологічних, екологічних та ін ших умов і спрямовані на забе зпечення формування повноці нного життєвого середовища т а якнайкращих умов життєдіял ьності людини. Будівельні но рми, державні стандарти, норм и і правила щодо планування, з абудови та іншого використа ння територій, проектування і будівництва об'єктів місто будування розробляються і за тверджуються спеціально упо вноваженим центральним орга ном виконавчої влади з питан ь містобудування та архітект ури, іншими центральними орг анами виконавчої влади в пор ядку, визначеному законом.

Крім того, Закон України «Пр о основи містобудування»в ч. ч.1, 2 ст.22 передбачає, що забудов а земельних ділянок, що надаю ться для містобудівних потре б, здійснюється після виникн ення права власності чи прав а користування земельною діл янкою у порядку, передбачено му законом, та отримання дозв олу на виконання будівельних робіт. Право на забудову (буді вництво) виникає щодо земель них ділянок, визначених для м істобудівних потреб містобу дівною документацією та прав илами забудови.

На підставі викладеного су д приходить до висновку, що Відповідач в силу вимог ст.ст. 4, 5, 85, 87, 88, 91, 93, 96, 98 Водного кодек су України, ст.ст. 2, 3, 5, 16, 22 Закону У країни «Про основи містобуду вання»та ст. 376 Цивільного код ексу України позбавлений можливості оформити право к ористування на самовільно за йняту земельну ділянку шляхо м реєстрації Договору та поз бавлений можливості оформит и право власності на самочин но збудовану споруду, в зв ' язку з чим самовільно зайн ята Відповідачем земельна ді лянка підлягає поверненню сі льській раді та самочинно зб удована Відповідачем споруд а підлягає знесенню.

Також, суд приходить до висн овку, що грубе порушення Відп овідачем вимог ст.ст. 2, 3, 5, 16, 22, Зак ону України «Про основи міст обудування», ст.ст. 2, 24, 29 Закону України «Про планування та з абудову територій»призводи ть до порушення державних ін тересів, які полягають в забе зпеченні дотримання основни х вимог планування та забудо ви території, встановлених с т. ст. 5, 8 Закону України «Про ос нови містобудування», дотрим ання яких покладено на фізич них та юридичних осіб.

Господарський кодекс Укр аїни у ст. 5 передбачає, що прав овий господарський порядок в Україні формується на основ і оптимального поєднання рин кового саморегулювання екон омічних відносин суб'єктів г осподарювання та державного регулювання макроекономічн их процесів, виходячи з конст итуційної вимоги відповідал ьності держави перед людиною за свою діяльність та визнач ення України як суверенної і незалежної, демократичної, с оціальної, правової держави. Конституційні основи право вого господарського порядку в Україні становлять: право в ласності Українського народ у на землю, її надра, атмосферн е повітря, водні та інші приро дні ресурси, які знаходяться в межах території України, пр иродні ресурси її континента льного шельфу, виключної (мор ської) економічної зони, що зд ійснюється від імені Українс ького народу органами держав ної влади і органами місцево го самоврядування в межах, ви значених Конституцією Украї ни; право кожного громадянин а користуватися природними о б'єктами права власності нар оду відповідно до закону; заб езпечення державою захисту п рав усіх суб'єктів права влас ності і господарювання, соці альної спрямованості економ іки, недопущення використанн я власності на шкоду людині і суспільству; право кожного в олодіти, користуватися і роз поряджатися своєю власністю , результатами своєї інтелек туальної, творчої діяльності ; визнання усіх суб'єктів прав а власності рівними перед за коном, непорушності права пр иватної власності, недопущен ня протиправного позбавленн я власності; економічна бага томанітність, право кожного на підприємницьку діяльніст ь, не заборонену законом, визн ачення виключно законом прав ових засад і гарантій підпри ємництва; забезпечення держа вою захисту конкуренції у пі дприємницькій діяльності, не допущення зловживання моноп ольним становищем на ринку, н еправомірного обмеження кон куренції та недобросовісної конкуренції, визначення пра вил конкуренції та норм анти монопольного регулювання ви ключно законом; забезпечення державою екологічної безпек и та підтримання екологічної рівноваги на території Укра їни; забезпечення державою н алежних, безпечних і здорови х умов праці, захист прав спож ивачів; взаємовигідне співро бітництво з іншими країнами; визнання і дія в Україні прин ципу верховенства права. Суб 'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері го сподарювання здійснюють сво ю діяльність у межах встанов леного правового господарсь кого порядку, додержуючись в имог законодавства.

Згідно ст. 12 та п. 12 Розділу Х П ерехідних положень Земельно го кодексу України, до розмеж ування земель державної і ко мунальної власності повнова ження щодо розпорядження зем лями в межах населених пункт ів здійснюють відповідні сіл ьські, селищні, міські ради.

При розгляді справи судом встановлено, що самовільне з айняття земельної ділянки Ві дповідачем грубо суперечить принципам регулювання земел ьних відносин в Україні, які з акріплені в ст. 14 Конституції України і ст. 5 Земельного коде ксу України.

Крім того, суд приходить до висновку, що Відповідач не на магався вживати заходів щодо усунення виявлених в ході пр оведеної органами прокурату ри перевірки вищевказаних по рушень вимог містобудівного та земельного законодавства .

Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 20 Зако ну України «Про прокуратуру» , прокурор або його заступник у межах своєї компетенції пр и виявленні порушень закону має право звертатись до суду із заявами про захист прав і з аконних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

У судовому засіданні, нада ні Прокурором та Позивачами - 1, - 2, - 3 докази, спростовані не були.

На момент судового засідан ня Відповідачем не подано на лежних і допустимих письмови х доказів, які підтверджують усунення ним порушень, які до пущенні при самовільному зай нятті земельної ділянки та с амочинному будівництві спор уди.

За таких обставин суд прих одить до висновку, що позовні вимоги Прокурора та Позивач ів - 1, - 2, - 3 доведені належними т а допустимими доказами у роз умінні ст. 34 Господарського пр оцесуального кодексу Україн и, в зв' язку з чим є обґрунтов аними, внаслідок чого підляг ають задоволенню в повному о бсязі.

Відповідно до вимог ст.32 Гос подарського процесуального кодексу України, доказами у с праві є будь-які фактичні дан і, на підставі яких господарс ький суд у визначеному закон ом порядку встановлює наявні сть чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також і нші обставини, які мають знач ення для правильного вирішен ня господарського спору.

Господарський процесуальн ий кодекс України у ст.36 встан овлює, що письмовими доказам и є документи і матеріали, які містять дані про обставини, щ о мають значення для правиль ного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що додані до позову копії докум ентів та копії документів, як і надавались суду Прокурором , Позивачами - 1, - 2, - 3 та Відпові дачем можуть вважатися нале жними та допустимими письмов ими доказами, які стосуються предмета спору.

Відповідно до вимог ст. 49 Гос подарського процесуального кодексу України, якщо спір ви ник внаслідок неправильних д ій сторони, господарський су д має право покласти на неї де ржавне мито незалежно від ре зультатів вирішення спору. Д ержавне мито, від сплати яког о позивач у встановленому по рядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджет у пропорційно розміру задово лених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати дер жавного мита. Суми, які підляг ають сплаті за проведення су дової експертизи, послуги пе рекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне за безпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з р озглядом справи, покладаютьс я: - при задоволенні позову - на відповідача; - при відмові в п озові - на позивача.

Відшкодування витрат по сп латі державного мита та витр ат на інформаційно-технічне забезпечення судового проце су у вигляді державного мита в сумі 85,00 грн. (вісімдесят п' я ть гривень 00 коп.) та 236,00 грн. (двіс ті тридцять шість гривень 00 ко п.) витрат на інформаційно-тех нічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Го сподарського процесуальног о кодексу України покладаєть ся судом на Відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господ арського процесуального код ексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Бориспільськ ого міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Де ржавного комітету України із земельних ресурсів, Головно го управління Держкомзему в Київській області та Процівс ької сільської ради Бориспіл ьського району до приватного підприємства "Витич" - задовол ьнити повністю.

2. Зобов'язати приватне підп риємство "Витич", ідентифікац ійний код: 30223209, місцезнаходжен ня: 01000, м. Київ, вул. Героїв Дніпр а, 16-В, звільнити самовільно за йняту земельну ділянку, площ ею 0,04 га, по вул. Пролетарська, 101 -А, в с. Проців Бориспільського району Київської області та привести останню за власний рахунок у придатний до викор истання стан шляхом знесення самочинно збудованого нерух омого майна у вигляді споруд и магазину з прибудовою і доб удовою та вивезення всього н алежного приватному підприє мству "Витич", ідентифікаційн ий код: 30223209, місцезнаходження: 0 1000, м. Київ, вул. Героїв Дніпра, 16-В , майна за межі земельної діля нки, площею 0,04 га, по вул. Пролет арська, 101-А, в с. Проців Бориспі льського району Київської об ласті.

3. Зобов'язати приватне підп риємство "Витич", ідентифікац ійний код: 30223209, місцезнаходжен ня: 01000, м. Київ, вул. Героїв Дніпр а, 16-В, повернути Процівській с ільській раді Бориспільсько го району, ідентифікаційний код: 043635506, місцезнаходження: 08330, К иївська обл., Бориспільський р-н, с. Проців, вул. Леніна, 4, земе льну ділянку, площею 0,04 га, по в ул. Пролетарська, 101-А, в с. Проці в Бориспільського району Киї вської області.

4. Стягнути з приватного під приємства "Витич", ідентифіка ційний код: 30223209, місцезнаходже ння: 01000, м. Київ, вул. Героїв Дніп ра, 16-В, в доход державного бюдж ету України державне мито у с умі 85,00 грн. (вісімдесят п' ять гривень 00 коп.) та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп. ) витрат на інформаційно-техн ічне забезпечення судового п роцесу.

5. Видати наказ після набран ня рішенням законної сили.

Дане рішення господ арського суду Київської обла сті набирає законної сили пі сля закінчення десятиденног о строку з дня його належного оформлення і підписання та м оже бути оскаржено в апеляці йному порядку.

Суддя Скутельник П .Ф.

Повний текст рішення с кладено та підписано 11.07.2011 року