Ухвала

від 30.06.2011 по справі 2а-17752/10/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-17752/10/2670 Головуючий у 1-й ін станції: Федорчук А.Б.

Суддя-доповідач: Глущен ко Я.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

"30" червня 2011 р. м. Київ

Київський апеляці йний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б,

суддів Пилипенко О.Є., Романчук О.М .,

при секретарі Світному Г.Г.,

за участю:

представника позивача - Гуменюк А.Л.,

представника відповідача - Іващенко О.С.,

розглянувши у відкритому с удовому засіданні справу за адміністративним позовом То вариства з обмеженою відпові дальністю «Анчар Груп»до Дер жавної податкової інспекції у Шевченківському районі м. К иєва про скасування податков их повідомлень - рішень, за а пеляційною скаргою Державно ї податкової інспекції у Шев ченківському районі м. Києва на постанову Окружного адмі ністративного суду міста Киє ва від 27 грудня 2010 року,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмежено ю відповідальністю «Анчар Гр уп»звернулося у суд з позово м до Державної податкової ін спекції у Шевченківському ра йоні м. Києва, в якому просило скасувати податкові повідом лення - рішення від 24.11.2010 року № 0008632312/0, №0008642312/0 та № 0008652312/0.

Постановою Окружного адмі ністративного суду міста Киє ва від 27 грудня 2010 року позов за доволено.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеля ційну скаргу, в якій просить с касувати постанову суду перш ої інстанції та ухвалити нов е рішення про відмову в задов оленні адміністративного по зову.

Заслухавши суддю-доповіда ча, дослідивши матеріали спр ави та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню б ез задоволення, а постанова с уду - без змін з таких підста в.

Задовольняючи адміністрат ивний позов ТОВ «Анчар Груп» , суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як су б' єкт владних повноважень, не довів правомірності прийн ятих ним спірних рішень з ура хуванням всіх встановлених ф актичних обставин справи та вимог законодавства.

З таким висновком суду не мо жна не погодитись, враховуюч и наступне.

Колегією суддів установле но, що працівниками ДПІ у Шевч енківському районі м. Києва п роведено планову виїзну пере вірку ТОВ «Анчар Груп»з пита нь дотримання вимог податков ого, валютного та іншого зако нодавства за період з 11 лютого 2008 року по 30 червня 2010 року, за ре зультатами якої складено акт від 08 листопада 2010 року.

За наслідками проведеної п еревірки відповідачем виявл ено порушення з боку позивач а положень Закону України «П ро податок на додану вартіст ь», «Про оподаткування прибу тку підприємств»та Декрету К абінету Міністрів України «П ро акцизний збір», що стало пі дставою для прийняття оскарж уваних податкових повідомле нь - рішень.

Обговорюючи правомірність податкового повідомлення-рі шення №0008632312/0 від 24.11.2010 року, яким п озивачу визначено податкові зобов' язання з податку на д одану вартість у сумі 21974152 та по даткового повідомлення - рі шення №0008652312/0 від 24.11.2010 року, яким п озивачу визначено суму подат кового зобов' язання з подат ку на прибуток у сумі 11980756 грн., к олегія суддів зважає на таке .

У ході перевірки виявлено, щ о між позивачем та ПП «Епіфіт »укладено договір поставки т оварів № Е/АГ-100М від 10.11.2008 року, за яким позивач (Покупець) прид бав у ПП «Епіфіт»(Постачальн ика) товар - Дизельне паливо зимове 3-0,20 (-25) в кількості 450,0 тн.

У результаті дослідження з азначеного договору, рахункі в - фактур, видаткових накла дних, податкових накладних т а банківських виписок під ча с проведення перевірки, прац івниками податкового органу зроблені висновки, що фактич но придбання товару ТОВ «Анч ар Груп»не здійснювалось, ПП «Епіфір»має ознаки фіктивно сті, а угода, укладена між вказ аними юридичним особами, є ні кчемною, оскільки укладена з метою, що суперечить соціаль но-економічним інтересам дер жави та суспільства.

Надаючи оцінку такому висн овку органу податкової служб и, судова колегія враховує на ступне.

Законом України «Про бухга лтерський облік та фінансову звітність в Україні»у статт і 1 визначено, що первинний док умент - є документ, який міст ить відомості про господарсь ку операцію та підтверджує ї ї здійснення.

Відповідно до ст. 9 вказаног о Закону підставою для бухга лтерського обліку господарс ьких операцій є первинні док ументи, які фіксують факти зд ійснення господарських опер ацій. Первинні документи пов инні бути складені під час зд ійснення господарської опер ації, а якщо це неможливо - без посередньо після її закінчен ня. Для контролю та впорядкув ання оброблення даних на під ставі первинних документів м ожуть складатися зведені обл ікові документи.

Первинні та зведені обліко ві документи можуть бути скл адені на паперових або машин них носіях і повинні мати так і обов'язкові реквізити: назв у документа (форми); дату і міс це складання; назву підприєм ства, від імені якого складен о документ; зміст та обсяг гос подарської операції, одиницю виміру господарської операц ії; посади осіб, відповідальн их за здійснення господарськ ої операції і правильність ї ї оформлення; особистий підп ис або інші дані, що дають змог у ідентифікувати особу, яка б рала участь у здійсненні гос подарської операції.

Із наведеного вбачається, щ о видаткові накладні, акти пр ийому передачі і податкові н акладні є первинними докумен тами, що підтверджують факт з дійснення господарської опе рації.

У відповідності до пп. 7.2.1, 7.2.6, 7.4 .1 ст. 7 Закону України «Про пода ток на додану вартість»платн ик податку зобов'язаний нада ти покупцю податкову накладн у, що має містити зазначені ок ремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податков ої накладної; в) повну або скор очену назву, зазначену у стат утних документах юридичної о соби або прізвище, ім'я та по б атькові фізичної особи, заре єстрованої як платник податк у на додану вартість; г) податк овий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особ и або місце податкової адрес и фізичної особи, зареєстров аної як платник податку на до дану вартість; е) опис (номенкл атуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є ) повну або скорочену назву, за значену у статутних документ ах отримувача; ж) ціну поставк и без врахування податку; з) ст авку податку та відповідну с уму податку у цифровому знач енні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з ураху ванням податку.

Податкова накладна видаєт ься платником податку, який п оставляє товари (послуги), на в имогу їх отримувача, та є підс тавою для нарахування податк ового кредиту.

Податковий кредит звітног о періоду визначається виход ячи із договірної (контрактн ої) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних ц ін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрі зняється більше ніж на 20 відсо тків від звичайної ціни на та кі товари (послуги), та складає ться із сум податків, нарахов аних (сплачених) платником по датку за ставкою, встановлен ою пунктом 6.1 статті 6 та статте ю 81 цього Закону, протягом так ого звітного періоду у зв'язк у з: придбанням або виготовле нням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльно сті платника податку; придба нням (будівництвом, спорудже нням) основних фондів (основн их засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних ак тивів та незавершених капіта льних інвестицій в необоротн і капітальні активи), у тому чи слі при їх імпорті, з метою под альшого використання у вироб ництві та/або поставці товар ів (послуг) для оподатковуван их операцій у межах господар ської діяльності платника по датку.

Право на нарахування подат кового кредиту виникає незал ежно від того, чи такі товари ( послуги) та основні фонди поч али використовуватися в опод атковуваних операціях у межа х господарської діяльності п латника податку протягом зві тного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковув ані операції протягом такого звітного податкового період у.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вказано го Закону датою виникнення п рава платника податку на под атковий кредит вважається да та здійснення першої з подій :

або дата списання коштів з б анківського рахунку платник а податку в оплату товарів (ро біт, послуг), дата виписки відп овідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з ви користанням кредитних дебет ових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податко вої накладної, що засвідчує ф акт придбання платником пода тку товарів (робіт, послуг).

За приписами п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 за значеного Закону не підлягаю ть включенню до складу подат кового кредиту суми сплачено го (нарахованого) податку у зв 'язку з придбанням товарів (по слуг), не підтверджені податк овими накладними чи митними деклараціями (іншими подібни ми документами згідно з підп унктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, судова колегія зауважує, що законодавцем ви значено єдину підставу виник нення права у платника подат ку на отримання податкового кредиту, пов' язану з отрима нням таким платником податку податкової накладної, оформ леної належним чином із зазн аченням усіх обов' язкових р еквізитів, визначених Законо м України «Про податок на дод ану вартість», та видану суб' єктом підприємницької діяль ності, зареєстрованим платни ком податку на додану вартіс ть.

Крім того, право платника по датку на додану вартість на о тримання податкового кредит у не пов' язано зі сплатою ос обою, що видала податкову нак ладну, своїх податкових зобо в' язань перед бюджетом, а та кож із порушенням правил вед ення бухгалтерського та пода ткового обліку.

Щодо нікчемності правочу, у кладеного між позивачем та П П «Епіфіт», колегія суддів по годжується з висновками суду першої інстанції щодо ненад ання відповідачем доказів, я кі б підтверджували, що дана у года укладена з метою супере чною інтересам держави та су спільства, а її зміст не відпо відає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов' язків чи свідчить пр о намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отри маних внаслідок виконання до говору або приховування дійс ного об' єкту оподаткування , зменшення бази оподаткуван ня, створення штучних підста в для незаконного відшкодува ння сум сплачених податків з а рахунок коштів державного бюджету, отримання незаконни х пільг з оподаткування тощо з огляду на таке.

Під господарською діяльні стю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб' єктів госпо дарювання у сфері суспільног о виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт ч и надання послуг вартісного характеру, що мають цінову ви значеність.

У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподатк ування прибутку підприємств »господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, на правлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у раз і, коли безпосередня участь т акої особи в організації так ої діяльності є регулярною, п остійною та суттєвою.

Відтак, обов' язковими озн аками господарської діяльно сті у розумінні вищенаведени х норм є: здійснення її суб' є ктами господарювання у сфері суспільного виробництва; сп рямованість на виготовлення та реалізацію продукції, вик онання робіт чи надання посл уг; результати зазначеної ді яльності (продукція, роботи ч и послуги), які мають вартісни й характер і цінове вираженн я.

У відповідності до положен ь ст. 203 Цивільного кодексу Укр аїни серед загальних вимог, д одержання яких є необхідним для чинності правочину, зокр ема, є наявність вільного вол евиявлення учасника правочи ну і відповідність його внут рішній волі.

За приписами ст. 207 Господарс ького кодексу України господ арське зобов'язання, що не від повідає вимогам закону, або в чинено з метою, яка завідомо с уперечить інтересам держави і суспільства, або укладено у часниками господарських від носин з порушенням хоча б одн им з них господарської компе тенції (спеціальної правосуб 'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відпові дного органу державної влади визнано судом недійсним пов ністю або в частині.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 215 Циві льного кодексу України підст авою недійсності правочину є недодержання в момент вчине ння правочину стороною (стор онами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п' ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо й ого недійсність встановлена законом (нікчемний правочин ). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом н е вимагається.

Отже, вирішення спорів, пов' язаних із стягненням у доход держави коштів, отриманих за нікчемним правочином, потре бує встановлення всіх фактич них обставин, що підтвердж ують реальне здійснення госп одарських операцій.

Як убачається із матеріалі в справи, позивачем з ПП «Епіф іт»(постачальник) укладено д оговір № Е/АГ-100М від 10 листопад а 2008р., предметом якого є постав ка продукції, визначеної в до говорі.

На підтвердження виконанн я даного договору, позивачем надано первинні бухгалтерсь кі документи, виписки з банку про проведення оплати за про дукцію, а також лист Т.в.о. дире ктора Департаменту державни х закупівель та постачання м атеріальних ресурсів Мініст ерства оборони України про п ридбання для потреб Збройних Сил України дизельного пали ва у позивача.

За таких обставин висновок суду щодо безпідставності д оводів податкової інспекції про порушення позивачем вим ог Закону України «Про опода ткування прибутку підприємс тв»шляхом включення до склад у валових витрат вартості пр идбаної у ПП «Епіфіт»продукц ії, узгоджується з обставина ми справи та відповідає прав ильному застосуванню норм ма теріального права.

Обговорюючи питання щодо п равомірності визначення сум и зобов' язання з акцизного збору із вироблених в Україн і товарів у сумі 204559 грн., колегі я суддів зважає на таке.

Основним нормативно-право вим актом, який регулює право відносини щодо сплати акцизн ого збору є Декрет Кабінету М іністрів України «Про акцизн ий збір» від 26.12.1992 року №18-92 з наст упними змінами та доповнення ми.

Відповідно до положень ст. 2 Декрету платниками акцизног о збору є суб'єкти підприємни цької діяльності, а також їх ф ілії, відділення (інші відокр емлені підрозділи) - виробн ики підакцизних товарів н а митній території України, у тому числі з давальницької с ировини по товарах (продукці ї), на які встановлено ставки а кцизного збору у твердих сум ах, а також замовники, за доруч енням яких виготовляється пр одукція на давальницьких умо вах по товарах, на які встанов лено ставки акцизного збору у відсотках до обороту, які сп лачують акцизний збір виробн ику.

Визначальним питання для в становлення правомірності н арахування податковим орган ом зобов' язання зі сплати а кцизного збору позивачу є ві днесення останнього до вироб ників підакцизного товару - автобензину А-95.

Визначення терміну виробн ицтва (виготовлення) містить ся в статті 1 Закону України «П ро ліцензування певних видів господарської діяльності»в ід 01.06.2000 року №1775-ІІІ, відповідно до якого це діяльність, пов'яз ана з випуском продукції, яка включає всі стадії технолог ічного процесу, а також реалі зацію продукції власного вир обництва.

Аналогічне визначення міс титься в статті 1 Закону Украї ни «Про ставки акцизного збо ру і ввізного мита на деякі то вари (продукцію)»від 11.07.1996 року. Окрім того, в даній статті заз начено, що виготовлення нафт опродуктів здійснюється під приємствами, які мають всі ст адії технологічного процесу з їх виготовлення, за перелік ом, визначеним Кабінетом Мін істрів України.

Відповідно до Наказу Мініс терства статистики України в ід 17.08.1995 року №705 «Про розробку па ливно-енергетичного балансу України за 1995 рік», який прийня тий згідно з Постановою Кабі нету Міністрів України від 2 с ерпня 1995 року N 594 «Про розробку п аливно-енергетичного баланс у»та на виконання Указу През идента України від 14 квітня 1995 року N 312 «Про заходи щодо поліп шення роботи органів державн ої статистики України»під на фтопродуктами розуміються п родукти, отримані під час пер еробки нафти, газового конде нсату або їх сумішей, за винят ком продуктів нафтохімії.

На реалізацію наданих йому повноважень статтею 1 Закону України «Про ставки акцизно го збору і ввізного мита на де які товари (продукцію)», Кабін етом Міністрів України, Пост ановою від 05.12.2007 року №1375 затверд жено перелік підприємств з у сіма стадіями технологічног о процесу з виготовлення наф топродуктів, що мають право в иробляти бензини, моторні су мішеві із вмістом етил-трет-б утилового ефіру або з добавк ами на основі біоетанолу, та д ержавних спиртових заводів, що мають право на виробництв о біоетанолу. Позивач до зазн аченого переліку не включени й.

Як убачається із матеріалі в справи, ТОВ «Анчар Груп», на підставі технологічних регл аментів ТР.35678548.001:2009 та ТР.35678548.002:2009, на виробничій базі, розташован ій за адресою ст. Ладижин, Трос тянецький р-н, Вінницької обл ., вул. Привокзальна, 15, на умова х оренди необхідного техноло гічного обладнання, проводил о виробництво автобензину та дизельного палива, шляхом пі двищення якості відповідних нафтопродуктів, а саме включ ення в нафтопродукти необхід них компонентів та присадок в кількості, яка залежить від якісних характеристик товар ного продукту, тобто підвищу вало експлуатаційні якості в икористання нафтопродуктів .

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про ві дсутність підстав стверджув ати, що позивач проводив виро бництво підакцизного товару , а тому нарахування податков ого зобов' язання зі сплати акцизного збору також є необ ґрунтованим.

З огляду на наведене, колегі я суддів погоджується із вис новком суду першої інстанції про наявність підстав для за доволення позовних вимог в п овному обсязі.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС У країни, суд апеляційної інст анції залишає скаргу без зад оволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд п ершої інстанції правильно вс тановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дод ержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212 , 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Дер жавної податкової інспекції у Шевченківському районі м. К иєва - залишити без задов олення.

Постанову Окружного адмін істративного суду міста Києв а від 27 грудня 2010 року - зали шити без змін.

Ухвала набирає законної си ли з моменту проголошення та може бути оскаржена протяго м двадцяти днів з дня складен ня в повному обсязі шляхом по дання касаційної скарги безп осередньо до Вищого адмініст ративного суду України.

Головуючий суддя Я.Б. Глущенко

суддя О.Є. Пилипенко

суддя О.М. Романчук

Повний текст ухвали скла дений 05 липня 2011 року.