Постанова

від 27.12.2010 по справі 2а-17752/10/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 грудня 2010 року 14:40 № 2а-17752/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б. при секретарі судового засідання Гальченко О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АНЧАР ГРУП" до Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Києва про скасування повідомлення - рішення № 0008642312/0; № 0008632312/0; № 0008652312/0 від 24.11.2010року за участю представників сторін:

від позивача : Кирилюк О.Ф., за пасп. НОМЕР_2 від 09.06.1998 р.

від відповідача: Мартинов К.В., за пасв. № 054759 від 03.02.2009 р.

Под'єферов М.А. за посв. № 063867 від 25.11.2009 р.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 27.12.2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Анчар Груп» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 24.11.2010р. №0008632312/0, від 24.11.2010р. №0008642312/0, від 24.11.2010р. №0008652312/0.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що зазначені рішення винесені на підставі помилкових висновків акту перевірки та взагалі планова перевірка Позивача не проводилася.

При цьому, позивач посилається на те, що правочини, укладені між позивачем та його контрагентом -ПП «Епіфіт»є правомірними, за вказаним правочином позивачем сплачено кошти та отримано належний товар, вказане підприємство, мало необхідну правосуб'єктність на момент укладення угоди. Також позивач посилається на помилковий висновок відповідача щодо порушення ст.ст. 2,3,4 Декрету КМУ «Про акцизний збір», оскільки діяльність з виготовлення нафтопродуктів включає всі стадії технологічного процесу переробки нафти, то згідно з вимогами нормативно-правових актів така діяльність вважається виробництвом нафтопродуктів, однак виробництво бензинів та інших нафтопродуктів, які є продуктами переробки нафти, можливо лише в умовах нафтопереробних заводів. У випадку придбання господарюючим суб'єктом низько октанових бензинів і додання до них присадки з метою підвищення октанового числа відсутні правові підстави вважати такі операції виробництвом нафтопродуктів в розумінні ст. 2 Декрету КМУ «Про акцизний збір»від 26.12.92 року №18-92. Крім того, Позивач зазначає, що в ДПІ у Шевченківському районі м. Києва в Акті перевірки робить висновок, що ТОВ „Анчар Груп" не правомірно здійснювало виписку податкових накладних з 17.07.2009р. у зв'язку з тим, що Актом від 17.07.2009 №991 анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Анчар Груп». Представник Позивача зазначає, що Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.12.2009 р., задоволено вимоги ТОВ «Анчар Груп»до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про визнання недійсним Акту про анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість та зобов'язання поновити в реєстрі платників податку на додану вартість. Постанова Окружного адміністративного суду міста Києва набрала законної сили у зв'язку з прийняттям 23.12.2010 р. ухвали Київського апеляційного адміністративного суду про залишення Постанови від 08.12.2009 р. без змін.

Представник Позивача позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить задовольнити позов.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на те, що проведеною перевіркою було встановлено порушення позивачем п. 5.1 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», зокрема, укладення угод, які були кваліфіковані відповідачем, як нікчемні. Також відповідач стверджує, що проведеною перевіркою було встановлено порушення позивачем пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, пп. 7.3.1, п.7.3 ст.7 Закону України від 04.03.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»та ст.ст. 208, 216, 228 ЦК України в частині недодержання правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва було проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Анчар Груп»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 11.02.2008 р. по 30.06.2010 р. та складено Акт від 08.11.2010 р. за № 4200/23-12/35678548 (надалі по тексту Акт перевірки).

По-перше.

На підставі даного Акту, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0008632312/0 від 24.11.2010 року, яким позивачу було визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 21 974 152 грн., у т.ч. 12 185 153грн. основного платежу та 9 788 999 грн. штрафних санкцій за порушення п.2.1, п.п. 2.3.1 п.2.3. ст. 2, п.п. 3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4. п.п. 7.2.4 п.7.2 п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.1., п.п. 7.4.5 п.7.4, п.п. 7.5.1 п.7.5, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР.

В Акті перевірки зазначено, що згідно документів, які було досліджено в ході перевірки, а саме: Договір поставки партії товарів №Е/АГ-100М від 10.11.2008 р. рахунків-фактур, видаткових накладних, податкових накладних та банківських виписок, ТОВ «Анчар Груп»придбано у ПП «Епіфіт»товар на загальну суму 28 729 200 грн.

Згідно АІС ОР «співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України»ПП «Епіфіт»(код ЄДРПОУ 36109345) зареєстровано виконавчим комітетом одеської міської ради за №15561020000033181 від 20.08.2008 p., взято на податковий облік в ДПІ у Приморському районі м. Одеси за №61613 від 27.08.2008 р. Засновником, директором та головним бухгалтером є ОСОБА_5 (і.п.н. НОМЕР_1). Вид діяльності - інші види оптової торгівлі.

Згідно висновку спеціаліста від 18.10.2010 року №252 Науково-дослідного криміналістичного центру при УМВС України на Південно-Західні залізниці, капітаном міліції Краснюком І.П., який має кваліфікацію судового експерта з правом проведення почеркознавчої експертизи, встановлено, що підпис на податковій накладній виконано не ОСОБА_5, а іншою особою.

Відповідач встановив в Акті перевірки, що фактично придбання товару ТОВ «Анчар Груп» не здійснювалося, а здійснювалося лише оформлення, а ПП «Епіфіт»має ознаки фіктивності; та зазначив про нікчемність угоди, укладеної між ТОВ «Анчар Груп»та ПП «Епіфіт»оскільки така угода укладалася з метою суперечною соціально-економічним інтересам держави та суспільства.

З огляду на викладене, відповідач зробив висновок про порушення ТОВ «Анчар Груп»підпунктів 7.2.4, пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме завищення податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 4 792 303,00 грн., в тому числі по періодам: листопад, грудень 2009 року.

Позивач не погоджується з висновками, викладеними в Акті перевірки та вважає, що сума задекларованого ним податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується необхідними документами; угоди про продаж укладені у повній відповідності з чинним законодавством та не є такими, що суперечать інтересам держави та суспільства, а позивач не знав та не міг знати про порушення в діяльності ПП «Епіфіт». Крім того, позивач звертає увагу про порушення відповідачем вимог законодавства про оформлення результатів перевірки.

Суд не погоджується з висновками Акта перевірки, які стали підставою для визначення ТОВ «Анчар Груп»суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість, виходячи з наступних мотивів.

В інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" Вищий адміністративний суд України зазначив: "…у чинному законодавстві України відсутнє визначення поняття "добросовісний платник податків". Так само законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Водночас, слід визнати обґрунтованим застосування на практиці цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку у галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві.

У разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Прикладом подібного підходу Верховного Суду України є, зокрема, постанова від 9 вересня 2008 року".

Так, згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача ПП «Епіфіт»зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право видавати податкові накладні на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

У разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому слід ураховувати вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Станом на момент укладення Договору та винесення податкових накладних ПП «Епіфіт»був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі, а засновником та особою, яка має право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи значився ОСОБА_5

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в Інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", "…виняток із зазначеного правила можуть становити випадки, коли порушення правил оподаткування ґрунтується на вчиненні суб'єктами господарювання нікчемних правочинів з метою, суперечною інтересам держави та суспільства (частина перша статті 207 Господарського кодексу України та стаття 228 Цивільного кодексу України)."

Так, в Акті перевірки відповідач, посилаючись норми Цивільного та Господарського кодексів України, вважаючи, що угода між ТОВ «Анчар Груп»та ПП «Епіфіт»укладалася з метою суперечною інтересам держави та суспільства, встановив нікчемність такої угоди.

Разом з тим, з аналізу матеріалів справи, суд дійшов висновку, що зміст зазначеної угоди не суперечить актам цивільного законодавства; а відповідач не надав доказів, які б підтверджували, що зміст угоди не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Оцінюючи також висновки Акта перевірки про порушення позивачем підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", суд зазначає, що зазначені норми Закону України про податок на додану вартість регулюють складання податкової накладної, встановлюють суб'єктів, які мають право на складання податкових накладних, регулює випадки ненадання постачальником на вимогу покупця податкової накладної та інші питання, стосовно саме платників податку, які складають податкові накладні, тобто постачальників товарів та послуг.

В межах спірних правовідносин позивач не складав податкових накладних, а отримував такі податкові накладні від ПП «Епіфіт», згідно яких і формував податковий кредит за відповідні періоди.

За таких підстав висновки відповідача про порушення ТОВ «Анчар Груп»підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" є помилковими.

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що в даній частині позовні вимоги Позивача підлягають задоволенню.

По-друге.

В частині щодо винесення податкового повідомлення-рішення № 0008642312/0 від 24.11.2010 року, яким визначено суму зобов'язання з акцизного збору із вироблених в Україні товарів у сумі 204 559 грн. в т.ч. 136 373 грн. основного платежу та 68 186 грн. штрафної санкції за порушення ст. 2, 3, 4 Декрету КМУ «Про акцизний збір»від 26.12.92 року №18-92.

Відповідно до ст. 2 Декрету КМУ «Про акцизний збір»від 26.12.92 року №18-92 передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, а також їх філії, відділення (інші відокремлені підрозділи) - виробники підакцизних товарів на митній території України, у тому числі з давальницької сировини по товарах (продукції), на які встановлено ставки акцизного збору у твердих сумах, а також замовники, за дорученням яких виготовляється продукція на давальницьких умовах по товарах, на які встановлено ставки акцизного збору у відсотках до обороту, які сплачують акцизний збір виробнику.

На підставі технологічних регламентів ТР.35678548.001:2009 та ТР.35678548.002:2009, ТОВ „Анчар Груп" на виробничій базі розташованій за адресою: ст. Ладижин, Тростянецький район, Вінницька обл., вул. Привокзальна 15, на умовах оренди необхідного обладнання, виробляв автомобільний бензини та дизельне паливо шляхом підвищення якості відповідних нафтопродуктів, а саме, включаючи в нафтопродуктів необхідні компоненти та присадки в кількостях, які залежать від якісних характеристик товарного продукту, тобто підвищує експлуатаційні якості використання нафтопродуктів. Відповідно до технічних регламентів проведення повного циклу переробки нафтопродуктів не передбачено.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про єдиний митний тариф»від 05.02.92р. №2097-ХП передбачено, що країною походження товарів вважається країна в якій товари було повністю вироблено або піддано достатній переробці чи обробці. Переробка або обробка товарів у даній країні вважається достатньою, якщо: задекларовані товари класифікуються в тарифній позиції іншій, ніж матеріали чи вироби, що походять з третіх країн і були використані для їх виготовлення; у вартості задекларованих товарів частка добавленої вартості становить не менше 50 відсотків. Не визнаються достатньою переробкою товарів такі технологічні операції: щодо схоронності товарів під час їх зберігання чи транспортування; підготовка товарів для продажу і транспортування (подрібнення партії, формування відправлень, сортування та переупакування); Прості складальні операції Змішування товарів (компонентів) без надання одержаній продукції характеристик, що істотно відрізняють її від вхідних складових; Комбінація двох чи більшої кількості зазначених вище операцій.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»від 01106.2000р. №1775-111 (із змінами та доповненнями) виробництво (виготовлення) - діяльність, пов'язана з випуском продукції, яка включає всі стадії технологічного процесу, а також реалізацію продукції власного виробництва.

Виробництвом нафтопродуктів може вважатися діяльність з виготовлення нафтопродуктів, яка включає всі стадії технологічного процесу перероблення нафти, і за таких умов підприємство може класифікуватися як виробник нафтопродуктів. Нафтопереробні підприємства визначено як підприємства з виробництва нафтопродуктів із нафти та інших початкових матеріалів відповідно до наказу Мінстату України від 17.08.95р. №213 «про розробку паливно-енергетичного балансу України за 1995р.»

Згідно постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України «Про

затвердження умов та правил здійснення підприємницької діяльності з транспортування

нафтопродуктів магістральними трубопроводами від 30.09.05р. №858 передбачено, що

нафтопродукти визначено як продукти, які одержують після перероблення нафти на

нафтопереробних заводах. Виготовлення нафтопродуктів здійснюється підприємствами, які мають усі стадії технологічного процесу з їх виготовлення, за переліком, визначеним КМУ(ст. 1 Закону України «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари»від 11.07.96р. №313/96-ВР.)

Суд погоджується з думкою Позивача, що якщо діяльність і виготовлення нафтопродуктів включає всі стадії технологічного процесу переробки нафти то згідно з вимогами нормативно-правових актів така діяльність вважається виробництвом нафтопродуктів, однак виробництво бензинів та інших нафтопродуктів, які є продуктами переробки нафти, можливо лише в умовах нафтопереробних заводів. У випадку придбання господарюючим суб'єктом низько октанових бензинів і додання до них присадки з метою підвищення октанового числа відсутні правові підстави вважати такі операції виробництвом нафтопродуктів в розумінні ст. 2 Декрету КМУ «Про акцизний збір»від 26.12.92 року №18-92.

По-третє.

В частині щодо винесення податкового повідомлення-рішення №0008652312/0 від 24.11.2010 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 11 980 756грн., у т.ч. 5 990 378 грн. основного платежу та 5 990 378 грн. штрафної санкції за порушення п.5.1., п.п.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997р. №283/97-ВР, Суд зазначає наступне.

Прийняття даного повідомлення - рішення мотивовано висновками акту перевірки про порушення позивачем 5.1, пп..5.3.9, п.5.3 та ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутків підприємств»зі змінами та доповненнями, а саме - завищення валових витрат та заниження податку на прибуток в періоді, що перевірявся.

Зокрема, в ході перевірки було встановлено, що ТОВ «Анчар Груп» віднесено до складу валових витрат суми, що не підтверджені відповідними документами, що призвело до їх завищення у ІV кварталі 2008 р. в сумі 23 961 513,00 грн.

З зазначеними висновками акту перевірки суд не погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 зазначеного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Отже, вищезазначеними нормами прямо передбачено включення до складу валових витрат будь -яких витрат за виключенням встановлених у самому Законі обмежень.

Пунктом 1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Суд доходить висновків, що з урахуванням вищезазначених правових норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарську діяльність особи слід вважати сукупністю господарських операцій цієї особи.

Також суд вважає, що пунктом 1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено наступні критерії господарської діяльності -направлення діяльності на отримання доходу та постійна (регулярна) участь особи в цій діяльності.

Натомість, зазначеною правовою нормою не встановлено вимог щодо отримання доходу від кожної конкретної господарської операції, такі вимоги встановлено відносно сукупності операцій -господарської діяльності.

Зокрема, в ході перевірки було встановлено, що між ПП «Епіфіт»(Постачальник) в особі директора ОСОБА_5, що діє на підставі Статуту з одного боку, та ТОВ «Анчар Груп»(Покупець) в особі директора Березкіна А.П., що діє на підставі Статуту з другого боку, (сторони, а кожна окремо - Сторона) було укладено Договір поставки партії товарів № Е/АГ-100М від 10.11.2008 року.

Крім того в Акті перевірки міститься посилання, що згідно АІС ОР «співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України»ПП «Епіфіт»(код ЄДРПОУ 36109345) зареєстровано виконавчим комітетом Одеської міської ради за №15561020000033181 від 20.08.2008 p., взято на податковий облік в ДПІ у Приморському районі м. Одеси за №61613 від 27.08.2008 р. Засновником, директором та головним бухгалтером є ОСОБА_5 (і.п.н. НОМЕР_1). Вид діяльності - інші види оптової торгівлі.

Згідно пояснень від 13.10.2010 p., відібраних оперуповноваженим ВПМ ДПІ у Київському районі м. Одеси лейтенантом податкової міліції Корець А.А., ОСОБА_5 пояснив, що ніякого відношення до діяльності ПП «Епіфіт»не має.

На підставі викладеного, актом перевірки сформульовано висновок, що договір поставки № АГ-118 від 03.11.2008 р. укладеного між ТОВ «Анчар Груп»та ПП «Епіфіт», договір поставки партії товарів № Е/АГ-100М від 10.11.2008 р. укладеного між ТОВ «Анчар Груп», довіреності на отримання товару № 24 від 03.11.2008 р. та № 54 від 09.12.2008 p. та податкові накладні, виписані ПП «Епіфіт», видаткова накладна по договору поставки партії товарів № АГ/Е-118 від 03.11.2008 р. № РН-0000086 від 30.11.2008 p.; видаткові накладні по договору поставки партії товарів № Е/АГ-100М від 10.11.2008 р. № РН-0000145 від 10.12.2008 p., № РН-0000144 від 09.12.2008 p., № РН-0000143 від 09.12.2008 p., РН-0000142 від 09.12.2008 p., РН-0000141 від 03.12.2008 p., РН-0000140 від 01.12.2008 p., № РН-0000152 від 20.12.2008 p., РН-0000151 від 19.12.2008 p., РН-0000146 від 10.12.2008 p., № РН-0000153 від 22.12.2008 p.; акт прийому-передачі по договору поставки партії товарів № АГ/Е-118 від 03.11.2008 р. № 86; акти прийому-передачі по договору поставки партії товарів № Е/АГ-100М від 10.11.2008 р. № 145, № 144, № 143, № 142, № 141, № 140, № 152, № 151, № 150, № 149, 148, № 147, № 146, № 153, видані та підписані від імені ПП «Епіфіт»не мають юридичної сили і доказовості, не є первинним документом бухгалтерського обліку відповідно до вимог встановлених ст.2, ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. № 996-XIV (із змінами та доповненнями), складені в порушення п.п.1.2 п.1 , п.п.2.1, п.2 , п.п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704.

Судом встановлено, що між позивачем та вказаними підприємствами було укладено угоди шляхом замовлення продукції, прийняття за актами прийому-передачі, накладними та оплати замовленого.

Вищезазначені угоди кваліфіковані позивачем як нікчемні правочини, на підставі чого відповідач дійшов висновку про відсутність підстав для віднесення сплачених за ними позивачем сум, до складу валових витрат.

Суд не погоджується з позицією відповідача щодо нікчемності вищезазначених договорів поставки з огляду на наступне.

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі ЦК), правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті, є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦК, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю.

Акт перевірки не містить жодних посилань, з яких підстав відповідач вважає угоди, здійснені позивачем нікчемними правочинами, в чому саме, на думку відповідача, дані угоди порушують публічний порядок.

Зокрема, в акті перевірки відсутні посилання на ухиляння контрагентами позивача від уплати податків та зборів, визначення їм податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам підприємств, порушенням кримінальних справ за фактом ухиляння від сплати податків та зборів, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

Судом встановлено, що за вищезазначеними договорами позивачем було придбано продукцію, яку згодом було використано у господарській діяльності, зокрема, реалізовано контрагентам в межах здійснення основної господарської діяльності -торгівлі.

Дана продукція (паливо дизельне), придбана позивачем, не є обмеженою в цивільному обороті, отриманою внаслідок вчинення злочину, сама по собі операція з купівлі продажу також не може бути визначена судом, як порушення встановленого порядку.

Матеріали справи містять докази отримання та продажу позивачем продукції, товарність даної угоди відповідачем не заперечувалася.

З огляду на Ухвалу Господарського суду Одеської області від 03.04.2009 р. про ліквідацію банкрута та припинення провадження у справі, судом вбачається, що приватне підприємство «Епіфіт»знаходиться в стадії банкрутства, тобто на час укладення та виконання угод купівлі -продажу вказане підприємство мало статус юридичної особи.

ДПІ у Шевченківському районі м. Києва в Акті перевірки робить висновок, що ТОВ «Анчар Груп»не правомірно здійснювало виписку податкових накладних з 17.07.2009 р. у зв'язку з тим, що Актом від 17.07.2009 №991 анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Анчар Груп».

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.12.2009р. задоволено позовні вимоги ТОВ «Анчар Груп»до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування Акту ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість та зобов'язання поновити в реєстрі платників податку на додану вартість.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.12.2010 р. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.12.2009р. залишено без змін.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин справи та вимог законодавства.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про задоволення позовних вимог. Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Скасувати податкове повідомлень-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 24.11.2010р. №0008632312/0.

3. Скасувати податкове повідомлень-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 24.11.2010р. №0008642312/0.

4. Скасувати податкове повідомлень-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 24.11.2010р. №0008652312/0.

5. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Анчар Груп» судові витрати в сумі 3,40 грн.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.Б. Федорчук