Постанова

від 10.04.2008 по справі 44/292пн

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний

господарський суд

Постанова

Іменем України

08.04.2008

р.                                                                         

справа №44/292пн

Донецький

апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

суддів

за

участю представників сторін:

від

позивача:

ОСОБА_2(довіреність

№ 2506 від 04.04.08р.),

від

відповідача:

Семчук

М.О. (довіреність № 000/101 від 22.08.07р.), 

розглянувши

у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства

з обмеженою відповідальністю «Изыскатель-1», м. Донецьк

на

рішення господарського суду

 Донецької області

від

27.09.2007

року

по

справі

№44/292пн

за

позовом

Суб'єкта

підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, м.Донецьк

до

Товариства

з обмеженою відповідальністю «Изыскатель-1», м. Донецьк

про

визнання

недійсним договору № 1616 від 05.07.07р., стягнення сплаченого позивачем

авансу у розмірі             4 071

грн., стягнення збитків у подвійному розмірі в сумі 8 142 грн., відшкодування

моральної шкоди у розмірі   10 000

грн. 

ВСТАНОВИВ:

У

2007 році  позивач, Суб'єкт

підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1, м.Донецьк, звернувся до

господарського  суду   Донецької області з позовною заявою до

відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Изыскатель-1», м.

Донецьк, про визнання недійсним Договору на виконання проектно-вишукувальних

робіт № 1616 від 05.07.07р., застосування реституції у вигляді стягнення

сплаченого позивачем авансу у розмірі 4 071 грн., стягнення збитків у подвійному

розмірі в сумі 8 142 грн., відшкодування моральної шкоди у розмірі 10 000 грн.

Рішенням

господарського суду Донецької області від 27.09.07р. позовні вимоги Суб'єкта

підприємницької діяльності -фізичної особі ОСОБА_1, м.Донецьк були задоволені

частково. Судом визнано недійсним Договір на виконання проектно-вишукувальних

робіт № 1616 від 05.07.07р., стягнуто збитки в розмірі 8 142 грн. В іншій

частині позовних вимог було відмовлено. Судові витрати були задоволені

пропорційно задоволеним вимогам, а витрати за послуги адвоката  стягнуті в розмірі 1 000 грн., в іншій

частині відмовлено в зв'язку з їх неспіврозмірністю позовним вимогам.

Відповідач,

Товариство з обмеженою відповідальністю «Изыскатель-1», м.Донецьк, з прийнятим

рішенням не згоден частково, вважає його частково незаконним та

необґрунтованим, прийнятим із неправильним застосуванням норм матеріального та

процесуального права України. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, в якій

просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду

Донецької області від 27.09.2007р. скасувати частково та прийняти нове рішення,

яким у задоволенні позовних вимог позивача відмовити в повному обсязі.

На

адресу Донецького апеляційного господарського суду від відповідача надійшли

доповнення до апеляційної скарги, якими відповідач просив відповідно до вимог

ст.122 Господарського процесуального кодексу України допустити поворот

виконання рішення.

Представник

позивача, Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1,

м.Донецьк, в судовому засіданні усно висловив заперечення на апеляційну скаргу,

якими він просив залишити рішення суду першої інстанції від 27.09.07р. без

змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В

судовому засіданні, яке відкладалося, представник відповідача підтримав вимоги

своєї апеляційної скарги.

Судова

колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне

розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи

достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи  №44/292пн, та наданих  представниками сторін пояснень.

Колегія

суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до статей

28-29 Закону України «Про судоустрій»та статті 101 Господарського

процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин,

переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо

застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального

права, що мають значення для справи.

Відповідно

до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі розгляду

справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно

розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував

неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від

нього. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не

були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Апеляційний

господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє

законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному

обсязі.

Відповідно

до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року №5

«Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги

процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив

справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають

застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності -на підставі закону,

що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту

законодавства України.

Обґрунтованим

визнається рішення, в якому повно відображено обставини, що мають значення для

даної справи,  висновки суду про

встановлені обставини справи і правові наслідки є вичерпними, відповідають

дійсності і підтверджуються двосторонніми доказами, дослідженими в судовому

засіданні.

Відповідно

до пунктів 2,3,4 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства

є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення

доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх

доказів і у  доведенні перед судом їх

переконливості.

Згідно

із статті 4-2 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у

господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового

процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється

на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі,

обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Заслухавши

пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги,

перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення,

дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального

та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає

частковому задоволенню, а рішення суду частково не відповідає вищезазначеним

вимогам, виходячи з наступного.

Як

вбачається із матеріалів справи, 05.07.07р. між позивачем, Суб'єктом

підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_1, м.Донецьк (Замовник), та

відповідачем, Товариством з обмеженою відповідальністю «Изыскатель-1», м.

Донецьк (Виконавець), був укладений Договір № 1616 на виконання

проектно-вишукувальних робіт.

Відповідно

до вимог пункту 1.1 Договору Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе

зобов'язання по виконанню гірничо-геологічного обґрунтування на об'єкті

«Реконструкція нежитлового приміщення під офіс за адресою: місто Донецьк,

вулиця Університетська 57А». Результатом виконаних робіт є технічна

документація.

Пунктом

1.3 Договору Виконавець гарантує, що на момент його підписання та на протязі

строку дії, він має в наявності всі необхідні ліцензії та дозволи, що необхідні

для належного виконання договірних зобов'язань.

Пунктами

2.1, 2.2 Договору Замовник повинен оплатити вартість робіт, які Виконавець

повинен виконати за даним Договором в розмірі 8 142 грн. 00 коп. Вартість робіт

встановлена згідно державним розцінкам, в обсягах та розцінках, згідно доданим

кошторисам, на підставі діючого «Збірника цін на вишукувальні роботи для

капітального будівництва».

Перед

початком робіт Замовником сплачується аванс в розмірі 50% від суми Договору.

Остаточна сума сплачується по пред'явленню ф-2 по мірі виконання робіт. У

випадку затримання платежу тривалість 

виконання робіт збільшується на відповідне число днів (пункт 2.3

Договору).

Розділом

3 Договору сторонами встановлений порядок приймання та передачі робіт. При

закінченні робіт Виконавець пред'являє Замовнику два екземпляра звіту та акту

приймання-передачі  робіт. Замовник зобов'язаний

підписати акт приймання-передачі та направити один екземпляр Виконавцю.

Відповідно

до вимог пунктів 4.1, 4.5 Договору кожна сторона зобов'язується виконати

зобов'язання, покладені на неї договором, сприяти іншій стороні у виконанні її

зобов'язань і має право вимагати від іншої сторони виконання відповідним чином

її зобов'язань. Сторона, що порушила зобов'язання, прийняті відповідно до

Договору, зобов'язана усунути ці порушення.

Позивач

до початку робіт на виконання вимог пункту 2.3 Договору перерахував

відповідачеві 4 071 грн., що в добровільному порядку визнано сторонами та не

оспорено відповідачем.

Відповідачем

був наданий, а позивачем затверджений кошторис на виконання

проектно-вишукувальних робіт, відповідно до якого вартість робіт зі складання

гірничо-геологічного обґрунтування склала 8 142 грн.

Оскільки,

позивач не має спеціальних технічних знань в галузі архітектури та будівництва,

то вважає, що при розрахунку вартості гірничо-геологічного обґрунтування

відповідач навмисно ввів його в оману стосовно ціни робіт, зазначеній в

кошторисі, який позивач підписав.

За

цих підстав, позивач звернувся до господарського суду Донецької області за

захистом своїх порушених прав та просив визнати недійсним правочин із

застосуванням наслідків, передбачених законом.

Дослідивши

фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову

кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі

розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів

справи, вислухавши пояснення представників 

сторін, судова колегія дійшла висновку, що:

Оскільки

між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід

застосовувати положення Господарського кодексу України, як акту законодавства, що

регулює правовідносини у господарській сфері і положення Цивільного кодексу

України у випадках, коли правовідносини не врегульовані Господарським кодексом

України.

Згідно

з пунктом 4 статті 129 Конституції України, статей 33, 34 Господарського

процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на

які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає

тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які

відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами

доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею

16  Цивільного кодексу України  передбачено, що одним  із способів 

захисту  цивільних  прав та інтересів  є 

визнання  недійсним  правочину. У зв'язку з чим, право на захист

розглядається як суб'єктивне 

цивільне  право, яке  виникає у особи в  разі порушення  належних їй 

цивільних  прав  та 

інтересів, невизнання цього 

права  або  оспорювання  

цивільного  права.

          Частиною 1  статті 

215  Цивільного  кодексу 

України  зазначено,  що 

підставою  недійсності  правочину 

є  недодержання  в 

момент   вчинення  правочину 

стороною  (сторонами)  вимог, 

які  встановлені  ч. 1-3, 5, 6 

статті  203  Цивільного 

кодексу  України.

Позивач,

в обґрунтування своїх позовних вимог, посилається на Договір №1616 на виконання

проектно-вишукувальних робіт від 05.07.07р., кошторис на виконання

проектно-вишукувальних робіт.

Як

правомірно встановлено судом першої інстанції, що Договір № 1616 на виконання

проектно-вишукувальних робіт за своїм змістом та правовою природою є договором

підряду на проведення проектних (дослідницьких, вишукувальних) робіт та

регулюється нормами статей 837-891 глави 61 Цивільного кодексу України та

нормою статті 324 Господарського кодексу України.

Відповідно

до вимог вищезазначених статей та умов Договору № 1616, відповідач зобов'язався

здійснити на свій ризик протягом місяця з моменту отримання авансу роботи по

виконанню гірничо-геологічного обґрунтування на об'єкті «Реконструкція нежитлового

приміщення під офіс за адресою: місто Донецьк, вулиця Університетська 57А», а

Замовник зобов'язався прийняти та поетапно оплатити виконані роботи на умовах

авансового платежу 50% до моменту початку робіт, з остаточним розрахунком після

підписання Ф-2 (акту приймання-передачі робіт).

Згідно

пунктів 2.1, 2.2 Договору Замовник повинен оплатити вартість робіт, які

Виконавець повинен виконати за даним Договором, в розмірі 8 142 грн. 00 коп.

Вартість робіт сторонами встановлена згідно державним розцінкам, в обсягах та

розцінках, згідно доданому кошторису, нібито на підставі діючого Збірника цін

на вишукувальні роботи для капітального будівництва та Правил визначення

вартості проектно-вишукувальних робіт для будівництва, що здійснюється на

території України ДБН Д.1.1-7-2000, затверджених наказом Держбуду України від

14.12.00 року № 285, тоді як насправді були застосовані розцінки  підпункту М пункту 3 глави 1 розділу 5

«Вугільна промисловість»Збірника цін на проектні роботи для будівництва,

затвердженого наказом Міністерства вугільної промисловості СРСР від 25.03.87

року № 52.

Як

вбачається із матеріалів справи, сторонами без заперечень та зауважень

05.07.07р. був укладений Договір № 1616 на виконання проектно-вишукувальних

робіт. Також в  матеріалах справи

відсутні будь-які додаткові угоди або зміни до Договору №1616 в частині

зазначення інших державних тарифів та розцінок, визначених іншими підзаконними

нормативними актами.

Крім

того, предметом спірного Договору є підготовка гірничо-геологічного обґрунтування

для реконструкції нежитлового приміщення під офіс і з тексту Договору не

вбачається, що метою позивача було отримати саме таке гірничо-геологічне

обґрунтування, яке потребує застосування підпункту М пункту 3 глави 1 розділу 5

«Вугільна промисловість»Збірника цін на проектні роботи для будівництва,

затвердженого наказом Міністерства вугільної промисловості СРСР від 25.03.87

року № 52, що правомірно встановлено судом першої інстанції.

Колегія

суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що посилання відповідача

у кошторисі при складенні гірничо-геологічного обґрунтування на підпункт М

пункту 3 глави 1 розділу 5 «Вугільна промисловість»є безпідставним, оскільки не

має відношення до предмету та мети Договору.

З

огляду на зазначене, господарським судом Донецької області правомірно визнано

Договір № 1616 на виконання проектно-вишукувальних робіт від 05.07.07р.

недійсним.

Але

висновок суду першої інстанції про те, що цей Договір було укладено позивачем

під впливом обману з боку відповідача на підставі норм статті 230 Цивільного

кодексу України є помилковим, з огляду на наступне:

Обов'язковою

умовою застосування судом норм ст.230 Цивільного кодексу України для визнання

правочину недійсним, є наявність у діях відповідача умислу, направленого на

конкретні дії по навмисному введенню позивача в оману щодо обставин, які мають

істотне значення.

В

даному випадку позивачем не доведено суду і не підтверджено матеріалами справи

наявність такого умислу в діях відповідача. Тому мотивування судом першої

інстанції свого рішення в частині визнання Договору недійсним, як вчиненого під

впливом обману, є помилковим і підлягає зміні із зазначенням апеляційною

інстанцією інших мотивів задоволення позову в цій частині, оскільки в

резолютивній частині позову позивач просив суд тільки визнати Договір

недійсним,  в пункті 1 статті 230

Цивільного кодексу України є посилання на статтю 229 Цивільного кодексу

України, ці норми є взаємопов'язаними одна з одною і неправильне застосування

судом першої інстанції норми матеріального права не призвело в цій частині до

прийняття неправильного рішення.

Суд

апеляційної інстанції вважає, що дійсно існують підстави для захисту

порушеного  права позивача, тому судом

правомірно задоволені його позовні вимоги в частині визнання договору недійсним,

але з інших підстав, визначених частиною 1 статті 229 Цивільного кодексу

України. 

          Так, зі змісту статті 229 Цивільного

кодексу України вбачається, якщо  

особа,   яка   вчинила 

правочин,  помилилася  щодо обставин,  які мають істотне значення,  такий правочин  може 

бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи

правочину,  прав та обов'язків

сторін,  таких властивостей і якостей

речі,  які значно знижують її  цінність 

або  можливість  використання 

за  цільовим призначенням. 

          Помилка -це спотворене уявлення

особи  про обставини, що дійсно мають

місце. Тобто, під помилкою треба розуміти таке неправильне сприйняття стороною

суб'єкта, предмета або інших істотних умов правочину, яке вплинуло на її волевиявлення

і за відсутності якої за обставинами справи можна вважати, що правочин не був

би укладеним.

          Слід також урахувати, що на відміну

від обману, помилка не є результатом навмисних дій іншого учасника правочину,

хоча, як і обман, зумовлює спотворене формування волі учасника правочину.

          З урахуванням вищевикладеного,

колегія суддів вважає, що в даному випадку мала місце помилка сторін при

укладенні спірного Договору, яка є істотною, оскільки стосується ціни Договору,

а не омана, тому що позивачем не доведено наявності в діях відповідача умислу

та спрямованості такого умислу на введення позивача в оману щодо ціни Договору.

Суд

апеляційної інстанції, з урахуванням вищевикладених мотивів, вважає рішення

господарського суду Донецької області правомірним в частині визнання недійсним

Договору № 1616 на виконання проектно-вишукувальних робіт від 05.07.07р.

Але

помилкове застосування судом першої інстанції норм статті 230 Цивільного

кодексу України призвело до прийняття частково невірного рішення в частині

стягнення збитків в розмірі 8 142 грн. та в частині відмови у застосуванні

реституції шляхом повернення позивачеві сплаченого авансу в розмірі 4 071 грн.

00 коп., яке підлягає скасуванню в цих частинах.

Відповідно

до вимог частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України, у разі  недійсності 

правочину  кожна  із 

сторін зобов'язана повернути другій 

стороні  у  натурі 

все,  що  вона 

одержала  на виконання   цього  

правочину,   а   в 

разі  неможливості  такого повернення,  зокрема тоді, 

коли одержане полягає  у  користуванні майном, виконаній роботі,

наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які

існують на момент відшкодування.

Основним

наслідком визнання недійсним правочину, укладеного внаслідок помилки, є

двостороння реституція, яка полягає в тому, що кожна сторона недійсного

правочину має повернути іншій стороні все, що вона одержала на виконання такого

правочину.

Посилання

суду першої інстанції на неможливість проведення в даному випадку реституції, оскільки

вона нібито не передбачена нормами ст. 230 Цивільного кодексу України, є

помилковим, тому що як вимогами ст.229 Цивільного кодексу України, так і

вимогами ст.230 Цивільного кодексу України така можливість існує. Оскільки

роботи не прийняті позивачем від відповідача, 

сторони повертаються в первісний стан, тому позовні вимоги позивача про

повернення суми сплаченого авансу в розмірі 4 071 грн. підлягають задоволенню.

Вимоги позивача про стягнення збитків в подвійному розмірі 8 142 грн.

задоволенню не підлягають, оскільки з огляду на вищезазначене, застосування

судом першої інстанції норм статті 230 Цивільного кодексу України є помилковим,

оскаржене рішення підлягає скасуванню в цих частинах, а апеляційна скарга

підлягає задоволенню в цій частині.

Стосовно

витрат на послуги адвоката, то господарським судом Донецької області

обґрунтовано зменшено її розмір до 1 000 грн., оскільки згідно статті 48

Господарського процесуального кодексу України та Закону України «Про

адвокатуру», заявлений гонорар адвоката за надання правової допомоги не

обґрунтований позивачем за розміром і цей розмір не є співрозмірним із

заявленими позовними вимогами.

Донецький

апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції

щодо недоведеності позивачем його позовних вимог в частині відшкодування

моральної шкоди у розмірі 10 000 грн., оскільки ним не надано належних доказів

виникнення фізичного болю, душевних страждань або приниження ділової репутації

фізичної особи-підприємця (виписки з історії хвороби, дані медичного

обстеження, докази втрати ділової репутації тощо).

Інші

доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не

підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого

судом рішення.

З

урахуванням вищевикладеного, апеляційна скарга відповідача з урахуванням

доповнення підлягає частковому задоволенню, рішення господарського суду

Донецької області від 27.09.2007 року у справі № 44/292пн -частковому

скасуванню.

Відповідно

до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті

державного мита покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись

ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105, 116, 117, 122  Господарського процесуального кодексу

України, Донецький апеляційний господарський суд, -

            П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну

скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю               «Изыскатель-1», м. Донецьк на

рішення господарського суду Донецької області від 27.09.2007 року у справі №

44/292пн задовольнити частково.

Рішення

господарського суду Донецької області від 27.09.2007 року у справі № 44/292пн

скасувати частково в частині відмови у стягненні з Товариства з обмеженою

відповідальністю «Изыскатель-1», м. Донецьк сплаченого Суб'єктом

підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_1 авансу в сумі 4 071 грн. та

в частині стягнення збитків у подвійному розмірі в сумі 8 142 грн. 

Позовні

вимоги Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, м.Донецьк

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Изыскатель-1», м. Донецьк

задовольнити частково в частині визнання недійсним  Договору № 1616 на виконання

проектно-вишукувальних робіт від 05.07.07р., застосування реституції у вигляді

повернення сплаченого позивачем авансу у розмірі 4 071 грн.

Відмовити

у задоволенні позовних вимог Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної

особи ОСОБА_1, м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю

«Изыскатель-1», м. Донецьк про стягнення збитків у подвійному розмірі в сумі 8

142 грн.

Стягнути

з Товариства з обмеженою відповідальністю «Изыскатель-1», 83015, м.Донецьк,

вул. Челюскінців, 167 «А», ЗКПО 13481649 на користь Суб'єкта підприємницької

діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ІНН НОМЕР_1 аванс в розмірі 4 071

грн. 00 коп., державне мито за подачу позовної заяви в розмірі 52 грн. 33 коп.,

витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 19

грн. 17 коп., витрати за послуги адвоката 

в розмірі 1 000 грн.

В

іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 27.09.2007р. у

справі № 44/292пд залишити без змін.

Зобов'язати

господарський суд Донецької області видати поворотний наказ при наявності умов,

передбачених ст. 122 Господарського процесуального кодексу України.

          Зобов'язати господарський суд

Донецької області видати наказ.

Постанова

набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в

п'ятиденний строк  та може бути оскаржена

до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський

суд у місячний строк.

Головуючий         

Судді:         

Надр.5

прим:

1 -у

справу;

2

-позивачу;

3

-відповідачу;

4

-ДАГС;

5 -ГС

Дон. обл.;

Ширіна Ю.М.