Постанова

від 09.07.2008 по справі 44/292пн

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ 

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

№  

Вищий господарський

суд України у складі колегії суддів:

Божок

В.С. -головуючого,

Костенко

Т.Ф., Коробенко Г.П.

розглянувши

матеріали  касаційної скарги

 Суб'єкта підприємницької діяльності

-фізичної особи ОСОБА_1, м. Донецьк

на

постанову

Донецького

апеляційного господарського суду  від

08.04.2008 р.

у

справі

господарського

суду Донецької області

за

позовом

Суб'єкта

підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, м. Донецьк

дотовариства з обмеженою

відповідальністю "Изыскатель-1", м. Донецьк

провизнання недійсним договору №1616

від 05.07.07р., стягнення сплаченого позивачем авансу у розмірі 4 071 грн.,

стягнення збитків у подвійному розмірі в сумі 8 142 грн., відшкодування

моральної шкоди у розмірі 10 000 грн.

за

участю представників сторін:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: Луценко В.А. за дов. від 08.07.2008р.

№000/68

ВСТАНОВИВ:

     Суб'єкт

підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1  звернувся до господарського суду Донецької

області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Изыскатель-1"

м. Донецьк про визнання недійсним Договору на виконання проектно-вишукувальних

робіт №1616 від 05.07.07р., застосування реституції у вигляді стягнення

сплаченого позивачем авансу у розмірі 4 071 грн., стягнення збитків у

подвійному розмірі в сумі 8 142 грн., відшкодування моральної шкоди у розмірі

10 000 грн.

  Рішенням господарського суду Донецької

області від 27.09.07р. у справі №44/292пн позовні вимоги СПД ОСОБА_1 задоволені

частково. Судом визнано недійсним Договір на виконання проектно-вишукувальних

робіт №1616 від 05.07.07р., стягнуто збитки в розмірі 8 142 грн. В іншій

частині позовних вимог було відмовлено. Судові витрати були задоволені

пропорційно задоволеним вимогам, а витрати за послуги адвоката стягнуті в

розмірі 1 000 грн., в іншій частині відмовлено в зв'язку з їх неспіврозмірністю

позовним вимогам.

  Постановою Донецького апеляційного

господарського суду від 08.04.2008р. рішення господарського суду Донецької

області від 27.09.2007р. з даної справи скасовано частково в частині відмови у

стягненні з ТОВ "Изыскатель-1" сплаченого СПД  ОСОБА_1 авансу в сумі 4 071 грн. та в частині

стягнення збитків у подвійному розмірі в сумі 8 142 грн. Позовні вимоги СПД

ОСОБА_1 задоволено частково в частині визнання недійсним Договору № 1616 на

виконання проектно-вишукувальних робіт від 05.07.07р., застосування реституції

у вигляді повернення сплаченого позивачем авансу у розмірі 4 071 грн.

Відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення збитків у подвійному

розмірі в сумі 8 142 грн. Стягнуто з відповідача на користь позивача аванс в розмірі

4 071 грн. 00 коп. та судові витрати. В іншій частині рішення господарського

суду першої інстанції з даної справи залишено без змін.

               Не погоджуючись із вказаною

постановою у даній справі, СПД ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою до Вищого

господарського суду України, в якій просить вказаний судовий акт суду

апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення господарського суду

Донецької області від 27.09.2007р. з даної справи, посилаючись на порушення

судом апеляційної інстанції норм матеріального права.

            У відзиві ТОВ

"Изыскатель-1" на касаційну скаргу, останній просить  скасувати постанову та рішення суду 1-ї та

2-їінстанції із винесенням  нового

рішення про відмову СПД ОСОБА_1 в позові.

               Позивач з даної справи не

реалізував своє процесуальне право на участь у судовому засіданні суду

касаційної інстанції.

                  Колегія суддів, приймаючи до уваги межі

перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних

обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при

винесенні оспорюваного судового  акту,

знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити, враховуючи

наступне.

             Як встановлено господарським судом

першої та апеляційної інстанції, 05.07.07р. між СПД ОСОБА_1 (Замовник) та ТОВ

"Изыскатель-1" (Виконавець), був укладений Договір №1616 на виконання

проектно-вишукувальних робіт.

      Відповідно до вимог пункту 1.1 Договору

Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання по виконанню

гірничо-геологічного обґрунтування на об'єкті "Реконструкція нежитлового

приміщення під офіс за адресою: місто Донецьк, вулиця Університетська

57А". Результатом виконаних робіт є технічна документація.

        Пунктами 2.1, 2.2 Договору Замовник

повинен оплатити вартість робіт, які Виконавець повинен виконати за даним

Договором в розмірі 8 142 грн. 00 коп. Вартість робіт встановлена згідно

державним розцінкам, в обсягах та розцінках, згідно доданим кошторисам, на

підставі діючого "Збірника цін на вишукувальні роботи для капітального

будівництва".

                Перед початком робіт Замовником

сплачується аванс в розмірі 50% від суми Договору. Остаточна сума сплачується

по пред'явленню ф-2 по мірі виконання робіт. У випадку затримання платежу

тривалість виконання робіт збільшується на відповідне число днів (пункт 2.3

Договору).

          Відповідно до вимог пунктів 4.1, 4.5

Договору кожна сторона зобов'язується виконати зобов'язання, покладені на неї

договором, сприяти іншій стороні у виконанні її зобов'язань і має право

вимагати від іншої сторони виконання відповідним чином її зобов'язань. Сторона,

що порушила зобов'язання, прийняті відповідно до Договору, зобов'язана усунути

ці порушення.

               Позивач до початку робіт на

виконання вимог пункту 2.3 Договору перерахував відповідачеві 4 071 грн., що в

добровільному порядку визнано сторонами та неоспорено відповідачем.

Відповідачем був наданий, а позивачем затверджений кошторис на виконання

проектно-вишукувальних робіт, відповідно до якого вартість робіт зі складання

гірничо-геологічного обґрунтування склала 8 142 грн.

                Спір між сторонами у справі

виник в зв'язку з тим, що позивач 

вважає, що при розрахунку вартості гірничо-геологічного обґрунтування

відповідач навмисно ввів його в оману стосовно ціни робіт, зазначеній в

кошторисі, який позивач підписав.

              Згідно ч.1 ст. 215 Цивільного

кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент

вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5, 6 ст.

203 Цивільного кодексу України.

      Як правомірно встановлено господарським

судом першої інстанції та апеляційної інстанції, Договір № 1616 на виконання

проектно-вишукувальних робіт за своїм змістом та правовою природою є договором

підряду на проведення проектних (дослідницьких, вишукувальних) робіт.

       Вартість робіт за спірним договором

сторонами, як зазначено вище встановлена згідно державним розцінкам, в обсягах

та розцінках, згідно доданому кошторису, нібито на підставі діючого Збірника

цін на вишукувальні роботи для капітального будівництва та Правил визначення

вартості проектно-вишукувальних робіт для будівництва, що здійснюється на

території України ДБН Д. 1.1-7-2000, затверджених наказом Держбуду України від

14.12.00 року № 285, тоді як насправді, як встановлено господарським судом

апеляційної інстанції, були застосовані розцінки підпункту М пункту З глави 1

розділу 5 "Вугільна промисловість" Збірника цін на проектні роботи

для будівництва, затвердженого наказом Міністерства вугільної промисловості

СРСР від 25.03.87 року № 52.

                Разом з тим, попередніми судами

встановлено, що предметом спірного Договору є підготовка гірничо-геологічного

обґрунтування для реконструкції нежитлового приміщення під офіс і з тексту

Договору не вбачається, що метою позивача було отримати саме таке

гірничо-геологічне обґрунтування, яке потребує застосування підпункту М пункту

3 глави 1 розділу 5 "Вугільна промисловість" Збірника цін на проектні

роботи для будівництва, затвердженого наказом Міністерства вугільної

промисловості СРСР від 25,03.87 року № 52, тому посилання відповідача у

кошторисі при складенні гірничо-геологічного обґрунтування на підпункт М пункту

3 глави 1 розділу 5 "Вугільна промисловість" є безпідставним,

оскільки не має відношення до предмету та мети Договору.

               Свої позовні вимоги позивач

обґрунтовує ст. 230 ЦК України, згідно якої, якщо одна із сторін правочину

навмисно ввела  другу сторону в оману  щодо обставин, які мають істотне значення,

такий правочин визнається  судом

недійсним. 

              Як слідує із змісту зазначеної

норми, обов'язковою умовою застосування судом ст. 230 ЦК України для визнання

правочину недійсним, є наявність у діях відповідача умислу, направленого на

конкретні дії по навмисному введенню позивача в оману щодо обставин, які мають

істотне значення.

          Судом апеляційної інстанції в

результаті перегляду справи встановлено недоведеність позивачем і не

підтвердження матеріалами справи наявності такого умислу в діях відповідача, з

урахуванням чого  апеляційний

господарський суд цілком правомірно змінив мотивування  рішення суду 1-ї інстанції в частині визнання

Договору недійсним як вчиненого під впливом обману із зазначенням іншого мотиву

відповідно до ст.229 ЦК України, згідно якої, якщо особа, яка вчинила правочин,

помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути

визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину,

прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно

знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

               Помилка - це спотворене уявлення

особи про обставини, що дійсно мають місце. Тобто, під помилкою треба розуміти

таке неправильне сприйняття стороною суб'єкта, предмета або інших істотних умов

правочину, яке вплинуло на її волевиявлення і за відсутності якої за

обставинами справи можна вважати, що правочин не був би укладеним.

          З урахуванням вищевикладеного, як

вірно зазначено господарським судом апеляційної інстанції, в даному випадку

мала місце помилка, а не омана, сторін при укладенні спірного Договору, яка є

істотною, оскільки стосується ціни Договору, в зв'язку з чим та, враховуючи

приписи ч. 1 ст. 216 ЦК України, висновок господарського суду апеляційної

інстанції про часткове скасування рішення господарського суду першої інстанції

в частині  та про часткове задоволення

позовних вимог в частині визнання недійсним Договору №1616 із застосуванням

реституції у вигляді повернення сплаченого позивачем авансу у розмірі 4 071

грн., колегія визнає правомірним та обґрунтованим.

               Погоджується колегія і з

висновком суду апеляційної інстанції і в 

частині стягнення витрат на послуги адвоката, розмір яких зменшено до 1

000 грн., оскільки згідно ст. 48 ГПК України та Закону України "Про

адвокатуру", заявлений гонорар адвоката за надання правової допомоги не є

співрозмірним із заявленими позовними вимогами.

      Обґрунтованими визнається і відмова в

частині позову щодо відшкодування моральної шкоди у розмірі 10 000 грн.,

оскільки позивачем не надано належних доказів виникнення фізичного болю,

душевних страждань або приниження ділової репутації фізичної особи-підприємця

(виписки з історії хвороби, дані медичного обстеження, докази втрати ділової

репутації тощо).

                Таким чином, апеляційним

господарським судом встановлені обставини справи, що підтверджуються певними

доказами, яким попередній суд дав належну оцінку, правом переоцінки яких

касаційна інстанція не наділена, і як наслідок прийнята судом постанова

відповідає положенням ст. 105 Господарського процесуального кодексу України та

вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від

29.12.1976р. "Про судове рішення", а отже і підстави для її скасування

відсутні.

          Керуючись ст.ст. 1115, 1117,

1118, 1119, 11111 Господарського

процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

                В задоволенні касаційної скарги

відмовити.

       Постанову Донецького апеляційного

господарського суду від 08.04.2008р. у справі № 44/292пн залишити  в силі. 

    Головуючий суддя                                                                

В.С. Божок         

                          Судді:                                                       

Т.Ф. Костенко  

Г.П. Коробенко