Рішення

від 09.10.2006 по справі 3/250-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

3/250-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09.10.06р.

Справа № 3/250-06

За позовом  Корпорації "Міжрегіональний Промисловий Союз", м. Донецьк 

до  Відкритого акціонерного товариства "Центральний гірничо - збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл. 

про стягнення 230 510 грн. 88 коп.

Суддя Юзіков С. Г.

ПРЕДСТАВНИКИ:

позивача -  Патика А.В., дов. № 429/2 від 04.09.2006р.

                   Ільїн С.А., дов. № 421/1 від 04.09.2006р.

відповідача –Смирний О.С., дов. № 06/12 від 03.01.2006р.

   СУТЬ СПОРУ:          

Позивач просить стягнути з Відповідача борг 230 510,88 грн.

Відповідач позов заперечує, мотивуючи тим, що в обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на те, що згідно з Договором, Позивач у січні 2006р. здійснив перевезення залізорудного концентрату на адресу ВАТ "Дніпропетровський металургійний комбінат ім. Дзержинського" (далі Комбінат). У зв'язку з тим, що Комбінат не прийняв вантаж, стався простій вагонів, Позивачем нараховано плату за користування вагонами. Статтею 2 Статуту залізниць України (далі Статут) визначено обов'язки, права і    відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ, які користуються залізничним транспортом. Також Статутом регламентується порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій.  Відповідно до ст. 6 Статуту Комбінат є вантажоодержувачем, так як його було зазначено у документі на перевезення вантажу (накладній). Згідно зі ст. 47 Статуту Комбінат зобов'язаний був прийняти такий вантаж від станції на відповідальне зберігання, через затримку вагонів на залізничних коліях і станціях з вини вантажоодержувача, відповідальність несе одержувач. Таким чином, плату за користування вагонами під час їх фактичного простою на під'їзних коліях повинен вносити Комбінат, а не Відповідач.

03.10.2006р. Відповідач надав доповнення до відзиву на позов, у якому вказав, що у зв'язку з тим, що п. 3.3. Договору, укладеного сторонами, обумовлено, що вартість плати  за користування рухомим складом визначається як для рухомого складу парку залізниць України, згідно з абзацом 1 п. 14 розділу ІІІ "Правил користування вагонами і контейнерами". Таким чином, підписавши договір, сторони дійшли згоди, що при виконанні цього договору на них розповсюджуються норми  "Правил користування вагонами і контейнерами" (далі Правила) щодо часу і вартості користування рухомим залізничним складом. Таким чином, доводи Позивача,  що на нього не розповсюджуються норми ст. 125 Статуту, безпідставні. Відповідно до п. 4, 12 Правил Відповідач повинен був  вносити плату лише за час коли вагони були у безпосередньому  його розпорядженні. Поняття користування вагонами та часу користування  вагонами надала  Президія Вищого Господарського суду України у роз'ясненні № 04-5/601 від 29.05.2002р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею".

03.10.2006р. Позивач  подав пояснення, у якому наполягає на тому, що ст. 119 Статуту визначено плату за користування вагонами і контейнерами залізниці,  ст. 125  Статуту   визначається  відповідальність перед залізницею.  Таким чином, на правовідносини між сторонами норми Статуту не розповсюджуються, між ними виникли договірні відносини згідно з Цивільним кодексом України.

Відповідно до ст. 77 ГПК України у судовому засіданні оголошувалась перерва до 09.10.2006р.

Справа, згідно зі ст. 75 ГПК України, розглядається за наявними у ній матеріалами.

        Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників Сторін, господарський суд

   ВСТАНОВИВ:

30.12.2005р. сторонами укладено договір №3419-70-04/05 про організацію перевезення вантажів власним (орендованим) рухомим складом (далі Договір).

Згідно з п. 1.1 Договору Позивач надає послуги Відповідачеві з організації перевезення вантажів, зазначених в узгоджених заявках, у власному рухомому складі Позивача чи інших підприємств. Цей Договір регулює взаємовідносини сторін з оплати за  користування власним  (орендованим) рухомим складом та його схоронністю, як у разі організації перевезення вантажів на замовлення Позивача, так і у разі організації перевезення вантажів за замовленнями інших юридичних осіб, коли Відповідач (Замовник) є вантажовласником або вантажовідправником.

Відповідно до п. 3.3 Договору вартість плати за користування рухомим складом визначається, як для рухомого складу парку залізниць України згідно з абзацом першим п.14 розділу ІІІ "Правил користування вагонами та контейнерами", затверджених наказом Міністерства транспорту України №113 від 25.02.1999р., за весь час користування рухомим складом. Час користування Відповідачем рухомим складом визначається у порядку, встановленим п. 3 розділу ІІ Правил. При формуванні маршрутів з порожнього власного (орендованого) складу Експедитора (Позивача)  на окремому шляху чи маршрутному навантаженні у зазначеному рухомому складі,  плата за користування рухомим складом визначається в розмірі 50% вартості викладеної вище.

Згідно з п. 3.6 Договору (у редакції протоколу розбіжностей) винагорода Експедитору (Позивачеві) встановлюється у розмірі 0,1% від вартості організації перевезень, вартості плати за користування рухомим складом та інших послуг, що надаються за цим Договором (без ПДВ) та сплачуються Замовником (Відповідачем) протягом трьох робочих днів після надання послуг на підставі рахунків Позивача або утримуються Позивачем самостійно з авансових платежів Відповідача.  

У січні 2006р. Позивач здійснив організацію перевезення залізорудного концентрату на адресу Комбінату. Заявником та відправником залізорудного концентрату був Відповідач.   

За даними Позивача, Комбінат листами №М089-067 від 05.01.2006р., №М089-097 від 09.01.2006р. повідомив його, що вагони, відвантажені Відповідачем із залізорудним концентратом, прибули на територію Комбінату без наявності контракту на постачання залізорудного концентрату  між Комбінатом та Вантажовідправниками.

30.04.2006р. Відповідачеві Позивач пред'явив рахунки на оплату послуг з організації перевезень вантажів у власному рухомому складі. До кожного рахунку додані звіти Експедитора (Позивача).

Вартість послуг згідно з п. 3.2 Договору склала 206 336,12 грн.

Відповідач зазначені послуги прийняв, що підтверджується актами виконаних робіт від 30.04.2006р. та сплатив їх у повному обсязі.  

Також, Відповідачеві  було надано рахунки на оплату за користування вагонами на суму 230 510,88 грн. До кожного рахунку додані звіти про надані послуги, розрахунки плати за користування власними (орендованими) вагонами. Відповідач рахунки Позивача не оплатив.

Відповідно до п. 3.4 Договору у разі наявності заперечень з боку Замовника (Відповідача) щодо будь-яких документів, представлених Експедитором (Позивачем) та тих, що вимагають підписання або узгодження Замовником, Замовник протягом трьох днів повинен повідомити Експедитора про свої мотивовані заперечення у письмовій формі. Якщо протягом зазначеного терміну письмових заперечень з боку Замовника не поступить, документи вважаються отриманими з боку Замовника.

Рахунки були отримані Відповідачем 11.05.2006р., про що свідчить відмітка на них. Письмових заперечень від Відповідача не надходило. Але в акті звірки рахунків від 30.06.2006р. Відповідач не відобразив  рахунки за користування вагонами.

При цьому, у відзиві  на позовну заяву та у судовому засіданні Відповідач не заперечує факт одержання від Позивача рахунків та доданих до них документів на оплату послуг Позивача. Відповідач наполягає, що, з урахуванням Статуту та Правил, плату за користування вагонами, у даному випадку, повинен вносити Комбінат.

Позивачем до матеріалів справи додано лист ДП "Придніпровська залізниця" №М-05/08 від 03.04.2006р., у якому вказано, що відповідно до ст. 22 Статуту  в січні 2006р. залізницею здійснено перевезення вантажу –залізорудного концентрату у вагонах власності Позивача, де за договором залізничного перевезення вантажовідправниками вантажу виступали  ВАТ "Північний ГЗК"  та ВАТ  "Центральний ГЗК", вантажоодержувачем –ВАТ ДМУ ім. Дзержинського. У зв'язку з відмовою Комбінату прийняти вказаний вантаж, поставка якого йому не передбачалася контрактом (замовленням), вагони були затримані на коліях станції призначення та на підходах до неї. За час затримки власних вагонів з вантажем на станції призначення та на підходах до неї з причин, що залежать від вантажовласника, залізницею нарахована плата за користування у розмірі 50 %. На вагони, власності Позивача, що були прийняті на відповідальне зберігання та перебували на під'їзній колії Комбінату в очікуванні вирішення питання з відправниками, плата не нараховувалась.

У судовому засіданні, на запитання Відповідача,  Позивач пояснив, що посилання у Договорі на Правила слід вважати як застосування аналогії щодо порядку розрахунків, визначення строку та вартості  користування вагонами.

З наведеного вбачається, що між сторонами виникли господарські відносини, що не регулюються  Статутом, а регулюються Цивільним  та Господарським кодексами  України. Ні Позивач, ні Відповідач не належать до складу залізниць України. Позивач не здійснював перевезення вантажів. Комбінат (Вантажоодержувач) не був стороною у Договорі, укладеному Позивачем та Відповідачем, а Позивач не був стороною у договорі  між Відповідачем та Комбінатом.

Вартість плати за користування вагонами Позивача підтверджується відповідними розрахунками, відомостями плати за користування вагонами, рахунками і звітами Позивача.

У силу ст. 525, 526 ЦК України одностороння  відмова  від  зобов'язання  не  допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  законодавства.

Відповідач не надав суду контррозрахунку стягуваної суми.

Відповідно до ст. 33, 34  ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які  відповідно  до  законодавства  повинні бути  підтверджені  певними  засобами  доказування,   не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, суд не приймає доводи Відповідача і вважає, що позов підлягає задоволенню.

          Згідно зі статтею 49 ГПК України, судові витрати слід покласти на Відповідача.

Керуючись ст. 33, 34,  49, 75, 77, 82-85, 115-118 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

                                                                          ВИРІШИВ:

                   Позов задовольнити повністю.

           Стягнути з  Відкритого акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат", 50066,  м. Кривий Ріг (код ЄДРПОУ 00190977, р/р 26003162700 у ЗАТ "Донгорбанк", МФО 334970) на користь Корпорації "Міжрегіональний Промисловий Союз", м. Донецьк, вул. Артема, 7 (код ЄДРПОУ 315777638, р/р 26006111800 у ЗАТ "Донгорбанк", МФО 334970) 230 510 грн. 88 коп. –боргу, 2 306 грн. 00 коп. –витрат по сплаті державного мита, 118 грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

           Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                                           С.Г.Юзіков

Рішення підписане 10.10.2006р.