Рішення

від 03.06.2008 по справі 6/437

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

6/437

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2008 р.   Справа № 6/437   

Господарський суд Івано-Франківської області у складі : судді Грици Юрія Івановича при секретарі Цюрак А.М.  розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом  Приватного видавничого підприємства "Світло й тінь"  вул.Стецька, 3а, м.Львів,79005

до відповідача: Івано-Франківської міської ради, вул. Грушевського, 21 м.Івано-Франківськ

до відповідача : Фонду комунальної власності територіальної громади  вул. Курбаса, 2, м. Івано-Франківськ, 76000

про спонукання до укладення договору купівлі-продажу орендованого комунального майна

 Представники:

 Від позивача: Кияк З.Р., (довіреність № б/н від 14.08.07 представник )

Від відповідача:  Кедик Н.С.(довіреність № 1085/05-17/07 в від 24.07.06 спеціаліст ),

Від відповідача: Чупірчук Б.В., (довіреність № ФКВ-01/1005 від 22.05.07

 СУТЬ СПОРУ: подано позов  зобов"язати  Фонд комунальної власності територіальної громади м.Івано-Франківська укласти з ПВП "Світло і тінь"  договір купівлі - продажу нежитлових приміщень площею 57,7  кв.м , розташованих на першому поверсі в будинку  на вул. Академіка Гнатюка, 1 в м.Івано-Франківську.

             В судовому засіданні оголошувался перерва до 03.06.08.

            Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

          Представник  відповідача  - Івано-Франківської міської ради письмового відзиву на позов не подав, в судовому засіданні проти позову заперечив, посилаючись на те, що  вищезазначені  нежитлові приміщення розташовані в будівлі, що є пам"яткою архітектури відповідно до розпорядження  обласного виконавчого комітету від 26.05.81 №238-р, тому не може бути вирішено питання щодо укладення договору купівлі- продажу нежитлових приміщень площею 57,7  кв.м , розташованих на першому поверсі в будинку  на вул. Академіка Гнатюка, 1 в м.Івано-Франківську.

       Представник відповідача- Фонду комунальної власності територіальної  громади міста Івано-Франківська подав суду відзив на позов, в якому проти позову заперечив, посилаючись на те, що що розпорядженням обласного виконавчого комітету №238 від 26.05.81 будинок на вул. Академіка Гнатюка, 1 в м.Івано-Франківську віднесено до пам"яток архітектури і внесено до Реєстру пам"яток місцевого значення під №1198-М, про що свідчить запис у журналі пам"яток архітектури міста Івано-Франківська. Позивач немає погодження на відчуження або передачі пам"яток місцевого значення у володіння, користування або управління. Крім того, вказує, що Законом україни "Про тимчасову заборону приватизації пам"яток культурної спадщини" заборонено приватизацію пам"яток культурної спадщини до затвердження Верховною Радою України переліку пам"яток культурної спадщини, які не підлягають приватизації. В зв"язку викладеними вище обставинами просить в задоволенні позову відмовити.

        Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив, що позивач є орендарем нежитлових приміщень по вул. Гнатюка, 1 в м. Івано-Франківську з 1999 року. Відповідно до умов  договору оренди нежитлових приміщень від 28 грудня 2004 року № ДО-2503 виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради передав, а приватне видавниче підприємством "Світло й тінь" прийняло в строкове платне користування нежитлові приміщення площею 57, 7 кв.м., розташовані в будинку на вул. Гнатюка, 1 в м. Івано-Франківську. Дані нежитлові приміщення були надані в оренду позивачеві для використання під офісні приміщення.

          В процесі оренди даних нежитлових приміщень позивачем проводились неодноразові ремонтні роботи спрямовані на покращення стану приміщень. Вказані ремонтні роботи за своїм характером відносять до невіддільних покращень які не можливо відокремити від орендованих приміщень без заподіяння їм шкоди.

          Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" покупцями об'єктів малої приватизації можуть бути фізичні та юридичні особи, які визначаються покупцями відповідно до Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств".

          Згідно п. 51 Закону України "Про Державну програму приватизації" в редакції від 14.01.2006 року у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, приміщення) орендар одержує право на викуп цього майна, якщо орендарем за згодою орендодавця здійснено за рахунок власних коштів поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, вартістю не менш як 25 відсотків залишкової (відновної за вирахуванням зносу) вартості майна (будівлі, споруди, приміщення).

          Рішенням Івано-Франківської міської ради від 02.06.2004 року затверджено "Програму приватизації в місті Івано-Франківську на 2004 рік". До вказаного переліку під № 70 Івано-Франківська міська рада як власник майна, включила нежитлові приміщення в будинку на вул. Гнатюка, 1 в м. Івано-Франківську, що орендуються ПВП "Світло й тінь". Тобто, даним рішенням Івано-Франківська міська рада прийняла рішення про приватизацію вказаних нежитлових приміщень.

        Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" з моменту прийняття рішення про приватизацію підприємства здійснюється його підготовка до приватизації.

              В зв'язку з цим та керуючись ст. 8 Закону України "Про приватизацію державного майна", ст. ст. 5, 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" позивач 23 липня 2004 року заявою звернувся до відповідача, з проханням про надання дозволу на приватизацію шляхом викупу орендованих нежитлових приміщень площею 57, 7 кв.м., що розташовані в будинку на вул. Гнатюка, 1 в м. Івано-Франківську.

          На підставі вищевказаної заяви позивача від 23 липня 2004 року, рішення Івано-Франківської міської ради від 02 червня 2004 року "Про схвалення "Програми приватизації в місті Івано-Франківську на 2004 рік", на виконання норм Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" фонд комунальної власності територіальної громади міста Івано-Франківська, як орган приватизації в м. Івано-Франківська наказом від 23 липня 2004 року № 201 вирішив приватизувати шляхом викупу ПВП "Світло й тінь" нежитлові приміщення в будинку на вул. Гнатюка, 1 в м. Івано-Франківську площею 63, 6 кв.м. Одночасно, п. 4.1. вищевказаного наказу від 23 липня 2004 року № 201 було прийнято рішення про проведення експертної оцінки приміщень, що приватизуються.

          На виконання наказу Фонду комунальної власності територіальної громади міста Івано-Франківська, така оцінка була проведена ПП "Експром" 18.08.2004 року , згідно висновку якої ринкова вартість об"єкта оцінки становить 50517 грн (без ПДВ).

          Відповідно до загальних положень „Концепції приватизації комунального майна в місті Івано-Франківську" Фондом комунальної власності територіальної громади міста Івано-Франківська розробляється, виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради схвалюється, а з врахуванням пропозицій та зауважень тимчасової депутатської контрольної комісії з питань оренди та приватизації комунальної власності, проведення тендерів та розподілу житлового фонду затверджується міською радою програма приватизації комунального майна в м. Івано-Франківську.

          Наказом Фонду від 18 серпня 2004 року № 250 "Про затвердження висновків експерта про вартість нежитлових приміщень в будинку на вул. Гнатюка, 1" було затверджено висновки експерта про вартість нежитлових приміщень в будинку на вул. Гнатюка, 1 в м. Івано-Франківську та доручено відділу приватизації укласти з ПВП "Світло й тінь" договір купівлі-продажу нежитлових приміщень в будинку на вул. Гнатюка, 1 в м. Івано-Франківську за ціною продажу 60620, 40 грн. (шістдесять тисяч шістсот двадцять гривень 40 коп.), у тому числі ПДВ - 10103, 40 грн. (десять тисяч сто три гривні 40 коп.).

          Проте, відповідач -Фонд комунальної власності не уклав   договір  купівлі-продажу нежитлових приміщень в будинку на вул. Гнатюка, 1 в м. Івано-Франківську, натомість, 02 листопада 2006 року відповідач листом № 4109/05-12/48 повідомив позивача про неможливість приватизації шляхом викупу орендованих нежитлових приміщень в зв'язку з тим, що на орендовані нежитлові приміщення поширюється заборона на приватизацію, оскільки орендовані приміщення знаходиться в будинку, який відноситься до пам'яток культурної спадщини, а саме, пам'ятка архітектури місцевого значення.

         В судовому засіданні виникла необхідність  проведення нової  експертної оцінки майна  станом на день розгляду позову. Позивач погодився з такою вимогою. В зв"язку з чим, ухвалою господарського суду Івано-Франківської області  від 20.12.07 по даній справі  призначено  експертну оцінку майна з метою визначення ринкової вартості орендованих ПВП "Світло і тінь" нежитлових приміщень площею 63,6 кв.м, розташовані на вул.Гнатюка,1  в м.Івано-Франківську для викупу його орендарем. Доручено проведення експертної  оцінки товариству з обмеженою відповідальністю «ЕКА-Захід»(м.Івано-Франківськ, вул. Шевченка, 9, сертифікат №2889/04).

        На виконання вищевказаної ухвали  експертом Зеленським Г.О. було проведено експертну незалежну оцінку  нежитлових приміщень площею 63,6 кв.м, розташовані на вул.Гнатюка,1 в м.Івано-Франківську, на підставі якої складено  звіт  згідно якого, станом на 31.12.07 р. ринкова вартість  нежитлових  приміщень на вул. Гнатюка,1  в м.Івано-Франківську площею 63,6 кв.м  з врахуванням невід"ємних покращень становить 266040 грн (без ПДВ) . Частка ПВП "Світло і тінь"  у вартості вищевказаних  нежитлових приміщень становить 73315 грн  (без ПДВ). Незалежна оцінка вартості нежитлових приміщень виконана у відповідності до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», «Методикою оцінки майна», Національним стандартом № 1 "Загальні засади оцінки майна та майнових прав", затвердженим Постановою КМ України №1440 від 10.09.03, Законом України "Про приватизацію майна державних підприємств" Міжнародними стандартами оцінки (МСО) з урахуванням вимог діючого законодавства України.

           Відповідно до ст.ст. 6, 15 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та  професійну оціночну діяльність в Україні»оцінювачами можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які склали кваліфікаційний іспит та одержали кваліфікаційне свідоцтво оцінювача відповідно до вимог Закону. Кваліфікаційне свідоцтво оцінювача - є документом, який підтверджує достатній фаховий рівень підготовки оцінювача за програмою базової підготовки для самостійного проведення оцінки майна. Форми кваліфікаційних свідоцтв оцінювача встановлюються Фондом державного майна України.

          Отже, експерт, що проводив оцінку вартості  нежитлових приміщень несе відповідальність за вірність, неупередженість і достовірність експертної оцінки у відповідності з діючим законодавством України.

Згідно п. 18 «Порядку погодження та затвердження оцінки майна» методики оцінки майна, затвердження оцінки майна здійснюється шляхом видання наказу про затвердження акта оцінки майна або скріплення печаткою та підписом керівника державного органу приватизації (органу, уповноваженого управляти державним майном), чи виконавчого органу відповідного органу місцевого самоврядування висновку про вартість майна.

Згідно п. 64 «Особливостей оцінки об'єктів у матеріальній формі»методики  оцінки майна, до об'єктів у матеріальній формі застосовується незалежна оцінка. Незалежна оцінка окремого індивідуально визначеного майна, що приватизується, проводиться у двомісячний строк від дати оцінки.

На підставі ч.3 ст.13 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" рецензентом Гриманюком І.О., що діє на підставі Сертифікату №1952 від 04.11.2000 р., проведено рецензування  експертної оцінки  нежитлових приміщень на  вул, Гнатюка,1 в м.   Івано-Франківську , з якої вбачається, що звіт в цілому відповідає вимогам нормативно- правових актів з оцінки майна , але має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки.

          Щодо тверджень представників відповідачів  стосовно належності спірного об»єкта до пам»ятки архітектури, то слід зазначити наступне.

          Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про охорону культурної спадщини» об'єкти  культурної  спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої антропологічної,  археологічної,  естетичної, етнографічної,   історичної,  мистецької,  наукової  чи  художньої цінності підлягають  реєстрації  шляхом  занесення  до  Державного реєстру  нерухомих пам'яток України (далі - Реєстр) за категоріями національного та місцевого значення пам'ятки.  Порядок  визначення категорій пам'яток встановлюється Кабінетом Міністрів України.  Із занесенням до Реєстру на об'єкт культурної спадщини,  на всі  його складові елементи поширюється правовий статус пам'ятки.

          Виходячи зі змісту норм  Закону України «Про охорону культурної спадщини»,  необхідними ознаками  належності нерухомого майна  до пам»ятки культурної спадщини є: внесення  даного об»єкту до Державного реєстру  нерухомих пам'яток України ( стаття 13);  наявність свідоцтва  про реєстрацію об»єкта культурної спадщини як пам»ятки ( стаття. 14); наявність охоронного договору на цей об»єкт ( стаття. 23).

           Статтею 14 вищевказаного закону визначено, що занесення   об'єкта  культурної  спадщини  до  Реєстру  та внесення змін до  нього  (вилучення  з  Реєстру,  зміна  категорії пам'ятки) провадяться відповідно до категорії пам'ятки: а) пам'ятки  національного  значення  -  постановою  Кабінету Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини;

б) пам'ятки місцевого значення - рішенням центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини  за  поданням відповідних  органів  охорони  культурної спадщини або за поданням Українського товариства  охорони  пам'яток  історії  та  культури, інших громадських організацій,  до статутних завдань яких належать питання охорони культурної спадщини,  протягом одного місяця з дня одержання подання.

Представник відповідача -Фонду комунальної власності  в письмових запереченнях стверджував, що спірний об»єкт  є пам»яткою архітектури відповідно до розпорядження Івано-Франківської обласної ради від 25.05.81 року № 238-р і внесено до Реєстру пам"яток місцевого значення під №1198-М.

Однак, представники  відповідачів не подали суду вказаних правових актів, на підставі яких спірний об"єкт належить до пам"ятки  культурної спадщини.

Суду не подано доказів належності спірного об»єкту до пам»ятки культурної спадщини, а саме не подано:  доказів занесення до Державного реєстру нерухомих пам»яток України, свідоцтва про реєстрацію,  охоронного договору.

          Відповідно до  абз. 3 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про охорону культурної спадщини» перелік пам'яток,    які    не    підлягають    приватизації, затверджується Верховною Радою України. Вказаного переліку  пам»яток в матеріалах справи  немає.

            Відповідно до  ч. 1 ст. 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини»пам'ятка, крім   пам'ятки   археології,   може  перебувати  у державній,  комунальній або приватній  власності.  Суб'єкти  права власності на пам'ятку визначаються згідно із законом.

        Крім того,  п.2 Закону України "Про тимчасову заборону приватизації пам"яток культурної спадщини" визначено, що Кабінет Міністрів України зобов"язаний подати на розгляд Верховної Ради України проект Закону України про затвердження пам"яток культурної спадщини, які не підлягають приватизації. Оскільки ст.14 Закону України  «Про охорону культурної спадщини» визначено, що занесення   об'єкта  культурної  спадщини  до  Реєстру  та внесення змін до  нього проводиться  постановою  Кабінету Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини щодо пам'ятки  національного  значення, тому, на думку суду, заборона на приватизацію пам"яток культурної спадщини стосується виключно пам"яток національного значення, при умові законодавчого визначення їх статусу як таких, шляхом внесення до Державного реєстру нерухомих пам"яток України.

           Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", Фонд державного майна України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві Ради затверджують за поданням органів приватизації переліки об'єктів, які перебувають відповідно у загальнодержавній власності, власності Автономної Республіки Крим та комунальній власності і підлягають: продажу на аукціоні, за конкурсом; викупу. При цьому, включення об'єктів малої приватизації до переліків, зазначених у частині першій цієї статті, здійснюється, в тому числі, з ініціативи відповідних органів приватизації або покупців.

          Частиною 5 статті 7 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” передбачений вичерпний перелік підстав для відмови в приватизації, а саме:

- особа, яка подала заяву, не може бути визнана покупцем підприємства згідно з Законом України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизації)”;

- є законодавчо встановлене обмеження на приватизацію цього підприємства;

- відповідно до частини 1 статті 7 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизації)” не затверджено переліків об'єктів, які перебувають відповідно у загальнодержавній власності, власності Автономної Республіки Крим та комунальній власності і підлягають продажу на аукціоні або за  конкурсом об'єктів,  які  перебувають  відповідно  у загальнодержавній власності,  власності Автономної Республіки Крим та комунальній власності і підлягають:  продажу  на  аукціоні,  за  конкурсом.

          Отже, органи приватизації зобов'язані розглянути подані покупцями заяви та у разі відсутності встановлених цим Законом підстав для відмови у приватизації, включити конкретне підприємство до переліку об'єктів, що підлягають приватизації, або прийняти рішення про відмову.

          Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на  які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

          Однак, відповідачами не надано суду доказів існування обставин, перелічених у частині 5 статті 7 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизації)”  та які є підставами для відмови у задоволенні клопотання  позивача про приватизацію орендованого об`єкта.

За таких обставин суд дійшов висновку, що  позивач має (набув) право на приватизацію шляхом викупу в силу Закону.

          Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендареві забезпечується захист його права на майно, одержане ним за договором оренди, нарівні із захистом, встановленим законодавством щодо захисту права власності.

          Стаття  2 Закону України “Про судоустрій України” встановлює, що суд, здійснюючи правосуддя, на засадах верховенства права забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

          Відповідно до частини першої ст. 6 Закону України “Про судоустрій України” усім суб'єктам правовідносин гарантується захист їх прав, свобод і законних інтересів незалежним і неупередженим судом, утвореним відповідно до закону.

          Згідно з п. 5 частини першої ст. 3 Цивільного кодексу України  однією з основних засад цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу.

          Частина перша ст. 16 Цивільного кодексу України  передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового  права та інтересу.

          Таким чином, звернення особи до суду за захистом своїх прав, свобод і законних інтересів гарантовано законодавством України .

          Згідно ч.1 ст.187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів, укладення яких є обов»язковим на підставі закону або в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. В силу ч. 2 зазначеної норми,  день  набрання  чинності  рішенням  суду,  яким  вирішено питання щодо переддоговірного  спору,  вважається  днем  укладення відповідного   господарського  договору,  якщо  рішенням  суду  не визначено інше.

          Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вимоги позивача правомірні і підлягають задоволенню.

          Судові витрати  відповідно до ст.49 ГПК України слід покласти на відповідача -Фонд комунальної власності територіальної громади міста Івано-Франківська.

          Керуючись ст. 124 Конституції України, Законом України «Про власність»,  Законом України «Про  приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», Законом України "Про Державну програму приватизації",  Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні"ст.392 ЦК України,  статті 649 Цивільного кодексу України, ст.23, ст.174, ст.179, ст.181, ст.187 Господарського кодексу України, ч. 4 статті 3, ч.І ст.4 Закону України „Про приватизацію державного майна", п.п. 26, 51 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки, затвердженої Законом України „Про Державну програму приватизації", ст.13, ст.14   Закону   України   „Про   охорону   культурної   спадщини" , ст.ст. 49, 82-84 ГПК України, суд

                                                  ВИРІШИВ:

позов задоволити.

    Фонду комунальної власності територіальної громади м.Івано-Франківська укласти з приватним видавничим підприємством "Світло і тінь" , вул. Стецька, 3а м.Львів (код 20782335) договір купівлі - продажу нежитлових приміщень площею  63,6 кв.м , розташованих на першому поверсі в будинку №1 на вул. академіка Гнатюка  в м.Івано-Франківську.

        Стягнути з  Фонду комунальної власності територіальної громади м.Івано-Франківська , вул. Леся Курбаса, 2 м.Івано-Франківськ на користь приватного видавничого підприємства "Світло і тінь" , вул. Стецька, 3а м.Львів (код 20782335)   - 85 грн державного мита та  118 грн витрат на інформаційно- технічне забезпечення  судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                            Грица Юрій Іванович

                                                             рішення підписане 04.06.08

Виготовлено в АС "Діловодство суду"

           Цюрак А.М.