Постанова від 20.07.2011 по справі 16/164(2010)

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 "20" липня 2011 р.                                                                                    

Справа № 16/164(2010)  

Вищий господарський суд України у складі колегії:

головуючого:

Черкащенка М.М.,

суддів:

Кривди Д.С.,

Студенця В.І.,

за участю представників сторін

позивача –Подолянко Т.В.;

відповідача –Максимів Р.Й.;

прокурора –Рудак О.В.;

розглянувши касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівські автобусні заводи"

на постанову

Львівського апеляційного господарського суду

від

29.03.2011

у справі

№ 16/164(2010) господарського суду

за позовом

Прокурора Подільського району міста Києва в інтересах держави в особі Комунального підприємства "Київпастранс"

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівські автобусні заводи"

про

стягнення 279 206,19 грн. –3% річних та 731 064,09 грн. інфляційних втрат,

В С Т А Н О В И В:

Прокурор Подільського району міста Києва звернувся до господарського суду Львівської області з позовом в інтересах держави в особі Комунального підприємства "Київпастранс" (далі –КП "Київпастранс") до Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівські автобусні заводи" (далі –ТОВ "Львівські автобусні заводи") про стягнення 262 537,16 грн.3% річних та 722 549,44 грн. інфляційних витрат.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 10.11.2010 порушено провадження у справі № 16/164 (2010) за позовом прокурора Подільського району в інтересах держави в особі КП "Київпастранс" до ТОВ "Львівські автобусні заводи" про стягнення 985086,60 грн.

До прийняття рішення по суті спору КП "Київпастранс" збільшило розмір позовних вимог і просило суд стягнути з ТОВ "Львівські автобуси" 279 206,19 грн. 3% річних та 731 064,09 грн. інфляційних витрат.

Рішенням господарського суду Львівської області (суддя Іванчук С.В.) від 07.12.2010 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.03.2011 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Зварич О.В., судді Юрченко Я.О. Якімець Г.) рішення господарського суду Львівської області від 07.12.2010 скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено повністю. Суд стягнув з ТОВ "Львівські автобусні заводи" на користь КП "Київпастранс" 279 206,19 грн. - 3% річних та 731 064,09 грн. інфляційних втрат.

Не погоджуючись з постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.03.2011, ТОВ "Львівські автобусні заводи" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову суду, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, скасувати, а рішення господарського суду Львівської області від 07.12.2010 залишити без зміни.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 10.06.2011 касаційну скаргу прийнято до розгляду та призначено на 29.06.2011.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 29.06.2011 продовжено строк розгляду справи на 15 днів, а розгляд справи відкладено на 20.07.2011.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Господарськими судами встановлено, що рішенням господарського суду Львівської області від 09.06.2009 року у справі №14/62 задоволено позов КП "Київпастранс" до ТОВ "Львівські автобусні заводи": розірвано Договір №06/03-ТП від 25.04.2007 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Львівські автобусні заводи" (місцезнаходження товариства : м. Львів, вул. Стрийська,45; код ЄДРПОУ 33894928)  та Комунальним підприємством "Київпастранс" ( місцезнаходження підприємства: м. Київ, Набережне шосе,2; код ЄДРПОУ 31725604) та стягнено з ТОВ "Львівські автобусні заводи" на користь КП "Київпастранс" 6 312 000 гривень 00 коп., як різницю між сумою перерахованих коштів та вартістю поставленого товару ; 25 585,00 грн. сплаченого по справі держмита; 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Зазначене вище рішення господарського суду Львівської області  набрало законної сили.

Господарським судом Львівської області в межах справи №14/62 встановлено, що 25.04.2007 між ТОВ "Львівські автобусні заводи" (Продавець) та Комунальним підприємством "Київпастранс" (Покупець) було укладено договір №06/03-ТП про закупівлю. Договір укладено за результатами тендеру. Згідно з умовами договору ( п.1.1) –Продавець взяв на себе зобов"язання здійснити поставку і передати у власність Покупця нові тролейбуси Е 183D1 в кількості 32 (тридцять дві) одиниці, а Покупець зобов"язувався прийняти та оплатити товар на умовах, визначених Договором.

На виконання умов п.2.3 договору №06/03-ТП від 25.04.07 Покупець (позивач у справі) здійснив частинами передоплату та оплату товару на загальну суму 14 322 000 грн.  Зокрема :18.05.2007 року  відповідно до платіжного доручення №50 –Покупець здійснив першу часткову передоплату на розрахунковий рахунок Відповідача за 10 одиниць товару на суму 2 640000,00 грн; 05.06.2007 року відповідно до платіжного доручення №60 –здійснив другу часткову передоплату на рахунок Відповідача за 10 одиниць товару на суму 2 700 000,00 грн; 06.06.2007 року відповідно до платіжного доручення №62 –здійснив третю часткову передоплату на рахунок Відповідача за 12 одиниць товару на суму 3 375 000,00 грн; 26.07.2007 р відповідно до платіжного доручення №87 –здійснив оплату поставленого товару на рахунок Відповідача на суму 3 738 000,00 грн. (Зазначені проплати Відповідач підтвердив в Акті звірки взаєморозрахунків станом на 06.04.2008).

Відповідно до умов п.3.4 договору товар, за який сплачено передоплату, повинен бути поставлений Відповідачем на протязі тримісячного строку з дати зарахування  коштів на його рахунок. Станом на 12.03.2009 відповідачем, відповідно до Актів приймання –передачі ( копії актів: № 1 від 23.07.2007; №2 від 23.07.07 р; №3 від 23.07.2007 р;№4 від 30.07.2007;№5 від 30.07.2007;№6 від 30.07.2007; №7 від 30.07.2007; №8 від 01.08.2007; №9 від 01.08.2007 долучено до матеріалів справи), було здійснено поставку Позивачу лише 9 тролейбусів, відтак, за умовами передоплати відповідач за Договором не здійснив поставку 23 одиниць тролейбусів внаслідок чого, прострочено поставку тролейбусів в межах невикористаної суми авансу (попередньої оплати) у розмірі 6 312 000,00 грн.

Відповідно до ч.2 ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Прокурор Подільського району м. Києва звернувся до господарського суду Львівської області з позовом в інтересах держави в особі КП  "Київпастранс" до ТОВ "Львівські автобусні заводи", з урахуванням збільшення розміру позовних вимог, просив суд стягнути з ТОВ "Львівські автобусні заводи" на користь КП "Київпастранс"                   279 206,19 грн. 3% річних та 731 064,09 грн. інфляційних витрат у зв"язку з простроченням виконання грошового зобов"язання передбаченого за рішенням господарського суду Львівської області від 06.09.2009 у справі № 14/62 за період з 19.06.2009 по 06.12.2010.

Відмовляючи в позові суд першої інстанції виходив з того, що за договором про закупівлю № 06/03-ТП від 25.04.2007 грошове зобов"язання, щодо оплати вартості поставленого товару виникло у позивача, у відповідача –виникло зобов"язання, щодо  поставки товару, тобто не грошове зобов'язання, невиконання якого не має своїм наслідком застосування санкцій, передбачених ст.625 ЦК України, а зумовлює настання правових наслідків, встановлених ст. 611 ЦК України. Повернення попередньої оплати за непоставлений (непереданий) у строк товар, рішення щодо повернення якої прийнято господарським судом Львівської області в межах справи № 14/62, також не є грошовим зобов"язанням, а є правовим наслідком порушення умов договору.

Суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов зазначив, що суд першої інстанції не врахував, що вимога позивача про сплату боргу (у даному випадку боргом є 6 312 000,00 грн. за рішенням господарського суду Львівської області від 09.06.2009 у справі № 14/62), з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Грошове зобов'язання - зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України (ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").

Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Господарськими судами встановлено, що 25.04.2007 між ТОВ "Львівські автобусні заводи" (Продавець) та КП "Київпастранс" (Покупець) було укладено договір №06/03-ТП про закупівлю, за умовами договору ( п.1.1) –Продавець взяв на себе зобов"язання здійснити поставку і передати у власність Покупця нові тролейбуси Е 183D1 в кількості 32 (тридцять дві) одиниці, а Покупець зобов"язувався прийняти та оплатити товар на умовах, визначених Договором.

Отже, на підставі зазначеного договору у ТОВ "Львівські автобусні заводи" виникло зобов"язання, щодо поставки і передачі у власність КП "Київпастранс" нових тролейбусів Е 183D1 в кількості 32 (тридцять дві) одиниці, а не грошове зобов"язання. Грошове зобов"язання, за умовами договору виникло у КП "Київпастранс", оскільки комунальне підприємство зобов"язалось прийняти та оплатити товар.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ст. 656 ЦК України).

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.ст. 526, 525 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Судами встановлено, що рішенням господарського суду Львівської області від 09.06.2009 року у справі № 14/62 встановлено істотне порушення умов договору у спосіб прострочення поставок тролейбусів у встановлені договором строки. Зазначена вище обставина, в контексті приписів ст. 651 ЦК України, слугувала підставою для розірвання договору №06/03-ТП про закупівлю від 25.04.2007 і стягнення з ТОВ "Львівські автобусні заводи" на користь КП "Київпастранс" суми попередньої оплати у розмірі                6 312 000,00 грн.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки у ТОВ "Львівські автобусні заводи" на підставі договору №06/03-ТП про закупівлю від 25.04.2007 не виникло грошового зобов"язання, а ч. 2 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник сплачує суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних лише у зв"язку з прострочкою виконання грошового зобов"язання, то колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції, щодо відсутності правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Посилання суду апеляційної інстанції на ст. 1212 ЦК України колегія суддів вважає необґрунтованим з огляду на те, що у ТОВ "Львівські автобусні заводи" та КП "Київпастранс" зобов"язання виникли на підставі договору №06/03-ТП про закупівлю від 25.04.2007, а правовідносини щодо попередньої оплати товару та її повернення, врегульовані ст. 693 ЦК України.

Також не є правовою підставою для застосування ч. 2 ст. 625 ЦК України наявність рішення господарського суду Львівської області від 09.06.2009 у справі                № 14/62, оскільки повернення попередньої оплати є правовим наслідком порушення ТОВ "Львівські автобусні заводи" умов договору.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що висновки суду апеляційної інстанції є необґрунтованими, а тому постанова Львівського апеляційного господарського суду від 29.03.2011 підлягає скасуванню, а рішення господарського суду Львівської області від 07.12.2010 залишенню в силі.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1.Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівські автобусні заводи" задовольнити.

2.Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.03.2011 у справі №16/164(2010) скасувати.

3.Рішення господарського суду Львівської області від 07.12.2010 у справі №16/164(2010) залишити без змін.

Головуючий - суддя                                                            Черкащенко М.М.

Судді:                                                                                Кривда Д.С.

                                                                                                    Студенець В.І.