Постанова

від 01.07.2011 по справі 23/24

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

23/24

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

22.06.2011 р.           справа №23/24

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого: Бойченка К.І.

Суддів: Діброви Г.І., Шевкової Т.А.

Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий скарабей" м.Горлівка

на рішення господарського суду Донецької області від 04.05.2011р. по справі № 23/24 (суддя –Забарющий М.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Яричів" с.Старий Яричів Львівської області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий скарабей" м.Горлівка

про стягнення 71 344,57грн.

За участю представників сторін:

від позивача –не з`явився

від відповідача –не з`явився

                                                        В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Яричів" с.Старий Яричів Львівської області звернулось до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий скарабей" м.Горлівка 71 344,57грн.

Ухвалою від 05.04.2011р. господарський суд зобов'язав позивача надати письмові пояснення щодо того, на які видаткові накладні були віднесені платежі, на які посилається відповідач.    В судовому засіданні 27.04.2011р. представник позивача надав письмові пояснення за підписом генерального директора та головного бухгалтера ТОВ ”Яричів” № 22/04-01 від 22.04.2011р., в яких зазначено, що частина грошових коштів в сумі 35 091, 51 грн., перерахованих платіжними дорученнями № 771 від 06.08.2010р., № 792 від 18.08.2010р., № 810 від 06.09.2010р. та № 878 від 07.10.2010р., віднесена позивачем на погашення боргу за видатковими накладними № 7500 від 30.07.2010р., № 7499 від 30.07.2010р. та № 8498 від 26.08.2010р., а частина грошових коштів в сумі 4 583, 25 грн. - на погашення боргу за поставкою товару, яка передувала поставкам на підставі спірних накладних (усно представник позивача пояснив, що ці кошти віднесені на оплату боргу за видатковою накладною № 6199 від 30.06.2010р., копія якої долучена до матеріалів справи). Крім того, у наданих поясненнях було вказано, що грошові кошти на суму 25 213, 82 грн. (вартість товару, поверненого відповідачем) також зараховані на погашення боргу за видатковими накладними, вказаними в тексті позовної заяви. З цього приводу, позивач зазначив, що зменшує розмір позовних вимог до 2 014, 96 грн. та просить суд стягнути з відповідача на свою користь 822, 85 грн. інфляційних, 520, 19 грн. річних та 671, 92 грн. пені (уточнений розрахунок відповідних сум з урахуванням оплат здійснених відповідачем та повернення ним позивачу товару викладений в тексті пояснень № 22/04-01 від 22.04.2011р.).

Надані позивачем пояснення № 22/04-01 від 22.04.2011р. господарський суд розцінив, як заяву про зменшення розміру позовних вимог і розглядає позовні вимоги в сумі 2 014, 96 грн., викладені в цих поясненнях.        

Рішенням господарського суду Донецької області від 04.05.2011р. по справі № 23/24 стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий скарабей"                            м. Горлівка на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Яричів" с. Старий Яричів 822,85грн. інфляційних, 520,19 грн. 3% річних, 671,92 грн. пені, 20,15 грн. витрат на сплату держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Дане рішення мотивовано наступним:

-умовами дистрибґюторського договору № 1-14/06 від 14.06.2010р.;

-положеннями  ст.509, ст.526, ст.530, ст.629, ст.692, ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, ст.174, ст.193 Господарського кодексу України.

-обгрунтованістю позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Донецької області від 04.05.2011р. у справі № 23/24 відповідач подав до Донецького апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати згадане рішення та відмовити у задоволені позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказує на наступне:

-рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права;

-в расходних накладних відсутні посилання на договір № 1-14/06;

-у відповідача в належності є договір не ідентичний тому, на який посилається в обгрунтовання своїх вимог позивач;

-господарський суд повинен був застосувати норми ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України.

Частиною 2 ст.101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційний господарський суд не звґязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

 Розглянувши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено господарським судом, сторони уклали між собою дистриб'юторський договір № 1-14/06 від 14.06.2010р. (далі - договір № 1-14/06), за умовами якого в межах співпраці з метою реалізації товарів постачальника на ринку постачальник (позивач) зобов'язався постачати дистриб'ютору у власність товари, а дистриб'ютор (відповідач) - приймати поставлені товари, здійснювати подальший їх продаж. (п.1.1. договору).  

Відповідно до п.1.2. договору кількість, якість, асортимент, ціна товарів, що постачаються згідно цього договору дистриб'ютору, визначаються в замовленнях на поставу товарів. Пунктом 4.1. договору закріплено, що підставою для постачання товарів за цим договором є письмове замовлення дистриб'ютора.

Пунктом 5.2. договору № 1-14/06 передбачено, що  у випадку затримки оплати за поставлені товари дистриб'ютор зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплачених товарів за кожен день затримки та 12% річних.  

Договір № 1-14/06, як закріплено в п.7.1., діє з моменту його укладення сторонами по 31.12.2010р. з можливістю подальшої пролонгації.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за видатковими накладними № 7499 від 30.07.2010р., № 7500 від 30.07.2010р., та № 8498 від 26.08.2010р. здійснено відповідачу поставку товару на загальну суму 60 305, 33 грн.

Факт отримання відповідачем товару за цими видатковими накладними підтверджено відповідними підписами в графі накладних ”Отримав”, скріпленими печаткою відповідача.  

Позивач зазначає, що товар за вищевказаними видатковими накладними, які містили найменування, кількість та ціну товару, був поставлений саме на виконання умов договору  № 1-14/06.

Доказів існування між сторонами у спірний період будь-яких інших договорів або домовленостей щодо поставки аналогічного товару суду не надано.

За таких обставин, незважаючи на відсутність в матеріалах справи замовлень дистриб'ютора, про які йдеться мова в п.1.2. та п.4.1. договору, а також відсутність в тексті видаткових накладних посилань на договір № 1-14/06, суд робить висновок, що поставка товару за видатковими накладними, доданими до позову, здійснена на виконання умов договору № 1-14/06, а найменування, кількість та ціна товару погоджена сторонами шляхом підписання спірних накладних.   

Пунктом 2.4. договору № 1-14/06 передбачено, що дистриб'ютор здійснює оплату за перші дві партії поставлених товарів шляхом перерахунку грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 14 календарних днів з дати поставки товарів. За наступні партії поставлених товарів оплата здійснюється протягом 30 календарних днів з дати поставки товарів (п.2.5. договору).

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобовґязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовґязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовґязку.

Одностороння відмова від зобовґязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст.525 Цивільного кодексу України).

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобовґязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна положення містить ч.1 ст.193 Господарського кодексу України.

Договір є обовґязковим для виконання сторонами. (ст.629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобовґязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобовґязання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідач в порушення умов договору, ст.ст. 509, 526, 629, 692 ЦК України,                 ст.ст. 174, 193 ГК України належним чином не виконав свої зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати позивачу грошових коштів за отриманий товар, що призвело до виникнення боргу в сумі 60 305 грн. 33 коп.

Під час розгляду справи відповідач зазначив, що платіжними дорученнями № 771 від 06.08.2010р., № 792 від 18.08.2010р., № 810 від 06.09.2010р. та № 878 від 07.10.2010р. ним сплачено позивачу 39 674, 76 грн. та повернуто позивачу товару на суму 25 213, 82 грн., в підтвердження чого суду надані розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до відповідних податкових накладних.           

Від позивача надійшли пояснення за підписом генерального директора та головного бухгалтера ТОВ ”Яричів” № 22/04-01 від 22.04.2011р., в яких вказано, що частина грошових коштів в сумі 35 091, 51 грн., перерахованих платіжними дорученнями, на які посилається відповідач,  віднесена позивачем на погашення боргу за видатковими накладними № 7500 від 30.07.2010р., № 7499 від 30.07.2010р. та № 8498 від 26.08.2010р., а частина грошових коштів в сумі 4 583, 25 грн. - на погашення боргу за поставкою товару, яка передувала поставкам на підставі спірних накладних (усно представник позивача пояснив, що ці кошти віднесені на оплату боргу за видатковою накладною № 6199 від 30.06.2010р.; факт отримання товару, в т.ч. і за цією накладною, представник відповідача підтвердив в судовому засіданні 05.04.2011р.). Крім того, у наданих поясненнях було вказано, що грошові кошти на суму 25 213, 82 грн. (вартість товару, поверненого відповідачем) також зараховані на погашення боргу за видатковими накладними, вказаними в тексті позовної заяви.

Враховуючи, що на день подання позову сума боргу відповідача в розмірі 60 305, 33 грн. за видатковими накладними № 7500 від 30.07.2010р., № 7499 від 30.07.2010р. та № 8498 від 26.08.2010р. була відсутня, позивач зменшив розмір позовних вимог до 2 014, 96 грн. та надав уточнений розрахунок суми інфляційних, річних та пені з урахуванням оплат здійснених відповідачем та повернення ним позивачу товару (позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь 822, 85 грн. інфляційних, 520, 19 грн. річних та 671, 92 грн. пені).   

На підставі п.5.2 договору № 1-14/06 та ч.2 ст. 625 ЦК України позивач нарахував відповідачу пеню в загальній сумі 671, 92 грн. та 12% річних в загальній сумі 520, 19 грн. за період з 30.08.2010р. по 31.10.2010р. за кожною із спірних видаткових накладних окремо, а також 822, 85 грн. інфляційних за період з серпня 2010р. по жовтень 2010р. за кожною із спірних видаткових накладних окремо.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обґєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. (ч.2 ст.43 Господарського процесуального кодексу України).

Перевіривши арифметичний розрахунок суми пені, річних та інфляційних, та враховуючи прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачем, позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 671, 92 грн., річних в сумі 520, 19 грн. та інфляційних в сумі 822, 85 грн. господарський суд вірно визнав такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Апелянт у додаткових поясненнях по даній справі вважає, що суд першої інстанції при вирішенні спору помилково не взяв до уваги витратні накладні на повернення товару на загальну суму 67219,43грн. –за №№ ВП-0000116, ВП-0000115 від 01.11.2010р. (а.с.76-77).

Судова колегія зазначає, що у згаданих вище апелянтом витратних  накладних відсутні відомості про отримання від імені позивача повноважною особою повернутого відповідачем товару на загальну суму 67219,43грн.

Таким чином, оскаржуване рішення суду відповідає обставинам справи, є законним та обґрунтованим, а тому, підстав для його скасування не вбачається.

        За таких обставин, доводи апелянта судова колегія залишає поза увагою.

Судові витрати за апеляційною скаргою покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів,-

П О  С  Т  А  Н  О  В  И  В:

           1)Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий скарабей" м.Горлівка на рішення господарського суду Донецької області від 04.05.2011р. по справі №23/24 залишити без задоволення.

2)Рішення господарського суду Донецької області від 04.05.2011р. по справі №23/24 залишити без змін.

       Дана постанова набирає законної сили з дня  її прийняття.

       Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом  двадцяти днів.

Головуючий                                                                     К.І.Бойченко

Судді                                                                                 Г.І.Діброва

                                                                                                      Т.А.Шевкова

                                                                                                                                                                         Надіслано 5 примірників:

                                                                                                                                                                         1-позивачу

                                                                                                                                                                         1-відповідачу

                                                                                                                                                                         1-до справи

                                                                                                                                                                         1-ДАГС

                                                                                                                  1-госп.суду