Рішення

від 21.02.2008 по справі 6/683

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

6/683

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  6/683

21.02.08

За позовом                    Державного видавництва «Преса України»Державного                                         управління           справами

До                              Державного підприємства «Держпостачання»

Про                              стягнення 17411549,32 грн.

Суддя Ковтун С.А.

Представники учасників процесу:

Від позивача          Філон В.І. (за дов.)

Горденок Я.В. (за дов.)

Від відповідача          Шевчук О.А. (за дов.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До господарського суду міста Києва звернулося з позовом державне видавництво «Преса України»Державного управління справами до державного підприємства «Держпостачання»про стягнення 1741549,32 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконує грошових зобов'язань в частині сплати експлуатаційних витрат та витрат по сплаті податку на землю за укладеним між сторонами договором від 25.06.2005 про спільне користування та утримання будинку і прибудинкової території.

Відповідач позовні вимоги відхилив повністю, виклавши свої заперечення у поданому суду відзиві та уточненнях до нього. Зокрема, відповідач посилається на недодержання позивачем досудової процедури врегулювання спору, яка, на його думку, є обов'язковою. Також, за твердженням відповідача, у нього відсутній примірника договору, стягнення за яким є предметом спору, відсутні документальні докази понесення позивачем витрат. Крім того, договором не встановлено розмір частки експлуатаційних витрат, річна вартість експлуатаційних витрат та яке саме майно знаходиться в спільному користуванні, що свідчить про неукладеність  договору. Землекористувачем є позивач, на якого законодавство покладає обов'язок самостійно сплачувати земельний податок, у зв'язку з чим відсутні підстави для відшкодування його відповідачем.  

Також відповідач подав клопотання про залучення до участі в справі Державного управління справами, яке судом було відхилено з огляду на те, що спір виник з приводу виконання зобов'язань за господарським договором між державними комерційними підприємствами, за якими, відповідно до ч. 5 ст. 74 Господарського кодексу України, органи, до сфери управління яких вони входять, відповідальності не несуть і рішення по справі не впливає на права та обов'язки Державного управління справами.

Ухвалою суду від 19.11.2007 було порушено провадження у справі № 6/683 та призначено її розгляд на 11.12.2007.

У судовому засіданні 11.12.2007 було оголошено перерву до 18.12.2007.

18.12.2007 позивач на виклик суду не з'явився, передавши через канцелярію суду клопотання про відкладення розгляду справи та продовження строку вирішення спору, яке представником відповідача було підтримане в порядку ст. 69 ГПК України.

Ухвалою суду від 18.12.2007 строк вирішення спору продовжено, розгляд справи відкладено на 31.01.2008.

У судовому засіданні 31.01.2008 встановлено необхідність витребування в сторін додаткових доказів, потрібних для вирішення спору по суті, у зв'язку з чим ухвалою суду від 31.01.2008 розгляд справи відкладено на 21.02.2008.

Дослідивши наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

З 2004 року в господарському віданні відповідача знаходяться окремі об'єкти та приміщення, які були вилучені у позивача, розташовані на території та в будівлях цілісного майнового комплексу (який перебуває на балансі позивача) Друкарня № 2 за адресою м. Київ, вул. А. Барбюса, 51/2, що підтверджується актом приймання-передачі нерухомого майна від державного підприємства «Дніпро»до державного підприємства «Держпостачання»на праві повного господарського відання, який затверджено Державним управлінням справами, копія якого знаходиться в матеріалах справи.

При користуванні належними відповідачу об'єктами та приміщеннями відповідач також використовує майно позивача, яке знаходиться на балансі останнього і ним утримується, а саме: територію двору Друкарні № 2 (проїзд, прохід у приміщення відповідача, паркування автомобілів); огорожу території, пости вахтової служби, охорону приміщень, інженерні комунікації, сміттєпроводи тощо, тамбури, вестибюлі, сходи, коридори, холи, місця загального користування, системи протипожежного захисту.

У зв'язку з цим, відповідно до пп. б) п. 2 Положення про порядок передачі об'єктів права державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1482  від 21.09.1998, між 25.06.2005 між позивачем і відповідачем укладено договір про спільне користування та утримання будинку і прибудинкової території (далі –Договір). Копія Договору знаходиться у матеріалах справи, оригінал оглянуто у судовому засіданні.

Відповідно до умов Договору позивач зобов'язався надавати відповідачу можливість користуватися майном, яке перебуває на балансі позивача, що забезпечує функціонування закріплених за відповідачем об'єктів (п. 3.3.1 Договору), а відповідач зобов'язався щомісячно відшкодовувати позивачу вартість експлуатаційних витрат по утриманню цього майна, комунальних послуг та витрат по оплаті податку на землю у встановлених цим договором розмірах (п.п. 3.4.8, 5.1.-5.3 Договору).

Договором від 25.06.2005 визначено перелік майна у спільному користуванні (розділ про визначення термінів), предмет договору (п. 1.1), площа об'єктів, що належать відповідачу за адресою: м. Київ, вул. А. Барбюса, 51/2 (додаток 1), сума експлуатаційних витрат позивача на 1 кв. м. площі об'єктів відповідача, що підлягає сплаті за поточний місяць (додаток № 2), розрахунок суми відшкодування податку на землю за місяць (додаток 3), строк дії договору (розділ 7).

Договір від 25.06.2005 укладено у письмовій формі –у формі єдиного документа з трьома додатками –безпосередньо текст договору та додатки №№ 1, 2, 3. Текст договору та додатки підписані зі сторони позивача директором Олійником В.Г., зі сторони відповідача - директором Іщенком М.В., підписи скріплені печатками сторін.

Відповідно до наданих сторонами до матеріалів справи копій статутів від імені позивача та відповідача діяти без довіреності уповноважені їх директори.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, ч. 2 ст. 180 ГК України, договір є укладеним, якщо сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди з усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч. 3 ст. 180 ГК України при укладанні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно з ч. 1 ст. 208 ЦК України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа  підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печатками.

Таким чином, враховуючи, що Договір від 25.06.2005 відповідно до наведених вимог законодавства містить передбачені законодавством та запропоновані сторонами при його укладанні істотні умови, складений у письмовій формі, підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками, Договір є укладеним.

Щодо тверджень відповідача про неукладеність Договору від 25.06.2005 з причин  відсутності у відповідача оригіналу цього договору, відсутності реєстрації у відповідача цього договору, необізнаності чинного керівника про факт укладання такого договору попереднім керівником, то, на думку суду, вказані обставини не мають наслідком визнання договору неукладеним, оскільки законодавством не передбачено таких підстав для припинення договору чи визнання його неукладеним, як заява сторони про відсутність примірника договору чи невнесення його до книг реєстрації.

Крім того, факт укладання Договору від 25.06.2005 підтверджується листами відповідача № 358 від 28.07.2006 та № 414 від 18.09.2006, в яких містяться посилання на договір від 25.06.2005 та на додатки до цього договору, а також висловлена пропозиція про внесення змін до цього договору. До того ж у матеріалах справи є копія розписки про отримання у позивача працівником відповідача копії вказаного Договору від 25.06.2005.

Також суд не погоджується з твердженням відповідача, що Договір від 25.06.2005 є лише пропозицією для укладання договору і не створює для сторін будь-яких прав та обов'язків, виходячи з наступного.

Відповідності до ст. 641 ЦК України пропозиція укласти договір повинна містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Відповідно до ч. 2-4 ст. 181 ГК України проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди підписує його зі свого боку та скріплює печаткою і повертає один примірник другій стороні, а за наявності заперечень –складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження в договорі.

Виходячи з наведених норм законодавства, суд вважає, що пропозиція сторони укласти договір (оферта), складена у формі листа чи проекту договору містить волю на укладання договору лише цієї сторони, тобто має бути підписана лише стороною - офертантом. Однак, оскільки Договір від 25.06.2005 підписано уповноваженими представниками обох сторін і скріплено печатками обох сторін, без застережень про наявність протоколу розбіжностей чи якихось заперечень чи виправлень по тексту, то не можна вважати цей договір лише офертою, у зв'язку з цим договір є укладеним і обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідач у судових засіданнях не заперечував факту використання ним майна, що належить позивачу і знаходиться у спільному користуванні сторін, та не заявляв про створення позивачем перешкод у використанні відповідачем майна у спільному користуванні.

Факт понесення позивачем експлуатаційних витрат по утриманню у належному стані майна у спільному користуванні підтверджується витребуваними судом доказами –копіями договорів із сторонніми організаціями на виконання ремонтних та інших робіт по утриманню майна, договорів на вивезення сміття, лімітів на приймання та захоронення відходів з площадки за адресою м. Київ, вул. А. Барбюса, 51/2 (копії є в матеріалах справи) та витягом зі штатного розкладу підрозділу позивача за адресою м. Київ, вул. А. Барбюса, 51/2 про утримання у штаті працівників, які виконують функції з поточного утримання та ремонту майна у спільному користуванні сторін. Факт сплати податку на землю підтверджується довідками Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про відсутність у позивача заборгованості по оплаті податків, зборів та обов'язкових платежів.

Таким чином, суд дійшов висновку про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором від 25.06.2005.

Умовами Договору від 25.06.2005 передбачено зобов'язання відповідача відшкодовувати позивачу експлуатаційні витрати, вартість комунальних послуг та витрати по оплаті податку на землю.

Розмір частки експлуатаційних витрат, що підлягають відшкодуванню позивачу розраховується, виходячи з питомої ваги долі відповідача у нерухомому майні, що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Анрі Барбюса, 51/2, і конкретний розмір частки експлуатаційних витрат, що підлягає відшкодуванню відповідачем позивачу, зазначено в додатку № 2 до Договору у розмірі 9,60 грн. (без ПДВ) на 1 кв. метр об'єктів нерухомого майна, що належить відповідачу. Загальна площа майна, що належить відповідачу зазначена у додатку № 1 до Договору, який скріплено підписами і печатками сторін.

Таким чином, виходячи з цих додатків, розраховується сума експлуатаційних витрат, яка, згідно з п. 5.1 Договору, повинна сплачуватись відповідачем щомісячно до 10 числа, та складає 5291,57 грн. (з урахуванням ПДВ).

Відповідно до ч. 4 ст. 632 ЦК України у договорі допускається визначення порядку розрахунку ціни.

Відповідач підтвердив той факт, що сума експлуатаційних витрат за заявлений у позові період ним не сплачувалась. Отже, основний борг відповідача перед позивачем за період з жовтня 2004 по вересень 2007  по оплаті експлуатаційних витрат складає 1551052,8 грн., а позовні вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Твердження відповідача про недоведеність суми заборгованості через те, що в різних документах, направлених позивачем відповідачеві, вказані різні суми заборгованості, спростовується поясненнями позивача, в яких останній навів, що в направлених на адресу відповідача претензіях він вказував суму заборгованості за весь строк дії договору (без урахування строку позовної давності) та з урахуванням збільшення у квітні 2007 року площі приміщень та об'єктів відповідача (що відбулося у зв'язку з розпорядженнями Державного управління справами №№ 111, 113 –копії в матеріалах справи), а в направленому в суд позові вказана сума заборгованості лише за три роки (в межах позовної давності) та без урахування збільшення у квітні 2007 року площі приміщень та об'єктів відповідача.

Щодо посилань відповідача на ненадання йому позивачем актів виконаних робіт з утримання майна у спільному користуванні, кошторисів, як на підставу звільнення від обов'язку сплачувати позивачу експлуатаційні витрати, то суд не вважає ненадання цих документів відповідачу підставою для звільнення його від зобов'язання оплачувати експлуатаційні витрати, оскільки, по-перше, Договір від 25.06.2005 за своєю правовою природою не є договором підряду і не передбачає виконання позивачем робіт на замовлення відповідача з наступною здачею-прийманням відповідачем виконаних робіт з утримання майна за актом, а по-друге, Договором від 25.06.2005 не передбачено, що умовою оплати відповідачем позивачу експлуатаційних витрат є надання позивачем актів виконаних робіт.

Відповідно до п. 5.3 Договору від 25.06.2005 відповідач відшкодовує позивачу плату за землю пропорційно площі частини будинку відповідача, окремих об'єктів відповідача та території, що використовується відповідачем, протягом п'яти банківських днів з дня отримання відповідної письмової вимоги позивача шляхом перерахування окремим платіжним дорученням вказаної грошової суми на банківський рахунок позивача. В платіжному дорученні обов'язково визначається вид платежу. Розмір суми відшкодування плати за землю визначено в підписаному сторонами додатку 3 до Договору від 25.06.2005 –4409,64 грн. (без ПДВ).

Позивач звертався до відповідача з вимогами про відшкодування сплаченого  податку на землю листом від 20.07.2006 № 103-679к, від 05.10.2006 № 103-1034к, від 04.01.2007 № 103-2к, від 12.01.2007 № 103-26к, від 15.08.2007 № 103-680 (копії - в матеріалах справи), однак відповідач у строк, встановлений п. 5.3. договору від 25.06.2005, витрат позивача по оплаті податку на землю за ту частину земельної ділянки, якою користується, не сплатив.

Твердження відповідача про те, що згідно з Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»позивач має самостійно сплачувати свої податкові зобов'язання, а відповідач не повинен йому відшкодовувати витрати по оплаті податку на землю, судом не приймаються, з огляду на наступне.

Спір між сторонами виник з приводу сплати за господарським договором договірних сум одним господарюючим суб'єктом іншому, а не з приводу сплати обов'язкових платежів до державного бюджету, яке є предметом регулювання вищевказаного закону «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»і позов не містить вимог щодо виконання відповідачем податкового зобов'язання зі сплати до бюджету податку на землю замість позивача.

Крім того, заявлена позивачем до стягнення сума відшкодування податку на землю за ту частину земельної ділянки, якою користується відповідач, не є за своєю природою податком. Відповідно до наданих позивачем довідок позивач самостійно виконує свої зобов'язання зі сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів. На підставі Договору від 25.06.2005 у відповідача виникло господарське зобов'язання відшкодовувати позивачу лише частину податку на землю за земельну ділянку по вул. А. Барбюса, 51/2, якою фактично користується відповідач. Відповідно до ст. 360 ЦК України до витрат на утримання майна, які підлягають пропорційному розподілу між співвласниками майна, включаються також витрати на оплату податків, зборів (обов'язкових платежів).

Отже, керуючись ст. 193 ГК України, ст.ст. 257, 525, 526, 530, 629 ЦК України, сума відшкодування витрат по оплаті податку на землю підлягає стягненню з відповідача у заявленому обсязі.

Не відповідає законодавству твердження відповідача про те, що даний спір не може розглядатись судом до вжиття заходів досудового врегулювання спору.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідності до ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Таким чином, позов є обґрунтованим, з відповідач підлягає стягненню 1741549,32 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 49, 79, 82-85 ГПК України,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з державного підприємства «Держпостачання»(м. Київ, вул. Анрі Барбюса, 51/2, рахунок 26006000001072 в Київській філії АБ «Факторіал-Банк» м. Києва, МФО 380258, рахунок 26003010003210 в Київській філії ВАТ КБ «Південкомбанк»м. Києва, МФО 320876, рахунок 260047813 у ВАТ АБ «Укргазбанк»у місті Києві, МФО 320478, рахунок 260073012238 у філії АКБ «Золоті ворота»у місті Києві, МФО 300238, код 32708878) на користь державного видавництва «Преса України» Державного управління справами (м. Київ, пр-т Перемоги, 50, рахунок 26000101014669 в КРД ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 322904, код 05905668) 1741549,32 грн. основного боргу, 17415,49 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя                                                                                          С.А. Ковтун

          Рішення підписано 29 травня 2008 року