Постанова

від 12.10.2006 по справі 1/188пн

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

1/188пн

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

09.10.2006 р.                                                                                   справа №1/188пн

Донецькій апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:М'ясищева  А.М.

суддівАкулової  Н.В., Гези  Т.Д.,

За участю представників сторін:

від позивача –Кольчік І.К., довіреність № 01-164 від 11.09.2006р., представник ОП “Квант”; - Вартанов С.А., довіреність № 01-165 від 11.09.2006р., представник ОП “Квант”;

від відповідача –Титова О.В., довіреність б/н від 05.12.2005р.; Жуков Ю.П. - директор, посвідчення №1112 від 10.01.2002р.

Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу орендного підприємства “Квант” м. Донецьк

на рішення

господарського суду Донецької області

від 25.07.2006р.

у справі № 1/188 пн (суддя: Азарова З.П)

за позовом орендного підприємства “Квант” м. Донецьк

до відповідача –державного підприємства “Науково-технічний центр проблем енергозбереження” м. Донецьк

про встановлення сервітуту та зобов'язання укласти договір на сервітут та послуги

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Донецької області від 25.07.2006р. по справі № 1/188пн (суддя Азарова З.П) відмовлено у задоволенні позовних вимог орендного підприємства “Квант” м. Донецьк.

Рішення суду мотивоване тим, що згідно ч.3 ст. 402 ЦК України до суду має право звертатися за встановленням сервітуту особа, яка вимагає встановлення права користування чужим майном, а саме, відповідач, який для користування своїм майном повинен користуватися майном позивача, але з таким позовом відповідач до суду не звертався.

В порушення вимог ст. 403 ЦК України, зміст проекту договору, наданого позивачем, не містить обсяг прав сервітуарія щодо обмеження користування чужим майном, а лише визначає порядок розподілу витрат на користування приміщенням позивача, а саме: хол, коридор, крильце, сходи поміж 1 та 2 поверхами будівлі і не є сервітутом в розумінні ст. 401 ЦК України. Договір надання послуг укладається у встановленому порядку і не може розглядатися в межах встановленого сервітуту.

Оскаржуючи рішення суду, позивач просить його скасувати та задовольнити його позовні вимоги.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що відповідач фактично використовує чуже майно (майно позивача) для проходу, тобто ці приміщення фактично вже обтяжені сервітутом, тому ці правовідносини потребують легалізації.

Відмовляючись від укладення угоди про сервітут, відповідач порушує право позивача отримувати плату за користування його майном, яке закріплено п.3 ст. 403 ЦК України.

Укладення договору про сервітут є обов'язковим згідно із ст. 402 ЦК України і це дає право звернення до суду із вимогою про зобов'язання укласти договір на сервітут та послуги.

В п. 1.1.1 проекту договору на сервітут та надання послуг йдеться про те, що частка площ нежитлового приміщення надається в користування для здійснення проходу співробітників та відвідувачів користувача, що і є обсягом прав сервітуарія щодо обмеження користування чужим майном.

Законодавство України не містить обов'язкових вимог до форми договору про встановлення сервітуту, отже сервітути встановлюються за угодою сторін, до них застосовуються загальні норми цивільного законодавства про зобов'язання, зокрема положення про свободу договору, які дозволяють сторонам включити в договір про встановлення сервітуту будь-які положення, які цікаві для сторін.

При розгляді справи господарським судом порушені норми процесуального права, а саме, судовий процес не фіксувався технічними засобами, хоча відповідних клопотань про відмову від фіксування сторонами не заявлялося.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила.

Згідно договору купівлі-продажу державного майна № 1324 від 12.12.1995р., укладеного між орендним підприємством “Квант” та Донецьким регіональним відділенням Фонду Державного майна України,  акту приймання-передачі державного майна від 23.03.1996р., позивач набув право власності на нежитлове приміщення: підвал, перший та другий поверхи із переходом корпусу № 3 будівлі № 2, розташованої за адресою: м. Донецьк, проспект Гурова.

Приміщення третього, четвертого та шостого поверхів корпусу № 3 вищевказаної будівлі належать державному підприємству “Науково-технічний центр проблем енергозбереження” м. Донецьк.

З метою зменшення витрат на утримання приміщення, власником якого є позивач, та яким  в тому числі користується відповідач, ОП “Квант” направило відповідачу проект договору на сервітут та надання послуг № 47-ПУ/2006 від 18.04.2006р., від підписання якого останній відмовився.

Відповідно до ст. 401 ЦК України право користування чужим майном  (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Пунктом 3 статті 402 ЦК України встановлено, що у разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту. ДП “Науково-технічний центр проблем енергозбереження” м. Донецьк з позовом про встановлення сервітуту на майно, яке належить позивачу до господарського суду не звертався.

Приймаючи до уваги, що встановлення сервітуту необхідно для користування чужим майном, тоді як позивач звернувся із вимогою встановити порядок користування власним майном, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ОП “Квант”, який є власником спірного майна, згідно ст. 4 Закону України “Про власність” має право сам встановити обмеження для себе щодо користування своїм майном або надати таке право іншій особі у тому числі і відповідачу.

Крім того, суд першої інстанції вірно визначив, що зміст проекту договору наданого позивачем не містить обсяг прав сервітуарія щодо обмеження користування чужим майном, а лише визначає порядок розподілу витрат на користування приміщення позивача, а саме: хол, коридор, сходи поміж 1 та 2 поверхами будівлі і не є сервітутом в розумінні ст. 401 Цивільного Кодексу України. Тому договір надання послуг укладається у встановленому порядку і не може розглядатися в межах встановленого сервітуту.

З огляду на наведене, судова колегія вважає, що рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства, матеріалам справи та не підлягає скасуванню.

Керуючись ч.1 п.1 ст. 103, ст. 104, ст.105 ГПК України, судова колегія,

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Донецької області від 25.07.2006р. по справі № 1/188 пн залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Головуючий          М'ясищев  А.М.

Судді:          Акулова  Н.В.

          Геза  Т.Д.

          Надруковано:

1. позивачу

2. відповідачу

3. господарському суду Донецької області

4. у справу № 1/188пн (2 прим.)