Рішення

від 23.04.2008 по справі 32/106

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

32/106

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  32/106

23.04.08

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «В.В.З.»

ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Ілта»

Третя особаКиївське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна

Проприпинення права спільної часткової власності на об'єкт нерухомості та визнання права власності на окрему частку нерухомості

Суддя Хрипун О.О.

Представники сторін:

Від позивачаПилипенко А.І. –предст.

Від відповідачаГладкий Р.В. –предст.

Від третьої особине з'явилися

Обставини  справи:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом та просить здійснити поділ нежилих приміщень на два окремих об'єкта нерухомості та припинити право спільної часткової власності на об'єкт нерухомості –нежилі приміщення № 160, площею 561,90 кв.м, за адресою: м. Київ, просп. 40-річчя Жовтня, б. № 89 між позивачем та відповідачем, визнавши за позивачем право власності на окрему частку нерухомості загальною площею –266,40 кв.м; зобов'язати Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна зареєструвати право власності на окремий об'єкт нерухомості за позивачем.

          Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «В.В.З.»мотивовані тим, що Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна відмовило позивачу у виготовлені висновку щодо можливості здійснення поділу нежилих приміщень, що, в свою чергу, порушує права та законні інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю «В.В.З.»як власника об'єкта нерухомості –нежилих приміщення № 160, площею 561,90 кв.м, за адресою: м. Київ, просп. 40-річчя                         Жовтня, б. № 89.

Відповідач позов визнав та зазначив, що відповідно до ст. 367 Цивільного кодексу України  майно, що є у спільній власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними, а також зауважив, що зі сторони Товариства з обмеженою відповідальністю «Ілта»не існує перешкод відносно реалізації Товариством з обмеженою відповідальністю «В.В.З.»його права щодо дій з майном, що належить йому на праві власності.

Третя особа повноважних представників у судове засідання не направила, письмових пояснень по суті спору не надала.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.06.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю «В.В.З.»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ілта»було укладено договір купівлі-продажу нежилих приміщень (в літ. А), загальною площею –266,40 кв.м, що складає 47/100 частин від групи приміщень № 160 площею 561,90 кв.м, що знаходяться за адресою : м. Київ, просп. 40-річчя Жовтня, буд. № 89.

Пунктом 1.3 вказаного договору сторони домовились, що позивач набуває у повному обсязі право власності на нежилі приміщення (володіння, користування, розпорядження) після нотаріального посвідчення з моменту державної реєстрації цього договору за умови надходження на розрахунковий рахунок відповідача відповідної грошової суми, зазначеної в п. 3.3.1 даного договору (а саме –151 500,00 грн.) та надання позивачем відповідачу оригіналу документу з печаткою Банку, що підтверджує отримання позивачем схвального рішення кредитного комітету Закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк»на отримання від Банку грошового кредиту у сумі , що відповідає 90% ціни нежилих приміщень, вказаної у п. 3.2 даного договору (а саме –1363500,00 грн.) з метою її повної оплати після реєстрації у встановленому законом порядку нежилих приміщень як окремого виділеного у натурі об'єкта права власності, що необхідно для оформлення позивачем відповідного договору іпотеки нежилих приміщень.

Вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рвач Жанною Віталіївною 01.06.2007 за № 2402 та записано у реєстрову книгу Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»за реєстровим № 5084 від 11.07.2007.

З матеріалів справи вбачається, що Печерською філією Закритого акціонерного товариства «ПриватБанк»було видано 25.05.2007 сертифікат, який підтверджував намір Закритого акціонерного товариства «ПриватБанк»надати кредит позивачу з метою оплати                    90 % вартості об'єкта нерухомості шляхом надання кредитних коштів в розмірі 270 000 доларів США. Однією з умов надання кредитних коштів банком було встановлено обов'язок Товариства з обмеженою відповідальністю «В.В.З.»укласти з банком договір іпотеки нежилих приміщень.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про іпотеку», частина об'єкта нерухомого майна може бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі та реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості.

Згідно з висновком Київського науково-дослідного інституту судових експертиз                        № 7802 від 25.07.2007 нежилі приміщення (в літ. А), загальною площею 266,40 кв.м, що складають 47/100 частин від нежилих приміщень в будинку площею 561,90 кв.м і належать на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 01.06.2007 Товариству з обмеженою відповідальністю «В.В.З.»за адресою: м. Київ, просп. 40-річчя Жовтня, буд. 89 є окремим об'єктом права власності (окремим індивідуально визначеним нерухомим майном), що може бути виділений в натурі.

31.08.2007 позивач листом № 17/07, а також листом № 21/07 від 02.10.2007 звернувся до Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»з запитом щодо можливості виготовлення для поділу довідки-характеристики на нежилі приміщення, загальною площею 266,4 кв.м, що розташовані за адресою: м. Київ, просп. 40-річчя Жовтня, буд. 89, та просив здійснити поділ цих приміщень на самостійні об'єкти нерухомого майна з наданням кожному об'єкту поштової адреси.

У відповіді № 29838 від 10.10.2007 Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»зазначило, що БТІ не має законних підстав для видачі довідки-характеристики для поділу нерухомого майна.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Інструкцією щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна, затвердженою наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18 червня 2007 року № 55 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 6 липня 2007 року за № 774/14041, визначено порядок проведення робіт з поділу, виділу та розрахунку часток житлових будинків, будівель, споруд, іншого нерухомого майна (далі - об'єкти нерухомого майна), крім земельних ділянок, та застосовується бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) при підготовці проектних документів щодо можливості проведення робіт з поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна.

Об'єкти нерухомого майна, а також єдині майнові комплекси, що належать на праві власності і розташовані на одній земельній ділянці, можуть бути поділені на самостійні об'єкти нерухомого майна (пункт 2.1 інструкції).

Пунктом 3.10 зазначеної інструкції прямо передбачено, що БТІ готує Висновок щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об'єкта нерухомого майна (додаток 2) для укладення договору про виділ в натурі частки з об'єкта нерухомого майна або договору про виділ частки з об'єктів нерухомого майна, що є у спільній частковій власності.

Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»у своїй відповіді позивачу посилається на положення статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», якою передбачено, що у державній реєстрації права може бути відмовлено вразі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим законом та іншими нормативно-правовими документами, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, але жодних зауважень щодо поданих позивачем документів зроблено не було, до суду доказів на підтвердження існування таких обставин третьою особою не надано.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст. 316 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Право володіння означає юридично забезпечену можливість власника мати майно у своєму безпосередньому фізичному чи юридичному віданні, у сфері свого фактичного господарського чи іншого впливу.

Право користування –це юридично закріплена можливість власника щодо господарського, підприємницького, культурно-побутового використання майна та вилучення з нього корисних властивостей.

Право розпорядження – це юридично закріплена можливість власника самостійно вирішувати юридичну і фактичну долю майна шляхом його відчуження іншим особам, зміни його стану чи призначення тощо.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Особливості здійснення права власності на національні, культурні та історичні цінності встановлюються законом (стаття 319 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 355 Цивільного кодексу України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю (ч. 1 ст. 356 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 363 Цивільного кодексу України частка у праві спільної часткової власності переходить до набувача за договором з моменту укладення договору, якщо інше не встановлено домовленістю сторін. Частка у праві спільної часткової власності за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, переходить до набувача відповідно до статті 334 цього Кодексу. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації (ч. ч. 3, 4 ст. 334 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що договір купівлі продажу від 01.06.2007, укладений між позивачем та відповідачем,  нотаріально посвідчений та належним чином зареєстрований, тому, суд дійшов висновку, що позивач набув права спільної часткової власності на нежилі приміщення, які знаходяться за адресою: м. Київ, просп. 40-річчя Жовтня, буд. № 89, літ. А.

Чинним законодавством України співвласнику надається право самостійно розпоряджатися своєю часткою у спільній частковій власності.

Співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності (ч. 1 ст. 364 Цивільного кодексу України).

З встановлених обставин справи, а саме з висновку Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 7802 від 25.07.2007, вбачається, що зазначені вище нежилі приміщення є окремим об'єктом та можуть бути виділені в натурі.

У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється. Майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними (стаття 367 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов'язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, зокрема, є рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, що набрали законної сили.

Згідно з пунктом 10 Додатку 1 до пункту 2.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 28.01.2003 № 6/5), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08.02.2002 за № 157/6445, який визначає перелік правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна, такими документами, зокрема є рішення судів, третейських судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна, про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності.

Частина 4 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»встановлює, що державна реєстрація прав є публічною, здійснюється місцевим органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані речові права та їх обмеження в порядку, встановленому законом. Пунктом 5 Прикінцевих положень цього Закону передбачено, що до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.

Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно передбачено, що державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць. Здійснення державної реєстрації прав власності на нерухоме майно в межах одного населеного пункту кількома БТІ не допускається (пункт 1.3 положення). Державна реєстрація прав власності на нерухоме майно (далі - реєстрація прав) - це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів коштом особи, що звернулася до БТІ (пункт 1.4 положення).

Відповідно до п. 2 рішення Київської міської ради від 20.06.2002 № 74/74 «Про затвердження Тимчасового положення про державну реєстрацію об`єктів нерухомого майна та прав власності на них в місті Києві»державну реєстрацію об`єктів нерухомого майна та прав власності на них в місті Києві здійснює комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна».

Враховуючи, що об'єкт нерухомого майна знаходиться в межах міста Києва, державну реєстрацію права власності на них має здійснювати Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна».

З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача є законними, обґрунтованими, доведеними належними доказами.

Державне мито, судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Здійснити поділ нежилих приміщень на два окремих об'єкта нерухомості та припинити право спільної часткової власності на об'єкт нерухомості –нежилі приміщення           № 160, площею 561,90 кв.м, за адресою: м. Київ, просп. 40-річчя Жовтня, б. № 89 між Товариством з обмеженою відповідальністю «В.В.З.»(99011, м. Севастополь,                             вул. В.Морська, 23; 03067, м. Київ, бульвар І.Лепсе, 4, корп. 20; код 32398278; рахунок                 № 260062573 в Севастопольській філії ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»; МФО 324504) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ілта»(01011, м. Київ, вул. Кутузова, 2; 01103, м. Київ, Залізничне шосе, 25; код 14284053; рахунок № 2600500002638 в АКБ «Правекс-банк»; МФО 321983), визнавши за Товариством з обмеженою відповідальністю «В.В.З.»(99011, м. Севастополь, вул. В.Морська, 23; 03067, м. Київ, бульвар І.Лепсе, 4, корп. 20; код 32398278; рахунок № 260062573 в Севастопольській філії ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»; МФО 324504) право власності на окрему частку нерухомості загальною площею 266,40 кв.м.

Зобов'язати Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна зареєструвати право власності на окремий об'єкт нерухомості загальною площею 266,40 кв.м. за адресою: м. Київ, просп. 40-річчя Жовтня, б. № 89 за Товариством з обмеженою відповідальністю «В.В.З.»(99011, м. Севастополь, вул. В.Морська, 23; 03067, м. Київ, бульвар І.Лепсе, 4, корп. 20; код 32398278; рахунок                № 260062573 в Севастопольській філії ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»; МФО 324504).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ілта»(01011, м. Київ,                     вул. Кутузова, 2; 01103, м. Київ, Залізничне шосе, 25; код 14284053; рахунок                                     № 2600500002638 в АКБ «Правекс-банк»; МФО 321983) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «В.В.З.»(99011, м. Севастополь, вул. В.Морська, 23; 03067, м. Київ, бульвар І.Лепсе, 4, корп. 20; код 32398278; рахунок № 260062573 в Севастопольській філії ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»; МФО 324504) 85,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене у порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                                                             О.О.Хрипун

Дата підписання рішення: 23.05.2008