Постанова

від 21.07.2011 по справі 40/1-11

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

40/1-11

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.07.2011 року                                    Справа №  40/1-11

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:                  

головуючого судді –Тищик І.В. (доповідач)

суддів –Верхогляд Т.А., Білецька Л.М.

при секретарі –Алексєєв О.В.

         за участю прокурора не з'явився

         представників сторін

         позивача: Касьянова Н.В.

         відповідача: Крутовських С.В.

         третьої особи-1: не з'явився

         третьої особи-2: не з'явився

                     розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу приватного підприємства „Шанс”, м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від  25.01.2011р. у справі № 40/1-11

          за позовом прокурора Жовтневого району м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ

          до приватного підприємства „Шанс”, м. Дніпропетровськ

          3-тя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача –виконавчий комітет Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради, м. Дніпропетровськ

          3-тя особа-2,  яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Державна екологічна інспекція в Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ

          про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки,  стягнення 182, 04 грн.                                                  

                                                            ВСТАНОВИВ:

           У листопаді 2010 року Прокурор Жовтневого району м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради звернувся до господарського суду з позовом до ПП „Шанс” про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки пл. 0,1302 га, що розташована за адресою вул. Набережна Перемоги, 39-а в м. Дніпропетровську, привівши її у придатний для використання стан шляхом знесення за власний рахунок розміщених на ній споруд кафе, паркану та покриття тротуарної плитки та про стягнення з ПП „Шанс” шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття вказаної земельної ділянки, в розмірі 182,04 грн.

           Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.01.2011року у справі № 40/1-11 (суддя Красота О.І.) позовні вимоги  задоволені у повному обсязі; суд зобов'язав позивача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку та відшкодувати шкоду, спричинену її самовільним зайняттям.

           Вмотивовуючи рішення, суд дійшов висновку, що спірна ділянка є самовільно зайнятою та відповідно до приписів ст. 212 Земельного кодексу України підлягає поверненню власнику землі без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування нею.

           Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оспорюване рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. При цьому скаржник посилається на порушення господарським судом положень процесуального права та розгляд позову за відсутності представника відповідача, що позбавило його можливості навести доводи та надати докази на свій захист.

           Відзив на апеляційну скаргу сторонами наданий не був.  

            Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню і просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

            Про час та місце розгляду справи сторони повідомлені в установленому порядку, однак, прокурор та треті особи правом на участь у засіданні суду апеляційної інстанції не скористалися.                    

           Враховуючи те, що наявні в справі документи дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного рішення, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності вказаних представників.

            В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

            Обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши представників позивача та відповідача, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

            Як убачається з матеріалів справи, 06.08.-10.08.10р. інспектором Державної екологічної інспекції в Дніпропетровській області проведено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства України літнього кафе ПП „Шанс” за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 39-а.      

           За результатами перевірки складено відповідний акт, на підставі якого був розрахований розмір збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки у розмірі 182,04 грн. та прийнято рішення про тимчасову заборону (зупинення) користування земельною ділянкою.

            Проведеною перевіркою встановлено, що в порушення ст. 89 Водного кодексу України та ст.ст. 61, 125,126 Земельного кодексу України приватним підприємством „Шанс” використовується під розташування літнього кафе земельна ділянка, що розташована уздовж берегової смуги р. Дніпро, на якій впроваджується спецрежим обмеженої господарської діяльності і яка являється землями водного фонду.

            Кафе складається з відкритого майданчику з частковим покриттям з тротуарної плитки, господарського блоку та тентових майданчиків. Територія огороджена парканом.  

            Крім цього в воді на металевих конструкціях розташовано 4 бесідки, на які відсутні дозвільні документи.   

          Прокурор зазначає, що на момент проведення перевірки користування вищезазначеною земельною ділянкою здійснюється відповідачем без документів на право користування земельною ділянкою (без державного акту права власності чи права постійного користування земельною ділянкою, без договору оренди земельною ділянки, зареєстрованого у встановленому порядку), тобто, самовільно.   

            З вимогою про звільнення самовільно зайнятої ділянки та відшкодування збитків, заподіяних державі самовільним її зайняттям, у сумі 182, 04 грн., прокурор звернувся до господарського суду, рішенням якого позовні вимоги були задоволені у повному обсязі, проте з даним висновком погодитись не можна.  

            Відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

           Згідно п. 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року № 6 у вирішенні питання про застосування відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки господарським судам необхідно враховувати, що саме по собі встановлення судом наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. Господарським судам у вирішенні таких спорів необхідно досліджувати, чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об'єктів, причини відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку тощо.

            Матеріалами справи посвідчується, що:

- користування спірною земельною ділянкою здійснювалося відповідачем на підставі договору №1913 на право тимчасового користування землею від 20.06.2001р. зі строком дії до 19.08.2002р.;

- 03.02.2003р., тобто, після закінчення строку дії договору тимчасового користування земельною ділянкою, рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради був затверджений акт державної технічної комісії про прийняття в експлуатацію літнього кафе, дозволено ПП „Шанс” ввести літнє кафе в експлуатацію та зобов'язано останнього замовити у Дніпропетровському міському управлінні земельних ресурсів оформлення правовстановлюючих документів;

- в подальшому відповідачем вживалися заходи до оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку по фактичному розміщенню об'єктів, що доведено документально, зокрема, технічною документацією із землеустрою щодо встановлення водоохоронної зони та прибережної захисної смуги в натурі від 2008 року, договором на проведення робіт по передачі земельної ділянки у  користування від 04.12.08р., містобудівним та інженерно-технічним висновками Головного архитектурно-планувального управління міської ради від 20.07.09р. та 01.09.09р., вихідними даними Державного земельного кадастру від вересня 2010 р. тощо.

            За вказаних обставин відсутні як підстави для визнання спірної ділянки зайнятою самовільно, так і підстави для застосування положень ст. 212 Земельного кодексу України щодо їх повернення.

            Твердження позивача про порушення відповідачем ст. 89 Водного кодексу України та впровадження на спірній ділянці спецрежиму обмеженої господарської діяльності не доведено документально і не може бути прийнято до уваги. Окрім того, порушення норм водного законодавства не є підставою для задоволення вимог про звільнення земельної ділянки.

             Згідно з п. 3.1 наказу Державного агентства земельних ресурсів України та Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель від 12.09.2007р. № 110 „ Про затвердження Методичних рекомендацій щодо застосування Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару грунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007р. №963”  підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним чи фізичним особам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, є матеріали справи про адміністративне правопорушення, які підтверджують факт вчинення цього правопорушення, а саме:

- акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства;

- протокол про адміністративне правопорушення;

- припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства);

- акт обстеження земельної ділянки.

             Отже, підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі або територіальній громаді внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, є зазначені документи в їх сукупності, оскільки саме вони можуть підтвердити сам факт самовільного зайняття земельної ділянки, розмір зайнятої ділянки та період часу, протягом якого вона використовується без належних правових підстав.

             На підтвердження розміру шкоди, заявленої заявником до стягнення, не надано ні доказів притягнення відповідача до адміністративної відповідальності  за самовільне зайняття спірної ділянки, ні актів обстеження спірної земельної ділянки.

             З огляду на відсутність належних документів, що посвідчували б факт самовільного зайняття відповідачем спірної земельної ділянки, колегія суддів не убачає підстав для стягнення нарахованої позивачем шкоди у розмірі 182,04 грн.

             За викладених обставин правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

             Окрім того, в силу положень п.п. 2 ч.3 ст.104 ГПК України порушення норм процесуального права в будь-якому випадку являється підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду. Доказів належного повідомлення відповідача про місце засідання суду матеріали справи не містять. Дана обставина в свою чергу є підставою для скасування оспорюваного рішення господарського суду.

             З огляду на невідповідність висновків, викладених в рішенні господарського суду, обставинам справи та чинному законодавству, вимоги скаржника про скасування рішення являються обґрунтованими і підлягають задоволенню.

             На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд          

                                                                     ПОСТАНОВИВ :          

              Апеляційну скаргу приватного підприємства „Шанс” задовольнити.

              Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.01.2011 року у справі № 40/1-11 скасувати.

              В позові відмовити.

               Наказ господарського суду Дніпропетровської області від 08.02.11р. про примусове виконання рішення господарського суду від 25.01.2011р. у справі №40/1-11 визнати таким, що не підлягає виконанню.

               Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

                 Головуючий                                                                             І.В. Тищик

                 Судді:                                                                                        Т.А.Верхогляд

                                                                                                                     Л.М. Білецька