Постанова

від 26.07.2011 по справі 5016/1459/2011(8/54)

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5016/1459/2011(8/54)

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"26" липня 2011 р. Справа № 5016/1459/2011(8/54)

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Михайлова М.В.

суддів Ярош А.І., Журавльова О.О.

При секретарі Герасименко Ю.А.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився, повідомлений належним чином;

від відповідача: не з'явився, повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Торгового дому „Юніт - Трейд”

на рішення господарського суду Миколаївської області від 14 червня 2011 року

у справі № 5016/1459/2011(8/54)

за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку „Паризька комуна”, м. Миколаїв, вул. Паризької комуни, 7

до Товариства з обмеженою відповідальністю Торгового дому „Юніт - Трейд”, м. Миколаїв, вул. Паризької комуни, 7/2

про спонукання до укладання договору,-

                                                          ВСТАНОВИВ:  

У травні 2011 року Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Паризька комуна” звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім “Юніт –Трейд” про зобов`язання відповідча укласти з позивачем Договір відносин власників житлових і нежитлових приміщень та управителя щодо надання послуг з утримання будинку, споруд та прибудинкової території за адресою: м. Миколаїв, вул. Паризької комуни, буд. 7 по формі та за змістом Типового договору, затвердженого наказом Держжитлокомунгоспу України 27.08.2003 р. № 141, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.12.2003р. за № 1155/8476 (Типовий договір) та з істотними умовами, визначеними у ст. 26 ЗУ “Про житлово-комунальні послуги” і наданого позивачем на підпис відповідачу 14.02.2011 р.

Заявою від 14.06.2011р. позивач збільшив позовні вимоги і просив стягнути витрати на правову допомогу у сумі 800 грн.

У запереченнях на позовну заяву, наданих представником відповідача в судовому засіданні суду першої інстанції від 14.06.2011 року, відповідач зазначив, що не вбачав підстав для задоволення позовних вимог у зв'язку з порушенням його інтересів; проект договору йому не надавався, обговорення договору та конкретизація його умов сторонами не здійснювалася; на думку відповідача позивач є неправомірним управителем.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 14 червня 2011 року по справі № 5016/1459/2011(8/54) (суддя Гринькова –Новицька Т.В.) позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім „Юніт - Трейд” звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Миколаївської області від 14 червня 2011 року по справі № 5016/1459/2011(8/54) та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Свої вимоги скаржник мотивує тим, що суд не повністю з'ясував обставини, що мають значення для справи, та порушив норми матеріального та процесуального права.

Позивач не скористався своїм правом надання відзиву на апеляційну скаргу відповідача.

Сторони, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчать поштове повідомлення, відмітки канцелярії ОАГС про відправку копій ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження та призначення її до розгляду від 30.06.2011 року та про відкладення розгляду апеляційної скарги від 19.07.2011р., зроблені у встановленому порядку на перших примірниках вказаних ухвал, які відповідно до п.32 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 29.09.2009р. №01-08/530 „Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України” є належним підтвердженням повідомлення представників сторін про час і місце судового засідання. Крім того, про належне повідомлення представників сторін про час та місце розгляду апеляційної скарги свідчить також залучені до матеріалів справи копії Реєстру Одеського апеляційного господарського суду №1 на відправку рекомендованої пошти з повідомленням від 04.07.2011 року та від 20.07.2011 року, а матеріали справи дають можливість розглянути справу у відсутності представників сторін, тим паче, що в ухвалі суду апеляційної інстанції від 30.06.2011 р. про прийняття апеляційної скарги до провадження  було зазначено, що незабезпечення учасниками процесу в судове засідання своїх представників не буде перешкоджати розгляду апеляційної скарги.

Від сторін, представники яких не з'явились у судове засідання апеляційної інстанції, ніяких клопотань не надходило.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Дослідивши  доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та обставини, на які посилається скаржник, а також перевіривши додержання та правомірність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як  вбачається  з  матеріалів справи, позивач відповідно до ЗУ «Про об'єднання власників багатоквартирного будинку»(далі - Закон)  вважає себе  належним управителем та балансоутримувачем неподільного майна,  а саме будинку №7 по вул. Паризької комуни в м. Миколаєві. Також вважає, що він має управляти цим майном, шляхом належної експлуатації житлового комплексу, та забезпечення відповідних умов користування неподільним майном іншими співвласниками, шляхом накопичення необхідних коштів.

Крім того позивач посилається на необхідність укладення договору відносин власників житлових і нежитлових приміщень та управителя щодо надання послуг з утримання будинку, споруд та прибудинкової території, як того вимагає ст.13 Закону.

Колегія  суддів зазначає,  що  відповідно  до ст.11 лише створення ОСББ як юридичної господарюючої одиниці ще не достатньо для утримання будинку, здійснення функцій щодо управління ними, а після набуття статусу юридичної особи об'єднання має прийняти весь або частково житловий комплекс на власний баланс  або укласти  договір з  попереднім  балансоутримувачем, чи укласти договір  з  іншим балансоутримувачем про надання   таких послуг .

Рішення про прийняття на баланс основних фондів приймається відповідно до цього Закону, інших нормативно-правових актів та статуту об'єднання (ст.11 Закону).

Крім  того п.8.1. Статуту ОСББ «Паризька комуна»передбачає що «У разі прийняття на власний баланс об'єднання всього житлового комплексу та вибору форми управління неподільним та загальним майном через статутні органи об'єднання між об'єднанням та кожним власником житлового та нежитлового приміщення, укладається договір на основі Типового договору, затвердженого спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади».

Відповідно  до Правил утримання житлових будинків та прибудинкової території, затверджених Наказом Держжитлокомунгоспу України 17.05.2005 N 76 (Далі - Правила)    та ст.1 Закону, Управитель - це особа, яка за договором з власником чи балансоутримувачем здійснює управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд (далі —управління будинком) і забезпечує його належну експлуатацію відповідно до закону та умов договору.

Пунктом  1.2. Правил передбачено підписання Акту приймання-передачі житлового будинку у разі зміни його власника чи балансоутримувача. Так, у разі передачі житлового комплексу на баланс об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, встановлено Порядок передачі житлового комплексу або його частини з балансу на баланс, затвердженого постановою КМУ від 11 жовтня 2002р. №1521 «Про реалізацію Закону  України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку». Форма Акта встановлена цією ж постановою.

Крім того, до підписання цього Акту, Виконком Миколаївської міської ради, Управління комунальної власності міської ради, та Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради, повинні були прийняти відповідні рішення про передачу майна та підписання відповідних Актів приймання-передачі жилого будинку, як того вимагає ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні».

Відповідно до пункту 5 ст.60 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Та, згідно п.4.8 Положення про управління з використання та розвитку комунальної власності міської ради, затвердженої рішенням Миколаївської міської ради від 23 червня 2006р. №2/4, встановлені основні завдання та функції Управління комунальної власності міської ради, до яких зокрема відносяться, за попереднім узгодженням з виконавчими органами Миколаївської міської ради, відповідними постійними комісіями міської ради, виконання майнових операцій з передачі на баланс об'єктів нерухомого майна, що знаходились в комунальній власності.

Як  вбачається  з  матеріалів  справи,   позивач належним чином не оформив своє право щодо управління та утримання на балансі всього жилого будинку №7 по вул. Паризькій комуні в м. Миколаєві. Він  лише надав  суду   копію   рішення   виконкому  Миколаївської міської ради №1780 від 28.11.2003р., яким встановлено за позивачем право власності на 4036/10000 частки жилого будинку.

Колегія  суддів  вважає,  що вказане  рішення не є підставою для визнання його балансоутримувачем та управителем всього будинку, він лише є одним з співвласників будинку та не більше того. Це не надає йому жодного права витребувати від інших співвласників грошів на утримання жилого будинку, не надає права на управління цілим жилим будинком.

Апелянт  наполягає на тому,  що він  декілька  разів просив  позивача надати документи, що підтверджують його повноваження щодо управління будинком,  але відповіді не отримав.

В  запереченнях  на позов (а.с.34) відповідач зазначає,  що позивач  не  надав  жодного  доказу, що підтверджує   його  повноваження  як  управителя  будинком. Позивач  до  суду апеляційної інстанції не  з'явився  двічі,  за  телефоном  колегія  суддів  дізналася  про  небажання  його  представника  приймати  участь  у  розгляді  апеляційної скарги.  Таким  чином  позивач  не  довів  своїх  позовних вимог.   

Отже, судова колегія доходить до висновку, що в процесі розгляду справи позивачем не було доведено належним чином своєї правової позиції та не було надано документальних доказів у відповідності до ст.ст. 4-3, 22, 32-34 ГПК України, які б підтвердили позиції позивача у будь - якій частині, а надані докази не є такими, що в розумінні вищезазначених статей підтверджують обставини, на які посилається позивач.

Відповідно до вимог частини 1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Аналізуючи висновки, зроблені місцевим господарським судом при ухваленні рішення, колегія суддів дійшла до переконання про те, що висновки суду першої інстанції не повністю відповідають обставинам справи та в деяких випадках засновані на припущеннях.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Отже, оскаржуване рішення господарського суду прийняте без належного з'ясування і доведеності всіх обставин у справі, з невідповідністю деяких висновків, викладених у рішенні, з дійсними обставинами справи, а також з порушеннями норм матеріального та процесуального права.

З  урахуванням  наведеного апеляційна  скарга  підлягає  задоволенню,  рішення  господарського суду  скасуванню,  в позові слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

                                              ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Торгового дому „Юніт - Трейд”, м. Миколаїв, на рішення господарського суду Миколаївської області від 14 червня 2011 року  у справі № 5016/1459/2011(8/54) задовольнити.

Рішення господарського суду скасувати.

В позові відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.   

Повний текст постанови підписаний 28  липня  2011 року.

           Головуючий суддя:                                                                              М.В. Михайлов

           Суддя:                                                                                   А.І. Ярош

           Суддя:                                                                                    О.О. Журавльов