Постанова

від 27.05.2008 по справі 8/544

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

8/544

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01033, м.Київ,  вул.Жилянська 58-б                                                       тел. 284-37-31

Іменем   України

                                          П О С Т А Н О В А

27.05.08 р.                                                                                          № 8/544          

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді:                    Писаної  Т.О (доповідач по справі),

суддів:

                                                  Чорногуза М. Г

                                                  Фаловської  І.М.

секретар судового засідання  Рустам'ян Е.А.,

за участю представників:

від позивача: Безсусідня Ю.В. –представник за дов. б/н від 12.12.07 р.;

                      Варуша С.М. –представник за дов. № 4 від 23.08.05 р.;

від відповідача: Горбатюк С.С. –представник за дов. № 196 від 04.05.07 р.;

від третьої особи: не з'явились,

розглянувши апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства «Птахофабрика «Росія»на рішення господарського суду Полтавської області від 04.03.2008 року у справі  № 8/544 (суддя Плеханова Л.Б.)

за позовом           закритого акціонерного товариства «Українська промислова страхова компанія», м. Київ,

до           закритого акціонерного товариства «Птахофабрика «Росія», с.Потоки, Кременчуцький район, Полтавська область,

третя особа           товариство з обмеженою відповідальністю «Крок К», м.Дніпропетровськ,

про                               визнання правочину недійсним,

в с т а н о в и в:

15.11.2007р. до господарського суду Полтавської області звернулось закрите акціонерне товариство «Українська промислова страхова компанія»з позовом до закритого акціонерного товариства «Птахофабрика «Росія», за участю третьої особи товариства з обмеженою відповідальністю «Крок К», про визнання повністю недійсним правочину, а саме заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог №216 від 24.11.2005р. на суму 1550968,61 грн., направленої закритим акціонерним товариством «Птахофабрика «Росія»до ЗАТ «Українська промислова страхова компанія»з моменту укладення, та відновити становище, яке існувало до укладення цього правочину.

Заявою №254 від 05.12.2007р. позивач уточнив позовні вимоги та просив визнати недійсною заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог №216 від 24.11.2005р. на суму 1550968,61 грн., направлену закритим акціонерним товариством «Птахофабрика «Росія»до ЗАТ «Українська промислова страхова компанія»з моменту укладення, та відновити становище, яке існувало до укладення цього правочину.

24.12.2007р. позивач надав суду першої інстанції уточнену позовну заяву, в якій просив визнати недійсним зарахування зустрічних однорідних вимог заявою №216 від 24.11.2005р. на суму 1550968,61 грн., направленою закритим акціонерним товариством «Птахофабрика «Росія»до ЗАТ «Українська промислова страхова компанія».

Рішенням господарського суду Полтавської області від 04.03.2008р. у справі №8/544 визнано недійсним зарахування зустрічних однорідних вимог заявою №216 від 24.11.2005р. на суму 1550968,61 грн., направленою закритим акціонерним товариством «Птахофабрика «Росія»до ЗАТ «Українська промислова страхова компанія», стягнуто з відповідача на користь позивача 85 грн. витрат по оплаті держмита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 04.03.2008р. позовні вимоги задоволені з  наступних мотивів. Вчинення право чину –зарахування зустрічних однорідних вимог не може відбуватися на стадії виконавчого (примусового) провадження. Виконання рішення суду будь яким іншим способом, не зазначеним в рішенні, підпадає під заборону, передбаченого п. 5 ст. 602 ЦК України. Зобов'язання по примусовому виконанню рішення господарського суду Полтавської обл. по справі №8/232 являється не господарським, а адміністративно-правовим. Зміст та форма заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог за №216 від 24.11.2005р. суперечить ч. 1 ст. 601 ЦК України. ЗАТ «Птахофабрика «Росія»(боржник) вправі було провести зарахування, якщо вимога до первісного кредитора ТОВ «Крок К»виникла у боржник на підставі, що існувала на момент пред'явлення боржникові вимоги новим кредитором. Однак, на думку суду першої інстанції, на момент пред'явленні боржникові (відповідачеві) вимоги новим кредитором –03.06.2004 р. у боржника –ЗАТ «Птахофабрика «Росія»не існувало підстав для вимог до первісного кредитора, яким був ТОВ «Крок К».

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням місцевого господарського суду відповідач звернувся до Київського міжобласного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та припинити провадження у справі №8/544.

Представник апелянта вважає апеляційну скаргу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, рішення місцевого господарського суду вважає таким, що підлягає скасуванню.  

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, його представник у судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечив, оскільки вважає її необґрунтованою, а оскаржене рішення суду першої інстанції законним та таким, що відповідає матеріалам справи.

Відповідно до розпорядження від 13.05.2008р. розгляд апеляційної скарги здійснено у наступному колегії суддів: головуючий суддя: Писана Т.О., судді: Чорногуз М.Г., Фаловська І.М.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Згідно із ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається із матеріалів справи, позовні вимоги мотивовані тим, що 10.08.2004р. господарським судом Полтавської області винесено рішення від 10.08.2004р. по справі №8/232 за позовом ЗАТ «Українська промислова страхова компанія»до ЗАТ «Птахофабрика «Росія»про стягнення із ЗАТ «Птахофабрика «Росія»на користь ЗАТ «Українська промислова страхова компанія»заборгованості у сумі 1674193,01 грн. та видані накази №8/232 від 01.06.2005р.

Виконавче провадження з виконання наказу № 8/232 від 01.06.2005р. відкрито постановою ВДВС Кременчуцького РУЮ в Полтавській області 22.06.2005р. у відповідності до ст. 46 ЗУ «Про виконавче провадження». Після закінчення строку на добровільне виконання рішення суду 05.07.2005р. винесено постанову про стягнення виконавчого збору з боржника  та розпочато примусове виконання рішення суду.

Однак, ЗАТ «Птахофабрика «Росія»24.11.2005р. було направлено на адресу позивача заяву від 24.11.2005р. вих. №216 про залік зустрічних однорідних вимог на суму 1550968.61 грн. в рахунок виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 10.08.2004р. по справі №8/232. Позивач оспорює законність зарахування зустрічних однорідних вимог заявою №216 від 24.11.2005р. на суму 1550968.61 грн., направленою ЗАТ «Птахофабрика «Росія»до ЗАТ «Українська промислова страхова компанія»з наступних підстав.

Положеннями ст.602 ЦК України передбачені випадки, коли не допускається зарахування зустрічних вимог, зокрема у випадках, встановлених договором або законом, про що зазначено у пункті 5 вказаної статті.

Згідно із ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно  до  ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження»виконання рішення суду можливе на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених законом.

Відповідно до п.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження»заходом примусового виконання рішення є захід, передбачений рішенням.

Оскільки, заходом виконання рішення господарського суду Полтавської області від 10.08.2004р. по справі №8/232 є саме - стягнення із ЗАТ «Птахофабрика «Росія»на користь ЗАТ «Українська промислова страхова компанія»заборгованості у сумі 1674193,01 грн., то позивач вважає, що згідно з ч.5 ст.602 ЦК України зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі заяви №216 від 24.11.2005р. не допускається.

Свій висновок позивач підтвердив Ухвалою господарського суду Полтавської області від 26.09.2006р. по справі №8/232-5/115.

Місцевий господарський суд визнав відповідне обґрунтування позивача правомірним.

Колегія господарського суду апеляційної інстанції не може погодитись з таким висновком враховуючи наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 04.12.2002р. між ЗАТ Птахофабрика «Росія» і ТОВ «Крок К»був укладений Договір купівлі-продажу № 1112Р столового яйця.  30.10.2002р. між ТОВ «Крок К»і ЗАТ КБ «ПриватБанк»був укладений кредитний договір №189-2/2002 терміном повернення кредиту до 30.10.2002р., за умовами якого станом на 21.05.2004р. існували невиконані договірні зобов'язання перед ЗАТ КБ «Приватбанк»у сумі 1550968,61 грн. Поручителем виконання договірних зобов'язань ТОВ «Крок К»перед Банком виступила ЗАТ «Птахофабрика «Росія». Рішенням у справі №16/181 було відмовлено у задоволені позовних вимог ЗАТ «Українська промислова страхова компанія»про визнання недійсним договору №189-2/2002  від 30.10.2002р. Рішення чинне.

21.05.2004р. між ЗАТ КБ «Приватбанк»і ЗАТ Птахофабрика «Росія» був укладений  Договір №1, відповідно до умов якого відбулася передача права вимоги в сумі 1550968 грн. 61 коп. до ЗАТ Птахофабрика «Росія»за кредитним договором №02-189-02 від 30.10.2002р. між Банком і ТОВ «Крок К». Рішенням у справі №8/344 було відмовлено у задоволені позовних вимог ЗАТ «Українська промислова страхова компанія»про визнання недійсним повністю з моменту укладення договору №1 від 21.05.2004р.про передачу прав вимоги. Рішення чинне.

11.06.2004р. платіжним дорученням №2 ЗАТ «Птахофабрика «Росія»перерахувала 1550968 грн. 61 коп. ЗАТ КБ «Приватбанк», чим виконала свої зобов'язання за договором  №1 від 21.05.2004 р. між сторонами.

30.06.2004р. на адресу ЗАТ «Птахофабрика «Росія»надійшла копія позовної заяви про стягнення 1674193,01 грн., у тексті якої було зазначено, що за договором уступки права вимоги №15 від 24.09.2003р. до ЗАТ «Українського промислова страхування компанія»від ТОВ «Крок К»перейшло право вимоги 1674193,01 грн. по Договору купівлі-продажу №1112Р столового яйця від 04.12.2002р.

01.07.2004р. вих. №180 ЗАТ «Птахофабрика «Росія»направило на адресу ТОВ «Крок К»заяву про припинення зобов'язань шляхом заліку зустрічних однорідних вимог на суму 1550968 грн. 61 коп. Відповідно до заяви заліку підлягали: вимоги ТОВ «Крок К»до ЗАТ «Птахофабрика «Росія»за договором №1112Р від 04.12.2002р., передані ЗАТ «Українська промислова страхування компанія»; вимоги  ЗАТ «Птахофабрика «Росія»до ТОВ «Крок К»за кредитним договором від 30.10.02р., укладеного між ТОВ «Крок К» і ЗАТ КБ «Приватбанк»і яке перейшло до ЗАТ «Птахофабрика «Росія»за договором №1 від 21.05.2004р.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської обл. від 10.11.2005р. по справі №7/272 відмовлено в задоволенні позову ЗАТ «Українська промислова страхова компанія»до ТОВ «Крок К»і ЗАТ «Птахофабрика «Росія»про визнання недійсним зарахування зустрічних однорідних вимог проведеного на підставі заяви №180 від 01.07.2004р. про зарахування зустрічних однорідних вимог, з мотивів, що залік не відбувся.

Ухвалою господарського суду Полтавської обл. від 26.09.2006р. по справі №8/232-5/115 ЗАТ «Птахофабрика «Росія»відмовлено у перегляді рішення за нововиявленими обставинами з мотивів, що ТОВ «Крок К»не мав вимог до відповідача за договором №1112Р від 04.12.2002р. на момент надіслання заяви №180 від 01.07.2004р., оскільки ці вимоги були передані від ТОВ «Крок К»до позивача (ЗАТ «Українська промислова страхова компанія») на підставі договору уступки вимоги №15 від 24.09.2003р. і ця обставина була відома відповідачу.

24.11.2005р. за вих. №216 ЗАТ «Птахофабрика «Росія»направило на адресу ЗАТ «Українська промислова страхова компанія»заяву про припинення зобов'язання шляхом заліку зустрічних однорідних вимог на суму 1550968 грн. 61 коп. У відповідності до вказаної заяви з урахуванням вимог ст.ст. 601, 603 ЦК України заліку підлягали: вимога ЗАТ «Українська промислова страхова компанія»до ЗАТ «Птахофабрика «Росія»по договору №1112Р від 04.12.2002р., отримана від ТОВ «Крок К»; вимога  ЗАТ «Птахофабрика «Росія»до ТОВ «Крок К»по кредитному договору від 30.10.2002р., укладеному між ТОВ «Крок К»та ЗАТ КБ «ПриватБанк» і яка перейшла до ЗАТ «Птахофабрика «Росія»по договору №1 від 21.05.2004р.

Випадки недопустимості зарахування зустрічних вимог, передбачені ст. 602 ЦК України, при даних обставинах відсутні. Відповідно до проведеного заліку, частково на суму 1550968,61 грн. виконані зобов'язання ЗАТ «Птахофабрика «Росія»по договору №1112Р від 04.12.2002р.

В грудні 2005р. закрите акціонерне товариство «Українська промислова страхова компанія»звернулося до господарського суду Дніпропетровської обл. з позовом до закритого акціонерного товариства «Птахофабрика «Росія», товариства з обмеженою відповідальністю «Крок К»про визнання недійсним заліку зустрічних однорідних вимог –Заяви №216 від 24.11.2005р.

Заперечуючи проти позову ЗАТ «Птахофабрика «Росія»пред'явило зустрічний позов до ЗАТ «Українська промислова страхова компанія»та ТОВ «Крок К»про визнання частково припиненими зобов'язання та на підставі цього –визнання частково виконаним рішення господарського суду Полтавської обл. від 10.09.2004р. у справі №8/232 про стягнення ЗАТ «Птахофабрика «Росія»на користь ЗАТ «Українська промислова страхова компанія»заборгованості за договором №1112Р від 04.12.2002р. у сумі 1674193,01 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської обл. від 05.04.2006р. по справі №27/1 первісний  позов задоволено: визнано недійсним зарахування зустрічних однорідних вимог, проведеного на підставі Заяви №216 від 24.11.2005р.

В означеній частині рішення мотивоване тим, що проведене зарахування зустрічних однорідних вимог у інший спосіб, ніж визначено в рішенні Господарського суду Полтавської обл. від 10 серпня 2004 р. у справі №8/232 суперечить положенням ст. 121 ГПК України, якою встановлено порядок зміни порядку та способу виконання рішення суду.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.06.2006р. рішення господарського суду Дніпропетровської обл. від 05.04.2006р. щодо задоволення первісного позову скасовано, в задоволенні первісних позовних вимог відмовлено.

Постанова мотивована відповідністю проведеного між ЗАТ «Українська промислова страхова компанія»та ЗАТ «Птахофабрика «Росія»зарахування зустрічних однорідних вимог положенням ст. 601 –603 ЦК України, та наступними обставинами, які були встановлені апеляційним судом. 24.11.2005р. ЗАТ «Птахофабрика «Росія»було направлено ЗАТ «Українська промислова страхова компанія»заяву за №216 про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 1550968,61 грн., а саме: вимога ЗАТ «Українська промислова страхова компанія»до ЗАТ «Птахофабрика «Росія»згідно  з рішенням господарського суду Полтавської області   від , 10.08.2004р. по справі №8/232 на суму 1674193,01 грн.;  вимога ЗАТ «Птахофабрика «Росія»до нового кредитора - ЗАТ «Українська промислова страхова компанія»на суму 1550968,61 грн. згідно з умовами договору уступки вимоги №15 від 24.09.2003р.

Згідно із ст. 603 Цивільного кодексу України боржнику надано право у разі зміни кредитора пред'явити проти вимоги нового кредитора свою зустрічну вимогу до первісного кредитора. Частиною другою цієї статті передбачена умова, при якій проводиться зарахування, якщо вимога виникла на підставі, що існувала на момент одержання боржником письмового повідомлення про заміну кредитора, і строк вимоги настав до його одержання або цей строк не встановлений чи визначений моментом пред'явлення вимоги.

Вказаною постановою апеляційної інстанції встановлено, що право вимоги боргу у птахофабрики виникло 11.06.2004р., тобто ще до того часу, як вона була повідомлена про перевід боргу в позовній заяві по справі №8/232, яку відповідно до штампу вхідної кореспонденції отримала 30.06.2004р. Доказів отримання даної кореспонденції в іншій день позивач не надав. Право вимоги боргу у сумі 1550968,61 грн. птахофабрика отримала від КБ «Приватбанк»згідно з умовами договору уступки права вимоги №1 від 21.05.2004р. Згідно з умовами даного договору фабрика 11.06.2004р. сплатила борг банку за боржника - товариство з обмеженою відповідальністю «Крок К»у сумі 1550968,61 грн. Факт наявності даного боргу товариство з обмеженою відповідальністю «Крок К»не заперечувало. Строк виконання зобов'язання настав. Про заміну кредитора боржник був повідомлений листом за №174 від 21.06.2004р.

Випадки недопустимості зарахування зустрічних вимог, передбачені статтею 602 Цивільного кодексу України, при встановлених у постанові Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.06.2006р. обставинах визнано цим судом такими, що відсутні.

Статтею 202 ЦК України не передбачено такого способу припинення зобов'язань, як стягнення боргу згідно з рішенням суду і навпаки одним із способів припинення зобов'язань закон передбачив зарахування зустрічної однорідної вимоги.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.07.2006р. постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.06.2006р. залишено без змін з наступним обґрунтуванням.

Місцевий господарський суд у справі №27/1 помилково ототожнив процедуру виконання рішення суду з зустрічною однорідною вимогою, оскільки, зустрічною однорідною вимогою в даному випадку є не рішення суду, а сума боргу, яку визначено та постановлено стягнути рішенням господарського суду Полтавської області від 10 серпня 2004 року у справі №8/232.

Чинне законодавство, як матеріальне так і процесуальне, не містить заборони щодо зарахування зустрічних однорідних вимог на стадії виконання судового рішення ні в межах наданих виконавчою службою періоду для добровільного виконання судового рішення, ні в подальшій процедурі виконавчого провадження. Для вчинений відповідної дії потрібна лише наявність умов, встановлених ст. 601 ЦК України.

Ухвалою Верховного Суду України від 21.09.2006р. відмовлено в перегляді постанови Вищого господарського суду України від 19 липня 2006р.

Незважаючи на зазначені судові акти 12.11.2007р. ЗАТ «Українська промислова страхова компанія»(позивач) звернулося в господарський суд Полтавської області з позовом до ЗАТ «Птахофабрика «Росія», (ТОВ «Крок К»–третя особа) про визнання недійсним заліку зустрічних однорідних вимог –Заяви №216 від 24.11.2005р., тобто про той же предмет, який розглядався у справі №27/1.

В обґрунтування позовних вимог додатково до підстав викладених та розглянутих у справі №27/1 позивачем в позовній заяві наведена такі підстави: 1) вчинення директором ЗАТ «Птахофабрика «Росія»право чину –Заяви №216 з перевищення повноважень –без дотримання порядку схвалення угод наглядовою радою підприємства, на суму, що перевищує 20 % статутного фонду; 2) відсутність у відповідача права на добровільне виконання судового рішення на стадії примусового виконання рішення.

За наслідками перегляду оскаржуваного рішення апеляційний господарський  суд прийшов до наступного висновку.

В переглядаємому судовому рішенні відсутні мотиви, з яких суд не врахував та не дав юридичну оцінку посиланням позивача на відсутність повноважень у директора відповідача на укладення одностороннього правочину –заяви №216. Між тим матеріали справи містять Протокол  засідання спостережної ради ЗАТ «Птахофабрика «Росія»від 23.11.2005 р., яким спростовані твердження позивача про відсутність повноважень у директора, і підтверджено наявність необхідних повноважень. Так, відповідно до тексту протоколу прийняте рішення про надання згоди та доручення директору Хміль Ю.Л. щодо направлення на адресу ЗАТ «Українська промислова страхова компанія»заяви про залік зустрічних однорідних вимог на суму 1550968,61 грн. на підставі договору №1 від 21.05.2004р.

Наступним аргументам позивача, з приводу якого також відсутня відповідна оцінка суду, є твердження позивача про те, що у відповідача відсутнє право на виконання рішення суду на «стадії примусового його виконання».

Колегія суддів відкидає ці твердження, оскільки відповідно до ст. 124 Конституції України, ст. 4-5 ГПК України судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання вимог рішення, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену законами України. «Обов'язковість виконання рішення суду»це загальнообов'язкове об'єктивне право, яке охороняється чинним законодавством. Тобто після набрання судового рішення по справі №8/232 законної сили ЗАТ «Птахофабрика «Росія»зобов'язана відповідне судове рішення виконувати, а при невиконанні нести відповідальність за свої дії. Так відповідно до ст. 46 Закону України «Про виконавче провадження»у разі невиконання рішення у строк, установлений для добровільного виконання, з боржника стягується збір в розмирі 10 % від присудженої до стягнення суми.

В порушення вимог ст. 35 ГПК України місцевий суд при розгляді даної справи не взяв до уваги встановлені по справі №27/1 факти, повторно їх переоцінив, встановивши протилежні. Крім того, при винесенні рішення порушуючи вимоги ст. 84 ГПК України суд в мотивувальній частині не виклав мотиви, відповідно до яких він відхилив зазначені відповідачем обставини, які крім того встановлені у справі №27/1.

Так, Дніпропетровський апеляційний господарський суд в постанові по справі № 27/1 зазначив, що заява №216 по формі і змісту відповідає вимогам ст. 601 –603 ЦК України; по –друге, на час письмового повідомлення ЗАТ «Птахофабрика «Росія», а саме 30.06.2004 р. вона вже мала права вимоги до первісного кредитора ТОВ «Крок К», яку для заліку як зустрічну та однорідну і висунула проти вимог ЗАТ «Українська промислова страхова компанія»; по –третє, що випадки недопустимості зарахування зустрічних вимог, передбачені ст. 602 ЦК України, при даних обставинах відсутні.

Місцевий суд по даній справі це не врахував, порушив вимоги ст. 35 ГПК України переоцінив зазначені факти,  встановивши протилежне: що залік неможливий згідно із положеннями ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки зобов'язання по примусовому виконанню рішення господарського суду по справі №8/232 являється не господарським, а адміністративно-правовим; що заява не відповідає вимогам по формі та змісту, а вимога пред'явлена 03.06.2004р., коли була на почту здана копія позовної заяви, всупереч встановленій у справі №27/1 даті –30.06.2004р.

Про те такі твердження місцевого суду по даній справі є помилковими та не відповідають обставинам справи. При наявності встановлених фактів по справі №27/1 колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою –третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною першою статті 207 ГК України визначено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, може бути на вимогу однієї із сторін визнано  судом недійсним повністю або в частині.

Згідно із ст. ст. 202, 203 ГК України зобов'язання припиняється, зокрема зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями глави 50 ЦК України також не встановлено, що зобов'язання припиняються після винесення судового рішення про стягнення боргу.

Таким чином, після винесення судового рішення про стягнення боргу господарське зобов'язання не припиняється, а зберігає свою дійсність до  їх припинення відповідно до норм цивільного (господарського) права. Наявність адміністративно-правових правовідносин між виконавчою службою та боржником при примусовому виконанні рішення суду, не виключає наявність господарських правовідносин між боржником та стягувачем, вони залишаються зобов'язальними сторонами по договору до його припинення. Тільки після стягнення боргу в примусовому порядку, сплати боргу в добровільному порядку, проведення заліку зустрічних однорідних вимог, або інших передбачених законодавством підстав господарські зобов'язання припиняються.

Так, в силу ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних  однорідних вимог,  строк виконання  яких  настав, а також вимог, строк виконання яких  не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.  Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Ст. 603 ЦК України врегульований порядок проведення зарахування при зміні кредитора в зобов'язанні. Дана норма права кореспондується із ст. 518 ЦК України, відповідно до якої боржник може висунути проти вимог нового кредитора, такі самі заперечення, які він мав проти нового кредитора на момент отримання повідомлення про заміну кредитора, чи на момент пред'явлення вимоги.

Відповідно до ст.  205 ЦК України правочин може вчинятися в усній чи письмовій формі. Правочин, для якого не встановлена обов'язкова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних наслідків.

Ст. 601 ЦК України для заяв про залік невстановлена обов'язкова форма, тим самим виклавши заяву в письмовій формі, відповідач ніяким чином не міг порушити норму даної статі.

Також ні ст. 601 ні ст. 603 ЦК України не встановлені вимоги до змістовної частини до заяв про залік зустрічних вимог. Так, зі змісту заяви №216 витікає, що в ній викладені всі суттєві вимоги для  здійснення одностороннього правочину. Викладені вимоги: є зустрічними, тобто такими, які випливають з двох різних зобов'язань, де позивач в одному є кредитором і навпаки в іншому зобов'язанні відповідач є кредитором; є однорідні –грошові; за обома вимогами настав вже строк виконання; на час повідомлення про заміну кредитора боржник вже мав зустрічну вимогу до першого кредитора.

З наступних дій позивача (подання позову про недійсність правочину) видно, що йому повністю зрозуміла воля сторони до настання відповідних правових наслідків, тобто зрозуміла змістовна частина заяви №216.

Обґрунтовуючи своє рішення місцевий суд послався на те, що рішенням господарського суду Дніпропетровської обл. від 10.11.2005р. по справі №7/272 встановлено, що саме 03.06.2004р. новим кредитором –ЗАТ «Українська промислова страхова компанія»пред'явлена вимога боржникові –ЗАТ «Птахофабрика «Росія»шляхом направлення через установу поштового зв'язку копії позовної заяви. Однак, при дослідженні тексту вказаного рішення такого не вбачається. Ні в описовій, ні мотивувальній частинах зазначеного рішення взагалі не встановлювався такий факт, як «пред'явлення вимоги боржникові», а тільки встановлено, що 03.06.2004р. ЗАТ «Українська промислова страхова компанія»направила копію позовної заяви на адресу ЗАТ «Птахофабрика «Росія». Далі, навпаки встановлено, що на час повідомлення ЗАТ «Птахофабрика «Росія»про заміну кредитора в зобов'язанні по договору №1112Р, вже була наявна зустрічна однорідна вимога до ТОВ «Крок К».

Пунктом п'ятим статті 602 ЦК України передбачено, що зарахування зустрічних вимог не допускається у випадках, встановлених договором або законом.

Зарахування є  самостійною підставою припинення зобов'язань, що відрізняється від належного виконання (ст. 599 ЦК України), тому немає підстав вважати зарахування різновидом способів виконання зобов'язань і як наслідок отримання для цього згоди сторони чи додаткове рішення суду.

Чинне законодавство, в тому числі і Закон України «Про виконавче провадження», не  містить прямої заборони щодо можливості погашення вимог (припинення зобов'язань) кредиторів шляхом проведення зарахування зустрічних вимог. Більш того, положеннями ст. 117 ГПК України у редакції Закону України від 15.03.2006р. №3538-ІV передбачено, що якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням, господарський суд, який видав наказ виносить з цього приводу відповідну ухвалу, зокрема про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.

Позивач наполягає на тому, що порушені конституційні приписи про обов'язковість виконання судового рішення. Разом з тим, таке твердження не відповідає дійсності виходячи з наступного. У оскаржуваному рішенні місцевим господарським судом взято до уваги лише рішення у справі №8/232 про стягнення із ЗАТ «Птахофабрика «Росія»на користь ЗАТ «Українська промислова страхова компанія»грошових сум. Однак не враховано судове рішення у справі №27/1, яким визнано виконаним рішення господарського суду Полтавської області від 10.08.2004р. у справі №8/232 в частині виконання зобов'язань закритим акціонерним товариством «Птахофабрика «Росія»по договору №1112Р від 04.12.2002р. на суму 1550968,61грн. Обидва судові рішення є чинними, не скасованими та підлягають обов'язковому виконанню у відповідності до норм Конституції України.

Відповідно до визначених Господарським процесуальним кодексом України повноважень щодо розгляду справ у порядку апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції по новому має можливість оцінити встановлені у оскаржуваному рішенні обставини, однак, вказаним кодексом не передбачено надання нової оцінки, або переоцінки обставин, встановлених у судових рішеннях, які набрали чинності.

Тому, колегією апеляційної інстанції з урахуванням матеріалів даної справи та обставин, встановлених у справах №8/232, №27/1, №2/272, №8/344 дійшла до висновку, що позовні вимоги про визнання недійсним зарахування зустрічних однорідних вимог заявою №216 від 24.11.2005р. на суму 1550968,61 грн., направленою закритим акціонерним товариством «Птахофабрика «Росія»до ЗАТ «Українська промислова страхова компанія»задоволенню не підлягають, у зв'язку з чим рішення господарського суду Полтавської області від 04.03.2008р. у справі №8/544 підлягає скасуванню повністю на підставі пункту 3 ч. 1 ст. 104 ГПК України. Оскільки підстави для припинення провадження у даному спорі, які зазначені у апеляційній скарзі, відповідачем не доведені, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на позивача повністю.

Керуючись ст.ст. 49, 101 –103, 105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд,

п о с т а н о в и в :

1. Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства «Птахофабрика «Росія»на рішення господарського суду Полтавської області від 04.03.2008 року у справі  №8/544  задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Полтавської області від 04.03.2008 року у справі  №8/544 скасувати повністю та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

3. Стягнути з закритого акціонерного товариства «Українська промислова страхова компанія»(м. Київ, вул. Фрунзе, 39, код ЄДРПОУ 22957885, р/р26501301388 в Головному операційному управлінні Акціонерного комерційного банку «Промислово-інвестиційний банк» МФО 300012) на користь закритого акціонерного товариства «Птахофабрика «Росія»(Полтавська область, Кременчуцький район, с.Потоки, код ЄДРПОУ 05387914, р/р26002175937001 в філії КБ «Приватбанк»МФО 331531)  21,25 грн. за розгляд апеляційної скарги.

4. Доручити господарському суду Полтавської області видати наказ.

5. Матеріали справи повернути до місцевого господарського суду.

Головуючий суддя:                                                                      Писана  Т.О

Судді:

                                                                                                    Чорногуз М. Г

                                                                                                    Фаловська  І.М.

Дата відправки  06.06.08