Постанова

від 03.06.2008 по справі 2/324

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

2/324

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 03 червня 2008 р.                                                                                    № 2/324  

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. –головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.,

розглянувши касаційну скаргу Маловисківської центральної районної лікарні, м. Мала Виска Кіровоградської області,

на рішення господарського суду Кіровоградської області від 22.11.2007

та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.03.2008

зі справи № 2/324

за позовом Маловисківської центральної районної лікарні (далі –Лікарня)

до Кіровоградського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі –відділення АМК), м. Кіровоград,

про визнання недійсним рішення від 26.07.2007 № 74,

за участю представників сторін:

позивача –Казанчука Д.В.,

відповідача –Бамбуляка І.В., Шинкорука О.Є.,

ВСТАНОВИВ:

Лікарня звернулася до господарського суду Кіровоградської області з позовом про визнання недійсним рішення адміністративної колегії відділення АМК від 26.07.2007 № 74 (далі -  Рішення).

Рішенням названого суду від 22.11.2007 (суддя Деревінська Л.В.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.03.2008 (колегія суддів у складі: Прудніков В.В. –головуючий, судді Герасименко І.М. і Ясир Л.О.), у задоволенні позовних вимог відмовлено. Прийнятті судові рішення з посиланням на приписи Законів України "Про Антимонопольний комітет України", "Про захист економічної конкуренції" мотивовано відсутністю підстав для визнання Рішення недійсним.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Лікарня просить рішення місцевого та постанову апеляційного суду зі справи скасувати внаслідок їх прийняття з порушенням норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені  будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. А згідно з частиною другою статті 4 названого Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення. Відповідно ж до приписів статті 60 Закону України “Про захист економічної конкуренції” рішення органів Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарського суду.

У пункті 4 Інформаційного листа Верховного Суду України від 26.12.2005 № 3.2-2005 також зазначено: “Закони України можуть передбачати вирішення певних категорій публічно-правових спорів в порядку іншого судочинства (наприклад, стаття 60 Закону України “Про захист економічної конкуренції” встановлює, що заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення)”.

Отже, спір у цій справі відноситься до підвідомчості господарських судів і підлягає вирішенню за правилами ГПК України.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що:

- на адресу відповідача надійшла заява учасника Великої вітчизняної війни (далі –Заява) стосовно ефективного та доступного для всіх громадян медичного обслуговування з клопотанням вважати її зміст конфіденційним, який не підлягає розголошенню (а.с. 69);

- відповідачем відмовлено позивачеві в наданні для ознайомлення Заяви, якій надано гриф "Для службового користування", що відповідає приписам Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять конфіденційну інформацію, що є власністю держави, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 27.11.1998 № 1893, та пункту 2 додатку до наказу голови Антимонопольного комітету України від 04.05.2006 № 55 "Про затвердження Переліку відомостей в Антимонопольному комітеті України, які  містять конфіденційну інформацію, що є власністю держави, і яким надається гриф обмеження доступу "Для службового користування";

- 17.05.2007 відповідачем на підставі статей 22, 221 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" направлено позивачу запит за підписом голови відділення АМК про надання інформації в зв'язку з розглядом Заяви (а.с. 11);   

- у згаданому запиті зазначалося про необхідність надання відділенню АМК у триденний строк з дня отримання запиту інформації з питань, що стосуються діяльності підприємства як суб'єкта господарювання стосовно аптечного пункту товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант" в орендованому приміщенні Лікарні, а також містилося попередження про відповідальність за ненадання такої інформації;     

- перелік питань обумовлений та відповідає змісту Заяви громадянина, адресованій відповідачеві;   

- Лікарня у визначений в запиті строк не надала відповідачеві інформації за запитом (а.с. 12);

- Рішенням дії Лікарні, які полягали у ненаданні інформації на запит відділення АМК у встановлений в цьому запиті строк, визнано порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 13 статті 50 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, та за вчинене порушення на Лікарню накладено штраф у розмірі 500 грн.

Причиною виникнення спору зі справи є питання щодо правомірності прийнятого Рішення.

Відповідно до статті 3 Закону України “Про Антимонопольний комітет України” основним завданням названого Комітету є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, зокрема, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Для реалізації завдань, покладених на Антимонопольний комітет України, в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі утворюються територіальні відділення Антимонопольного комітету України, повноваження яких визначаються названим Комітетом у межах його компетенції. Повноваження територіальних відділень Антимонопольного комітету України визначаються цим Законом, іншими актами законодавства (частини перша і друга статті 12 Закону України “Про Антимонопольний комітет України”).

Згідно з пунктом 5 статті 17 названого Закону голова територіального відділення Антимонопольного комітету України наділений, зокрема, такими повноваженнями: при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.

Аналогічний за змістом припис містить й підпункт 5 пункту 8 Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, затвердженого розпорядженням названого Комітету від 23.02.2001 № 32-р.

Статтею 22 Закону України “Про Антимонопольний комітет України” визначено, зокрема, що:

- вимоги голови територіального відділення Антимонопольного комітету України в межах його компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ним строки, якщо інше не передбачено законом;

- невиконання вимог голови територіального відділення Антимонопольного комітету України тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Відповідно до статті 221 названого Закону суб'єкти господарювання, інші юридичні особи, їх посадові особи та працівники зобов'язані на вимогу голови територіального відділення Антимонопольного комітету України подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом, необхідну для виконання територіальними відділеннями завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.

Пункт 13 статті 50 Закону України “Про захист економічної конкуренції” визначає неподання інформації, зокрема, територіальному відділенню Антимонопольного комітету України у встановлені головою такого відділення строки як порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Згідно з частиною другою статті 52 Закону України “Про захист економічної конкуренції” за порушення, передбачені, зокрема, пунктом 13 статті 50 цього Закону накладаються штрафи у розмірі до одного відсотка доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.

З урахуванням наведених законодавчих приписів та встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи місцевий та апеляційний господарські суди дійшли обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення даного позову.

Посилання скаржника на порушення місцевим господарським судом у період з 20.11.2007 по 22.11.2007 таємниці нарадчої кімнати та порядку оголошення 22.11.2007 судового рішення зі справи спростовуються змістом протоколів судових засідань, відповідно до яких 20.11.2007 було оголошено перерву в судовому засіданні до 22.11.2007, а 22.11.2007 суддею оголошено вступну та резолютивну частини рішення зі справи (а не його повний текст) за згодою представників сторін (а.с. 70, 72). При цьому матеріали справи не містять зауважень позивача на зазначені протоколи, як це передбачено частиною п'ятою статті 811 ГПК України.

Посилання скаржника на порушення відповідачем приписів частини першої статті 36 Закону України “Про захист економічної конкуренції” щодо викладення підстав для початку розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції не може бути підставою для задоволення вимог касаційної скарги, оскільки викладене не звільняє Лікарню від виконання обов'язку з надання інформації на запит відділення АМК.    

Посилання скаржника на ненадання йому відповідачем Заяви для ознайомлення не може бути підставою для задоволення вимог касаційної скарги також й з огляду на приписи статті 37 Закону України "Про інформацію", відповідно до якої не підлягають обов'язковому наданню для ознайомлення за інформаційними запитами офіційні документи, які містять у собі, зокрема, конфіденційну інформацію.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують викладеного і стосуються оцінки судом фактичних обставин справи, тоді як касаційна інстанція відповідно до частини другої статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Отже, рішення попередніх судових інстанцій зі справи відповідають встановленим ними фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права і передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення  господарського суду Кіровоградської області від 22.11.2007 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.03.2008 зі справи № 2/324 залишити без змін, а касаційну скаргу Маловисківської центральної районної лікарні –без задоволення.

Суддя               В.Селіваненко

Суддя                І.Бенедисюк

Суддя                                                                                                Б.Львов