Постанова

від 29.01.2009 по справі 2/324

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ

АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА 01025,  м. Київ, 

вул. Десятинна,  4/6

П О С Т А Н

О В А

І М Е Н Е

М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 29.01.2009 р.                                        

12:44                                                 

№ 2/324 

Окружний

адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберда В.І. при

секретарі судового засідання Бузінському А.В. розглянув у відкритому судовому

засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Управління

праці та соціального захисту населення Дарницької районної у місті Києві

державної адміністрації

за участю

третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні

позивача:

Управління з питань надзвичайних ситуацій Київської облдержадміністрації

про визнання

бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії

Обставини

справи:

Позивач

звернувся до суду з позовом про визнання протиправними дії щодо відмови

Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної у місті

Києві державної адміністрації видати ОСОБА_1 посвідчення інваліда війни та про

зобов'язання відповідача вчинити дії щодо видачі такого посвідчення.

В

обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на Закон України «Про статус

ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»та Положення про порядок

видачі посвідчень і нагрудних знаків інвалідів війни, затвердженого постановою

Кабінету Міністрів України від 12.05.94р. № 302 

та зазначив, що він перебував у складі формування Цивільної оборони

підприємства та був направлений на евакуацію людей з м. Прип'ять, що

підтверджується відповідною довідкою Управління з питань надзвичайних ситуацій

Київської облдержадміністрації.

Відповідач

проти позову заперечив з огляду на те, що у Управління з питань надзвичайних

ситуацій не було достатньо підстав на час розгляду документів позивача прийняти

відповідне рішення щодо підтвердження його участі у формуваннях Цивільної

оборони.

Третя особа,

яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача

підтвердила правомірність вимог позивача та вказала на ті обставини, що діючим

законодавством України не встановлено чіткої форми довідки, яка підтверджує

факт перебування особи на ліквідації наслідків вибуху Чорнобильської АЕС.

Розглянувши

подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, свідків, всебічно і

повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно

оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення

спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

У 1986 році

ОСОБА_1 працював у Прип'ятському АТП 31015 на посаді водія та відповідно до

Положення про Цивільну оборону СРСР, затвердженого Постановою ЦК КПРС і Ради

Міністрів СРСР № 1111 від 18.03.1976 р. та наказу начальника ЦО СРСР від

06.06.1975 року № 90, позивач був зарахований до складу невоєнізованого

формування Цивільної оборони підприємства. 

Згідно п. 9

ст. 7 Закону України № 3551-ХІІ від 22.10.93р. «Про статус ветеранів війни,

гарантії їх соціального захисту»особи, залучені до складу формувань Цивільної

оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією

наслідків Чорнобильської катастрофи, віднесені до інвалідів війни.

Як

вбачається з довідки Спеціальної радіологічної МСЕК № 487375 ОСОБА_1 з

01.06.97р. безстроково визнано інвалідом ІІ групи , в зв'язку з захворюванням,

пов'язаним з роботами по ліквідації аварії на ЧАЕС, та видано посвідчення №

011872 від 04.02.93р. громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської

катастрофи, а з 14.08.97р. позивача віднесено до 1 категорії учасників

ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Відповідно

до вимог підпункту "б" п. 12 Положення про порядок видачі посвідчень

і нагрудних знаків інвалідів війни, що затверджено постановою Кабінету

Міністрів України від 12.05.1994 № 302, довідка, яка видана органом МНС,

визначена однією з підстав для видачі посвідчення інваліда війни. Зразок такої

довідки або вимоги до її змісту зазначеним Положенням чи іншим законодавчим або

нормативно-правовим актом не встановлені.

Враховуючи

вимоги діючого законодавства для набуття статусу інваліда війни, позивач

звернувся до Управління з питань надзвичайної ситуації Київської

облдержадміністрації з проханням видати йому відповідну довідку на

підтвердження його участі у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у складі

формувань Цивільної оборони, з метою подання її до органу соціального захисту

населення.

05.03.08р.

Управлінням з питань надзвичайної ситуації Київської облдержадміністрації було

видано довідку № 01-08/224 про підтвердження факту прийняття ОСОБА_1 участь в

ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі невоєнізованого

формування автотранспортної служби ЦО Чорнобильського району від Прип'ятського

АТП 31015 в період 27.04.86р. Підставою видачі довідки зазначено Закон України

«Про Цивільну оборону України», Положення про Цивільну оборону України,

затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.1994р. № 299,

розпорядження начальника Цивільної оборони Київської області -голови Київської

обласної Ради народних депутатів трудящих за 1986 рік (від 26.04.1986р. № 01/1,

від 30.04.1986р. № 2, від 19.05.1986р. № 52 та інші), архівні дані і матеріали

по ЦО за 1986 рік, які зберігаються в управлінні, висновки Окружного

адміністративного суду м. Києва від 12.12.2007р. по справі № 4/137.

Відповідач

оспорює надані позивачем докази та заявляє клопотання про виключення з числа

доказів копії «РАСПОРЯЖЕНИЙ (Виписки) начальника Гражданской оборони Киевской

области»№01/1 від 26.04.1986р. та №52 від 19.05.1986р.; копію витягу з

протоколу №6/2008 від 05.03.2008р. засідання комісії з питань підтвердження

участі в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у складі формувань ЦО

ОСОБА_1; копію «Маршрутного листа»та копію Довідки від 05.03.2008р. №

01-08/224. Проте суд не приймає доводи та заперечення відповідача виходячи з

наступного.

Як встановлено

Положенням про Цивільну оборону СРСР, затвердженого 18.03.1976 р. постановою ЦК

КПРС і Ради Міністрів СРСР № 1111 та Положення про невоєнізовані формування ЦО

СРСР, затвердженого наказом начальника ЦО СРСР від 06.06.1975 № 90 в кожному

міністерстві, відомстві, іншому центральному органі виконавчої влади, а також

на підприємствах, установах, організаціях створювались невоєнізовані формування

ЦО. Облік та ведення списків особового складу невоєнізованих формувань було

покладено на начальників Цивільної оборони підприємств, установ, організацій.

З кінця 2005

року до Управління з питань надзвичайних ситуацій Київської

облдержадміністрації, як до правонаступника Штабу ЦО Київської області та

органу МНС України, повноваження якого визначені постановою Кабінету Міністрів

України від 17.04.2008 № 361, з метою підтвердження факту участі під час

ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі формувань ЦО,

звертаються учасники ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи 1-ї

категорії, які приймали участь в зазначених роботах від організацій,

підприємств та установ Київської області.

Як зазначає

представник третьої особи, Управління при проведенні зазначеної роботи

керується виключно Конституцією України, названим Законом, вимогами Положення

про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків інвалідів війни, що

затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 № 302, та

змістом відповіді Комітету у справах пенсіонерів, ветеранів і інвалідів

Верховної Ради України на запит народного депутата ОСОБА_2 (лист від 08.12.2005

№ 0625/7-379), який зокрема зазначає: «довідка, що підтверджує залучення особи,

яка стала інвалідом внаслідок Чорнобильської катастрофи, видана на підставі

архівних даних і документів відповідним Управлінням з питань надзвичайних

ситуацій та цивільного захисту населення ... разом з посвідченням громадянина,

що постраждав внаслідок чорнобильської катастрофи (категорія 1), з вкладкою

учасника ліквідації аварії на ЧАЕС є достатньою підставою для встановлення

статусу інваліда війни».

Іншого

порядку підтвердження факту участі в ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС та

її наслідків у складі невоєнізованих формувань ЦО на теперішній час не

визначено.

Враховуючи

викладене, починаючи з грудня 2006 року, Управління з питань надзвичайних

ситуацій Київської облдержадміністрації неодноразово інформувало органи

державної виконавчої влади різних рівнів, в тому числі, Мінпраці України, про

проблемні питання, пов'язані із застосуванням норм статті 7 Закону України «Про

статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Міністерство

праці та соціальної політики України, без посилання на нормативно-правові акти,

якими керується при встановленні вимог до змісту довідок, що видаються

заявникам Управлінням, своїх листах вимагає наявність в таких довідках

інформації «про наказ чи розпорядження про залучення осіб до формувань

Цивільної оборони, займану посаду та документів про роботу, яку виконував

громадянин під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС».

Інформацію

щодо займаної штатної посади за основним місцем роботи містять трудові книжки

заявників, які можуть бути представлені ними самостійно. Відомості щодо

характеру, часу та місця виконуваних робіт по ліквідації наслідків

Чорнобильської катастрофи містять маршрутні листи заявників або інші документи,

які підтверджують їх участь в зазначених заходах. Вказані документи можуть бути

представлені заявниками також самостійно, без участі третьої особи.

Відповідно

до існуючих на той час правил з діловодства (Інструкція Головного архівного

управління при Раді Міністрів СРСР), так само як і сучасних, розпорядчі

документи з питань Цивільної оборони підприємств, установ та організацій не

відносились до документів з їх основної діяльності, тому термін їх зберігання

складав 3-5 років, після чого вони повинні були знищуватись. Отже, на об'єктах

всіх форм господарювання Київської області зазначені документи з питань

Цивільної оборони за 1986 та попередні роки залишались за умови, коли вимоги

зазначеної інструкції на них з різних причин не виконувались, тобто збереження

таких документів до теперішнього часу є більше виключенням, ніж правилом, що

підтверджується листом Управління у справах захисту населення від наслідків

Чорнобильської катастрофи від 03.01.02р. № 06-52-1373м «Про розгляд колективного

звернення колишніх працівників Прип'ятського АТП 31015».

Діюче на

момент аварії на Чорнобильській АЕС законодавство колишнього СРСР обов'язкової

вимоги щодо видання розпорядчого документу про зарахування працівника до складу

невоєнізованого формування ЦО підприємства, установи або організації, так само

і щодо залучення кожної окремої особи до дій у складі цих формувань не

передбачало. Натомість, обов'язок створення формувань Цивільної оборони на всіх

без виключення об'єктах народного господарства і зарахування до їх складу

максимальної кількості персоналу встановлювало саме Положення про Цивільну

оборону СРСР. Відповідно до вимог керівних документів з питань Цивільної

оборони до складу зазначених формувань зараховувались всі працівники починаючи з

16-річного віку, за виключенням незначної категорії осіб (вагітні жінки, жінки,

які мають малолітніх дітей, особи, які мають мобілізаційні приписи та деякі

інші). На теперішній час аналогічні вимоги містить Закон України «Про Цивільну

оборону України»та Положення про Цивільну оборону України, затверджене

постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.1994 № 299. Облік особового

складу цих формувань здійснювався в їх штатно-посадових списках.

При цьому,

суд звертає увагу, що згідно змісту цього Закону, так само як і вищезгаданого

Положення про Цивільну оборону СРСР, формування ЦО, в тому числі і

невоєнізовані, створювались та створюються саме з метою виконання робіт по

ліквідації наслідків аварій, катастроф і стихійних лих. Участь їх у виконанні

завдань виробничого характеру у звичайному режимі роботи, не передбачалась та

не передбачається. Отже, виходячи з їх змісту, громадяни, які виконували роботи

по ліквідації Чорнобильської катастрофи (аварії на Чорнобильській АЕС та її

наслідків) повинні були залучатись до виконання цих робіт саме у складі

формувань ЦО, за винятком випадків, коли характер виконуваних робіт не

відносився до завдань Цивільної оборони.

Як вказує

представник третьої особи, начальник Цивільної оборони Київської області -

голова Київського облвиконкому, починаючи з 26.04.1986 і впродовж всього 1986

року дійсно видавав свої розпорядження щодо організації робіт по ліквідації

аварії на ЧАЕС та її наслідків, які зберігаються в режимно-секретному секторі

Управління. В зазначених розпорядженнях конкретні завдання по організації

виконання заходів ЦО, із зазначенням посад і прізвищ виконавців, ставились

тільки керівникам служб ЦО, в ряді випадків - керівникам окремих структурних

підрозділів облвиконкому, підприємств, установ та організацій області. Таким же

чином оформлені і розпорядження начальника Цивільної оборони Української РСР,

окремі архівні копії яких також є в розпорядженні нашого управління.

Організація виконання поставлених завдань, у відповідності до вимог діючих на

той час нормативно-правових документів, в першу чергу - Положення про Цивільну

оборону СРСР, затвердженого 18.03.1976 Постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР

№ 1111 та наказу начальника ЦО СРСР від 06.06.1975 № 90 (Положення про

невоєнізовані формування ЦО СРСР), із залученням формувань ЦО до дій за

признанням могло здійснюватись як за завчасно складеними Планами Цивільної

оборони адміністративно-територіальних одиниць, служб Цивільної оборони та

об'єктів народного господарства, так і за розпорядженнями відповідних

начальників Цивільної оборони (територіальних та об'єктових) - при необхідності

виконання окремих або спеціальних заходів ЦО, в тому числі - окремими

формуваннями чи особами.

Зазначені

посилання на застосування при організації виконання поставлених завдань по

ліквідації аварії на ЧАЕС та її наслідків Планів ЦО підтверджуються змістом

листа-відповіді МВС України від 20.09.2007 № 15078/ФВ на запит Мінпраці від

13.08.2007 № 5884/0/14-07/014.

Відповідно

до Планів ЦО, без попереднього видання розпорядчих документів щодо направлення

особового складу для ліквідації аварії на ЧАЕС, особливо в початковий період

виконання зазначених робіт, залучались підрозділи протипожежної служби ЦО

(воєнізована та професійна пожежна охорона МВС СРСР, підрозділи добровільної,

пожежно-сторожової та відомчої пожежної охорони), служби охорони громадського

порядку ЦО (підрозділи органів внутрішніх справ та їх добровільних формувань),

медичної служби ЦО (медичні установи, які дислокувались в м. Прип'ять та

Чорнобиль, смт Іванків та Поліське, а також інших районів та населених пунктів

Київської області), автотранспортної служби ЦО (автотранспортні підприємства

Київського міського та обласного управлінь вантажного і пасажирського

автотранспорту), а також інших служб ЦО області, територіальні невоєнізовані

формування ЦО Чорнобильського району.

В зв'язку з

аварією на Чорнобильській АЕС та з метою виконання відповідної вказівки

начальника ЦО УРСР - голови Ради Міністрів УРСР, розпорядженням начальника

Цивільної оборони Київської області - голови Київської обласної Ради народних

депутатів трудящих від 30.04.1986 № 02 начальників ЦО районів та міст Київської

області, а також начальників служб ЦО, було зобов'язано організувати всебічне

забезпечення заходів ЦО (тобто -вводились в дію Плани ЦО). Вимоги щодо введення

в дію окремих розділів Плану ЦО Київської області містять і більш ранні

розпорядження (від 26.04.1986 № 01/1, від 29.04.1986 № 01), та наступні (від

02.05.1986 № 09, від 03.05.1986 № 16), а також інші розпорядження, які

видавались після 3 травня і до кінця 1986 року.

Таким чином,

твердження відповідача щодо відсутності в довідці інформації про характер робіт

позивача та відсутність відповідного наказу чи розпорядження начальника Штабу

ЦО про залучення позивача до ліквідаційних робіт судом до уваги не приймаються.

Також суд

звертає увагу на ту обставину, що факт участі позивача в ліквідації аварії на

Чорнобильській АЕС та її наслідків на час звернення позивача до третьої особи

та відповідача вже підтверджений органами соціального захисту населення шляхом

видачі посвідчення встановленого зразку.

Частиною 2

статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи

місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі,

в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами

України.

Суд звертає

увагу на те, що роз'яснення, які надає місцевим органам соціального захисту

населення та заявникам Мінпраці України, не зареєстровані в Міністерстві

юстиції України, як такі, що зачіпають законні права та інтереси громадян і

мають міжвідомчий характер, проте зобов'язує структурні підрозділи з питань

праці та соціального захисту населення райдержадміністрацій та міськвиконкомів

області користуються ними в якості нормативно-правових документів. При цьому, у

листі № 503/014/91-08 від 24.04.2008 Мінпраці України зазначило, "що листи

міністерства, зокрема щодо вирішення питання встановлення статусу інваліда

війни відповідно до пункту 9 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів

війни, гарантії їх соціального захисту" носять інформаційно-методичний

характер і не можуть бути використані як правова підстава для прийняття рішення

про встановлення (відмову у встановленні) статусу ветерана війни".

Відповідно

до п. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо

оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень

адміністративний суд перевіряє, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто

з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення

дії).

В даному

випадку відповідачем було відмовлено у наданні посвідчення на підставі

розпоряджень Мінпраці України, які не є правовими актами та не зареєстровані

відповідно до встановленої процедури. Судом встановлено, що дійсно на момент

звернення позивача до відповідача останній керувався рішеннями та

розпорядженнями вищестоящого органу державної влади, у зв'язку з чим суд

вважає, що підстав для визнання дій відповідача неправомірними немає.

Таким чином,

виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного

законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в

позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими та відповідно такими,

що підлягають задоволенню частково.

Керуючись ч.

3 ст. 160, ст.ст. 161-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста

Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Зобов'язати Управління праці та

соціального захисту населення Дарницької районної у м. Києві державної

адміністрації видати ОСОБА_1 посвідчення інваліда війни.

3.          В іншій частині позову відмовити.

Постанова

відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України

набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне

оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова

суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про

апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про

апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти

днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову

суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне

оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Київському

апеляційному адміністративному суду через Окружний адміністративний суд міста

Києва.

Суддя                                                                                         

В.І. Келеберда