Рішення

від 03.06.2008 по справі 40/74

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

40/74

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

03.06.08 р.                                                                                                    Справа № 40/74                               

Суддя господарського суду Донецької області Підченко Ю.О.

При секретарі судового засідання Ротар Н.Ю.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом   товариства з обмеженою відповідальністю „Строма” м.Донецьк

до відповідача Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку „Мега-Дом”  м.Донецьк

про стягнення 94 049 грн. 72 коп.

за участю:

представників сторін:

від позивача  Салазський О.С. - юрисконсульт, Хвостик О.О. - юрисконсульт

від відповідача  Горожанкін Ю.К. - адвокат, Арапова А.В. - виконавчий директор

 Суть спору:  товариство з обмеженою відповідальністю „Строма” звернулося до господарського суду з позовними вимогами про стягнення з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “ Мега – Дом” заборгованості  щодо відшкодування  йому витрат по орендної платі в сумі 94 032 грн. 78 коп. згідно договору № 11-1.3/07 на відшкодування витрат.

З'ясувавши  фактичні  обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію  відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, вислухавши доводи представників сторін, суд встановив:

Сторін було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 42, 43 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

У судовому засідлані згідно вимог ст. 77 ГПК України було оголошено перерву письмово на листі з 26.05.08р. по 03.06.08р. з метою винесення процесуального документа.   

Судом прийнято до уваги, що учасниками спірних правовідносин є суб'єкти господарювання, а тому відповідно до приписів ст. 55 та пункту 7 ст.179 ГК України, до правовідносин сторін застосовується  порядок укладення господарських договорів, які породжують господарські зобов'язання.

Представник відповідача заперечує проти позову, мотивуючи це тим, що:

-          відповідно до акту прийому – передачі від 27.10.06р. будівля за належною адресою було передано до експлуатації  під житло;

-          позивач замість початку процедури розірвання договору оренди землі з виконавчим комітетом, через 6 місяців надіслав на його адресу проект договору про відшкодування витрат на землю, однак його підприємство з наданим проектом не погодилось у частині відшкодування сум, тому був підготовлений  протокол розбіжностей, який був надісланий на адресу підприємства позивача, на що позивач відповів йому листом № 76/об, в якому не погодився з зазначеними вимогами відповідача;

-          за вимогами законодавства, договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції;

-          таким чином відповідач вважає, що договір не був укладений між сторонами, оскільки ними не було досягнуто згоди щодо суттєвих його умов, у тому числі відносно його предмету, що суперечить вимогам ст.181 ГК України.

Позов мотивовано тим, що рішенням Донецької міської ради від 20.07.05р. товариству з обмеженою відповідальністю „Строма” була надана в оренду земельна ділянка загальною площею 0,7957 га, строком на 5 років із земель житлової та громадської забудови, для будівництва житлового будинку № 16 в мікрорайоні 18 Ворошиловського району.

На виконання зазначеного рішення 01.09.05р. між виконавчим комітетом Донецької міської ради та товариством з обмеженою відповідальністю „Строма” був укладений договір оренди зазначеної земельної ділянки.

16.08.06р. був затверджений акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництва житлового будинку № 16, розташованого в мікрорайоні 18 в Ворошиловському районі.

28.10.06р. між товариством з обмеженою відповідальністю „Строма” та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку „Мега-Дом” був підписаний акт прийому-передачі житлового комплексу (будинку № 16, розташованого в мікрорайоні 18 в Ворошиловському районі) з балансу на баланс.

Тобто, з цієї дати житловий будинок №16 був переданий на баланс ОСББ “ Мега-Дом”.

Натомість, 12.04.07р. між товариством з обмеженою відповідальністю „Строма”, далі Підприємство, та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку „Мега-Дом”, далі Об'єднання, був укладений договір на відшкодування витрат за  № 11-1.3/07.

Судом дана належна правова оцінка правовідносинам сторін. Так, укладений договір  про відшкодування витрат - є підставою для виникнення у учасників судового процесу відповідно до ГК України господарських зобов'язань, передбачених статтями 173, 174, 175 ГК України (статтями 11, 202, 509, 629 ЦК України) і відповідно до ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до його предмету, зазначеному у п. 1.1 договору, Об'єднання приймає на себе зобов'язання відшкодувати Підприємству у повному обсязі усі витрати, пов'язані з обслуговуванням житлового дому № 16, розташованого за адресою: м. Донецьк, проспект 25-річчя РСЧА, 16 в Ворошиловському районі, з моменту створення Об'єднання та до моменту укладення договору оренди земельної ділянки на Об'єднання.

Згідно ч. 4 статті 180 ГК України умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості.

Сторонами визначено предмет зобов'язання, а саме дії, які мають бути вчиненні одним учасником зобов'язання на користь іншого, а тому заперечення відповідача щодо не визначення  у договорі його предмету є хибними.  

Викладене свідчить, що Об'єднання відшкодує Підприємству орендну плату з моменту створення ОСББ “ Мега –Дом” та до моменту укладення договору оренди земельної ділянки  на Об'єднання.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що витрати по обслуговуванню житлового будинку включають в себе: орендну платню за землю та переоформлення договору оренди.

Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку „Мега-Дом” було створене 11.10.06р., що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців.

Вказане підтверджує те, що Об'єднання повинно відшкодувати Підприємству орендну плату за період з 11.10.06р. по 23.11.07р.

В період з листопада 2006р. по листопад 2007р. Підприємством за оренду земельної ділянки, на якій знаходиться спірна будівля, було сплачено до місцевого бюджету 78 360 грн. 65 коп.

Додаткова угода до договору оренди земельної ділянки  від 16.08.06р. змінила розмір орендної плати, яка дорівнює за один місяць 6 137 грн. 91 коп. ( з листопада 2006р. по жовтень 2007р.).

23.11.07р. за ініціативою товариства з обмеженою відповідальністю „Строма” був розірваний договір оренди земельної ділянки від 01.09.05р.

Враховуючи викладене розмір орендної плати за листопад 2007р. склав 4 705 грн.73 коп. З  урахуванням податку на додану вартість сума заборгованості на відшкодування витрат згідно договору № 11-1.3,07 складає 94 032 грн.78 коп. і яку позивач намагається стягнути з відповідача.

Таким чином, на підставі укладеного між Підприємством та Об'єднанням договору у останнього виник обов'язок відшкодовувати Підприємству орендну плату за земельну ділянку на який знаходиться житловий будинок № 16, розташований по проспект 25 річчя РСЧА в Ворошиловському районі м. Донецька.

Законодавець зазначає, що згідно статті 6 ЦК України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Натомість, стаття 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є – договори та інші правочини.

Матеріалами справи та доказами на їх підтвердження встановлено, що 12.04.07р. між Підприємством та Об'єднанням був підписаний протокол розбіжностей до договору на відшкодування витрат за користування електроенергією від 12.04.07р. та до договору на відшкодування витрат за орендну земельної ділянки від 12.04.07р.

Відповідно до протоколу розбіжностей, Об'єднання зобов'язується перерахувати першу частину коштів відповідно до виставленого Підприємством рахунку на протязі 10 днів з моменту їх отримання. Інша частина коштів перераховується в узгоджені строки. Даний протокол розбіжностей  підписано сторонами і він змінив строк виконання Об'єднанням свого обов'язку за договором.

Фактичні обставини справи, у тому числі за наявністю протоколу розбіжностей до договору № 11-1.3/07, підтверджують, що сторони досягли всіх його суттєвих умов передбачених законом для договорів: зокрема щодо його предмету, ціни та строку його дії, а тому він вважається укладеним (таким, що відбувся) згідно вимог п. п. 1, 2 ст. 180,   п. 1 ст. 181 ГК України та п. 1 ст. 638 ЦК України.

Щодо посилання відповідача на так званий протокол розбіжностей, то він не приймається судом до уваги за наступним:

а)  порядок укладення господарських договорів, як зазначалося раніше, вказано у ст.ст.640 - 646 ЦК України, з урахуванням особливостей передбачених у ст.ст. 179,180,181 ГК України;

б)  за своєю формою протокол розбіжностей наданий представником відповідача є просто листом або наміром, якого за матеріалами справи було надіслано після підписання сторонами самого договору, а також тексту протоколу розбіжностей до договору на відшкодування витрат за користування електроенергією від 12.04.07р. к договору на відшкодування витрат за оренду земельної ділянки від 12.04.07р. Тобто його було надіслано вже після моменту укладення договору (доказів надіслання протоколу розбіжностей на адресу позивача, на час розгляду справи відповідачем не надано).

На виконання зазначених умов у протоколі розбіжностей Підприємством були виставлені рахунки фактури:

-          № 3 від 31.05.07р. на відшкодування витрат за оренду земельної ділянки за листопад-грудень 2006р.;

-          № 4 від 31.05.07р. на відшкодування витрат за оренду земельної ділянки за січень-травень 2007р.;

-          № 5 від 30.06.07р. на відшкодування витрат за оренду земельної ділянки за червень 2007р.;

-          № 6 від 31.07.07р. на відшкодування витрат за оренду земельної ділянки за липень 2007р.

Відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення від 20.11.07р., Об'єднання отримало зазначені рахунки-фактури на суму 66 301 грн. 20 коп.

Враховуючи 10-денний термін визначений у додаткової угоді 21.11.07р. у Об'єднання виник обов'язок щодо сплати Підприємству заборгованості в сумі  66 301 грн. 20 коп. Згідно вимог додаткової угоди, інша частина коштів перераховується в узгоджені строки. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 530 ЦК України боржник повинен виконати  обов'язок щодо оплати заборгованості у 7-денний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору  або актів цивільного законодавства.

03.12.07р. листом № 102/об від 29.11.07р. на адресу Об'єднання були надіслані рахунки-фактури: № 8 від 31.08.07р., № 9 від 22.10.07р., № 11 від 23.11.07р.

Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення від 14.12.07р., Об'єднання отримало виставлені рахунки. З урахуванням приписів ч. 2 ст. 530 ЦК України, та розраховуючи пільговий строк наданий відповідачеві, у останнього виникла заборгованість  щодо відшкодування витрат в сумі 27 748 грн. 52 коп.

Однак відповідач згідно вимог ст. 629 ЦК України та ст. 193 ГК України свої зобов'язання згідно договору на відшкодування витрат № 11-1.3/07 від 12.04.07р. не виконав, у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість на відшкодування витрат з орендної плати за період з 01.11.06р. по 23.11.07р. на загальну суму 94  032 грн. 78 коп., яку позивач і намагається стягнути.  

Стаття 55 ГПК України вказує на те, що ціну позову вказує позивач. Позивач неправильно зазначив її розмір, а тому вона встановлюється судом та дорівнює 94 049 грн. 72 коп.

На час слухання справи відповідач надав додаткові заперечення, та підтримав їх у частині того, що сторонами не досягнуто суттєвих умов договору на відшкодування витрат, а тому він вважається неукладеним.

Заперечення відповідача  відносно того, що між сторонами договір не був укладений не приймаються судом до уваги, та спростовуються наступними обставинами, визначеними законодавцем:

-   так,  відповідно до вимог ч. 1 ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони у відповідній формі досягли згоди у відношенні усіх його  істотних умов;

-     договір вважається укладеним, якщо сторонами була дотримана відповідна його форма та досягнута  згода в усіх істотних умовах;

-  сторонами договору при виборі його форми (усній або письмовій) слід дотримуватися загальними вимогами до форми угод, згідно ст. 208 ЦК України;

-          під істотними умовами договору, згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України, слід розуміти:

-          умови стосовно його предмету;

-          умови, які визначені законом, як істотні або являються необхідними для договорів даного виду;  

-          умови, у відношенні яких по заяві хоча б одній із сторін  в обов'язковому порядку повинна бути досягнута згода;

-    відповідно до вимог ч. 2 ст. 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо його сторони у передбаченому законом порядку та формі досягли згоди по всім його умовам;

-  порядок укладення господарських договорів викладений у ч. 1 ст. 181 ГК України, господарський договір по загальному правилу укладається шляхом складення єдиного документу, підписаного сторонами та скріпленого печаткою, отже відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України форма господарського договору може бути тільки письмова;

Істотними умовами господарського договору вважаються (ч. ч. 2, 3 ст. 180 ГКУ):

-          умови щодо предмету договору;

-          умови щодо ціни договору;

-          умови стосовно строку дії договору;

-          умови, які визнані істотними за законом або необхідні для договорів даного виду;

-          умови, у відношенні яких на вимогу одній із сторін повинно бути досягнута згода.

Відносно застосуванням позивачем вимог ч. 1 ст. 6 ЦК України, відповідно до якої сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства, то ці доводи позивача приймаються судом у якості  обґрунтування позову відповідно до вимог ст.ст. 36, 43 ГПК України за наступними обставинами:

-          докази у справі  доводять те, що між сторонами існують  правовідносини відносно відшкодування витрат з орендної плати, а саме те, що договір між сторонами укладено;

-          абзац перший частини третьої статті 6 ЦК України, згідно з яким сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, слід застосовувати разом із абзацом другим, де сказано, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це,  а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

-           таким чином, сторони не можуть врегулювати свої відносини на власний розсуд не тільки тоді, коли в нормі сказано "сторони в договорі не можуть відступити від положень..." або міститься подібний вираз (наприклад, частина четверта статті 216 ЦК України), а і тоді, коли обов'язковість для сторін положень певної норми випливає з її змісту - тобто тоді, коли зі змісту норми можна зробити висновок, що норма є імперативною. Зокрема, якщо законом встановлені істотні умови договору, то недосягнення згоди з усіх істотних умов означає, що права та обов'язки за договором не виникли, оскільки договір є неукладеним в силу імперативної вказівки закону (частини першої статті 638 ЦК України);

-          якщо ж, навпаки, в нормі сказано "якщо інше не встановлено договором" або міститься подібний вираз, то це вказує на те, що норма не є імперативною, і сторони в договорі можуть відступити від її положень і врегулювати свої відносини на власний розсуд.;

-           часто в нормі не сказано прямо ні "сторони в договорі не можуть відступити від положень...", ні "якщо інше не встановлено договором", та не містяться подібні вирази. Питання про те, чи є така норма імперативною або диспозитивною, слід вирішувати шляхом аналізу змісту цієї норми в кожному окремому випадку;

-          отже, зміст частини третьої статті 6 ЦК України полягає у законодавчому закріпленні співвідношення між диспозитивними та імперативними нормами: імперативна норма встановлює правила, які не можуть бути змінені сторонами в договорі, а диспозитивна норма дозволяє таку зміну. До набрання чинності ЦК України це співвідношення відображалося лише у теорії права.

Судом дана належна правова оцінка правовідносинам сторін. Так, укладений договір  про відшкодування витрат - є підставою для виникнення у учасників судового процесу відповідно до ГК України господарських зобов'язань, передбачених статтями 173, 174, 175 ГК України (статтями 11, 202, 509, 629 ЦК України) і відповідно до ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

У силу частини першої ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення  ст. 526, 599 ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Свої зобов'язання за договором на відшкодування витрат  № 11-1.3/07 від 12.04.07р. відповідач належним чином не виконав, у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість щодо відшкодування витрат в сумі 94 049 грн. 72 коп., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.   

Витрати по державному миту та забезпеченню судового процесу стягуються з відповідача на користь позивача згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

 У зв'язку з тим, що у судовому засіданні за згодою сторін присутніх у судовому засіданні  було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення згідно частини третьої ст. 85 ГПК України, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого згідно статті 84 ГПК України.

На підставі викладеного керуючись ч.1 ст. 6, 9,  11, 208, 526, ч.2 ст.530, 599, 627, 629, 638 ЦК України, ст. ст. 55, 173, 174, 175,  п.7 ст.179, 180, 181, 193 ГК України, ст. ст.42, 43,  33, 34, 43, 44, 49,  55, 77, 82, 84, частиною третьою ст. 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.  Позов задовольнити.

2. Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку „Мега-Дом”, 83000,  м. Донецьк, проспект 25-річчя РСЧА, 16, ід. код 34665779, МФО 351005, р/р 26003056289600 у відділенні № 37 АКІБ “Укрсіббанк” м. Донецька, на користь:

-          товариства з обмеженою відповідальністю „Строма” , 83086, м. Донецьк, вул. Доменна, 29, ід. код 32220849, МФО 334271, р/р 26008301533518 у філії “Київське відділення Промінвестбанку в м. Донецьку”, заборгованість щодо відшкодування витрат по орендної платі в сумі  94 049 грн. 72 коп., витрати по держмиту в сумі  940 грн. 50 коп., витрати по забезпеченню судового процесу в розмірі 118 грн. 00 коп., видавши наказ.

3. Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

               Суддя                                                                                                                                           

Дата підписання рішення, оформленого у відповідності зі ст. 84 ГПК України: 09.06.08р.