Рішення

від 24.06.2011 по справі 1/141

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  1/141

24.06.11

За позовом                     Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району у місті Києві

До                               Публічного акціонерного товариства «Екостандарт»

Про                              зміну умов договору          

Суддя Мельник В.І.

Представники:

від позивача                    не з’явився

від відповідача          ОСОБА_1, довіреність №7 від 19.01.2011

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району у місті Києві (далі –позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства «Екостандарт»(далі –відповідач)  про зміну умов договору.

Позовні вимоги позивача мотивовані тим, що оспорювані пункти договору № 460063 від 01.12.2001, порушують законні права та інтереси чинного законодавства України.

Ухвалою суду від 06.04.2011р. порушено провадження у справі № 1/141 та призначено розгляд на 06.05.2011 р.

14.04.2011 позивач подав до канцелярії суду уточнення позовних вимог, клопотання про об’єднання справ в одне провадження.

05.05.2011 позивач подав до канцелярії суду документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

06.05.2011р. представник позивача підтримав свої вимоги у повному обсязі з урахуванням уточнення позовних вимог.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, надав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

Суд відмовив у задоволенні клопотання про об’єднання декількох справ в одне провадження, оскільки об’єднання позовних вимог значно ускладнить розгляд справи.

Суд відклав розгляд справи на 30.05.2011, для надання додаткових документів по справі.

20.05.2011 позивач подав до канцелярії суду додаткові документи по справі.

27.05.2011 позивач подав до канцелярії суду пояснення по суті спору та клопотання про відкладення розгляду справи.

30.05.2011 представник позивача у судове засіданні не з’явився.

Представник відповідача проти позову заперечив, надав відзив на позов, проти відкладення розгляду справи не заперечував, повідомив суд про заміну назви відповідача.

Суд задовольнив клопотання позивача та відклав розгляд справи на 06.06.2011.

06.06.2011 представник позивача підтримав свої вимоги у повному обсязі, надав заперечення на відзив відповідача.

Представник відповідача заявив клопотання про відкладення розгляду справи.

Сторонами заявлено клопотання про продовження строку вирішення спору на підставі ст. 69 ГПК України.

Ухвалою суду від 06.06.2011 було продовжено строк вирішення спору на підставі ст. 69 ГПК України та відкладено розгляд справи на 20.06.2011.

20.06.2011 у судовому засіданні представник позивача підтримав свої вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача проти позовних вимог позивача заперечив.

Судом оголошено перерву у судовому засіданні до 24.06.2011 на 14:05.

24.06.2011 представник позивача у судове засідання не з’явився, про причини своєї відсутності суд не повідомив.

Представник відповідача проти позову заперечив у повному обсязі.

Згідно ст.87 Господарського процесуального кодексу України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Закритим акціонерним товариством “Енергогенеруюча компанія “Укр-кан Пауер”(назву товариства змінено на Публічне акціонерне товариство “ЕКОСТАНДАРТ”) –енергопостачальна організація (відповідач), та Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва – покупець (позивач), був укладений договір на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води № 460063 від 01.12.2001 р., відповідно до пункту 1.1 якого енергопостачальна організація зобов’язується виробляти, систематично поставляти та передавати у власність покупцю товар –теплову енергію у вигляді гарячої води на опалення та гаряче водопостачання.

Пунктом 1.2 даного договору обумовлено, що покупець зобов’язується прийняти товар та своєчасно здійснити оплату за нього на умовах договору.

Згідно з пунктом 6.1 договору на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води № 460063 від 01.12.2001 р. тарифи на теплову енергію розраховуються по групах споживачів енергопостачальною організацією, затверджуються у встановленому порядку і підлягають перегляду у випадках змін розмірів складових калькуляції собівартості теплової енергії.

Порядок розрахунків між енергопостачальною організацією та покупцем встановлено в пунктах 6.3., 6.4. та 6.5 договору, якими передбачено, що всі розрахунки по цьому договору виконуються на підставі рахунків, які покупець отримує від енергопостачальної організації, виключно у грошові формі; покупець щомісяця з 12 по 14 число отримує в енергопостачальній організації оформлені бланки актів звірки розрахунків за прийняту теплову енергію на початок розрахункового періоду, табуляграми та доручення на сплату прийнятої теплової енергії за поточний місяць з урахуванням недоплати або передплати за попередній місяць. Один примірник підписаного акту покупець повертає в енергопостачальну організацію не пізніше 15 числа поточного місяця; покупець самостійно сплачує за прийняту теплову енергію згідно отриманого платіжного доручення не пізніше 28 числа поточного місяця.

Пунктом 10.1 договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 460063 від 01.12.2001 р. передбачено, що даний договір укладений на термін з 01.12.2001 р. до 01.12.2002 р. і вважається продовженим на такий же строк, якщо за місяць до закінчення терміну його дії жодною із сторін не буде заявлено про протилежне, та при умові, якщо покупець до 1 серпня поточного року узгодить з енергопостачальною організацією обсяги споживання на наступний період. В частині розрахунків дія договору триває до повного їх завершення.

Пункт 10.2 даного договору передбачає можливість внесення змін та доповнень до договору, якщо вони погоджені обома сторонами. При цьому зміни та доповнення, які обумовлені законодавством України, обов’язкові для підписання.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що порядок розрахунків за теплову енергію встановлений договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 460063 від 01.12.2001 р., не відповідає фактичним умовам здійснення розрахунків за поставлену продукцію та суперечить вимогам наступних нормативно-правових актів: частини 2 статті 32 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, пункту 18 Постанови КМУ “Про затвердження правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення” від 21.07.1997 р. № 630, якою встановлено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Також позивач зазначає, що даний порядок розрахунків суперечить Розпорядженню Київської міської державної адміністрації “Про встановлення тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води виконавцям цих послуг усіх форм власності для здійснення розрахунків з населенням, згідно з тарифами на теплову енергію, затвердженими Національною комісією регулювання електроенергетики України” від 29.12.2010 р. № 1222, оскільки пунктами 1, 2 якого встановлено, що тарифи на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для виконавців цих послуг усіх форм власності для здійснення розрахунків з населенням, з оплатою останнім не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Позивач пояснив, що відповідач отримує перераховані КП ГІОЦ кошти, розподілені від платежів населення за комунальні послуги з централізованого гарячого водопостачання та опалення, кошти перераховані в якості відшкодованих державою пільг та субсидій населення за комунальні послуги, яке здійснює Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської у м. Києві державної адміністрації, проте не в строки, які зазначені в договорі, а до 20 числа наступного за розрахунковим місяцем.

Проте відповідач не вважає отримання вищевказаних коштів за поставлену теплову енергію належним виконанням договірних зобов’язань зі сторони позивача, оскільки умовами пункту 6.5 договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 460063 від 01.12.2001 р. передбачена плата за поставлену продукцію не пізніше 28 числа поточного місяця.

Позивач 16.03.2011 р. надіслав на адресу відповідача угоду від 16.03.2011 р. про зміну умов договору на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води 460063 від 01.12.2001 з супровідним листом від 16.03.2011 р., в якому обґрунтував підстави для зміни пункту 6.5 договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 460063 від 01.12.2001 р., шляхом встановлення плати за поставлену продукцію до 20 числа (включно) місяця наступного за розрахунковим. Даний лист відповідач отримав 17.03.2011 р.

В листі-відповіді № 09/490 від 25.03.2011 р. відповідач від підписання угоди від 16.03.2011 р. про зміну умов договору на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води від 01.12.2001 р. № 460063 відмовився.

Враховуючи наведене, позивач просить господарський суд змінити пункт 6.5 договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.12.2001 № 460063, шляхом викладення його у наступній редакції:

“6.5. Покупець здійснює розрахунок за прийняту теплову енергію до 20 числа (включно) місяця наступного за розрахунковим. Енергопостачальна організація приймає як належне виконання покупцем своїх обов’язку по оплаті за поставлену теплову енергію наступні платежі:

6.5.1. кошти від розподілених сум платежів за комунальні послуги з гарячого водопостачання та опалення, які надійшли від населення будинків вказаних у Додатку 3-а до договору, і були перераховані комунальним підприємством “Головний інформаційний центр” КМДА на розрахункові рахунки Енергопостачальної організації.

6.5.2. кошти перераховані Управлінням праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації, в якості відшкодованих державою пільг та субсидій населення за комунальні послуги.

6.5.3. кошти перераховані з поточного рахунку відповідача в якості оплати за теплову енергію поставлену до нежитлових приміщень (власники, орендарі) обумовлених додатком “3”до договору.”

Пункт 6.3 договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 460063 від 01.12.2001 р. –виключити.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов’язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов‘язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Позивач 16.03.2011 р. надіслав на адресу відповідача угоду від 16.03.23011 р. про зміну умов договору на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води № 460063 від 01.12.2001, в якому обґрунтував підстави для зміни пункту 6.5 договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 460063 від 01.12.2001 р. Даний лист відповідач отримав 17.03.2011 р.

В листі-відповіді № 09/490 від 25.03.2011 р. відповідач на підписання угоди від 16.03.23011 р. про зміну умов договору на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води від 01.12.2001 № 460063 згоди не дав.

Оскільки сторони не досягли згоди щодо зміни умов договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 460063 від 01.12.2001 р., то позивач правомірно передав спір на вирішення суду.

Згідно зі ст.651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст.652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Умовами частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою для зміни договору є факт згоди обох сторін про його зміну. Домовленість вимагає вільного волевиявлення сторони щодо внесення тих чи інших змін до договору або його розірвання. Згода обох сторін є підставою для зміни договору, а домовленість сторін, що об'єктивується через здійснення двостороннього правочину є шляхом (або способом) розірвання або зміни договору.

Також законодавством передбачає можливість змінити умови договору без згоди на те іншої сторони у випадках встановлених у самому договорі або законом.

Пунктом 10.2 договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 460063 від 01.12.2001 р. передбачена можливість зміни умов даного договору лише за згодою сторін.

Також даним пунктом передбачена обов’язкове внесення змін до договору у випадку обумовленому законодавством України.

Умовами договору не передбачена можливість зміни умов договору в односторонньому порядку, у разі наявності заперечень однієї зі сторін.

З матеріалів справи вбачається, що сторонами не було досягнуто згоди щодо внесення змін до договору у редакції, яка була запропонована позивачем.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Судом не встановлено, а позивачем не доведено, що відповідачем були порушені умови договору.

Крім того, судом зазначається, що умови пункту 6.5 договору на постачання теплової енергії № 460063 від 01.12.2001 р. в редакції від 01.12.2001 р. не суперечить нормам чинного законодавства України, які встановлюють порядок здійснення розрахунку за відпущену теплову енергію.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу та іншим актам цивільного законодавства.

Відповідач є енергопостачальним підприємством, яке відпускає енергію, в тому числі, теплову.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов’язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Пунктом 2 статті  275 Господарського кодексу України передбачено, що відпуск енергії без оформлення договору не допускається.

Частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України встановлено, що оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватись планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що проводиться за фактично відпущену енергію.

Посилання позивача на те, що порядок розрахунків за теплову енергію, встановлений договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 460063 від 01.12.2001 р., не відповідає фактичним умовам здійснення розрахунків за поставлену продукцію та суперечить вимогам частини 2 статті 32 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, пункту 18 Постанови КМУ “Про затвердження правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення”від 21.07.1997 р. № 630 та пунктам 1,2  розпорядження Київської міської державної адміністрації “Про встановлення тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води виконавцям цих послуг усіх форм власності для здійснення розрахунків з населенням, згідно з тарифами на теплову енергію, затвердженими Національною комісією регулювання електроенергетики України” від 29.12.2010 р. № 1222, не є підставою для задоволення позовних вимог та зміни умов договору, оскільки зазначені позивачем норми законодавства регулюють відносини між суб’єктами господарювання (виконавців), предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг фізичним та  юридичним особам. Діяльність відповідача не пов’язана з наданням житлово-комунальних послуг і не може регулюватися зазначеним позивачем законодавством та нормативними актами.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищенаведене, оскільки умовами договору не передбачена можливість зміни умов договору в односторонньому порядку, у разі якщо інша сторона заперечує проти внесення таких змін, та даним договором не встановлені випадки внесення змін до умов договору, а, також позивачем не доведено істотне порушення договору другою стороною, які законодавчо встановлені, як можлива підстава для зміни умов договору, враховуючи те, що порядок розрахунків, встановлений даною редакцією договору на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води від 01.12.2001 р. № 460063, не суперечить чинному законодавству, а інших підстав для зміни умов пункту 6.5 договору позивачем не наведено, то вимоги позивача про зміну умов договору судом визнаються необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 629, 631, 651, 653 Цивільного кодексу України, ст. ст. 192, 193 Господарського кодексу України ст. ст. 22, 32, 33, 49, 55, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,–

ВИРІШИВ:

1.          У позові відмовити.

2.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                         В.І.Мельник

(Рішення виготовлене та підписане 04.07.2011р.)