Рішення

від 03.06.2008 по справі 40/102пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

40/102пн

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

03.06.08 р.                                                                                                    Справа № 40/102пн                               

Суддя господарського суду Донецької області Підченко Ю.О.

При секретарі судового засідання Ротар Н.Ю.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом приватного учбово – виробничого підприємства “ Автодом” м. Макіївка

до відповідача Державного підприємства “ Макіїввугілля” м. Макіївка

про визнання права власності  

за участю:

представників сторін:

від позивача Шохов О.В. - директор

від відповідача не заявився

СУТЬ СПОРУ:

Приватне учбово - виробниче підприємство “Автодом” звернулося до господарського суду з позовними вимогами про визнання господарського зобов'язання, зокрема, договору купівлі – продажу приміщення учбового пункту, 1949 року забудови, загальною площею 791,5 кв. м, розташоване за адресою: м. Макіївка –26, Гірницький район, с. Леніна, пр. Генерала Данилова, 53 укладеного між шахтою ім. Леніна державною холдінговою компанією “Макіїввугілля” та приватним учбово – виробничим підприємством “Автодом” дійсним, та визнати за останнім право власності на це приміщення за його індивідуально – визначеними ознаками.

Представник відповідача до судового засідання не прибув, однак письмово на листі надав суду свої  письмові пояснення,  відповідно  до яких не заперечує проти позову і визнає його у повному обсязі.

З'ясувавши  фактичні  обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію  відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи представника позивача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що між  шахтою ім. Леніна Холдінгової компанії “ Макіїввугіля”, далі Продавець, та приватним учбово – виробничим підприємством  “Автодом”, далі Покупець, було укладено договір купівлі – продажу від 28.12.98р. приміщення учбового пункту, загальною площею 791,5 кв. м, 1949 року забудови, розташоване за адресою: м. Макіївка –26, Гірницький район, с. Леніна, пр. Генерала Данилова, 53.

З таким обґрунтуванням позивач звернувся  до господарського суду за захистом свого порушеного права .

Судом прийнято до уваги, що будівля знаходиться у незадоволеному стані, про що свідчить акт обстеження від 04.02.08р.,складеного представниками сторін, відповідача, у тому числі за участю його відокремленого підрозділу - проектно–конструкторського бюро.

Довідка Комунального підприємства “Бюро технічної інвентаризації” м. Макіївка свідчить про те, що відповідно до  даних інвентаризаційних відомостей за 1997р. спірна будівля знаходиться на балансі шахти ім. Леніна державної холдінгової компанії  “Макіїввугілля”.

Законодавець зазначає, що знаходження майна на балансі  підприємства, організації або установи (з урахуванням господарського та оперативного управління  цим майном) ще не є ознакою  яка підтверджує  право власності на це майно.

Судом встановлено, що між сторонами за своєю правовою природою укладено договір купівлі-продажу нерухомості. Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другої сторони (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Сторони досягли суттєвих умов договору купівлі – продажу відносно його предмету, строку та ціни, а тому відповідно до вимог ст.ст. 627, 638, 655 ЦК України та ст.ст.  179, 180, 181 ГК України він вважається укладеним.

Так, предметом господарських зобов'язання по даному спору є – дії, які мають бути вчиненні  одним суб'єктом господарювання  на користь іншого відносно купівлі –продажу об'єкту нерухомості.

На час здійснення господарської операції по відчуження нерухомості, сторонами перевірено та зазначено  у пункті 1.2 договору  те, що майно належить Продавцю на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.91р. м. Київ “ Про розподіл державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю та власністю адміністративно – територіальних одиниць ( комунальної власності).

Розділом 2 сторони визначили порядок розрахунків за договором, а саме встановили в пункті 2.1  ціну майна,  яка дорівнює 37 508 грн.  та була сплачена Покупцем на підставі прибуткового касового ордеру від 08.01.99р. за № 12 на час виникнення правовідносин.

Факт передачі предмету зобов'язань - нежитлового приміщення у вигляді учбового корпусу підтверджено актом прийому передачі від 08.01.99р. за №1, складеного та підписаного сторонами, що відповідає вимогам  диспозитивної норми зазначеної у пункті 3.1 договору.

Матеріали справи підтверджують, що договір купівлі – продажу не було нотаріально посвідчено сторонами, оскільки законодавець до набрання чинності нового ЦК України 2003 року ( 01.01.04р.), пред'являв інші вимоги до форми укладення таких різновидів правочині ( договорів).

Однак, на теперішній час виникають труднощі  у розпорядженні  цим майном, що перешкоджає вільному використанню його у підприємницької діяльності  суб'єктами господарювання на підставі ст.42 ГК України.

Позивач з грудня 1998 р. до наступного часу користується та володіє майном, однак здійснити розпорядження відносно нього невзмозі.

Вищевикладене слугувало підставою для звернення  до господарського суду з позовними вимогами  про визнання договору дійсним.

Суд дійшов висновку, що позовні вимоги у цій частині позову необґрунтовані та не підлягають задоволенню за наступними обставинами:

Виходячи із змісту ст.16 ЦК України не передбачає такого способу захисту цивільних прав та охоронюваних законом інтересів, як визнання договору діючім, і такий спосіб не встановлений ані договором, з приводу виконання якого виник спір, ані будь-яким законом України.

Законодавець визначає, коли предмет позову не відповідає способу захисту порушеного права у позові повинно бути  відмовлено.

За такими обставинами у задоволенні позовних вимог відносно визнання спірного договору купівлі-продажу приміщення учбового пункту, загальною площею 791,5 кв. м, 1949  року забудови, розташоване за адресою: м. Макіївка –26, Гірницький район, с. Леніна, пр. Генерала Данилова, 53 укладеного між шахтою ім. Леніна  державною холдінговою компанією “Макіїввугілля” та приватним учбове – виробниче підприємством “Автодом” дійсним слід відмовити, оскільки вони не відповідають способу захисту порушеного права.    

Під захистом права розуміється державно –примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною.

   Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

   Зазначена стаття стосовно підстав набуття права власності встановлює принцип “все дозволено”, крім того, що „заборонено” законом. Закріплюється презумпція правомірності набуття права власності. Незаконність набуття права власності має бути встановлена рішенням суду.

 За вимогами ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

  Судом взято до уваги, що позов про визнання – це превентивна норма захисту права і такий позов може пред'являтися у тому випадку, коли право ще не порушено, але існує загроза його порушення. За приписами норми права діючої у той час , зокрема ст. 49 Закону України ”Про власність” правомірність володіння майном визначається судом.

 Тобто, позов про визнання права власності може пред'являтися за відсутності порушення права, однак зацікавлена особа яка звертається до суду з таким предметом позову, повинна довести та надати докази з урахуванням конкретних обставин справи  про вчинення відповідачем дій, у тому числі висловлювань, які можуть бути розцінені як невизнання  його права власності.

Факт необхідності захисту права власності доведено позивачем та підтверджується матеріалами справи та доказами на їх підтвердження.

За таких обставин суд вважає вимоги у цій частині позову  обґрунтованими та підлягаючими задоволенню. У зв'язку з чим слід визнати за приватним учбово – виробничим підприємством “ Автодом” право власності на приміщення учбового пункту, 1949 року забудови, загальною площею 791,5 кв. м, розташоване за адресою: м. Макіївка –26, Гірницький район, с. Леніна, пр. Генерала Данилова, 53  на підставі  договору купівлі – продажу укладеного між шахтою ім. Леніна  державною холдінговою компанією “Макіїввугілля” та приватним учбово – виробничим підприємством “Автодом.

У зв'язку з тим, що у судовому засіданні за згодою позивача присутнього у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення згідно частини третьої ст. 85 ГПК України, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого згідно статті 84 ГПК України.

Оскільки позовні вимоги було задоволенню частково, витрати по державному миту та забезпеченню судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно ст. 44, частини п'ятої статті 49 ГПК України.

Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню витрати по державному миту в сумі 42 грн. 50 коп. та витрати по забезпеченню судового процесу в розмірі  59 грн.

На підставі викладеного, керуючись  ст. ст. 16, 328, 392, 627, 638, 655 ЦК України 2003р., ст. ст. 42, 55,  179, 180, 181 ГК України, ст. ст. 22, 44, ч. 5 ст.  49, 82, 84,  ч.2 ст. 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати за приватним учбово – виробничим підприємством “ Автодом”, 86126, м. Макіївка –26, пр. Генерала Данилова, 53, ід.код 30251330, право власності на приміщення учбового пункту, 1949 року забудови, загальною площею 791,5 кв. м, розташоване за адресою: м. Макіївка –26, Гірницький район, с. Леніна, пр. Генерала Данилова, 53.

3. У задоволенні позивних вимог у частині визнання господарського зобов'язання, зокрема, договору купівлі – продажу приміщення учбового пункту, 1949 року забудови, загальною площею 791,5 кв. м, розташоване за адресою: м. Макіївка –26, Гірницький район, с. Леніна, пр. Генерала Данилова, 53  дійсним відмовити.

4. Стягнути з державного підприємства “ Макіїввугілля”, 86126, м. Макіївка -57, п. радянська, б. 2, ід. код 32442295, на користь:

- приватного учбово – виробничого  підприємства “ Автодом”, 86126, м. Макіївка –26, пр. Генерала Данилова, 53, ід. код 30251330, витрати по держмиту в сумі 42 грн.50 коп., витрати по забезпеченню судового процесу в сумі 59 грн. 00 коп., та видати наказ.

5. Рішення суду набирає законної сили після десятиденного строку з дня його підписання.

               Суддя                                                                                                                                           

Дата підписання рішення оформленого відповідно до вимог ст.84 ГПК України ,-09.06.08р.