Рішення

від 10.06.2008 по справі 48/333-25/164

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

48/333-25/164

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  

За позовом     Відкритого акціонерного товариства „Харківський завод „Гідропривід”

до                     Товариства з обмеженою відповідальністю „Центр-регіон”

про                   стягнення заборгованості             

Суддя Морозов С.М.

Секретар судового засідання Денисенко А.В

Представники:

від позивача:     Володченко Я.П. (довіреність від 29.02.2008р)                                                  

від відповідача: не з'явились

             В судовому засіданні 10 червня 2008 року за згоди представника позивача було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.                    

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство «Харківський завод «Гідропривід» (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр-регіон»(надалі - відповідач) з позовом про стягнення 201 260,28 грн. заборгованості, в тому числі 200000,00 грн. основного боргу, пені в розмірі 438,36 грн. та річних у розмірі 821,92 грн.

8 жовтня 2007 року позивач уточнив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача 200 000,00 грн. заборгованості за товар і 3% річних у розмірі 1200,00 грн.

12 травня 2008 року позивач в черговий раз уточнив позовні вимоги і просить стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар з урахуванням індексу інфляції в розмірі 242188,80 грн., штрафні санкції у розмірі облікової ставки НБУ за весь час користування коштами, що становить 8372,61 грн., та 3% річних від простроченої суми, що становить 4783,56 грн., а всього в сумі 255344,97 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем не виконувалися зобов'язання щодо оплати поставленого товару.

Відповідач надав суду відзив на позов, в якому зазначив, що оскільки між сторонами в передбачених законом порядку та формі не досягнуто згоди щодо істотних умов договору № 259 від 26.01.2007, зазначений договір є неукладеним, а тому не створює правових підстав та не підставою виникнення господарських зобов'язань. Таким чином, відповідач просить суд відмовити повністю в задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

26 січня 2007 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір  поставки № 259 (надалі –Договір), згідно якого позивач зобов'язався передати (поставити) відповідачу товар, асортимент, кількість і ціна якого вказані у специфікації, а відповідач зобов'язався прийняти товар та оплатити його; позивач є виготовлювачем товару, що поставляється по цьому договору.

Вказаний Договір підписаний повноважними представниками сторін, скріплений їх печатками, а у пункті 11.8 зазначено, що він складений при повному розумінні сторонами його умов.

У відповідності до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 11 ЦК України серед підстав виникнення цивільних прав і обов'язків договори та інші право чини.

Згідно із ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 203 ЦК України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За правилом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно із ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За правилами ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У відповідності до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

З урахуванням зазначених норм суд приходить до висновку, що правовідносини з поставки товару виникли між сторонами на підставі Договору поставки № 259 від 26.01.2007 (письмового правочину). При цьому суд виходить з того, що у вказаному договорі зафіксована домовленість позивача і відповідача, спрямована на встановлення взаємних прав і обов'язків щодо поставки товару; його зміст відповідає законодавству; він містить всі істотні умови, передбачені законодавством для договору поставки, в тому числі предмет договору –товар, що виготовлюється позивачем (п. 1.2 Договору); відсутність у договорі умов щодо ціни і строку не є підставою вважати його неукладеним, оскільки законодавство не встановлює обов'язковість їх зазначення в договорі поставки; сторони Договору мають повний обсяг цивільної дієздатності; в зв'язку з тим, що Договір підписаний повноважними представниками сторін, він є укладеним з моменту такого підписання. В матеріалах справи відсутні докази визнання Договору недійсним повністю або частково у встановленому законодавством порядку, а наявні в матеріалах справи докази щодо подальших взаємовідносин сторін після укладення договору свідчать про його спрямованість на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

З урахуванням викладеного, твердження відповідача, що Договір є неукладеним не відповідає дійсним обставинам справи, є необґрунтованим, спростовується матеріалами справи, а тому не приймається судом.

Згідно із ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. 

23 квітня 2007 року відповідач звернувся до позивача з листом № 23/04-106, в якому повідомив про те, що в травні 2007 року планує забрати 60 шт. гасників коливань на Донецьку залізницю і 250 шт. на Львівську залізницю, а в червні 2007 року 250 шт. на Одеську залізницю і 250 шт. на Придніпровську залізницю.

23 травня 2007 року позивач виставив відповідачу рахунок –фактуру № СФ-0000186 про сплату вартості гасників коливань в кількості 200 шт. на суму 200000,00 грн.

У відповідності до п. 2.7 Договору право власності на товар переходить від позивача до відповідача одночасно з підписанням накладної (акта –приймання-передачі).

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар, а саме гасники коливань НЦ 1100 на суму 200 000 грн., в тому числі ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000185 від 23.05.2007, що  підписана представниками позивача та відповідача та Довіреністю від 21.05.2007 серії НАС № 189507 на ім'я Чхуна Олексія Івановича з дорученням відповідача про отримання вказаного товару. Вказані докази є первинними документами, які свідчать про здійснення господарської операції, а саме поставки позивачем та отримання відповідачем гасників коливань НЦ 1100 на суму 200 000 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

3 липня 2007 року позивач направив відповідачу вимогу про оплату вартості отриманого товару в сумі 200000,00 грн.

Листом від 24 липня 2007 року № 24/07-142 відповідач повідомив про неможливість поставити гасники на баланс та просив позивача  розглянути можливість відстрочки платежу у розмірі 200000,00 грн.

Зазначені вище документи, а саме листи відповідача від 23 квітня 2007 року № 23/04-106 та від 24 липня 2007 року № 24/07-142, довіреність від 21.05.2007 серії НАС № 189507, видаткова накладна № РН-0000185 від 23.05.2007 (копії в матеріалах справи) та факт підписання Договору, засвідчують наміри та волевиявлення відповідача до укладення та реалізації правочину щодо поставки йому товару –гасників коливань та обізнаність відповідача з обов'язком оплатити вартість цього товару в сумі 200000,00 грн., а тому твердження представника відповідача про відсутність між сторонами будь-яких правовідносин та відсутність у відповідача обов'язку оплатити вартість товару є  безпідставними та спростовуються вищезазначеними документами.

Також не відповідає дійсності і твердження представника відповідача про те, що передача товару відбувалася без достатніх на те підстав.

Згідно із ст. 670 ЦК України якщо продавець передав покупцеві більшу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець зобов'язаний повідомити про це продавця. Якщо в розумний строк після одержання такого повідомлення продавець не розпорядиться товаром, покупець має право прийняти весь товар, якщо інше не встановлено договором. Якщо покупець прийняв більшу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, він зобов'язаний оплатити додатково прийнятий товар за ціною, встановленою для товару, прийнятого відповідно до договору, якщо інша ціна не встановлена за домовленістю сторін.

В матеріалах справи відсутнє повідомлення відповідача, адресоване позивачу про безпідставність передачі йому товару (гасників коливань), а обставини  справи свідчать про те, що такий товар був прийнятий відповідачем, а необхідність оплати за нього відповідачем визнавалася.

На час розгляду справи відповідач свої зобов'язання за договором щодо оплати вартості отриманого товару не виконав, сума заборгованості відповідача перед позивачем становить  200 000,00 грн.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які   боржник   повинен  передати  кредиторові  у  разі  порушення боржником зобов'язання. Пенею  є  неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно  виконаного  грошового  зобов'язання  за  кожен   день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За правилами ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Крім того, частиною 2 ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом  неустойки  є  грошова  сума,  її  розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

У відповідності до частини 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

З урахуванням викладеного, позивач помиляється у визначені підстав застосування штрафних санкцій (а саме ст. ст. 231, 232 ГК України), оскільки цими нормами визначаються лише правила встановлення штрафних санкцій, розмір яких має бути чітко визначений спеціальним законом або договором.  Виходячи із зазначених вище вимог діючого законодавства, враховуючи відсутність спеціальної норми закону про визначення розміру штрафних санкцій за несвоєчасну оплату вартості поставленого згідно договору поставки товару, до застосування підлягають штрафні санкції (неустойка), розмір якої чітко визначений Договором.

Згідно з п.7.2 Договору за несвоєчасну оплату товару  відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочки.  

З урахуванням викладеного, а також зважаючи на відсутність контррозрахунку відповідача, за порушення відповідачем зобов'язання за Договором щодо оплати вартості товару стягненню з відповідача на користь позивача підлягають штрафні санкції (пеня) в сумі 8372,61 грн.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням викладеного, а також зважаючи на відсутність контррозрахунку відповідача, за порушення відповідачем зобов'язання за Договором щодо оплати вартості отриманого товару,  стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 3% річних у сумі 4783,56 грн. та інфляційні в розмірі 42188,80 грн. Сума боргу з урахуванням індексу інфляції при цьому складає 242 188,80 грн.

За таких обставин,  позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі  255344,97 грн. в тому числі  основного боргу з урахуванням індексу інфляції у сумі  242 188,80 грн.,   3% річних в сумі   4783,56 грн.,  штрафних санкцій (пені)  у сумі  8372,61 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню  в повному обсязі.

Судові витрати позивача у сумі 2671,45 грн. (2553,45 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись  ст.ст. 33,49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр-регіон»(ідентифікаційний код 31839687, адреса:  01001, м. Київ, вул.  Хрещатик, 15, оф. 107) на користь Відкритого акціонерного товариства «Харківський завод «Гідропривід»(ідентифікаційний код  00223214, адреса: 61052, м. Харків, вул. Мала Панасівська, 1, п/р 26009000123300 у відділенні №2 ВАТ «Укрексімбанк»м. Харків,  МФО  351618) 255344,97 (двісті п'ятдесят п'ять тисяч триста сорок чотири гривні 97 копійок) грн. Видати наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр-регіон»(ідентифікаційний код 31839687, адреса:  01001, м. Київ, вул.  Хрещатик, 15, оф. 107) на користь Відкритого акціонерного товариства «Харківський завод «Гідропривід»(ідентифікаційний код  00223214, адреса: 61052, м. Харків, вул. Мала Панасівська, 1, п/р 26009000123300 у відділенні №2 ВАТ «Укрексімбанк»м. Харків,  МФО  351618) судові витрати у сумі 2671,45. (дві тисячі шістсот сімдесят одна гривня 45 копійок) грн. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після  закінчення  десятиденного  строку з дня  його  прийняття.

Суддя                                                                                                                    С.М. Морозов

Дата підписання повного тексту рішення  17.06.2008р.