Рішення

від 12.05.2008 по справі 6/595

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

6/595

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.05.08                                                                                 Справа № 6/595

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю “Східно –українська металургійна компанія”, м. Алчевськ Луганської області

до  Приватного підприємства “ВУМК”, м. Луганськ

про стягнення  4 023 620 грн. 23 коп.

Суддя Яресько Б.В.

Секретар  с.з.За участю:Савенко В.Ю.

Від позивача            Роднянська Л.І. дов. № 0301/08 від 03.01.08 р.Майор М.В. дов. № 1408/07 від 14.08.07 Асауляк  К.В. дов. № 0802/08-1Д від 08.02.08

Від відповідача адвокат, Яковлєв В.І., довіреність № б/н від 29.02.08.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 4 023 620 грн. 23 коп., в тому числі: борг –3 299 274 грн. 25 коп., інфляційні –572 525 грн. 73 коп., 3% річних –151 820 грн. 25 коп.

Відповідач проти позову заперечує  посилаючись на те, що за частиною накладних товар ним не одержувався.

З'ясувавши фактичні  обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам  сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правової норми, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи учасників судового процесу, суд    

ВСТАНОВИВ, що відповідно до укладеного між сторонами по справі договору № 103 від 08 липня 2002 року з додатковою угодою № 1 від 22 липня 2002 року позивач здійснив відвантаження на адресу відповідача продукції на загальну суму 20660083 грн. 83 коп., яка була оплачена  відповідачем частково та з порушенням строків встановлених п. 6.1. договору в сумі 17360809 грн. 58 коп.

Факт поставки продукції підтверджується наданими позивачем накладними, та актом звірення від 28 грудня 2006 року за яким станом на 28.12.2006 року сторони погодили факт поставки за договором на суму 20660083 грн. 83 коп., факт оплати за договором в сумі 17360809 грн. 58 коп., та розмір боргу відповідача перед позивачем –3299274 грн. 25 коп.

Позивач звернувся до господарського суду Луганської області з позовом в якому просить суд стягнути з відповідача борг в сумі 3299274 грн. 25 коп., та нараховані відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України за період з 29.03.2006 р. по 17 жовтня 2007 року втрати від інфляції в сумі 572 525 грн. 73 коп., та 3 % річних –151820 грн. 25 коп.

Відповідач позов не визнає посилаючись на недоведеність позивачем факту поставки продукції.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського  процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 Господарського  процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Доводи відповідача стосовно недоведеності позивачем факту поставки продукції за спірним договором оцінюються судом критично з огляду на погодження сторонами 28.12.2006 року при підписанні акту звірення загальної вартості поставленої продукції, розміру перерахованих за неї коштів, та суми непогашеного станом на 28.12.2006 року боргу.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах  звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.

Відповідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог —відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 цього ж кодексу передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами статті 530 згаданого кодексу, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача, а саме державне мито у сумі –25500 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. 00 коп.

Керуючись ст. 44,49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю “Східно –українська металургійна компанія”, м. Алчевськ до приватного підприємства “ВУМК”, м. Луганськ про стягнення  4 023 620 грн. 23 коп. задовольнити повністю.

2. Стягнути з приватного підприємства «ВУМК» м. Луганськ вул. Советська 59-А кв. 1 ідентифікаційний код 31444113 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Східно-українська металургійна компанія» м. Алчевськ, вул.. Московська 4а ідентифікаційний код 31036608 борг в сумі 3299274 грн. 25 коп., втрати від інфляції –572525 грн. 73 коп., 3 % річних –151820 грн. 25 коп., державне мито у сумі –25500 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. 00 коп., наказ видати.

За згодою сторін у судовому засіданні була проголошена лише вступна та резолютивна частина рішення

Суддя                                                                                 Б.В. Яресько

Дата підписання повного тексту рішення

19 травня 2008 року