Ухвала

від 24.06.2011 по справі 2-9338/11

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 2-9338/11

У х в а л а

"24" червня 2011 р. Суддя Шевченківського районного суду м. Києва Малинников О.Ф. розглянувши питання про прийняття позовної заяви ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення земельного сервітуту,

встановив:

У червні 2011 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення земельного сервітуту щодо користування частиною дороги на земельній ділянці відповідача.

Відповідно до п.п. 3,5,6 ч.2 ст.119, 120 ЦПК України позовна заява повинна містити: зміст позовних вимог; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування.

Вирішуючи питання про відкриття провадження, встановлено, що позивачі звернулися до суду з позовом ОСОБА_3 про встановлення земельного сервітуту щодо користування частиною дороги на земельній ділянці відповідача.

Згідно з п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 2 від 12.06.2009 року "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції у позовній заяві повинні не лише міститися позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину.

Як пояснили позивачі у позовній заяві, кожна із сторін є власником окремих земельних ділянок, які надані у встановленому законом порядку позивачам відповідно у 2001, 2005. У травні вони дізнались щодо шляху доступу до своїх садиб, який проходить через належну відповідачу земельну ділянку.

Між тим, всупереч положенням вищенаведених статей, позивачі не навели обґрунтувань стосовно зазначених вимог, приймаючи до уваги, що при виділенні та наданні у власність земельних ділянок Київською міською радою питання можливості доступу як і інші питання пов'язані із межами, встановленими щодо садиби кожного із власників вирішувались відповідними службами КМДА, зокрема Головного управління земельних ресурсів на підставі визначення меж земельних ділянок в натурі на місцевості з абрисом кожної земельної ділянки, який надається Топографо-геодезичним відділом.

Приймаючи до уваги вищенаведене, позивачі не виклали обставин щодо звернення до відповідних органів землекористування стосовно вирішення питання з приводу визначення шляхів підходу та під'їзду до садиб, їм належних, що мало бути вирішено при наданні земельних ділянок у власність. Позивачі не посилаються на те, що вони звертались до органів по землевпорядкуванню, копій відповідних документів, листів ними не надано.

Оскільки позивачем не викладені обставини та обґрунтування із зазначених питань, тобто порушені вищенаведені положення ч.2 ст.119 ЦПК України, позовна заява має бути залишена без руху відповідно до ст.ст.119,121 цього Кодексу з наданням заявникові строку для уточнення цього питання та усунення недоліків заяви.

Керуючись ст. 119, ч. І ст.121 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення земельного сервітуту - залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання ним копії ухвали та попередити, що у разі невиконання ухвали у визначений термін, позовна заява буде вважатися неподаною.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О.Ф.Малинников.