Рішення

від 20.09.2011 по справі 2-9338/11

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 2-9338/2011

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 вересня 2011 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді -Башмакова Є.А.

при секретарі -Куляба Ю.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕО-ТРЕЙД ГРУП»до ОСОБА_1, приватного підприємства «Анта», третя особа - Дніпропетровська міська рада, про визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, визнання права власності на майно, придбане за цим договором, та зобов'язання звільнити приміщення, -

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2011 року позивач звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_1, приватного підприємства «Анта», третя особа - Дніпропетровська міська рада, про визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, визнання права власності на майно, що придбане за цим договором, та зобов'язання звільнити приміщення.

Позивач у позовній заяві та представник позивача у судовому засіданні в обґрунтування своїх позовних вимог, посилались на те, що при укладенні договорів купівлі-продажу сторонами було досягнуто згоди щодо усіх істотних та похідних умов, після чого відповідач - приватне підприємство «Анта»ухилилось від нотаріального посвідчення угод. На момент підписання сторонами договору купівлі-продажу нерухомого майна № 2/2011 від 13 травня 2011 року та договору купівлі-продажу нерухомого майна № 1/2011 від 13 квітня 2011 року, сторонами на виконання умов цих угод було також підписано акти приймання-передачі нерухомого майна від 13 травня 2011 року та 13 квітня 2011 року, а позивачем - здійснено оплату придбаного майна. Проте, право власності позивача придбане за вказаними угодами нерухоме майно та на нерухоме майно, що знаходиться по пров. Добровольців, 10 у м. Дніпропетровську, не визнається відповідачем ОСОБА_1, що проявляється у вчиненні ним перешкод позивачу в користуванні спірним нерухомим майном. Окрім того, в процесі користування нерухомим майном, відчуженим за договором купівлі-продажу нерухомого майна № 2/2011 від 13 травня 2011 року, відповідачем -ПП «Анта»без відповідних дозволів компетентних органів було проведено його технічну реконструкцію та перебудову, у зв'язку із чим позивач просить визнати дійсними договір купівлі-продажу нерухомого майна № 2/2011 від 13 травня 2011 року та договір купівлі-продажу нерухомого майна № 1/2011 від 13 квітня 2011 року, укладені між ним та відповідачем ПП «Анта», визнати за ТОВ «ЛЕО-ТРЕЙД ГРУП»право власності без додаткових актів введення в експлуатацію на нерухоме майно, придбане за договором купівлі-продажу нерухомого майна №2/2011 від 13 травня 2011 року та визнати право власності на нерухоме майно, придбане за договором купівлі-продажу нерухомого майна № 1/2011 від 13 квітня 2011 року та на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, пров. Добровольців, 10, оскільки між позивачем та ПП «Анта»було досягнуто згоди з усіх істотних умов продажу нерухомого майна, розташованого за вищевказаною адресою, також позивач просить зобов'язати відповідача ОСОБА_1 усунути перешкоди в користуванні нерухомим майном придбаним за вказаними договорами, укладеними між позивачем та відповідачем ПП «Анта», шляхом звільнення нежилих приміщень, а судові витрати, понесені позивачем у даній справі.

У судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримала, на їх задоволенні в повному обсязі наполягала, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_1 у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що позивач не набув право власності на спірне нерухоме майно.

Представник відповідача - приватного підприємства «Анта»у судовому засіданні заявлені позовні вимоги не визнала, обґрунтовуючи це тим, що при укладенні спірних договорів сторони не досягли домовленості щодо однієї з істотних умов, якою є ціна, а відповідач ПП «Анта»уклав з позивачем спірні договори купівлі-продажу, помиляючись стосовно дійсних обставин, які мають істотне значення.

Представник третьої особи - Дніпропетровської міської ради у судовому засіданні заявив про підтвердження доводів позивача матеріалами справи, просив вирішити спір на розсуд суду з дотриманням вимог чинного законодавства.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали даної цивільної справи, суд приходить до наступного висновку з таких підставах.

Судом встановлено, що 13 травня 2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ЛЕО-ТРЕЙД ГРУП»та приватним підприємством «Анта»було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна № 2/2011, за яким позивач купив, а відповідач продав нерухоме майно, зазначене у п.1 вказаного договору, а саме: магазин № 329 «Сніжинка», розташованого по вул. Інженерній, буд. 2Д у м. Дніпропетровську, яке складається з будівлі магазину літ. А-1 загальною площею 150,4 кв. м.; прибудови літ. А 1 -1 загальною площею 105,1 кв. м.; ганку літ. а 3 загальною площею 23,9 кв. м.; огорожі № 2; мостіння І загальною площею 112,0 кв. м.

Судом також встановлено, що 13 квітня 2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ЛЕО-ТРЕЙД ГРУП»та приватним підприємством «Анта»було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна № 1/2011, за яким позивач купив, а відповідач продав нерухоме майно зазначене в п. 1 вказаного договору, а саме нежитлове приміщення № 22 загальною площею 415,9 кв. м., ганок а, у житловому будинку літ. А-4 на І поверсі, яке розташоване за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Ширшова, буд. № 9.

У судовому засіданні встановлено, що згідно технічного паспорту, виготовленого комунальним підприємством «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації»Дніпропетровської обласної ради, за даними проведеної 11 квітня 2008 року технічної інвентаризації, нерухоме майно, розташоване по вул. Інженерній, буд. 2Д у м. Дніпропетровську, складається з: будівлі магазину (рік побудови 1966) літ. А-1, загальною площею 150,4 кв. м.; прибудови (рік побудови 2007) літ. А 1 -1 загальною площею 105,1 кв. м.; ганку літ. а 3 загальною площею 23,9 кв. м.; огорожі № 2; мостіння І загальною площею 112,0 кв. м. При цьому, вказане нерухоме майно переобладнано самовільно та потребує введення в експлуатацію.

У судовому засіданні також з'ясовано, що стосовно вищезгаданого об'єкта самовільного будівництва ТОВ «ОСОБА_2 ПРОЕКТНА КОМПАНІЯ»(Ліцензія серія АВ №488542 від 07 липня 2009 року, рішення № 15-Л, зі строком дії до 07 липня 2012 року) у 2011 році було підготовлено технічний висновок за результатами інструментального обстеження будівельних конструкцій будівлі магазина літ А-1, прибудови літ А 1 -1, ганку літ а 3 по вул. Інженернній, 2Д у м. Дніпропетровську.

Правовідносини, які виникли між сторонами урегульовані нормами Конституції України, Цивільного кодексу України (ЦК).

Згідно із ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

В силу ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

У відповідності до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Частиною 1 ст. 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Стаття 391 ЦК України передбачає, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно положень ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зі змісту ст. 655 ЦК України випливає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 658 ЦК України передбачено, що право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має право вимагати його повернення.

У відповідності до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як вбачається з матеріалів справи, при укладенні спірних договорів сторони досягли згоди з усіх істотних умов, у тому числі щодо ціни нерухомого майна, про що свідчать підписи повноважних осіб та відтиски печаток підприємств у зазначених договорах.

Факт досягнення згоди з усіх істотних умов договорів підтверджується також і тим, що після підписання сторонами договору купівлі-продажу нерухомого майна № 2/2011 від 13 травня 2011 року та на виконання умов цього договору сторонами було підписано акт приймання-передачі нерухомого майна від 13 травня 2011 року. У свою чергу, на виконання умов договору купівлі-продажу нерухомого майна № 1/2011 від 13 квітня 2011 року сторонами було підписано акт приймання-передачі нерухомого майна від 13 квітня 2011 року.

Крім того, позивачем -покупцем за договором, було здійснено оплату за придбане нерухоме майно в повному обсязі, що підтверджується відповідними доказами, наявними у матеріалах справи.

Слід врахувати відсутність документального підтвердження невідповідності ціни нерухомого майна, що зазначена в п. 3 договору купівлі-продажу нерухомого майна № 2/2011 від 13 травня 2011 року та в п. 2 договору купівлі-продажу нерухомого майна № 1/2011 від 13 квітня 2011 року, його справжній вартості, на що посилається відповідач, що на разі свідчить про відсутність підстав вважати, що на момент укладення спірних договорів дійсно мала місце така невідповідність.

У такому випадку посилання відповідача ПП «Анта»на невідповідність ціни нерухомого майна його справжній вартості та наявності у нього помилкових висновків щодо обставин, які мають істотне значення, суд вважає їх такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено поясненнями представників сторін, відповідач ПП «Анта»після підписання спірних договорів та актів приймання-передачі нерухомого майна ухилився від нотаріального посвідчення спірних угод.

При цьому суд критично оцінює доводи відповідача стосовно недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна, як того вимагає ст. 657 ЦК України, адже, виходячи зі змісту вимог ч. 2 ст. 220 ЦК України суд може визнати такий договір дійсним, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення. У такому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Як вже зазначалося вище, укладаючи договори купівлі-продажу нерухомого майна №2/2011 від 13 травня 2011 року та № 1/2011 від 13 квітня 2011 року, сторони домовились щодо усіх істотних умов, що підтверджується фактичними обставинами, встановленими судом. На виконання умов вказаних договорів сторони підписали акти приймання-передачі нерухомого майна, а позивач здійснив оплату майна у відповідності до умов договору, після чого ПП «Анта»ухилилось від нотаріального посвідчення договору, у зв'язку з чим суд знаходить достатні підстави для задоволення вимог позивача про визнання дійсними спірних договорів купівлі-продажу нерухомого майна.

Судом встановлено, що в процесі користування спірним нерухомим майном відповідач ПП «Анта»самостійно, за власні кошти, без відповідних дозволів і узгоджень здійснив реконструкцію та самочинне перепланування нерухомого майна, відчуженого за договором купівлі-продажу нерухомого майна № 2/2011 від 13 травня 2011 року та розташованого за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Інженерна, буд. 2Д.

Стаття 377 ЦК України передбачає, що до особи, яка придбала будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені без зміни її цільового призначення.

Згідно ч. 1, 2 ст. 375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно.

У відповідності до ч. 5 ст. 376 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Таким чином, оскільки відповідачі не визнають право власності позивача на нерухоме майно, придбане останнім за договором № 2/2011 від 13 травня 2011 року, а здійснене позивачем самочинне будівництво відповідає будівельним нормам й правилам та не порушує права інших осіб, суд вважає за можливе визнати за позивачем право власності на нерухоме майно, розташоване по вул. Інженерній, буд. 2Д у м. Дніпропетровську, без додаткових актів введення в експлуатацію.

Крім того, судом встановлено, що з квітня 2011 року спірними приміщеннями, розташованими по вул. Інженерній, буд. 2Д та по вул. Ширшова, буд. 9 у м. Дніпропетроьвску, систематично користується відповідач ОСОБА_1, який не надав суду жодних правовстановлюючих документів на вказані об'єкти нерухомого майна, проте, у судовому засіданні пояснив, що між ним та директором ПП «Анта»була усна домовленість щодо користування ОСОБА_1 спірним нерухомим майном, при цьому, останній не визнає право власності позивача на спірне нерухоме майно та заперечує дійсність і правомірність договорів купівлі-продажу № 1/2011 від 13 квітня 2011 року та № 2/2011 від 13 травня 2011 року.

З огляду на встановлені у судовому засіданні фактичні обставини, суд дійшов висновку про необхідність усунення перешкод позивачу в користуванні нерухомим майном та зобов'язання відповідача ОСОБА_1 звільнити приміщення будівлі по вул. Інженерній, буд .2Д. у м. Дніпропетровську, та звільнити приміщення № 22 в житловому будинку № 9 по вул. Ширшова у м. Дніпропетровську.

Щодо визнання за позивачем права власності на нерухоме майно розташоване за адресою: м. Дніпропетровськ, пров. Добровольців, 10, суд у цій частині вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, оскільки ПП «Анта»не є власником нерухомого майна, розташованого за вищевказаною адресою, та не був ним й на момент досягнення домовленостей з позивачем. Відповідач має наміри лише придбати зазначений об'єкт нерухомості з метою його подальшого відчуження. Втім, будь-яких угод, зокрема, попереднього договору купівлі-продажу цього майна з відповідачем ПП «Анта»укладено не було, водночас доказів на підтвердження протилежного позивач не надав.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, встановлюються на підставі доказів. А згідно зі ст. 60 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оцінюючі усі докази, які було досліджено судом у процесі судового засідання в їх сукупності, виходячи з того, що у судовому засіданні знайшов підтвердження факт укладення між позивачем та відповідачем ПП «Анта» спірних договорів купівлі-продажу нерухомого майна № 1/2011 від 13 квітня 2011 року та № 2/2011 від 13 травня 2011 року та факт їх часткового виконання, а також те, що сторони досягли згоди з усіх істотних умов цих договору, приймаючи до уваги, що норма матеріального закону стосовно обов'язкового нотаріального посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна є імперативною, а в силу об'єктивних причин відповідач ухилився від їх нотаріального посвідчення відповідно до вимог чинного законодавства, що позбавляє можливості позивача зареєструвати право власності на предмети договорів купівлі-продажу, враховуючи встановлення наявності факту користування відповідачем ОСОБА_1 об'єктами спірного нерухомого майна за відсутності на те будь-яких правових підстав, суд вважає за можливе частково задовольнити позовні вимоги у даній справі, тим самим визнавши спірні договори купівлі-продажу нерухомого майна, укладені між сторонами, дійними та відповідно, визнавши за позивачем право власності на нерухоме майно, розташоване по вул. Інженерній, буд.2Д у м. Дніпропетровську, та на нерухоме майно, а саме приміщення № 22, розташоване по вул. Ширшова, буд. № 9 у м. Дніпропетровську, при цьому, зобов'язавши відповідача ОСОБА_1 усунути перешкоди позивачу в користуванні зазначеними об'єктами нерухомого майна шляхом звільнити даних приміщень.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 316, 317, 321,319, 328, 334, 391, 655, 658, 375, 376 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 212, 213, 215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Визнати договір купівлі-продажу нерухомого майна № 2/2011 від 13 травня 2011 року, укладений між приватним підприємством «Анта»та товариством з обмеженою відповідальністю «ЛЕО-ТРЕЙД ГРУП», - дійсним.

Визнати договір купівлі-продажу нерухомого майна № 1/2011 від 13 квітня 2011 року, укладений між приватним підприємством «Анта»та товариством з обмеженою відповідальністю «ЛЕО-ТРЕЙД ГРУП»- дійсним.

Визнати за товариством з обмеженою відповідальністю «ЛЕО-ТРЕЙД ГРУП»(код ЄДРПОУ 37620971) право власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Інженерна, буд. 2Д, яке складається з будівлі магазину (рік побудови 1966) літ. А-1 загальною площею 150,4 кв. м.; прибудови (рік побудови 2007) літ. А 1 -1 загальною площею 105,1 кв. м.; ганку літ а 3 загальною площею 23,9 кв. м.; огорожі № 2; мостіння І загальною площею 112,0 кв. м., без додаткових актів введення в експлуатацію.

Визнати за товариством з обмеженою відповідальністю «ЛЕО-ТРЕЙД ГРУП»(код ЄДРПОУ 37620971) право власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Ширшова, буд. № 9, приміщення № 22, яке складається з нежитлового приміщення літ. А-4 на І поверсі загальною площею 415,9 кв. м., ганок а.

Усунути перешкоди товариству з обмеженою відповідальністю «ЛЕО-ТРЕЙД ГРУП»(код ЄДРПОУ 37620971) у користуванні нерухомим майном та зобов'язати ОСОБА_1 звільнити приміщення будівлі, розташованої за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Інженерна, буд.2Д.

Усунути перешкоди товариству з обмеженою відповідальністю «ЛЕО-ТРЕЙД ГРУП»(код ЄДРПОУ 37620971) у користуванні нерухомим майном та зобов'язати ОСОБА_1 звільнити приміщення № 22 у житловому будинку № 9 по вул. Ширшова у м. Дніпропетровську.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 223 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Є.А. Башмаков