Постанова

від 21.05.2008 по справі 21/363

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

21/363

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01033, м.Київ,  вул.Жилянська 58-б                                                       тел. 284-37-31

Іменем   України

                                          П О С Т А Н О В А

21.05.08 р.                                                                                          № 21/363          

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді          Поліщука В.Ю. (доповідач по справі),

суддів:                              Писаної Т.О.,

                                        Мостової Г.І.,

при секретарі судового засідання Рустам`яні Е.А.,

розглянувши апеляційну скаргу Фермерського господарства «Лан»,

на рішення Полтавської області від 6.12.2007 року,

по справі №21/363 (суддя Тимченко Б.П.),

за позовом Закритого акціонерного товариства «Линовицький цукрокомбінат «Красний»(с.Линовиця, Прилуцький район, Чернігівська область),

до Фермерського господарства «Лан»(с.Сухоносівка, Чорнухинський район, Полтавська область),

про стягнення грошових коштів,

в судове засідання з'явились представники сторін:

від позивача: Литвиненко О.М. –представник (довіреність №01 від 19.09.2007 року);

від відповідача: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

ЗАТ «Линовицький цукрокомбінат «Красний»звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою до ФГ «Лан»про стягнення 20987 грн. 92 коп. (з яких: 14387 грн. 05 коп. –основна сума боргу, 3419 грн. 16 коп. –інфляційні витрати, 2301 грн. 93 коп. –штрафні санкції, 879 грн. 78 коп. –3% річних, 209 грн. 88 коп. –витрати по сплаті державного мита, 118 грн. 00 коп. –втирати по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу). Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань по оплаті поставленого позивачем товару, в результаті чого у відповідача виникла заборгованість, яка заявлена позивачем до стягнення.

Під час розгляду справи в місцевому господарському суді, позивач подав Заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просив стягнути з відповідача основний борг у розмірі 11753 грн. 92 коп.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 6.12.2007 року у справі №21/363 позов ЗАТ «Линовицький цукрокомбінат «Красний»до ФГ «Лан»про стягнення грошових коштів задоволено частково, з ФГ «Лан»на користь ЗАТ «Линовицький цукрокомбінат «Красний»присуджено до стягнення 11753 грн. 92 коп. - боргу, 209 грн. 88 коп. –в якості відшкодування витрат по сплаті державного мита за розгляд справи місцевим господарським судом, 118 грн. 00 коп. - в якості відшкодування витрат по сплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення 2633 грн. 13 коп. –боргу, 2301 грн. 93 коп. –пені, 879 грн. 78 коп. –3% річних та 3419 грн. 16 коп. –інфляційних збитків провадження у справі припинено.

Не погодившись з прийнятим рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Київського міжобласного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (вх.№2-04/2/84/310 від 11.02.2008 року), в якій скаржник просить змінити рішення Господарського суду Полтавської області від 6.12.2007 року, стягнути ФГ «Лан»на користь ЗАТ «Линовицький цукрокомбінат «Красний»5153 грн. 05 коп. (14387 грн. 05 коп. – 9234 грн. 00 коп.) боргу, 143 грн. 88 коп. –в якості відшкодування державного мита, 118 грн. 00 коп. –в якості відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення 9234 грн. 00 коп. боргу –провадження у справі припинити, в частині стягнення 2301 грн. 93 коп. –пені, 879 грн. 78 коп. –3% річних та 3419 грн. 16 коп. –інфляційних збитків в позові відмовити.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує неправильним застосуванням місцевим господарським судом норм матеріального права, зокрема ст.ст.530,625 ЦК України, а також ст.232 ГК України. Так, за переконанням скаржника, місцевий господарський суд неправомірно не обмежив нарахування пені шестимісячним строком, встановленим ст.232 ГК України та безпідставно не застосував річний строк позовної давності. Крім того, по переконанню скаржника, господарським судом першої інстанції не було прийнято до уваги той факт, що між сторонами було підписано Акт звіряння взаємних розрахунків, відповідно до якого було змінено строк та порядок виконання грошового зобов'язання; та те, що ціна Договору купівлі-продажу №16/3 від 3.01.2005 року становить 12000 грн. 00 коп., в той час, як сума боргу, заявлена до стягнення становить 14387 грн. 05 коп.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 18.02.2008 року було порушено апеляційне провадження з перегляду рішення Господарського суду Полтавської області від 6.12.2007 року.

Розпорядженням заступника Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 24.03.2008 року у зв'язку з хворобою судді Жук Г.М., склад колегії суддів було змінено на наступний: головуючий суддя –Поліщук В.Ю., судді –Мостова Г.І., Писана Т.О.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 24.03.2008 року розгляд апеляційної скарги відкладався, у зв'язку з нез'явленням в судове засідання апеляційного господарського суду представників сторін.

Ухвалами Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 9.04.2008 року та від 23.04.2008 року розгляд апеляційної скарги відкладався, у зв'язку з нез'явленням в судові засідання апеляційного господарського суду представника відповідача.

Представники позивача в судових засіданнях апеляційного господарського суду від 9.04.2008 року, 23.04.2008 року та 21.05.2008 року проти вимог апеляційної скарги заперечували, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, спірне рішення місцевого господарського суду залишити без змін з мотивів, викладених у Відзиві на апеляційну скаргу.

Скаржник не скористався процесуальним правом на участь своїх уповноважених представників в засіданнях суду апеляційної інстанції. В судове засідання 21.05.2008 року, ФГ «Лан»явку уповноважених представників не забезпечило.

В судовому засіданні, що відбулось 21.05.2008 року, за згодою представника позивача, колегією суддів апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши документи і матеріали, подані учасниками процесу та зібрані господарськими судами, оцінивши докази, які мають значення для справи, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як було вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 3.01.2005 року між позивачем (як продавцем) та відповідачем (як продавцем) був укладений Договір купівлі-продажу №16/3 (арк. справи 11).

Вказаний Договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками. В установленому порядку зазначений Договір визнаний недійсним не був, зустрічного позову про визнання Договору недійсним під час судового провадження у цій справі не подавалось. Поряд з цим, представниками сторін судових рішень щодо визнання Договору недійсним надано не було.

Відповідно до п.1 Договору, позивач зобов'язується продати, а відповідач прийняти та оплатити матеріально-технічні ресурси. Асортимент товару, ціни, умови оплати вказані у прейскуранті продавця, який надається разом із Договором та поновлюється на початку кожного місяця.

Згідно з п.1.2 Договору, загальна сума Договору складає 12000 грн. 00 коп. Фактична сума Договору може змінюватись та визначається на підставі вартості купленого товару.

Пунктом 2.2 Договору передбачено, що передача товару оформлюється накладною чи актом прийому-передачі.

Як було вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, позивач поставив, а відповідач отримав товар загальною вартістю 14387 грн. 05 коп. Факт поставки товару підтверджено накладними №2 від 1.04.2005 року на суму 5029 грн. 45 коп., №1 від 12.04.2005 року на суму 6957 грн. 60 коп., №39 від 12.04.2005 року на суму 2400 грн. 00 коп., довіреностями на отримання цінностей та самим відповідачем під час судового спору не заперечувалось (арк. справи 12-17).

Відповідно до п.2.3 та п.2.5 Договору, оплата за товар здійснюється передоплатою, згідно наданого рахунку або по факту поставки, що обумовлено прейскурантом. Водночас, в разі відстрочки сплати, відповідач зобов'язаний перерахувати кошти за отриманий товар на розрахунковий рахунок позивача не пізніше 15.10.2005 року.

Як було вірно досліджено господарським судом першої інстанції, відповідач вчасно не виконав грошове зобов'язання по Договору, в строк до 15.10.2005 року оплату отриманого товару не здійснив.

В зв'язку з несплатою (відповідно до умов Договору) вартості отриманого товару, позивачем на адресу відповідача 7.09.2007 року була направлена Претензія, згідно з якою позивач просив сплатити на його рахунок заборгованість, що рахується за відповідачем у зв'язку з неналежним виконанням умов Договору купівлі-продажу №16/3 від 3.01.2005 року (арк. справи 18). Факт направлення позивачем зазначеної вимоги підтверджується копією поштового повідомлення про вручення від 19.09.2007 року (арк. справи 19).

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповіді на вказану Претензію відповідачем надано не було, грошові кошти сплачені не були.

Відповідно до п.3.2 Договору, в разі затримання сплати відповідачем товару, сторони встановили відповідальність у вигляді нарахування пені за кожен день затримки оплати в розмірі –0,5% від суми заборгованості, або штрафу в розмірі 10% від суми заборгованості.

Як було встановлено колегією суддів апеляційного господарського суду (відповідно до позовних вимог), внаслідок неналежного виконання відповідачем грошових зобов'язань за Договором, позивачем була нарахована пеня з період з 30.10.2006 року по 29.10.2007 року в розмірі 2301 грн. 93 коп., також 3% річних за період з 16.10.2005 року по 29.10.2007 року в розмірі - 3419 грн. 16 коп. та інфляційні витрати за період з 16.10.2005 року по 29.10.2007 року в розмірі 879 грн. 78 коп.

Водночас, як було вірно встановлено місцевим господарським судом, розмір заборгованості 14387 грн. 05 коп. був погоджений сторонами в Акті звірки взаєморозрахунків станом на 20.06.2007 року, підписаного представниками сторін (арк. справи 20). При цьому, як вбачається з тексту цього Акту, сторони домовились, що визначена сума боргу має бути сплачена відповідачем у строк до 25.10.2007 року шляхом сплати грошовими коштами або поставкою кукурудзи. Проти підписання вказаного Акту та його умов, відповідач не заперечує, що вбачається з вимог апеляційної скарги.

Тобто, враховуючи умови цього Акту, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що з 20.06.2007 року сторони Договору підписавши Акт звірки взаєморозрахунків змінили строк виконання зобов'язання встановивши його виконання до 25.10.2007 року. При цьому, змінивши строк виконання зобов'язання сторонами було також змінено порядок його виконання шляхом встановлення альтернативного виконання: або грошовими коштами, або поставкою товару (кукурудзи).

Судова колегія апеляційного господарського суду, дослідивши докази, що є у справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення місцевого господарського суду має бути змінено виходячи з наступних підстав.

Переглядаючи судове рішення господарського суду першої інстанції, апеляційний господарський суд, керується приписами ст.101 ГПК України, відповідно до якої, апеляційний господарський суд не зв'язаний з доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що на момент звернення позивача з позовною заявою, а саме станом на 2.11.2007 року сума заборгованості за поставлений позивачем товар становила 14387 грн. 05 коп.

Відповідно до ст.11 ЦК України та ст.174 ГК України, договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно зі ст.509 ЦК України зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора)  певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору або Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов –відповідно до звичаїв ділового обороту, при чому одностороння відмова від виконання не допускається.

Стаття 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином у відповідності до закону, правових актів, договору, а також у разі відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 202 ГК України, ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, визначених законом або договором.

Відповідно до ст.539 ЦК України, альтернативним є зобов'язання, в якому боржник зобов'язаний вчинити одну з двох або кількох дій. Боржник має право вибору предмета зобов'язання, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.

Враховуючи зазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що підписаний сторонами 20.06.2007 року Акт звірки взаємних розрахунків встановив альтернативне зобов'язання, відповідно до якого, відповідач в строк до 25.10.2007 року зобов'язаний або сплатити визначену Актом суму боргу в розмірі 14387 грн. 05 коп., або поставити позивачу товар (кукурудзу).

Як було вірно встановлено місцевим господарським судом, станом на 6.12.2007 року (час прийняття місцевим господарським судом оскаржуваного рішення) 21.11.2007 року, відповідно до накладної №141, відповідач здійснив поставку кукурудзи на загальну суму 9234 грн. 00 коп. (арк. справи 29). Поряд з цим, як вбачається з матеріалів справи, зокрема Заяви про уточнення позовних вимог, отриману по цій накладній кукурудзу позивач зарахував в оплату боргу, відповідно до Акту звірки від 20.06.2007 року (арк. справи 27-28).

Враховуючи зазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо необхідності припинення провадження у справі в частині стягнення основного боргу у зв'язку з припиненням зобов'язання та  відсутністю спору в цій частині.

Водночас, колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується з розміром основної суми боргу, в стягненні якої провадження у справі має бути припинено у зв'язку з припиненням зобов'язання.

Як вбачається з тексту уточнених позовних вимог, позивач здійснив розподіл вартості отриманого від відповідача товару, зарахувавши його вартість в рахунок погашення нарахованих (відповідно з позовними вимогами) сум пені, інфляційних витрат, 3% річних та на решту суму –розмір основної заборгованості.

Водночас, стаття 534 ЦК України, відповідно до якої позивачем було здійснено зарахування, визначає, що у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Тобто, за переконанням колегії суддів апеляційного господарського суду, цією нормою передбачена можливість розподілу отриманих грошових коштів в рахунок погашення грошового зобов'язання, а саме: збитків, штрафних санкцій та основної суми боргу. Водночас, як було встановлено судовою колегією господарського суду апеляційної інстанції, відповідачем було здійснено погашення заборгованості (яка відповідно до Акту звірки від 20.06.2007 року виражена не лише в грошовому еквіваленті, а і в альтернативному - товарному) шляхом передання товару, а не сплатою грошовими коштами. Тому, враховуючи, що ст.534 ЦК України не встановлює можливість розподілу отриманого товару в рахунок сплати не грошового боргу, колегія судів апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що після отримання позивачем кукурудзи загальною вартістю 9234 грн. 00 коп., розмір заборгованості відповідача становить 5153 грн. 05 коп. (14387 грн. 05 коп. - 9234 грн. 00 коп.).

Відповідно до п.11) ст.80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі у випадку відсутності предмета спору.

Враховуючи вказане, судова колегія апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що в частині стягнення основної суми боргу в розмірі 9234 грн. 00 коп. провадження у справі підлягає припиненню.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Дослідивши доводи місцевого господарського суду щодо визначення підстав, за яких провадження у справі в частині стягнення сум пені, інфляційних витрат та 3% річних було припинено, колегія апеляційного господарського суду не погоджується з висновком господарського суду першої інстанції в цій частині виходячи з наступного.

Відповідно до п. 2.3 та п.2.5 Договору, оплата за товар здійснюється передоплатою згідно наданого рахунку або по факту поставки, що обумовлено прейскурантом. Водночас, в разі відстрочки сплати, відповідач зобов'язаний перерахувати кошти за отриманий товар на розрахунковий рахунком позивача не пізніше 15.10.2005 року.

Проте, як було встановлено судовою колегією, відповідач до 16.10.2005 року грошове зобов'язання щодо оплати товару не виконав.

Водночас, приймаючи до уваги підписаний 20.06.2007 року сторонами Акт звірки взаєморозрахунків, умови якого сторонами не заперечуються та були частково відповідачем виконані, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що з 16.10.2005 року (визначений п.2 Договору строк оплати товару) по 20.06.2007 року відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання по Договору, а з 26.10.2007 року (строк визначений в Акті звірки розрахунків) по 21.11.2007 року (дата отримання від відповідача в рахунок погашення боргу кукурудзи) –таким, що прострочив виконання альтернативного зобов'язання.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи зазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що санкції, передбачені ст.25 ЦК України можуть бути нараховані лише за невиконання грошового зобов'язання. Тому, виходячи, що позивач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання за період часу з 16.10.2005 року (визначений п.2 Договору строк оплати товару) по 20.06.2007 року у сумі 14387 грн. 05 коп., колегією суддів апеляційного господарського суду було здійснено перерахунок розміру інфляційних витрат та 3% річних, в зв'язку з чим судова апеляційного господарського колегія дійшла до висновку, що до стягнення підлягають 2690 грн. 38 коп. інфляційні витрати та 723 грн. 69 коп. 3% річних.

Щодо стягнення пені, то колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити наступне, відповідно до ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ст.230 ГК України, одним із видів господарських санкцій є штрафні санкції. Штрафними санкціями, за ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) визначається грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.3 ст.232 ГК України, вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено.

Таким чином, за переконанням колегії суддів, наведені норми законодавства, визначають підставою застосування пені факт порушення стороною договору прийнятого грошового зобов'язання за договором,

Відповідно до ст.551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. При цьому, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 548 ЦК України, неустойка може встановлюватись законом або договором.

У відповідності до ч.2 ст.4 ГК України, особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання, визначаються цим Кодексом. Отже, по переконанню колегії суддів апеляційного господарського суду норми Господарського кодексу України є спеціальними щодо встановлення відповідальності по грошових зобов'язаннях суб'єктів господарювання.

Відповідно до ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи, що як було встановлено колегією суддів апеляційного господарського суду, відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання з 16.10.2005 року по 20.06.2007 року, тому судова колегія дійшла до висновку, що нарахування пені, передбаченої п.3.2 Договору та заявленої достягнення позивачем, припинилось 16.04.2006 року (16.10.2005 року + 6 місяців).

Водночас, відповідно до ст.223 ГК України, при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

Статтею 258 ЦК України встановлено спеціальний річний строк позовної давності для стягнення пені, який, відповідно до ст.261 ЦК України, обчислюється від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Як було встановлено колегією суддів апеляційного господарського суду, до моменту прийняття місцевим господарським судом рішення, а саме станом на 6.12.2007 року, заяви щодо застосування строків позовної давності відповідачем заявлено не було.

Поряд з цим, відповідно до процесуальних документів, які приймались місцевим господарським судом під час розгляду справи в місцевому господарському суді, судовою колегією господарського суду апеляційної інстанції було встановлено, що ухвалою про порушення провадження у справі №21/363 розгляд справи був призначений на 6.12.2007 року. Як вбачається з протоколу судового засідання від 6.12.2007 року, представник відповідача в судове засідання не з'явився.

Відповідно до ст.77 ГПК України, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу.

Проте, незважаючи на відсутність в судовому засіданні 6.12.2006 року представників відповідача, місцевий господарський суд всупереч вимогам ст.77 ГПК прийняв судове рішення, чим позбавив відповідача скористатись процесуальними правами, визначеними ст.22 ГПК України та надати свої заперечення по суті позовних вимог.

Тому, за наведених обставин, а також з врахуванням того, що відповідно до ст.ст.101, 103 ГПК України, апеляційний господарський суд наділений правом примати нове рішення у справі, судова колегія господарського суду апеляційної інстанції приймає до уваги вимоги відповідача про застосування строків позовної давності, зазначених в апеляційній скарзі.

Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як було встановлено колегією суддів апеляційного господарського суду право відповідача щодо нарахування пені за неналежне виконання грошових зобов'язань за Договором купівлі-продажу №16/3 від 3.01.2005 року виникло з 16.10.2005 року, а позивач звернувся з позовом до суду 30.10.2007 року, що підтверджується відбитком печатки на конверті позивача (арк. справи 23), тому річний строк позовної давності для позову в частині стягнення пені за період з 16.10.2005 року по 16.04.2006 року на час звернення позивача з даним позовом до суду сплинув.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що в позовних вимогах в частині стягнення пені, слід відмовити у зв'язку з спливом строку позовної давності.

З врахуванням зазначеного вище, доводи апеляційної скарги в цій частині підлягають задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути скасовано в цій частині.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, при цьому, позивача це стосувалось в частині доведення належними засобами доказування наявність підстав для стягнення заявлених сум у повному обсязі, водночас відповідача це стосувалось в частині доведення виконання грошового зобов'язання відповідно до умов Договору, або відсутність підстав для його виконання, чого сторонами належним чином зроблено не було.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справив в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст.104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Скасовуючи рішення місцевого суду, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст.49 ГПК України, приймає рішення про розподіл судових витрат пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Враховуючи вказане вище, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що місцевим господарським судом були вірно застосовані норми матеріального права при встановленні підстав для задоволення позовних вимог частково, проте з порушення норм процесуального права щодо не відкладення розгляду справи та невірно застосовані норми матеріального права в частині встановлення строків позовної давності при неповному з'ясуванню обставин, що мають значення для справи.

За таких обставин, апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення Господарського суду Полтавської області від 6.12.2007 року має бути скасовано частково.

Зважаючи на наведене, керуючись ст.ст.43, 33, 34, 43, 49, п.11) ст.80, ст.ст.99, 101, п.2) ст.103, ст.ст.104, 105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Фермерського господарства «Лан»на рішення Господарського суду Полтавської області від 6.12.2007 року у справі №21/363 задовольнити частково.

2.          Рішення Господарського суду Полтавської області від 6.12.2007 року у справі №21/363 –скасувати частково.

3.          Пункт 2 резолютивної частини рішення Господарського суду Полтавської області від 6.12.2007 року у справі №21/363 викласти в наступній редакції:

          «Стягнути з Фермерського господарства «Лан»(Полтавська область, Чорнухинський район, с.Сухоносівка, код ЄДРПОУ 32358790) на користь Закритого акціонерного товариства «Линовицький цукрокомбінат «Красний»(Чернігівська область, Прилуцький район, с.Линовиця, код ЄДРПОУ 00372629) 5153 грн. 05 коп. –основна сума боргу, 2690 грн. 38 коп. - інфляційні витрати, 723 грн. 69 коп. - 3% річних, 178 грн. 01 коп. –в якості відшкодування витрат по сплаті державного мита за розгляд справи в місцевому господарському суді, 100 грн. 08 коп. –в якості відшкодування витрат за інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

В частині стягнення 9234 грн. 00 коп. основної суми боргу провадження у справі підлягає припиненню.

В іншій частині позовних вимог відмовити.»

4.          Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Линовицький цукрокомбінат «Красний» (Чернігівська область, Прилуцький район, с.Линовиця, код ЄДРПОУ 00372629) на користь Фермерського господарства «Лан»(Полтавська область, Чорнухинський район, с.Сухоносівка, код ЄДРПОУ 32358790) 25 грн. 50 коп. в якості відшкодування витрат по сплаті державного мита за розгляд справи в апеляційному господарському суді

5.          Доручити Господарському суду Полтавської області видати відповідні виконавчі документи.

6.          Копію цієї постанови суду надіслати сторонам у справі.

7.          Матеріали справи №21/363 повернути до Господарського суду Полтавської області.

Повний текст постанови було виготовлено та підписано 27.05.2008 року

Головуючий суддя                                                            Поліщук В. Ю.

судді:                                                                                          Писана Т.О.

                                                                                                            Мостова Г.І.

Дата відправки  12.06.08