Постанова

від 23.06.2009 по справі 21/363

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

21/363

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 23 червня 2009 р.                                                                                    № 21/363  

Вищий господарський суд  України у складі колегії суддів :

головуючий суддяПолянський А.Г.

суддіКоробенко Г.П.

Фролова Г.М.

розглянувши

касаційну скаргуВАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча"

на постанову від 12.02.2009 р. Київського міжобласного апеляційного господарського суду

у справі№  21/363 господарського суду Полтавської області

за позовомВАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча"

до1.          ЗАТ транснаціональної фінансово-промислової нафтової компанії "Укртатнафта"2.          ЗАТ "Торговий дім "Укртатнафта"

простягнення 2 590 грн.

За участю представників сторін:

позивача –Команов В.В. дов. від 09.01.2009 р.

відповідача –1- Остапенко А.М. дов. від 251.2008 р.

відповідача –2- не з'явились,

В С Т А Н О В И В:

У зв'язку з виходом судді Фролової Г. М. з відпустки та відпусткою судді Муравйова О.В. для перегляду в касаційному порядку справи №  21/363 розпорядженням Заступника Голови Вищого господарського суду України від 22.06.2009 року утворено колегію суддів в наступному складі: головуючий –Полянський А.Г., судді: Коробенко Г.П., Фролова  Г.М.

           Рішенням господарського суду Полтавської області від 11.12.2008 р. (суддя  - Тимченко Б.П.) відмовлено у задоволені позову.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 12.02.2009 р. (судді –Ткаченко Б.О., Лобань О.І., Федорчук Р.В.) рішення господарського суду Полтавської області від 11.12.2008 р. залишено без змін.

           Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду та постановою апеляційної інстанції, ВАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.

              У відзиві на касаційну скаргу відповідачі просять залишити без змін рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції.

   Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.    

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційного господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

  Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.01.2008 р. між ЗАТ транснаціональною фінансово-промисловою нафтовою компанією "Укртатнафта" (постачальник) та ВАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (покупець) укладено договір № 37/2/2118/8267, згідно якого, постачальник зобов'язувався поставити, а покупець прийняти та оплатити нафтопродукти в асортименті та кількості, зазначених у таблиці.

Згідно рахунку-фактури № 29021 24.04.2008 р. позивачем було сплачено кошти за поставку нафтопродуктів.

На адресу позивача було поставлено паливо для реактивних двигунів в кількості 53 350 кг, згідно залізничної накладної № 44521311 від 25.04.2008 р.

30.04.2008 р. складено акт приймання нафтопродуктів, яким встановлено нестачу 350 кг нафтопродуктів

Судами встановлено, що 04.07.2008 р. позивач звернувся до відповідачів з претензією № 09/1-3-25, в якій просив сплатити вартість продукції, якої не вистачає, чи провести взаємозалік, але відповідачами претензія позивача залишилась без реагування.

З умов договору від 01.07.1999 р. вбачається, що виконавець вважається таким, що належним чином виконав свої зобов'язання в частині надання послуг по оформленню та відвантаженню нафтопродуктів з моменту приймання вантажу до перевезення (та оформлення квитанції про приймання вантажу). Момент приймання визначається, зокрема, відміткою залізниці в квитанції про приймання вантажу.

В п. 3.5 договору від 03.01.2008 р. визначено, що постачальник вважається таким, що виконав свої зобов'язання по постачанню товару з моменту передання його перевізнику. При цьому, з відповідного моменту від постачальника до покупця переходить право власності на товар, а також всі ризики, пов'язані з втратою та пошкодженням товару. Вагою фактично поставленого товару вважається вага, зазначена в відвантажувальній  документації. Датою поставки товару постачальником вважається дата приймання вантажу до перевезення, яка зазначена в залізничній накладні станції вантажовідправника.    

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

При винесені рішення про відмову у задоволені позову, судами було враховано, що рахунком-фактурою № 29021 від 24.04.2008 р., відвантажувальною відомістю від 24.04.2008 р. та квитанцією про приймання вантажу № 44521311 від 25.04.2008 р. підтверджується факт відповідності маси палива, зазначеної в перевізних документах, масі палива фактично завантаженій.

Відповідно до п. 3.8 договору від 03.01.2008 р. визначено, що відвантаження товару вантажовідправником та приймання товару покупцем здійснюється відповідно до вимог Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, затвердженої наказом Держнафтогазпрому, Міністерства економіки, Міністерства транспорту, Держстандарту, Держкомстату України № 81/38/101/235/122 від 02.04.1998 р.

Якщо при прийманні товару буде виявлено невідповідність кількості та/чи якості товару даним, зазначеним в супровідних документах постачальника, покупець (вантажоодержувач) зобов'язаний викликати телеграмою представника постачальника для складання двостороннього акту приймання за якістю, представника   вантажовідправника –за кількістю ( п. 3.9)

Згідно п. 4.1.3.19 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, затвердженої наказом Держнафтогазпрому, Міністерства економіки, Міністерства транспорту, Держстандарту, Держкомстату України №81/38/101/235/122 від 02.04.1998р. (чинної на момент приймання вантажу) на всі нафтопродукти, що надійшли, складається "Акт приймання нафтопродуктів за кількістю" за формою № 5-НП. Акт складається у день надходження нафтопродуктів і затверджується керівництвом вантажоодержувача не пізніше наступного дня після його складання. Акт підписується особами, які брали участь у прийманні нафтопродуктів.

Слід зазначити, що в п. 4.1.3.21 даної Інструкції визначено, що у разі виявлення нестачі нафти або нафтопродуктів з вини вантажовідправника матеріально відповідальна особа припиняє приймання продукції і негайно повідомляє керівника підприємства. При цьому матеріально відповідальна особа повинна забезпечити зберігання одержаної продукції, а також вжити заходів, що унеможливлюють погіршення її якості. Одночасно з припиненням приймання одержувач зобов'язаний викликати представника виготовлювача (відправника) для участі у прийманні продукції і складанні двостороннього акта.

В порушення вказаних вимог, складений позивачем акт не відповідає вимогам Інструкції №81/38/101/235/122 від 02.04.1998 р. та містить ряд суттєвих порушень та неточностей, зокрема: не містить посилання на наказ про створення комісії для приймання нафтопродуктів, не містить відомостей про документи, ні підставі яких діяли представники підприємства;  не зазначено засобу вимірювання та дату його повірки, про що обґрунтовано було зазначено судами.

Також порушено позивачем і вимоги п. 4.1.3.21 Інструкції, оскільки останній не викликав встановленим способом представника вантажовідправника.

За таких обставин, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що акт приймання нафтопродуктів складений з порушеннями вимог Інструкції № 81/38/101/235/122 від 02.04.1998р. і, відповідно, не є належним доказом нестачі вантажу.

В п. 4.1.2.41 Інструкції №81/38/101/235/122 від 02.04.1998р. визначено, що прямим методом вимірювань маси вимірюють масу нафтопродукту в тарі і транспортних засобах шляхом зважування на вагах для статичного зважування, ГОСТ 29329.

Судами встановлено, що згідно накладної № 44521311 від 25.04.2008 р. маса нафтопродуктів, яка поставлялась складає 53350 кг. 0,5% похибки при прийманні нафтопродуктів складає 53350 кг * 0,5%  = 266,75 кг.

В постанові Державного комітету СРСР по матеріально-технічному забезпеченню "Про затвердження норм природного убутку нафтопродуктів при прийманні, зберіганні, відпуску та транспортуванні" № 40 від 26.03.1986 р. визначено норму природного убутку нафти та нафтопродуктів при залізничних перевезеннях для нафтопродуктів другої групи (бензин авіаційний), яка складає 0,21% від маси вантажу. Тобто, 0,21% від 53350 кг складає 112 кг (53350 кг * 0,21% /100).

Враховуючи викладене, та з урахуванням норм природного убутку нафти та нафтопродуктів при залізничних перевезеннях та норм похибки вимірювання, суди дійшли правомірного висновку про те, що не вважається нестачею відсутність 350 кг нафтопродуктів, оскільки відповідна нестача не перевищує норм природного убутку та границь похибки вимірювань маси нафтопродуктів (112 кг + 266,75 кг = 378,75 кг).

        За таких обставин, перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що суди в порядку ст. ст. 43, 47, 43, 99, 101 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували відносини сторін та місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволені позову.

 Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України, повторно розглядаючи справу, апеляційний суд повно з'ясував обставини, які мали значення для правильного розгляду поданої апеляційної скарги. Висновки апеляційного суду ґрунтуються на доказах, наведених в постанові суду, та відповідають положенням чинного законодавства. Як наслідок, прийнята апеляційним господарським судом постанова відповідає положенням ст. 105 ГПК України та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення” зі змінами та доповненнями.

     Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 ГПК України та частин 1, 2 статті 1117 ГПК України, касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з цим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ст.ст.85, 1115 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні за згодою присутніх представників сторін оголошена  вступна та резолютивна частини постанови.

 Керуючись ст. ст. 1115, 1117, п. 1 ст. 1119, 11111 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 11.12.2008 року та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 12.02.2009 року у справі №  21/363 залишити без змін.

Головуючий    суддя                                                                  Полянський А.Г.     

Судді                                                                                            Коробенко Г.П.

                                                                                                     Фролова Г.М.