Постанова

від 10.04.2008 по справі 2/5-08

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

2/5-08

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

10.04.08                                                                                               Справа №2/5-08

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Зубкова Т.П. судді  Зубкова Т.П.    , Кагітіна Л.П.  , Яценко О.М.

при секретарі: Шерник О.В.

За участю представників сторін:

від позивача  –       Перець А.М. (довіреність № 1 від 03.01.2008 р.)                      

від відповідача –    не з'явився                 

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи та апеляційні скарги Товариства з обмеженою  відповідальністю «Агрофірма «Гермес» (м. Краматорськ Донецької області)  

та

Приватного підприємства «Агро-Хліб» (с. Красне Скадовського району Херсонської області)

на рішення господарського суду Херсонської області від 01.02.2008 р.                                             у  справі  № 2/5-08

за позовом         Товариства   з   обмеженою  відповідальністю  «Агрофірма   «Гермес»

                           (м. Краматорськ Донецької області)  

до відповідача  Приватного підприємства «Агро-Хліб» (с. Красне Скадовського району

                           Херсонської області)

про стягнення суми,

Товариство з обмеженою  відповідальністю «Агрофірма «Гермес»                        звернулося до господарського суду Херсонської  області з позовом про стягнення з Приватного підприємства «Агро-Хліб» 5390,00 грн. заборгованості  за Договором № 105 від  24.05.2007 р., 5390,00 грн. штрафу,  312,33  грн. втрат від інфляції, 301,19 грн.  пені та 56,26 грн. – 3 % річних.               

          Рішенням господарського суду Херсонської  області від 01.02.2008 р. у справі          № 2/5-08 (суддя  Скобєлкін С.В.)  позов задоволено  частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 5390,00 грн. основного боргу, 312,33  грн. втрат від інфляції,  301,19  грн. пені,  56,26 грн. – 3 % річних, а також  53,94 грн. державного мита  та 62,42 грн.  витрат  на інформаційно-технічне  забезпечення  судового  процесу. В решті позову (щодо стягнення штрафу) відмовлено.      

          Рішення суду в частині  відмови у стягненні штрафу  мотивовано тим, що, на думку  суду, пункт 5.2 Договору № 105 від 24.05.2007 р. суперечить закону, а саме ч. 2 ст. 549 ЦК України, оскільки  розмір  штрафу  встановлено сторонами у відсотках від  суми вартості  всього товару, а не від  суми невиконаного зобов'язання, як  того вимагають  положення вказаної  норми.

                 Не погоджуючись з  прийнятим  судовим  актом,  Товариство з обмеженою  відповідальністю «Агрофірма «Гермес»   та Приватне  підприємство «Агро-Хліб»  (сторони у справі) звернулися до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами.

Товариство з обмеженою  відповідальністю «Агрофірма «Гермес» (позивач) просить частково скасувати рішення  господарського суду Херсонської  області від 01.02.2008 р. у справі № 2/5-08 – в частині відмови у стягненні штрафу  та прийняти нове, яким стягнути з ПП «Агро-Хліб» 5390,00 грн.  штрафу. З підстав, викладених в апеляційній скарзі, заявник вважає, що господарським судом  Херсонської  області при прийнятті рішення було порушено норми матеріального  права. Посилається на те, що відповідальність у вигляді штрафу по  грошовим  зобов'язанням  передбачена  п. 5.2  Договору, погоджена сторонами при укладенні  договору купівлі-продажу № 105 від 24.05.2007 р. і  відповідає вимогам  п. 1 ст. 624 ЦК України.  

Приватне підприємство «Агро-Хліб» (відповідач) просить скасувати  оскаржуване  рішення  та  прийняти  нове, яким  відмовити   у позові  повністю. З підстав, викладених в апеляційній скарзі, заявник вважає, що господарським судом  Херсонської  області при прийнятті рішення було порушено норми матеріального  та процесуального  права. Посилається на те, що  норми, на  яких  ґрунтуються  висновки суду першої  інстанції,  є  загальними, оскільки регулюють  загальні  положення  щодо  захисту  прав  суб'єктів  господарювання, умови  виконання  зобов'язань, а також  порядок застосування  господарських  санкцій  за неналежне  виконання  зобов'язань. Заявник зазначає, що суд  ніяким  чином не обґрунтував, порушення  яких  саме  норм  права  було  допущено  з боку  відповідача, не встановив  причинно-наслідкового  зв'язку  між  діями  (бездіяльністю) відповідача  та настанням негативних  наслідків  від  цих  дій (бездіяльності) для позивача тощо.  Порушення  норм  процесуального  права  (зокрема, ст. 77 ГПК України) заявник  вбачає в  тому, що господарський  суд  Херсонської  області   не відклав  розгляд  справи на іншу  дату у зв'язку  із нез'явленням  в судове  засідання  представника  відповідача. Вказує, що директор  підприємства в цей  час  не  мав  можливості  особисто  прибути в судове  засідання через  незадовільний стан здоров'я, і  з тих  же  причин  не встиг попередити  іншого представника  підприємства про  судове засідання.  За твердженням заявника, це позбавило відповідача права на повний, об'єктивний, всебічний розгляд справи та винесення справедливого рішення.

          Ухвалами Запорізького апеляційного господарського суду від 18.03.2008 р. апеляційні скарги  Товариства з обмеженою  відповідальністю «Агрофірма «Гермес»  та Приватного підприємства «Агро-Хліб» прийняті  до провадження та призначені до спільного  розгляду на  10.04.2008 р.

          Розпорядженням Першого  заступника Голови Запорізького апеляційного господарського суду № 687 від 09.04.2008 р. справу № 2/5-08 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя  Зубкова Т.П. (доповідач),  судді  Кагітіна Л.П.,    Яценко О.М.

В судовому засіданні представник позивача (ТОВ «Агрофірма «Гермес») підтримав доводи, викладені в своїй апеляційній скарзі. Проти доводів апеляційної скарги  відповідача  заперечив, вважає їх необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним  обставинам справи. Стосовно посилань відповідача на порушення судом його процесуальних прав зазначив, що сторони були належним чином повідомлені судом про дату та час судового засідання, докази чого  долучені  до  матеріалів  справи. Додатково надав  лист  ТОВ «Агрофірма «Гермес» (вих. № 8)  від 15.01.2008 р. та докази  його відправки ПП «Агро-Хліб», яким  позивач  за своєю ініціативою  додатково  поінформував відповідача про  час і місце  слухання справи  в суді  першої  інстанції та обов'язковість явки повноважного представника. Вважає доводи відповідача надуманими, спрямованими на затягування  вирішення спору. Звернув увагу колегії суддів на те, що в засідання апеляційної інстанції відповідач теж не з'явився.

Просить апеляційну  скаргу  відповідача  залишити  без задоволення.   

Відповідач – Приватне  підприємство «Агро-Хліб» відзив на скаргу позивача  не представив, повноважний  представник відповідача в судове  засідання не з'явився, причини  неявки  суду не відомі. Про час і місце  розгляду  скарги відповідач був  повідомлений  належним чином.

Колегія суддів, порадившись, визнала можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

За  клопотанням представника позивача апеляційний розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

           За його згодою в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

     Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

     Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в повному обсязі.

           Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення місцевого господарського суду, розглянувши матеріали справи та апеляційних скарг, вислухавши пояснення представника позивача, Запорізький апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

24.05.2007 р. між Товариством з обмеженою  відповідальністю «Агрофірма «Гермес» (продавцем, позивачем у справі) та Приватним  підприємством «Агро-Хліб» (покупцем, відповідачем у справі) було укладено  договір № 105 (надалі – Договір), відповідно до умов якого  позивач  зобов'язався  передати, а  відповідач – прийняти  та  оплатити товар: Гумісол  наливом Супер в кількості 700 літрів (за ціною 11,00 грн. за літр)  на суму 7700,00 грн. та бочки в кількості 14 шт. (за ціною 35,00 грн. за штуку) на суму 490,00 грн.  Загальна  вартість товару – 8190,00  грн. (з ПДВ).

Згідно п. 3.1 Договору  покупець проводить оплату за товар з відстрочкою  платежу 100 календарних  днів. Кінцевий  термін оплати – 31 липня  2007 р.

На виконання умов Договору позивач передав відповідачу  товар на суму        8190,00 грн., що підтверджується  видатковою  накладною № ГС0524/001 від  24.05.2007 р. (арк.  справи 11)  та  довіреністю серії ЯМБ № 907044  від 23.05.2004 р. (арк.  справи 10).

Для  оплати  переданого товару  позивач  виставив  відповідачу  рахунок-фактуру   № ГС0523/005 від 23.05.2007 р. на суму 8190,00 грн. (арк. справи 12).

Відповідач оплатив  рахунок  частково, перерахувавши на розрахунковий рахунок позивача грошові кошти в сумі  2800,00 грн.

Решта  вартості переданого товару  залишилася  несплаченою.

Стягнення з ПП «Агро-Хліб»  на користь ТОВ «Агрофірма «Гермес»                5390,00 грн. заборгованості, 5390,00 грн. штрафу,  312,33  грн. втрат від інфляції,         301,19 грн.  пені та 56,26 грн. – 3 % річних   стало предметом  судового розгляду  у даній справі.                

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи та апеляційних скарг, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, не знаходить підстав для задоволення апеляційної  скарги відповідача, а скаргу позивача визнає  такою, що підлягає  задоволенню, в силу наступного.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за  договором  купівлі-продажу  одна  сторона  (продавець) передає або зобов'язується  передати  майно  (товар)  у  власність другій стороні (покупцеві),  а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.  526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до  умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог –  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

          Аналогічні  приписи  містить   ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як  свідчать долучені  до матеріалів  справи копії  видаткової  накладної                   № ГС0524/001 від 24.05.2007 р.  та довіреності серії ЯМБ № 907044 від 23.05.2004 р., позивач  виконав свої договірні  зобов'язання – передав відповідачу товар на суму    8190,00 грн.

          Відповідач свої зобов'язання щодо оплати товару, всупереч умов Договору та вимог закону, виконав  лише частково – на  суму 2800,00 грн., що підтверджується  долученими до справи копіями платіжних  документів (арк. справи 13, 14).

          Доказів  оплати решти  суми – 5390,00 грн.  відповідач  суду  не надав.

          Таким чином, позовні вимоги про стягнення основного боргу  за  Договором  заявлені обґрунтовано. Висновки суду  першої інстанції про наявність підстав для задоволення  позову в цій  частині   відповідають матеріалам справи.

Як вбачається з п. 5.1 Договору, сторони обумовили, що за порушення терміну оплати товару, передбаченого п. 3.1 Договору, покупець сплачує пеню в розмірі  подвійної  облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

          Апеляційна  інстанція  відзначає, що в силу  п. 6 ст. 232  ГК України  нарахування  штрафних  санкцій  за прострочення виконання  зобов'язання, якщо  інше не встановлено  законом  або  договором, припиняється  через  шість  місяців  від  дня, коли  зобов'язання  мало  бути  виконано.

Як  зазначалося  вище, граничний  строк оплати відповідачем отриманого товару – 31.07.2007 р.  Таким  чином, позовні вимоги про стягнення  пені за  період з 01.08.2007 р. по 05.12.2007 р. в сумі 301,19 грн. є обґрунтованими і правомірно задоволені судом  першої інстанції.

Згідно ч. 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також  3 проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що господарський суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача  312,33 грн. втрат від інфляції (за період серпень-жовтень 2007 р.) та 301,19 грн. – 3 %  річних (за період          з 01.08.2007 р. по 05.12.2007 р.).

В той же час, рішення суду  першої інстанції  щодо відмови в задоволенні позову в частині стягнення штрафу колегія суддів  вважає необґрунтованим, виходячи з наступного.

В пункті 5.2 Договору сторони встановили, що за  відмову  покупця  оплатити  товар та за прострочення  оплати понад  30 днів, останній  сплачує  на користь продавця  штраф  у розмірі  100 % від вартості поставленого  товару без заліку  пені, і несе  відповідальність згідно  діючому  законодавству.

Відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України цей  Кодекс  визначає основні  засади  господарювання в Україні  і  регулює  господарські  відносини, що виникають у процесі  організації  та здійснення  господарської  діяльності  між  суб'єктами  господарювання, а також між  цими  суб'єктами  та іншими  учасниками  відносин  у  сфері  господарювання.

Згідно ст. 230 ГК України  штрафними  санкціями  у  цьому  кодексі  визнаються  господарські  санкції у  вигляді грошової  суми (неустойка, штраф, пеня), яку  учасник  господарських  відносин  зобов'язаний  сплатити  у разі  порушення  ним  правил  здійснення господарської  діяльності, невиконання  або  неналежного  виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 4 ст. 231 ГК України встановлено: у разі якщо  розмір  штрафних санкцій  законом  не визначено, санкції  застосовуються  в розмірі, передбаченому  договором. При цьому розмір  санкцій  може  бути встановлено  договором у відсотковому відношенні  до  суми невиконаної  частини  зобов'язання  або  у  певній, визначеній  грошовій  сумі, або  у відсотковому  відношенні  до суми зобов'язання незалежно  від ступеня його  виконання, або у кратному  розмірі  до  вартості  товарів (робіт, послуг).  

З огляду  на вищевикладене, висновок господарського суду про те, що пункт 5.2  Договору  не відповідає  вимогам  чинного  законодавства, є безпідставним.

Треба відзначити, що відповідно до умов  Договору позивач  взагалі мав  право заявити до стягнення 8190,00 грн. штрафу (обчислених, як 100 % від  вартості поставленого товару), але  заявив  лише 5390,00 грн.  (обчислених, як 100 %  від суми невиконаної частини зобов'язання – вартості неоплаченого товару).              

Таким чином, вимоги позивача  про стягнення 5390,00 грн. штрафу  є законними, ґрунтуються на умовах  Договору  і  підлягають  задоволенню.

Рішення  суду  першої інстанції  в частині  відмови у стягненні  штрафу  підлягає скасуванню.

Доводи  ПП «Аго-Хліб», викладені в його апеляційній  скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються  та спростовуються  наступним.

Відповідно до роз'яснень  Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 1 постанови від 29.12.1976 р. № 11 «Про  судове  рішення», рішення є  законним  тоді, коли суд, виконавши  всі  вимоги  процесуального законодавства  і  всебічно  перевіривши  обставини, вирішив  справу у  відповідності з нормами  матеріального права, що  підлягають  застосуванню  до даних правовідносин.  

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що господарський  суд обґрунтовано  застосував  до  спірних  правовідносин норми ст.ст. 20, 173, 193, 230-232 Господарського кодексу України та ст. 625 Цивільного кодексу України.

Виходячи з предмету спору, твердження  заявника (відповідача) про необхідність  з'ясування   причинно-наслідкового зв'язку між  діями (бездіяльністю) відповідача та настанням  негативних наслідків  від цих дій для позивача  є безпідставним  та таким, що не відповідає  нормам  чинного законодавства.  

Стосовно доводів заявника (відповідача) про порушення господарським судом при прийнятті рішення у справі норм процесуального права, зокрема, приписів ст. 77 ГПК України, що начебто позбавило відповідача права на повний, об'єктивний, всебічний розгляд справи та винесення справедливого рішення, колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.

Як  свідчать матеріали справи, ухвалу від 19.12.2007 р.  про порушення  провадження у справі № 2/5-08 та призначення її до розгляду на  01.02.2008 р. було надіслано  на адреси  сторін, зазначені в  позовній  заяві, 20.12.2007 р. (згідно вихідного штемпелю  канцелярії  господарського суду Херсонської області), тобто в строки, визначені ст. 87  ГПК України.  Відповідачем  ухвала  була  отримана  25.12.2007 р., що підтверджується поштовим  повідомленням (арк. справи 21).

Таким чином, відповідач був  своєчасно  та  належним  чином  повідомлений  про час і місце  слухання справи (що не заперечується ним самим).  Проте, в судове засідання свого представника він не направив, про причини неявки суд не повідомив, не скористався наданими йому ст.ст. 22, 59 ГПК України процесуальними правами щодо надання відзиву на позовну заяву та документів, які б підтвердили заперечення проти позову, жодним чином не спростував доводи позивача.

Треба зазначити, що ухвалою від 19.12.2007 р. у даній справі суд зобов'язував відповідача в строк до 25.01.2008 р. надати суду письмовий відзив на позовну заяву, докази сплати боргу або обґрунтування причин його несплати. Однак, відповідач зазначену вимогу суду не виконав, витребувані судом документи не надав.

Статтями 42, 43 ГПК України, на які посилається сам заявник (відповідач), встановлено, що господарський  судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип  змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Згідно ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Матеріали справи свідчать, що сторони знаходилися у рівних умовах перед судом, мали достатню свободу в можливості подання доказів і доведенні їх переконливості.

Колегія суддів зауважує, що в апеляційній скарзі відповідачем не наведено жодних доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, не надано будь-яких доказів безпідставного задоволення позовних вимог позивача.

Посилання заявника (відповідача) на те, що директор  ПП «Агро-Хліб» Панічук О.А. не зміг з'явитися в судове засідання 01.02.2008 р. через незадовільний стан здоров'я (на доказ чого апеляційному суду надано  довідку лікарської  амбулаторії с. Красного від 01.02.2008 р., згідно якої Панічук А.А., 1984 р.н., звертався 01.02.2008 р. за медичною допомогою до Краснянської  лікарської  амбулаторії – діагноз: гостре респіраторне захворювання), не приймаються колегією суддів до уваги.

З моменту порушення провадження у справі до дати, на яку було призначено судове засідання, сплив значний проміжок часу (майже півтора місяці).

Раптовий незадовільний стан здоров'я  директора ПП «Агро-Хліб»  01.02.2008 р., тобто, безпосередньо в день засідання суду,  не міг бути перешкодою відповідачу для підготовки та направлення суду письмового відзиву на позов та доказів в обґрунтування  своїх заперечень (при наявності таких) в період з 25.12.2007 р. (дата отримання ухвали суду) до 01.02.2008 р.

Крім того, згідно ст. 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть не лише керівники підприємств, організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, а й особи, яким надані такі повноваження  за довіреністю від імені підприємства, організації. Отже, відповідач   (ПП «Агро-Хліб) мав право направити іншого повноважного представника для участі в судовому засіданні 01.02.2008 р. для представництва своїх інтересів.  

Розгляд справи судом у разі неявки в судове засідання  представника відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи,  не є порушенням приписів ст. 77 ГПК України та не є підставою для скасування рішення господарського суду.  

Колегія суддів зауважує, що відкладення на підставі ст. 77 ГПК України розгляду справи у разі нез'явлення представника сторони за викликом господарського суду  є правом, а не обов'язком суду, і використовується ним, якщо неявка представника сторони перешкоджає вирішенню спору в даному судовому засіданні. Якщо ж суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.

Статтею 75 ГПК України передбачено, що при неподанні відзиву на позовну заяву і витребуваних господарським судом матеріалів справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Апеляційна інстанція не вбачає порушень господарським судом норм процесуального права при прийнятті даного рішення.

Треба відзначити, що в судове засідання апеляційної інстанції  відповідач (заявник апеляційної скарги)  також не з'явився, про причини неявки не повідомив, хоча про час і місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки доводи відповідача, як заявника апеляційної скарги, не ґрунтуються на нормах права, не підтверджені відповідними доказами та спростовані дослідженими обставинами справи, апеляційна скарга  відповідача залишається судом без задоволення.

Враховуючи допущене  судом  першої  інстанції  невірне застосування  норм  матеріального права, судовий  акт  у справі  слід частково скасувати, позовні вимоги задовольнити повністю, стягнувши  5390,00 грн. основного боргу, 5390,00 грн. штрафу,  312,33  грн. втрат від інфляції, 301,19 грн.  пені та 56,26 грн. – 3 % річних.     

Судові витрати у справі, відповідно до приписів ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний  господарський  суд

ПОСТАНОВИВ :

        Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Агро-Хліб» (с. Красне Скадовського району Херсонської області)  залишити без задоволення.

        Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою  відповідальністю «Агрофірма «Гермес» (м. Краматорськ Донецької області)  задовольнити.

       Рішення господарського суду Херсонської області від 01.02.2008 р.                                             у  справі  № 2/5-08   скасувати  частково.

       Резолютивну  частину рішення  викласти в наступній  редакції:

       «1.  Позов  задовольнити.

         2. Стягнути з Приватного підприємства «Агро-Хліб» (75720, Херсонська область,  Скадовський район, с. Красне, вул. Піонерська, 1)  на користь  Товариства з обмеженою  відповідальністю «Агрофірма «Гермес» (84313, Донецька область, м. Краматорськ,          вул. Орджонікідзе, 10)  5390,00 грн.  основного боргу,  5390,00 грн.  штрафу,  31          2,33 грн. втрат від  інфляції, 301,19 грн. пені,  56,26 грн. – 3% річних,  114,49 грн. державного  мита,       118 грн. витрат на інформаційно-технічне  забезпечення  судового  процесу. Видати  наказ.».

        Стягнути з Приватного підприємства «Агро-Хліб» (75720, Херсонська область,  Скадовський район, с. Красне, вул. Піонерська, 1)  на користь  Товариства з обмеженою  відповідальністю «Агрофірма «Гермес» (84313, Донецька область, м. Краматорськ,          вул. Орджонікідзе, 10)  51 грн.  державного мита за подання апеляційної скарги. Видати наказ.

        Видачу відповідних наказів із вказівкою необхідних реквізитів доручити господарському суду Херсонської області.

Головуючий суддя Зубкова Т.П.

 судді  Зубкова Т.П.  

 Кагітіна Л.П.  Яценко О.М.