Постанова

від 09.06.2008 по справі 4/149

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/149

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

          "09" червня 2008 р.       Справа №  4/149

   Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Хилька Ю.І.,за участю секретаря судового засідання Волоткевича А.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 4/149

за позовом: прокурора Долинського району в інтересах держави, в особі управління Пенсійного фонду України в Долинському районі, Кіровоградська область, м. Долинська, вул. Радянська, 137,

до відповідача: Комунального підприємства "Тепловод", смт. Молодіжне Долинського району Кіровоградської області

про стягнення 4678 грн. 42 коп. заборгованості по страховим внескам

Час прийняття вступної та резолютивної частини постанови 11 год. 35 хв.

Представники:

від прокуратури - Гребенюк Т.Г., посвідчення № 457;

від позивача - Піліпенко І.В., довіреність № 52 від 06.12.2007 року;

від відповідача - участі не брав.

Відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, але не скористався наданим чинним законодавством правом на участь представника в засіданні суду. Направлена відповідачу поштова кореспонденція вручена відповідачу за № 3060125 20.04.2008 року.

СУТЬ СПОРУ:

Прокурор Долинського району в інтересах держави в особі  Управління пенсійного фонду України в Долинському районі (в подальшому - ПФУ) звернувся до господарського суду з позовною заявою, у якій просить стягнути з Комунального підприємства "Тепловод", смт. Молодіжне Долинського району Кіровоградської області заборгованість по страхових внесках, фінансовій санкції та пені на суму 4678 грн. 42 коп. за січень-березень 2008 року.

Відповідач відзив на позов та витребувані ухвалами суду від 17.04.2008 року та від 27.05.2008 року документи не подав, позовні вимоги не заперечив. Справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та прокурора, обговоривши усі обставини справи дослідивши фактичні обставини та відповідні до них правовідносини, господарський суд, -

                                               ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року № 8-2 з наступними змінами та доповненнями, управління пенсійного фонду України є органом виконавчої влади на місцях та утворюють систему органів Фонду, що здійснює управління фінансами пенсійного забезпечення в межах району.

Згідно п. 1 „Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах”, управління контролює надходження збору та інших платежів до Фонду від підприємств, установ, організацій та громадян, збирає у встановленому порядку відповідну звітність, проводить планові та позапланові перевірки фінансово-бухгалтерських документів, звітів та інших документів щодо правильності обчислення та сплати збору.

Управління має право вживати в установленому законодавством порядку заходів, спрямованих на стягнення не внесених своєчасно сум збору разом з нарахованою пенею, а також застосовувати штрафні санкції відповідно до законодавства.

Абзацом 8 частини третьої статті 106 Закону України № 1058 „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, який вступив в силу з 01.01.2004 року, передбачено право органу Пенсійного фонду на звернення до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки

Відповідно до ст. 8 „Про пенсійне забезпечення” виплата пенсій здійснюється з коштів Пенсійного фонду України відповідно фонд якого формується за рахунок коштів, що відраховується підприємствами і організаціями.

Відповідно до статті 1 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі Закону - 1058), до страхових внесків відносяться кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.

Відповідно до ст.ст. 18, 19, 20 п. 1, п. 8 Розділу 15 Закону „Про загальнообов'язкове пенсійне страхування” страхові внески, що перераховуються до солідарної системи, сплачуються страхувальниками та застрахованими особами на умовах і в порядку, визначеному цим Законом, та у розмірах, передбачених Законом України „Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” від 26.06.1997 року № 400/97, тобто платник нараховує та сплачує страхові внески у встановлений граничний термін за ставкою 32% від суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників і відраховує та перераховує страхові внески від об'єкту оподаткування застрахованих осіб - найманих працівників за ставкою 1-2% від їх сукупного оподатковуваного доходу.

Згідно з п.п. 6 та 12 ст. 20 Закону „Про загальнообов'язкове пенсійне страхування” страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески нараховані за відповідний базовий звітний період (календарний місяць), не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду, страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Відповідно до п. 2 ст. 106 цього Закону суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальником у визначені строки вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і сплачуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Відповідач не скористався своїм правом на участь в судовому засіданні, витребуваних судом матеріалів не надав та не заперечив позовні вимоги.

За таких обставин господарський суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до повного задоволення, з відповідача належить до стягнення 2 709 грн. 08 коп. заборгованості по страхових внесках за січень 2008 року.

Наявність заборгованості та її розмір підтверджується складеним керівниками відповідача та ними затвердженим розрахунком зобов'язання зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування за спірний період (а.с. 12-13). Господарський суд вважає ці розрахунки узгодженим зобов'язанням відповідача.

Доказів сплати заборгованості по страхових внесках за спірний період відповідач суду не подав. Крім того, за несвоєчасне проведення платежів по страхових внесках, відносно відповідача рішенням № 161 від 05.03.2008 року застосовано фінансову санкцію в розмірі 800 грн. 01 коп. та пені на суму 1 169 грн. 33 коп. Вказане рішення відповідачем не оскаржено та не скасовано у встановленому порядку, тому сума фінансової санкції та пені є недоїмкою і підлягає до стягнення в примусовому порядку.

Господарським судом враховується, що відносно підприємства - відповідача ухвалою суду від 14.04.2008 року порушувалось провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника та постановою господарського суду Кіровоградської області відповідача визнано банкрутом і проводиться ліквідаційна процедура. Однак, провадження по справі про банкрутство не є перешкодою для прийняття рішення в порядку позовного провадження, оскільки провадження про банкрутство проводилось за правилами ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" і заявлені по даній справі вимоги позивачем не заявлялись.

По своїй суті вимоги позивача є конкурсними, однак господарський суд вважає за можливе задовольнити їх повністю, оскільки відповідно до п. 1 ст. 14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом 30 днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Вимоги кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, не розглядаються і вважаються погашеними.

Згідно ч. 2. ст. 14 Закону зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Правові наслідки для осіб, які не звернулись в установлений термін зі своїми вимогами, визначені в п. 5 ст. 31 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, а саме: їх вимоги не розглядаються і вважаються погашеними.

Керуючись Законами України № 1058 „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, „Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування”, ст.ст. 160, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -

                                             П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства "Тепловод", смт. Молодіжне Долинського району Кіровоградської області, вул. Леніна, 11, (р/р 26008301350656 в відділенні "Укрсоцбанку", МФО 323293, код 33006245) на користь управління Пенсійного фонду України в Долинському районі,                        м. Долинська, вул. Радянська, 137 (р/р 256083121216 в ОУ ВАТ "Державний ощадний банк", МФО 323475, код 20650036) заборгованість по страхових внесках в розмірі 2 708 грн. 08 коп., фінансовій санкцій в розмірі 800 грн. 01 коп. та пені в розмірі 1169 грн. 33 коп.

Після набрання судовим рішенням законної сили, за заявою стягувача, буде виданий виконавчий лист.

Сторони мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову в порядку і строки відповідно до ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України. Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова виготовлена в повному обсязі 12 червня 2008 року.

           Суддя

  Ю. І. Хилько