Рішення

від 10.06.2008 по справі 4/160

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/160

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

 "10" червня 2008 р.Справа №  4/160

 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Хилька Ю.І. розглянув у судовому засіданні справу № 4/160

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "РАФ-ПЛЮС", 65029, м. Одеса, вул. Ковалевського, 30а,

до відповідача: комунального ремонтно-експлуатаційного підприємства № 4, м. Кіровоград, вул. Дзержинського, 106,

про стягнення 83 776, 14 грн.

Представники сторін:

від позивача: Коренчук А.Ю., довіреність № 297 від 02.06.08;

від відповідача: участі не брали.

Про час та місце розгляду справи сторони належним чином повідомлені, поштове відправлення № 3084539 вручене відповідачу за вказаною в довідці Головного управління статистики у Кіровоградській  області адресою м. Кіровоград вул. Дзержинського 106, 30.04.2008 року. Господарський суд вважає, що відповідач не виявив бажання реалізувати своє процесуальне право на участь в судовому засіданні.

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення 79 978 грн. 71 коп. боргу за виконані роботи по видаленню твердих побутових відходів, з яких 73 255 грн. 68 коп. сума основного боргу, пеня за несвоєчасне виконання умов договору в розмірі 4 222 грн. 99 коп., втрати від інфляції в розмірі 1 537 грн. 65 коп. та 3% річних в розмірі 962 грн. 39 коп.

Відповідач відзив на позов не подав, вимоги не заперечив. Клопотань про зменшення розміру пені до суду не надавав.

Справа розглядається на підставі ст. 75 ГПК України за наявними в ній доказами та матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд,-

                                                       ВСТАНОВИВ:

Правовідносини між учасниками спору виникли на підставі укладеного 14.09.2006 року договору № 4к (в подальшому договір) та додатково укладених до вказаного договору угод від 31.12.2006 року, 02.01.2007 року, 02.04. 2007 року, 30.04.2007 року, 11.06.2007 року, 01.01.2008 року та від 29.02.2008 року, предметом яких сторони в результаті вільного волевиявлення визначили умови проведення господарських операцій по наданню послуг з вивезення твердих побутових відходів, приймання - передачі виконаних робіт та проведення оплати за надані послуги.

Згідно п. 1.1 договору позивач взяв на себе зобов'язання виконувати послуги з видалення твердих побутових відходів шляхом збирання і вивезення з контейнерів, що розташовані на контейнерних майданчиках відповідно до погодженої з відповідачем дислокації, а відповідач взяв на себе зобов'язання створити умови для прийняття вказаних послуг та своєчасно їх оплачувати. У відповідності до п. 6.1 договору оплата здійснюється за фактом надання послуг, підставою для оплати є акти виконаних робіт, підписані повноважними представниками позивача та відповідача. В згідно до п. 6.2 договору оплата робіт здійснюється замовником один раз на дві неділі, але не пізніше 15 та 30 числа поточного місяця.

Крім того, згідно до п. 7.3 договору у разі несвоєчасної оплати послуг виконавця, замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Умови договору прийняті сторонами в результаті вільного волевиявлення, договір та додаткові угоди до нього підписані повноважними представниками сторін, а їх підписи скріплено відтисками печаток підприємств.

Відповідно до пп. 3.4.1. „Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, та затвердження Умов і правил провадження діяльності з відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів”, яка затверджена наказом МВС України № 17 від 11.01.1999 р. та зареєстрована в Мін'юсті України 28.04.1999 р. за № 264/3557, відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів господарської діяльності. Відповідач не надав доказів того, що печатку було втрачено або викрадено.

На виконання умов договору в період з вересня 2006 року позивач надавав відповідачу послуги та згідно підписаних відповідачем без зауважень і заперечень актів про надання послуг відповідачем отримано послуги на суму   283 150 грн. 31 коп. Однак, відповідач в односторонньому порядку змінив умови договору та провів лише часткову оплату отриманих послуг на суму 209 894 грн. 63 коп., у зв'язку з чим виникла заборгованість в період з квітня 2007 року по лютий 2008 року включно на суму 73 255 грн. 68 коп. Вимоги позивача про погашення заборгованості залишені відповідачем без виконання та задоволення.

Відповідач позовні вимоги не заперечує. Уточнюючи позовні вимоги в частині нарахованих до стягнення процентів річних за прострочення виконання зобов'язання позивачем фактично збільшено позовні вимоги та визначено до стягнення загальну суму заборгованості в розмірі 83 776 грн. 14 коп., у зв'язку чим позовні вимоги фактично збільшено в порядку ст. 22 ГПК України.

Проаналізувавши правовідносини між учасниками спору та надавши їм правову оцінку, господарський суд приходить до переконання, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу підлягають до повного задоволення. Такий висновок господарський суд зробив на підставі наступного.

Суд вважає, що між сторонами укладено договір про надання послуг. За приписом ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідачем не виконано зобов'язання по договору, що передбачено ст. 610 Цивільного кодексу України, і тим самим порушено право позивача на отримання оплати (доходу) за виконану роботу.

За приписами статті 526 Цивільного кодексу України і статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 218 ГК України передбачається, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності. Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Таким чином судом встановлено, що на час розгляду справи судом заборгованість відповідача складає 73 255 грн. 68 коп., та підлягає стягненню на користь позивача. Виконання робіт по видаленню твердих побутових відходів підтверджується актами приймання - передачі робіт (а.с. 31- 54).

Проаналізувавши обґрунтованість вимог про стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язання по оплаті вартості отриманих послуг, господарський суд вважає вимоги частково обґрунтованими, оскільки розрахунок пені проведено без урахування приписів ч. 6 ст. 232 ГК України згідно до яких нарахування пені припиняється через 6 місяців після дня, коли зобов'язання мало бути виконане, а згідно наданого позивачем розрахунку період стягнення всупереч вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України перебуває за межами шестимісячного строку з часу коли зобов'язання мало бути виконане. До стягнення підлягає пеня в розмірі 5 018 грн. 01 коп. При цьому господарським судом враховано, що відповідно до ч. 1 ст. 2 Цивільного кодексу України учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (далі - особи).

Згідно ч. 2 ст. 4 Цивільного кодексу України основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі - закон).

Згідно ч. 6 ст. 4 Цивільного кодексу України цивільні відносини регулюються однаково на всій території України.

Статтею 1 Господарського кодексу України визначено, що цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

У відповідності до ч. 2 ст. 4 Господарського кодексу України особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються цим Кодексом. Отже, норми Господарського кодексу є спеціальними щодо встановлення відповідальності по грошових зобов'язаннях суб'єктів господарювання.

Частина 1 ст. 231 Господарського кодексу України має імперативний характер і встановлює, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Згідно ч. 2 ст. 343 цього ж кодексу платник грошових коштів сплачує на користь одержувача  цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Окрім того, згідно ст. 1 спеціального Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР (із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 10.01.2002 р. № 9221-ІІІ), який регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. В той же час, стаття 3 Закону, яка також носить імперативний характер, вводить певні обмеження щодо меж згоди сторін, а саме: розмір пені, передбачений  статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За таких обставин, зміст пункту 7.3 договору про надання послуг, який передбачає наслідки несвоєчасної оплати продукції покупцем та встановлює пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу за кожний день прострочки, є таким, що не суперечить чинному законодавству.

Таким чином, на думку господарського суду до стягнення може бути визначена лише пеня, яка нарахована у відповідності до вимог вказаних нормативних актів, тобто виходячи з розміру, що не перевищує подвійну облікову ставку НБУ, тобто 17%, 16% та 20% річних у відповідні періоди. Крім того, при визначенні розміру пені господарським судом враховано, що господарський суд позбавлений можливості застосувати своє право передбачене ст. 82 ГПК України щодо зменшення у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання та визначити розмір пені у меншому розмірі, оскільки підставою для зменшення суми пені є приписи ст. 233 ГК України згідно до яких у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

При цьому господарським судом враховується, що відповідачем не виконувалось господарське зобов'язання по проведенні оплати в значному розмірі, ступінь виконання зобов'язання є незначним, мають поширення інфляційні процеси в економіці, а визначена для стягнення пеня в розмірі 5 018 грн.01 коп. не є надмірно великою в порівнянні з розміром заборгованості (лише 6,8 %). При цьому господарським судом також враховується, що відповідач не заявив обґрунтованого клопотання про зменшення розміру пені та не надав будь-яких доказів наявності підстав, які необхідно взяти до уваги згідно до ст. 233 ГК України.

Натомість, за приписом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за увесь час прострочення а також три відсотки річних від простроченої суми, а виходячи з проведених розрахунків та враховуючи встановлені розміри інфляції за травень 2007 року – лютий 2008 року втрати від інфляції складають 1 537 грн. 65 коп. та підлягають до стягнення з відповідача повністю.

Крім того, господарським судом визнається в повному обсязі сума трьох процентів річних за окремі періоди прострочення платежу за надані послуги в період з квітня 2007 року по лютий 2008 року включно на суму 1 289 грн. 11 коп. Розрахунок 3% річних проведено правильно, вимоги в цій частині обґрунтовані, до стягнення належить 1 289 грн. 11 коп.

На підставі статті 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення покладаються на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Однак, господарським судом враховується, що після внесення змін до позовних вимог в частині розрахунку втрат від інфляції, позивачем не оплачено державне мито в розмірі 37 грн. 96 коп., яке підлягає додатково до стягнення з позивача на користь державного бюджету.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 901, 903, 509 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 36, 43, 49, 66, 75, 82, 84, 85, 116 ГПК України, господарський суд, -

                                                    В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Комунального ремонтно - експлуатаційного підприємства № 4,         м. Кіровоград, вул. Дзержинського, 106 (р/р 26000133 у КФ ВАТ "Мегабанк", МФО 323721,  код ЄДРПОУ 24716006) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "РАФ-ПЛЮС", м. Одеса, вул. Ковалевського, 30 А (п/р 26001320371701 в АБ "Південний" м. Одеса, МФО 328209, код ЄДРПОУ 31185987) заборгованість по оплаті отриманих послуг в розмірі 81 100 грн. 45 коп., з яких 73 255 грн. 68 коп. основного боргу, 5 018 грн. 01 коп. пені, 1 289 грн. 11 коп. проценти річних та 1 537 грн. 65 коп. втрати від інфляції, суму сплаченого державного мита в розмірі 811 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118 грн.

Наказ видати.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "РАФ-ПЛЮС", м. Одеса, вул. Ковалевського, 30 А (п/р 26001320371701 в АБ "Південний" м. Одеса, МФО 328209, код ЄДРПОУ 31185987) недоплачену суму державного мита -             37, 97 грн. в доход Державного бюджету на рахунок УДК у м. Кіровограді, банк отримувача: ГУДКУ у Кіровоградській області, рахунок № 31115095700002 в ГУДКУ у Кіровоградській області, МФО 823016, ідентифікаційний код 24145329, код бюджетної класифікації 22090200 „Державне мито, не віднесене до інших категорій”.

Наказ видати.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття. Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу до апеляційного суду на вказане рішення через господарський суд Кіровоградської області.

 Суддя                                  Ю. І. Хилько