Рішення

від 13.06.2008 по справі 4/173

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/173

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

 "13" червня 2008 р.Справа №  4/173

 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Хилька Ю.І. розглянувши справу № 4/173

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестстрой", 25006, м. Кіровоград, вул. Гагаріна, 4/11, кв. 10,

до відповідача: фермерського господарства "Веселий кут", 27425, Кіровоградська область, м. Знам'янка, с. Веселий кут,

про стягнення 51 617, 12 грн.,

Представники сторін:

Від позивача - Компанієць В.І., директор.

Від відповідача - участі не брали. Про час та місце розгляду справи належним чином повідомлені у відповідності до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України. Рекомендоване поштове відправлення № 3114225 вручене відповідачу 15.05.2008 року.

Суть спору:

Заявлено позов про стягнення заборгованості по оплаті за поставлений товар та поверненні грошових коштів на загальну суму 51 617, 12 грн. на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестстрой".

Передбачені ст. 77 ГПК України підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

                                        В С Т А Н О В И В:

Правовідносини між учасниками спору виникли на підставі укладеного 10.10.2005 року договору № 05/05 (в подальшому договір), предметом якого сторонами в результаті вільного волевиявлення визначено проведення господарських операцій по постачанню матеріальних цінностей та купівлі сільськогосподарської продукції, порядку оплати товарів.

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 договору сторона 1 (позивач) зобов'язався провести попередню оплату за сільськогосподарську продукцію врожаю 2006 року в розмірі 22 000 грн. та провести поставку дизельного пального в кількості 5 000 л. на суму 18 000 грн., а сторона 2 (відповідач) зобов'язався після збору врожаю 2006 року провести розрахунок за поставлений товар та проведену попередню оплату шляхом передачі сільськогосподарської продукції по середнім ринковим цінам. Передачу сільськогосподарської продукції сторони погодили в термін не пізніше 15.11.2006 року, а у разі невиконання зобов'язання про передачу сільськогосподарської продукції згідно до п. 2.3. провести розрахунок грошовими коштами за поставлений товар та повернути суму попередньої оплати до 01.12.2006 року.

Умови договору прийнято в результаті вільного волевиявлення сторін, договір підписано повноважними представниками сторін, їх підписи скріплено відтисками печаток підприємств. Відповідно до пп. 3.4.1. „Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, та затвердження Умов і правил провадження діяльності з відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів”, яка затверджена наказом МВС України № 17 від 11.01.1999 р. та зареєстрована в Мін'юсті України 28.04.1999 р. за № 264/3557, відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів господарської діяльності. Відповідач та позивач не надали доказів того, що печатку було втрачено або викрадено.

На виконання умов договору 20.10.2005 року позивач згідно до накладної      № б/н за довіреністю серії ЯЖК № 105533 через повноважного представника відповідача Слободянюка В.Н. поставив відповідачу дизельне пальне в кількості 5 000 л. на загальну суму 18 000 грн. включаючи ПДВ та згідно до прибуткових касових ордерів №№ 5, 6, 7 передав відповідачу готівкою 22 000 грн. Однак, змінивши умови договору в односторонньому порядку відповідач не поставив позивачу сільськогосподарську продукцію у визначений умовами договору строк, та починаючи з 01.12.2006 року невиконане відповідачем грошове зобов'язання набуло характеру заборгованості на суму 40 000 грн.

Відповідач не виконав вимоги суду щодо представлення пояснень чи можливих заперечень по суті позовних вимог та не надав документів на підтвердження своїх доводів щодо погашення заборгованості. Позивач наполягає на необхідності задовольнити позовні вимоги повністю.

Проаналізувавши правовідносини між учасниками спору та надавши їм правову оцінку, господарський суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають до повного задоволення  враховуючи наступне.

Господарський суд вважає за необхідне до правовідносин застосувати приписи ст. 1212 Цивільного кодексу України про те, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Крім того, положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

За приписом ст. 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна. Господарський суд вважає, що умови укладеного договору дають підстави стверджувати, що за своїм змістом дана угода сторін має риси договору управління майном, за яким відповідно до ст. 1029 Цивільного кодексу України одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача). До того ж, за вищезазначеним договором відповідачу надавався в управління дизельне пальне за умовою проведення оплати його вартості в результаті проведенні бартерної операції, а починаючи з 01.12.2006 року зобов'язання набуло статусу грошового зобов'язання враховуючи умови укладеного договору.

За своєю правовою природою договір укладений сторонами також містить ознаки договору купівлі - продажу за умовою попередньої оплати.

Сторонами укладено договір про купівлю - продаж, який містить елементи різних договорів (змішаний договір).

До відносин сторін у договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі.

Господарський суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Крім того, за приписами статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.

Відповідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 цього ж кодексу передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень статті 652 Цивільного кодексу України у разі зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали його б на інших умовах.

Таким чином, господарський суд вважає, що між сторонами виникли правовідносини, що також підпадають під дію глави 54 Цивільного кодексу України.

Так, згідно ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Одержання відповідного товару підтверджується також підписом відповідача на видатковій накладній, що в відповідності до Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей № 99 від 16.05.1996р. є належним доказом підтвердження отримання товару.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач прийняв поставлений товар повністю, але не виконав свої зобов'язання по оплаті поставленого товару.

Суд вважає, що між сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору, наявні договірні відносини у відповідності до вимог ст.ст. 11, 639, 655, 691 ЦК України підтверджують що це саме договір купівлі-продажу. Специфікація товару, ознаки, якість, ціна, вартість - визначені в видаткових накладних (а.с. 18, 20, 22, 24).

На користь відносин купівлі - продажу свідчить і застереження в документах на отримання товару про ціну з ПДВ.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк. Саме невиконання умов договору з боку відповідача і стало причиною звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права.

У відповідності до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.

Спір фактично виник через небажання відповідача провести оплату поставлених позивачем товару на суму 18 000 грн.

Укладений між сторонами договір та норми діючого законодавства не містять підстав для звільнення відповідача від обов'язку виконати зобов'язання по оплаті поставленого та отриманого товару.

Позивач правомірно просить стягнути основний борг в розмірі 18 000 грн. з відповідача на підставі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має бути виконано в натурі.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Цивільного кодексу України учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (далі - особи).

Згідно ч. 2 ст. 4 Цивільного кодексу України основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі - закон).

Згідно ч. 6 ст. 4 Цивільного кодексу України цивільні відносини регулюються однаково на всій території України.

Статтею 1 Господарського кодексу України визначено, що цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

У відповідності до ч. 2 ст. 4 Господарського кодексу України особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються цим Кодексом. Отже, норми Господарського кодексу є спеціальними щодо встановлення відповідальності по грошових зобов'язаннях суб'єктів господарювання.

Частина 1 ст. 231 Господарського кодексу України має імперативний характер і встановлює, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Крім того, у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, що складає: проценти річних за період з грудня 2006 року по квітень 2008 року в розмірі 11 617 грн.13 коп. Господарським судом приймається до уваги, що позовні вимоги про стягнення процентів річних за вказаний період в розмірі         1 693 грн. 15 коп. не заявлялись, а суд не находить підстав для виходу за межі позовних вимог через відсутність про це клопотання зацікавленої сторони, тому проценти річних не підлягають до стягнення.

Таким чином до стягнення з відповідача підлягає сума основного боргу в розмірі 40 000 грн., з яких 22 000 грн. перерахована сума в якості попередньої оплати та 18 000 грн. заборгованість за отриманий і неоплачений товар, а всього підлягає до стягнення 51 617 грн.12 коп., тобто відповідає повністю заявленій до стягнення сумі.

Сума, що підлягає до стягнення перебуває в межах позовних вимог.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України, державне мито у спорі та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на відповідача повністю, оскільки через порушення ним зобов'язання позивач змушений був звертатись до суду за захистом своїх прав та поніс додаткові витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

                                                    В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з фермерського господарства "Веселий кут", 27425, Кіровоградська область, м. Знам'янка, с. Веселий кут (р/р 26006011822300 у АКІБ Укрсиббанк,    м. Харків, МФО 3511005, код 33124030 ІПН 331240311229 Св. № 15152812) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестстрой", 25006,              м. Кіровоград, вул. Гагаріна, 4/11, кв. 10 (р/р 2600630011733 у КОФ УСБ, МФО 323293, код 13758141, ІПН 137851411234 Св. № 15179426) заборгованість в розмірі 51 617, 12 грн., з яких сума основного боргу в розмірі 40 000 грн., втрати від інфляції 11 617 грн. 12 коп., суму сплаченого державного мита в розмірі 516 грн. 17 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118 грн.

Наказ видати.

Згідно ч. 3 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу до апеляційного суду на вказане рішення через господарський суд Кіровоградської області.

 Суддя                                  Ю. І. Хилько